Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1585/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року справа №200/1585/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 25 серпня 2023 року) у справі № 200/1585/23 (суддя в І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення певних дій, УСТАНОВИВ: В квітні 2023 року представником ОСОБА_1 подано до суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01 жовтня 2022 року; - зобов`язати Управління поновити позивачу нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 жовтня 2022 року, та сплатити заборгованість з 01 жовтня 2022 року на рахунок, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він перебував на обліку в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати, проте, з 01.10.2022 відповідач припинив йому щомісячні страхові виплати та не виплачує станом на сьогоднішній день. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення страхових виплат протиправними та такими, що порушують вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з чим просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17 жовтня 2022 року № 14040/296751/15033/36, якою ОСОБА_1 було припинено страхові виплати з 01.10.2022. Визнано протиправною та скасувати постанову Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17 жовтня 2022 року № 14040/296751/15033.1/37, якою ОСОБА_1 було припинено страхові виплати з 01.10.2022. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01 жовтня 2022 року, та сплатити заборгованість з 01 жовтня 2022 року на рахунок, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач перебував на постійному обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька Донецької області. З червня 2014 року м. Донецьк знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р (із змінами). За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України Позивач як внутрішньо переміщена особа у період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2022 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Новогродівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Постановами Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17 жовтня 2022 року №14040/296751/15033/36 та № 14040/296751/15033.1/37 з 01 жовтня 2022 року Позивачу було припинено (затримано) нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку з відсутністю інформації про місце мешкання потерпілого. У зв`язку з тим, що телефонний зв`язок з Позивачем відсутній та триває широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, яка призвела до гибелі значної кількості людей у Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області були відсутні можливості ідентифікувати Позивача та дізнатися жив ОСОБА_1 чи ні. Надалі Позивач до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався, необхідні документи не надав, тому постановою відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV (у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ; із змінами) припинено (затримано) щомісячні страхові виплати Позивачу з 01.10.2022. Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що припиняючи страхові виплати позивачу управління діяло у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Позивач є громадянином України. Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.11.2014 № 1462-873 Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецьк. Фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 029591 від 13.12.2010 Позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 368458 від 13.12.2010 Позивачу встановлено третя група інвалідності безстроково. Позивач є особою, що отримує страхові виплати, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та перебував на постійному обліку у Новогродівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджується відповідачем. Постановами Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17 жовтня 2022 року №14040/296751/15033/36 та № 14040/296751/15033.1/37 з 01 жовтня 2022 року Позивачу було припинено (затримано) нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку з відсутністю інформації про місце мешкання потерпілого. З відзиву на позовну заяву встановлено, що позивачу припинено страхові виплати з 01 жовтня 2022 року, у зв`язку з відсутністю інформації про місце мешкання Позивача. Позивач не погодившись з діями відповідача щодо припинення страхових виплат, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Спірним питанням даної справи є правомірність припинення виплати страхових виплат позивачу. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV). Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав. Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV). Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV). Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Як встановлено судом вище, відповідачем з 01.10.2022 року припинено страхові виплати на підставі пп. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-ХIV, а саме у зв`язку з відсутністю інформації про місце мешкання Позивача. Проте, суд вважає такі доводи відповідача протиправними, та наголошує, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я. Суд зазначає, що позивачу безстроково встановлена втрата працездатності відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА № 368458 від 13.12.2010, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що невиплата належних позивачу страхових виплат з 01 жовтня 2022 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності. Крім того, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення. Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Отже, доводи відповідача що страхові виплати не є абсолютним правом позивача є безпідставними. Також, стаття 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Згідно статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання. Отже, зміна місяця проживання позивача не є підставою для припинення страхових виплат. Суд звертає увагу, що стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі Хонякіна проти Грузії (Khoniakinav.Georgia, заява № 17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Разом із цим, суд зазначає, що 01.01.2023 набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV. За статтею 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Таким чином, з 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області. При цьому, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а, отже, відповідач припиняючи нарахування та виплату позивачу страхових виплат з 01 жовтня 2022 року діяв протиправно. Крім того суд вважає доцільним застосувати висновки Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені в постанові від 21.08.2018 у справі № 219/3611/17, а саме: Без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України, у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з 01.07.2016 може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ Державний ощадний банк України. За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зважаючи на те, що припинення щомісячних страхових виплат було здійснено на підставі постанов Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17 жовтня 2022 року №14040/296751/15033/36 та № 14040/296751/15033.1/37, суд першої інстанції, з`ясувавши, що прийняття цих постанов передувало діям з припинення щомісячних страхових виплат Позивача, визнає протиправними зазначені постанови, оскільки саме постанови, а не дії створюють відповідні правові наслідки та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача правильно вважав за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на щомісячні страхові виплати шляхом скасування вказаних постанов. Враховуючи, що судом встановлено протиправність припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування постанов від 17 жовтня 2022 року №14040/296751/15033/36 та № 14040/296751/15033.1/37 та зобов`язання Відповідача поновити нарахування та виплату страхових виплат Позивачу з моменту їх припинення, тобто з 01.10.2022, на рахунок, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року у справі № 200/1585/23 залишити без змін. Повне судове рішення 12 грудня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук