Постанова 4803 № 201/12247/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9877/23 Справа № 201/12247/23 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів Демченко Е.Л., Макарова М.О. секретар судового засідання Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Попова Дмитра Валентиновича на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року у справі за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Попова Дмитра Валентиновича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання договору неукладеним, - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору неукладеним. Також, у жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2 та в рахунок забезпечення позову накладено арешт на автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 150», 2021 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 з позбавленням права відчуження, користування та розпорядження вказаним транспортним засобом як власнику, так і третім особам, які мають право керувати даним транспортним засобом. Вилучено з володіння ОСОБА_1 або у будь-яких інших осіб автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 150», у яких він може перебувати у володінні або в користуванні. Передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 автомобіль з покладенням обов`язків по зберіганню та забезпеченню цілісності даного транспортного засобу. У зв`язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано. 10 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Ніколаєв О.В. звернувся до суду із клопотанням про застосування зустрічного забезпечення, в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 надати зустрічне забезпечення шляхом внесення на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська грошових коштів у розмірі 1 900 000,00 грн. (один мільйон дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок). Вказане клопотання мотивоване тим, що 01 серпня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу спірного автомобіля, за яким останній сплатив 25000 доларів США. Заявник вказує, що після сплати грошових коштів він отримав автомобіль та документи на нього. Крім того заявник зазначає, що зустрічне забезпечення спростить можливість відновлення ним прав та інтересів, порушених внаслідок вжиття заходів забезпечення позову за рахунок позивачки, адже в першу чергу таке відшкодування здійснюватиметься за рахунок коштів зустрічного забезпечення. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про застосування зустрічного забезпечення. Ухвала суду мотивована тим, що відповідачем та його представником не надано доказів, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову йому у майбутньому можуть бути спричинені збитки в розмірі 1900000,00 грн., за для відвернення яких необхідно застосувати зустрічне забезпечення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ніколаєв О.В. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про зустрічне забезпечення задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивачка не має права власності на спірний автомобіль та не вирішив питання щодо необхідності зустрічного забезпечення. Крім того, апелянт вказує, що з метою гарантії захисту його особистих майнових прав або інтересів, необхідно вжити зустрічні заходи забезпечення позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Садовський І.В. вважає, що ухвала відповідає вимогам процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2023 року ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2023 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірний автомобіль, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 з позбавленням права відчуження, користування та розпорядження вказаним транспортним засобом як власнику, так і третім особам, які мають право керувати даним транспортним засобом. Вилучено з володіння ОСОБА_1 або у будь-яких інших осіб вказаний автомобіль, у яких він може перебувати у володінні або в користуванні та передано його на відповідальне зберігання ОСОБА_2 з покладенням обов`язків по зберіганню та забезпеченні цілісності даного транспортного засобу. Звертаючись до суду із клопотанням про застосування зустрічного забезпечення, представник ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 надати зустрічне забезпечення шляхом внесення на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська грошових коштів у розмірі 1900000,00 грн.. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову відповідачу ОСОБА_1 у майбутньому можуть бути спричинені збитки в розмірі 1900000,00 грн, за для відвернення яких необхідно застосувати зустрічне забезпечення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-4646ІСВІ8) вказано, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень статтями 2, 18, 154 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про зустрічне забезпечення. Невжиття заходів як забезпечення позову так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заходи зустрічного забезпечення застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. У клопотанні представник відповідача просив зобов`язати ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з метою усунення потенційних збитків відповідача у зв`язку з розглядом цієї справи та в силу забезпечення позову грошову суму в розмірі 1 900 000,00 грн.. Встановивши відсутність доказів того, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову відповідачу у майбутньому можуть бути спричинені збитки в розмірі 1 900 000,00 грн, за для відвернення яких необхідно застосувати зустрічне забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про застосування зустрічного забезпечення. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивачка не має права власності на спірний автомобіль та не вирішив питання щодо необхідності зустрічного забезпечення, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали, оскільки реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України. Матеріали справи не містять підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову. Твердження апелянта про те, що з метою гарантії захисту його особистих майнових прав або інтересів, необхідно вжити зустрічні заходи забезпечення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не дають підстав для задоволення заява про зустрічне забезбепення. Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді питання про необхідність застосування зустрічних заходів забезпечення позову, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Попова Дмитра Валентиновича залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року - залишити без мін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя А.П. Барильська Судді Е.Л. Демченко М.О. Макаров