Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2254/22

Дата документу 07.12.2023 Справа № 336/2254/22 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/2254/22 Пр. № 22-ц/807/2181/23 Головуючий у 1-й інстанції Зарютін П.В. Повний текст рішення складено 15.09.2023 року. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Бєлки В.Ю., Маловічко С.В. за участі секретаря Смокотіної В.С. розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про скасування усиновлення ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаними позовом (а.с. 1-4), в якому просив скасувати усиновлення ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 малолітньої особи ОСОБА_4 (після усиновлення - ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2019 року, (справа №337/2565/19), внести зміни до актового запису про народження № 608 від 04 серпня 2017 року шляхом виключення з актового запису відомостей про батька, а саме: « ОСОБА_1 », інші відомості залишити без змін. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2019 року. (справа №337/2565/19) він та його колишня дружина - відповідачка у цій справі усиновили дитину чоловічої статі, прізвище ім`я і по батькові до усиновлення якого « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_2 . Особисті стосунки в їх сім`ї між позивачем та відповідачкою складались з певними проблемами. 16.01.2020 року їх шлюб рішенням Нікопольського міськрайонного суду був розірваний. Відразу після розлучення відповідачка звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, справа закінчилась підписанням мирової угоди, відповідно до якої дитина залишилась проживати разом з матір`ю, а участь позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною до моменту досягнення останньою 6-ти річного віку обмежувалась можливістю спілкуватись по телефону у присутності матері один раз на місяць протягом чотирьох годин. З моменту затвердження судом мирової угоди, він жодного разу не бачився з усиновленою дитиною, малолітній син проживає разом із матір`ю. Відповідач, як відомо позивачу, створила нову сім`ю. Між позивачем та відповідачкою склалися вкрай неприязні триваючі відносини. Крім того, син поступово перейняв негативне ставлення до нього та повністю відмовився називати мене батьком. Всі намагання його, як батька, примиритися виявилися марними, кожний мій крок назустріч закінчувався проявом негативу та агресії. Колишня дружина не пускає його до квартири, ховає дитину і вчиняє інші дії, які перешкоджають реалізації його батьківських обов`язків. Він всіма силами намагався стати батьком для сина, але так ним і не став. Стосунки його, як батька, та його малолітнього сина, не склалися не з вини відповідача, виконувати свої батьківські обов`язки та використовувати батьківські права щодо усиновленого він не має жодної можливості. Впливу на дитину він не має, подальше виховання та спілкування з сином неможливе. Відповідачка не сприяє налагодженню стосунків між ним та дитиною, а навпаки всіляко цьому перешкоджає, докладає зусилля, щоб дитина не вважала його батьком і не бажала спілкуватися із ним. Таким чином тривалий час між ним та малолітньою дитиною, склалися, незалежно від його волі стосунки, які роблять неможливими їхнє з сином спільне проживання і виконання позивачем своїх батьківських обов`язків, що позбавляють його можливості повноцінного виконання своїх батьківських обов`язків відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 СК України. Також позивач зазначав, що скасування усиновлення виключно відповідатиме інтересам дитини, оскільки син не бажає спілкуватися із ним, батьком називає іншу людину, проживає в новій сім`ї, в якій склалися сприятливі для гармонійного розвитку особистості дитини становище, тому позивач при таких обставинах не хоче травмувати його психологічно. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Зарютіна П.В. (а.с. 26). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 28) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2023 року (а.с. 171-178) у задоволенні позову позивача у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 189-203) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Бєлку В.Ю. та Маловічко С.В. (а.с. 205). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 20 жовтня 2023 року (а.с. 206), дану справу призначено до розгляду (а.с. 207). Ухвалою апеляційного суду (а.с. 222), з урахуванням ухвали про виправлення описки (а.с. 225), розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання сторони позивача (а.с. 218-221). Учасники цієї справи своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі не скористались. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. У дане судове засідання належним чином повідомлена апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи відповідач ОСОБА_3 , у тому числі додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, не з`явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача ОСОБА_3 за присутності представника останньої - адвоката Вельможка О.О. (а.с. 228), представника третьої особи - Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради - Махлайчук В.М. (а.с. 227) та в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 і представника останнього - адвоката Івріної І.Л. (а.с. 200-202). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: ..рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеного позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України та виходив із відсутності обґрунтованої підстави, передбаченої Законом для скасування усиновлення. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2019 року вирішено: «Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає: АДРЕСА_2 , заінтересовані особи: служба (Управління) у справах дітей Виконавчого комітету Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, вул. Зеленського буд.3), Хортицький районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (м. Запоріжжя, пр..Інженера Преображенського 15), про усиновлення дитини - задовольнити. Оголосити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усиновлювачами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В актовий запис №608 від 04.08.2017 року, вчинений Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - про народження дитини ОСОБА_4 внести наступні зміни: - Записати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що народився м. Запоріжжя, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , батьком дитини; - Записати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, що народилась: Запорізька область, Вільнянський район, с. Жовтневе, зареєстрована: АДРЕСА_2 , матір`ю дитини; - Змінити малолітньому ОСОБА_4 прізвище « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 », по-батькові « ОСОБА_4 » змінити на « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 року вирішено: «Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за актовим записом № 608, від якого є малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - розірвати. Після розірвання шлюбу присвоїти: ОСОБА_1 прізвище - « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ОСОБА_3 прізвище - « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 року вирішено: «Затвердити мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за якою сторони домовились про наступне: „1.Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір`ю - ОСОБА_3 , за місцем реєстрації місця проживання останньої за адресою: АДРЕСА_2 .

2. ОСОБА_3 , зобов`язується не чинити будь-яких перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 .

3. Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: - до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 шестирічного віку (а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_7 ): за попереднім узгодженням з ОСОБА_3 по телефону один раз на місяць у суботу або неділю, в залежності від графіку роботи ОСОБА_3 у період з 8-00 до 20-00 протягом чотирьох годин в присутності матері ОСОБА_3 ; - після досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 шестирічного віку (а саме, після 20.07.2023): ОСОБА_5 один тиждень на місяць з 24 по 30 число кожного місяця проживатиме з батьком ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації останнього.

4. Сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо стягнення судових витрат, включаючи витрати на правову (правничу) допомогу». Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Європейської Конвенції про усиновлення дітей, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом. Ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із положеннями ст. 51 Конституції України, ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу (усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України). Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Згідно з ч. 4, 5 ст. 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. Згідно зі ст. 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у цій справі підставою для скасування усиновлення зазначає те, що між ним та його колишньою дружиною - відповідачкою у справі - припинені шлюбні відносини. Вони не спілкуються та не проживають разом. Вказує, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, що негативно впливає на їх відносини як батька і сина. Окрім того, зазначає, що стосунки між ним та дитиною склались незалежно від його волі, що робить неможливим повноцінно виконувати ним батьківські обов`язки. Усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років. Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди між усиновлювачем та усиновленим в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інші обставини, що негативно впливають на емоційний стан дитини. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.04.2022 у справі № 343/1092/20 (провадження № 61-7355св21). Судом першої інстанції також було правильно встановлено у цій справі із змісту висновку Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 23.03.2023 року таке. «До усиновлення дитини подружжя ІНФОРМАЦІЯ_8 створило прийомну сім`ю 25.06.2018 року, та взяли на виховання до себе дитину ОСОБА_4 , якого полюбили як рідного. Після набуття дитиною підстав для усиновлення подружжя одразу звернулося до служби (управління) з заявою щодо усиновлення прийомної дитини ОСОБА_4 , що свідчить про любов до дитини, бажанням надати батьківську любов, турботу, забезпечувати її всім необхідним, дати дитині своє прізвище, та по батькові. Після усиновлення дитини сім`я ІНФОРМАЦІЯ_8 переїхала в Дніпропетровську область, де заявник придбав будинок та зареєстрував сина в придбаному помешканні в м. Запоріжжі, а на вихідні приїздила до сім`ї. Зі слів ОСОБА_3 згодом стосунки в родині стали напруженими, почалися сварки відносно сина, батько перешкоджав нормальному спілкуванню матері з сином, після чого ОСОБА_3 вимушена була звернутися до поліції, щоб забрати дитину у батька. ОСОБА_3 на теперішній час проживає в м. Запоріжжі разом зі своєю мамою та сином, з чоловіком розлучена з 2020 року. Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради було здійснено акт обстеження умов проживання 19.12.2019 року після отримання листа від ССД Нікопольської РДА Дніпропетровської області з метою захисту та інтересів прав дитини. З`ясовано, що умови проживання дитини добрі: у ОСОБА_4 є окреме спальне місце, ігровий куточок, іграшки, дитина оточена любов`ю та турботою матері та бабусі, дитина всім забезпечена. Також, були проведені планові звіти від 30.12.2020, 30.12.2021, та 09.09.2022 за місцем проживання дитини де також встановлено, що ОСОБА_4 всім забезпечений, має багато іграшок, книжок, оточений любов`ю, турботою матері та бабусі, про батька дитина нічого не може відповісти, тому що не пам`ятає його, батько з дитиною не спілкується. В позовній заяві батька ОСОБА_1 про скасування усиновлення зазначено, що син поступово перейняв негативне ставлення До нього та повністю відмовився називати його батьком, проте він всіма силами намагався стати батьком для сина, але так ним і не став, також зазначає, що скасування усиновлення виключно відповідатиме інтересам дитини, оскільки син не бажає спілкуватися з ним, та батьком називає іншу людину, проживає в новій сім`ї, в якій склалися сприятливі умови, при яких не хоче травмувати дитину. Враховуючи вік дитини, на момент розлучення батьків ОСОБА_4 було 3 роки, він не міг розуміти та викладати свою думку, а також проявляти негативні емоції та агресію відносно батька. Права батька на дитину не залежать від реєстрації шлюбу й зберігаються за ним після розлучення. Обмежити їх лише через відсутність офіційного шлюбу чи припинення спільного проживання з матір`ю дитини неможливо. Мати дитини не перешкоджала сплачувати аліменти та телефонувати до сина, але батько не виконував своїх обов`язків щодо утримання сина, та не виявляв ініціативи щодо спілкування з дитиною. Згідно із ч. 1 ст. 207 Сімейного Кодексу України усиновлення є прийняття усиновлювачем в свою сім`ю особи на правах дочки чи сина на підставі рішення суду. Згідно із ст. 232 Сімейного Кодексу України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. А ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставами для накладання на них відповідальності, встановленої законом. З фактів, які дослідила служба (управління), можемо зробити такий висновок, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а саме не спілкується, не цікавиться життям дитини та не сплачує аліменти. Зазначаємо, що ні один з пунктів статті 238 Сімейного кодексу України, не відповідає викладеному в позовній заяві. Об`єктивних причин для скасування усиновлення не виявлено. Усиновлювач ОСОБА_1 не до кінця усвідомив свою відповідальність за долю дитини, яку він разом з колишньою дружиною усиновили. Враховуючи вищезазначене, керуючись главою 18 Сімейного кодексу України, Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905, виходячи з інтересів дитини, виконавчий комітет Запорізької міської ради вважає недоцільним скасування усиновлення громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Як зазначила сторона відповідача «…після затвердження мирової угоди, на яку позивач посилається в своєму позові, він жодного разу не приїздив до Запоріжжя, щоб побачити сина і ні разу не повідомляв мене про такий свій намір. Відповідно, вона ніколи не ховала сина від позивача, ніяк не проявляла агресії щодо виконання ним батьківських обов`язків і ніколи не вчиняла жодних дій щоб перешкоджати реалізації позивачем його батьківських обов`язків. Не випадково позивач не посилається на жодний доказ цих своїх тверджень. Також позивач замовчує ту обставину, що після того як наш син став постійно мешкати із нею, він систематично ухиляється від виконання обов`язку по утриманню свого сина». При цьому, судом першої інстанції у цій справі було правильно встановлено, що позивач жодного разу не звертався ані до Служби у справах дітей, ані до суду із заявою про те, що мати дитини сторін чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином. Належні допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача суду першої інстанції у матеріали цієї справи не надані. За цих обставин, суд першої інстанції правильно критично оцінив доводи сторони позивача, що відповідач чинила перешкоди батькові у спілкуванні з сином та що той був позбавлений можливості виконувати свої батьківські обов`язки. Суд першої інстанції також правильно зазначав, що не може бути підставою для скасування усиновлення наявність у позивача неприязних стосунків з відповідачем та/або розірвання шлюбу сторін. Правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи не свідчать про те, що погіршення стосунків між позивачем, як батьком, та дитиною сталося поза волею позивача, а встановлені по справі обставини вказують на те, що поведінка позивача також вплинула на його стосунки із сином. У свою чергу, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів вжиття усиновлювачем всіх можливих способів для налагодження із усиновленою дитиною спільної мови, повернення батьківського авторитету та збереження сімейних стосунків. Звернення позивача до суду з вищезазначеною позовною заявою у цій справі про скасування усиновлення, суд першої інстанції правильно розцінив як свідоме небажання позивача встановити нормальні відносини з дитиною, зберегти родинний зв`язок та нести моральну та матеріальну відповідальність за життя та гармонійний розвиток усиновленої дитини. З урахуванням викладеного, правильно встановлених фактичних обставин справи цієї справи, суд першої інстанції правильно вважав, що у даному випадку скасування усиновлення буде порушувати права дитини та не відповідатиме її якнайкращим інтересам. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 дублюють доводи позовної заяви позивача у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він та її представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані. Ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України вирішено питання про судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 12.12.2023 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Бєлка В.Ю.Маловічко С.В.