Постанова Київський апеляційний суд № 757/27496/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Головко Ю.Г. Єдиний унікальний номер справи № 757/27496/23 Апеляційне провадження №22-ц/824/13439/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В, секретар - Олешко Л.Ю. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, - в с т а н о в и в : У червні 2023 року позивач звернувся із вказаним позовом до суду. У прохальній частині позову просив: - визнати незаконною бездіяльність Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, щодо не складання протоколів про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 26 квітня 2023 року, про невиконання ОСОБА_2 . Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини» та не сформування протоколів та інші матеріалів, що стосуються адміністративного правопорушення в окрему справу і не надіслання справи про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом не пізніше ніж через три робочі дні з дати складення протоколу до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення; - зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію скласти протоколи про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 26 квітня 2023 року , про невиконання ОСОБА_2 . Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», сформувати протоколи та інші матеріали, що стосуються адміністративного правопорушення в окрему справу і надіслати справу про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження (п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України - заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства). Позивач, не погоджуючись з ухвалою про відмову у відкритті провадження, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ту обставину, що суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, не з`ясував характер спірних правовідносин , оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин ,з яких виник спір. На думку апелянта, цей спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства. На підтвердження апеляційної скарги надав висновок науково - правової експертизи, проведеної у відповідності до Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» від 05 грудня 2023 року, затверджений Директором Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України академіком НАПрН О.В. Скрипнюком. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 07 грудня 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Апелянт ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від інших сторін не надходило, а тому колегія суддів вважає відсутніми підстави вважати причини неявки осіб поважними. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи ,що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних , житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Частиною 2 ст. 2 КАС України, встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскарженні будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України , юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій ( п.1, 2 ч.1 ст. 4 КАС України). Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України). Як зазначено ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Згідно п. 1 ч. 2 цієї ж статті передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. За правилами частини 5 статті 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують. Стаття 286 КАС України, встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Наряду з вказаним, слід відмітити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Посилання апелянта на експертний висновок , апеляційний суд не приймає до уваги , з огляду на те ,що відповідно до ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року, ст.255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження інструкції з оформлення посадовими особами органу опіки та піклування матеріалів про адміністративні правопорушення» від 06 серпня 2019 року №1201, саме на орна опіки та піклування покладені обов`язки по складанню протоколів про адміністративні правопорушення визначені ч.ч. 5,6 ст. 184 КУпАП (п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП ). Відповідно до п.3 Інструкції з оформлення посадовими особами органів опіки та піклування матеріалів про адміністративні правопорушення затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України 06 серпня 2019 року №1201, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2019 року за №976/33947, уповноважена посадова особа складає протокол у разі: невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у тому числі вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення; невиконання законних вимог посадових (службових) осіб органу опіки та піклування; недопущення тим із батьків або тим з інших членів родини, з яким проживає дитина, або особою, яка проживає з таким із батьків (дитиною), посадових (службових) осіб органу опіки та піклування до обстеження умов проживання дитини; створення перешкод посадовим (службовим) особам органу опіки та піклування при здійсненні інших покладених на них законом повноважень. Зазначені адміністративні правопорушення можуть бути виявлені під час виконання посадовими особами органу опіки та піклування своїх посадових (службових) обов`язків та за результатами розгляду звернень фізичних і юридичних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів опіки та піклування (частини п`ята і шоста статті 184, стаття 188-50). Відповідно до ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. В даному випадку предметом спору є саме визнання незаконною бездіяльності органу опіки та піклування щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення, і стосується здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, що відноситься до адміністративного судочинства. З огляду на те ,що у позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати незаконною бездіяльність Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, саме щодо не складання протоколів про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі його заяви, то цілком обґрунтованим є висновок суду, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до положень ч. 5 ст. 186 ЦПК України суд першої інстанції роз`яснив, що розгляд справ у спорах, зокрема фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року). З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні Керуючись ст.ст. 365, 367,369,375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: