Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4889/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" грудня 2023 р. Справа№ 910/4889/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гончарова С.А. суддів: Станіка С.Р. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р., за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 06.12.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 (повний текст складено 06.07.2023) у справі № 910/4889/23(суддя - Мудрий С.М.) за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1, до ІНФОРМАЦІЯ_2", про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_33 ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафних санкцій у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_34. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, 25.07.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) ІНФОРМАЦІЯ_2" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/4889/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/4889/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні штрафних санкцій у повному обсязі. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2» було вжито всіх можливих (залежних від відповідача) заходів для недопущення господарського правопорушення. Крім того, подальші дії ІНФОРМАЦІЯ_2» додатково підтверджують відсутність вини в діях, а саме - постачання всієї кількості продукції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Демидова А.М., ОСОБА_1 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4889/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 07.08.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/4889/23. Головуючий суддя Гончаров С.А. з 10.08.2023 по 18.08.2023 перебував на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/4889/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/4889/23 та повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 25.09.2023. 30.08.2023 та 06.11.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яку позивач заперечує проти доводів апедяційної скарги просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення, яким зменшено розмір штрафних санкцій, залишити без змін. Зокрема, відзив вмотивовано тим, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять документів від компанії ІНФОРМАЦІЯ_3., які б звільняли компанію від відповідальності згідно умов Контракту від ІНФОРМАЦІЯ_35. 06.09.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від скаржника надійшла відповідь на відзив, яку обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2» завчасно уклало Зовнішньоекономічний контракт, негайно після отримання коштів попередньої оплати придбало валюту та перерахувало її іноземному постачальнику, контролювало хід виконання Зовнішньоекономічного контракту, докладало всіх зусиль для якнайшвидшого отримання дозвільних документів та найскорішого проведення платежу обслуговуючим банком, зверталося до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням подовжити строки постачання товарів через обставини що виникли, інформувало ІНФОРМАЦІЯ_1 про хід виконання Державного контракту та про затримки у постачанні товару, а отже, ІНФОРМАЦІЯ_2» є невинуватим в порушенні строків постачання за Державним контрактом, так як вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов?язання та недопущення господарського правопорушення, діяло добросовісно, вина в діях відповідача відсутня. Порушення строків виконання зобов?язання за Державним контрактом є наслідком існування реальних та об?єктивних перешкод. 25.09.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з викликом судді ОСОБА_1. 25.09.2023 на 11 год 00 хв в Шевченківський районний суд міста Києва для участі в судовому засіданні у кримінальному провадженні №42016000000002803 від 11.10.2016 в якості свідка. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/4889/23 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 на 30.10.2023. 30.10.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у щорічній відпустці з 25.10.2023 по 10.11.2023. У зв`язку з проходженням суддів ОСОБА_1. та Демидової А.М., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, підготовки для підтримання кваліфікації у НШСУ з 13.11.23 по 17.11.2023, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 прийнято справу № 910/4889/23 до провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Тищенко О.В. Призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/4889/23 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 на 06.12.2023 В судове засідання, що відбулось 06.12.2023 з`явились обидва представника сторін, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити іх вимоги викладені в процесуальних заявах. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.03.2022 року між ІНФОРМАЦІЯ_1 (замовник) та ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції НОМЕР_2 Відповідно до п. 1.1 контракту виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену в специфікації продукції (додаток 1 до контракту), що постачається з метою ІНФОРМАЦІЯ_4, а замовник - прийняти її та оплатити таку продукцію. Згідно з специфікацією (додаток 1 до контракту), поставці підлягала продукція, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6. Загальна орієнтовна вартість продукції, що поставляється за даною специфікацією складає ІНФОРМАЦІЯ_7. Виконавець зобов`язаний поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше ІНФОРМАЦІЯ_36 Відповідно до п.2.1 контракту орієнтовна вартість продукції на момент укладання контракту з урахуванням податку на додану вартість становить ІНФОРМАЦІЯ_37 вартість продукції встановлена на підставі листа виконавця від ІНФОРМАЦІЯ_38 04.04.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до державного контракту, відповідно до умов якої сторони пункт 2.1 контракту виклали у новій редакції: "договірна вартість товару (продукції) без урахування податку на додану вартість становить ІНФОРМАЦІЯ_39 Розрахунок договірної вартості товару (продукції) здійснено з урахуванням фактично курсу Національного банку України на дату закупівлі валюти виконавцем (15.03.2022 - 32,5184) грн за один євро.". Згідно з п.2.6 контракту замовник може здійснювати попередню оплату у розмірі до 97% від орієнтованої вартості продукції. 14.03.2022, відповідно до пункту 2.6 контракту, позивач здійснив попередню оплату в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_40, що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_3 а 01.06.2022 сплачено решту суми у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_41 що підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_4. Відповідно до п. 3.1 контракту, продукція поставляється виконавцем замовнику та передається вантажоодержувачу в пункті перетину державного кордону (місце поставки). Пунктом 3.4 контракту передбачено, що датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки продукції є дата, зазначена в товаросупровідній документації. Згідно з пункту 4.1 контракту, виконавець зобов`язаний поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного Специфікацією та надати замовнику документи згідно пункту 2.5 контракту. Специфікацією передбачено, що виконавець зобов`язаний поставити товар (продукцію) згідно з умовами контракту не пізніше ІНФОРМАЦІЯ_36 З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, митних декларацій вбачається, що відповідачем поставлено товар з простроченням, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_8 поставлені: - ІНФОРМАЦІЯ_9. (8 днів протермінування), - ІНФОРМАЦІЯ_11 (9 днів протермінування), - ІНФОРМАЦІЯ_12 (10 днів протермінування), - ІНФОРМАЦІЯ_13. (13 днів протермінування), - ІНФОРМАЦІЯ_14. (22 днів протермінування), - ІНФОРМАЦІЯ_15. (23 днів протермінування), ІНФОРМАЦІЯ_16 поставлені: - ІНФОРМАЦІЯ_17 (9 днів протермінування), - ІНФОРМАЦІЯ_18 (13 днів протермінування). Також, в матеріалах справи наявні видаткові накладні, а саме: - НОМЕР_6 на суму ІНФОРМАЦІЯ_19.; - НОМЕР_7 на суму ІНФОРМАЦІЯ_20, щодо поставки ІНФОРМАЦІЯ_8 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_10. загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_21 та ІНФОРМАЦІЯ_16 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_22 - НОМЕР_8 року на суму ІНФОРМАЦІЯ_23 щодо поставки ІНФОРМАЦІЯ_8 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_24 - НОМЕР_9 року на суму ІНФОРМАЦІЯ_29 щодо поставки ІНФОРМАЦІЯ_8 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_25 та ІНФОРМАЦІЯ_16 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_26; - НОМЕР_10 на суму ІНФОРМАЦІЯ_27 щодо поставки ІНФОРМАЦІЯ_8 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_28 - НОМЕР_11 на суму ІНФОРМАЦІЯ_30 щодо поставки ІНФОРМАЦІЯ_8 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_31 Факт порушення термінів поставки відповідачем не заперечувався. Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання умов контракту щодо поставки продукції, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_42 Розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до п.7.1 контракту у разі невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього контракту. Згідно з п. 7.2 контракту за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожний день прострочення поза встановлені контактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 5 відсотків вказаної суми. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України). В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки. За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов`язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08). Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Перевіривши розрахунок пені в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_43 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним та підлягає задоволенню. В свою чергу, скаржник вказує, що в нього відсутня вина в порушенні строків постачання за державним контрактом, так як ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання та недопущення господарського правопорушення - завчасно укладено зовнішньоекономічний контракт, негайно після отримання коштів попередньої оплати придбано валюту та перерахувано її іноземному постачальнику. Ним контролювався хід виконання зовнішньоекономічного контракту. Скражник звертався з листами до Надзвичайного та Повноважного посла України в Республіці Польща щодо сприяння в проведенні платежів, передано товар в іншому (визначеному позивачем) місці, аніж встановлено державним контрактом тощо. Тому, на думку скаржника, відповідно до ст. 614 ЦК України та ст. 218 ГК України вина ІНФОРМАЦІЯ_2" не доведена та він не має нести відповідальність за прострочення постачання товарів за державним контрактом. Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 196 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Тому, скаржник, як юридична особа яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем контракт на поставку (закупівлю) продукції (ІНФОРМАЦІЯ_32), усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до договору (додаткової угоди), з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням товару який підлягав поставці та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки та те, що договір укладався вже після запровадження в Україні військового стану. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України). За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Судом враховано, що відповідачем виконано зобов`язання за контрактом, проте з невеликим строком прострочення. В свою чергу, стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено. Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 75%. Таке зменшення колегія суддів вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_44 Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного щодо обґрунтованості розміру пені ІНФОРМАЦІЯ_45 проте суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір пені на 75%. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/4889/23 є частково обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в частині зменшення розміру пені до 25%, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_46 У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/4889/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/4889/23 - скасувати частково, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) штрафних санкцій у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_47. та витрати зі сплати судового збору у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_48»

3. В іншій частині залишити апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2" - без задовлення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/4889/23 - залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 12.12.2023 Головуючий суддя С.А. Гончаров Судді С.Р. Станік О.В. Тищенко