Постанова Харківський апеляційний суд № 953/6884/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/6884/23 Головуючий І інстанції - Губська Я.В. Провадження № 33/818/1189/23 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В. Категорія: ст.ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. за участю захисника Сороки О.О. потерпілого ОСОБА_1 представника потерпілого Бєлих Я.Є. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Сороки О.О. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_2 ,- УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2023 року о 14:30 год. в м.Харкові по вул.Якіра, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом MAZDA 5 д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Яровської при виїзді на перехрестя з вул.Якіра(Тюрінська) перед початком руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі по вул.Якіра в м.Харкові. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, спричинені матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 10.10.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень та стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник просить призначити у справі судову комплексну автотехнічну експертизу та постанову судді скасувати. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не було надано обґрунтованої оцінки матеріалам справи, та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Зазначає, що суду було надано висновок спеціаліста № 7 від 10.09.2023 року, який повністю спростовує протокол про адміністративне правопорушення за фактом ДТП 22.07.2023 року та з цього висновку вбачається, що водій автомобіля VOLKSWAGEN GOLF ОСОБА_1 також порушив вимоги ПДР України та повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 12.3, 12.4, 12.9 ПДР України, порушення яких з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з ДТП і його наслідками, та він мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом дотримання зазначених вимог. Представник потерпілого Бєлих Я.Є. до початку апеляційного розгляду подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на те, що клопотання, яке міститься в апеляційній скарзі про залучення експерта та призначення автотехнічної експертизи є необґрунтованими, оскільки питання, що ставляться захисником у клопотанні про призначення експертизи для вирішення не потребують проведення дослідження з питань автотехніки (установлення відповідності дій водія транспортного засобу у даній дорожній ситуації саме технічним вимогам Правил дорожнього руху), так як у справі потребується лише встановлення відповідності дій водія вимогам пункту 10.1. ПДР України (вимогам загального характеру) і не потребує спеціальних знань і є питаннями права, які належать до повноважень суду (а не судового експерта), а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання. Вказує, що з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 18 червня 2020 року по справі № 686/14075/16-а та диспозиції статті 124 КУпАП, судом першої інстанції було вірно встановлено всі елементи (ознаки) складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме те, що ОСОБА_2 був на момент вчинення правопорушення учасником дорожнього руху - водієм, що свідчить про наявність такого елементу складу правопорушення як суб`єкт. ОСОБА_2 під час подій, описаних у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 030308 від 22 липня 2023 року, не дотримався (порушив) вимог пункту 10.1 ПДР України, а саме перед початком руху з вулиці Раєвської (другорядною дорогою) на перехресті з вулицею Тюрінською (головною дорогою), не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (в даному випадку водієві траспортного засобу під керуванням потерпілого).Наслідками недотримання (порушення) ОСОБА_2 пункту 10.1 Правил дорожнього руху є пошкодження транспортних засобів MAZDA 5 д.н.з. НОМЕР_1 та VOLSWAGEN GOLFд.н.з. НОМЕР_2 . Між не дотриманням (порушенням) ОСОБА_2 пункту 10.1 Правил дорожнього руху та пошкодженням транспортних засобів MAZDA 5 д.н.з. НОМЕР_1 та VOLSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_2 є прямий причинно- наслідковий зв`язок, оскільки у випадку дотримання ОСОБА_2 вимог п.10.1 ПДР України, наслідків у вигляді пошкодження вищевказаних транспортних засобів не було б. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи захисника, на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення потерпілого та його представника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). В апеляційній скарзі захисник просить призначити судову комплексну автотехнічну експертизу та на розгляд експертів поставити низку питань. Дослідивши заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість відомостей щодо події дорожньо-транспортної пригоди і на час апеляційного розгляду не вбачається необхідності залучення експерта, який володіє спеціальними знаннями, у відповідності до вимог ст. 273 КУпАП, тобто за наслідками поданої апеляційної скарги належить вирішити суто правові питання про винуватість або не винуватість особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Питання, що ставляться апелянтом експерту в заявленому клопотанні взагалі охоплюються апеляційними доводами щодо незгоди з судовим рішенням та межують з вирішенням правових питань щодо винуватості осіб, які належить вирішувати тільки суду. Ті порушення ПДР, які інкримінуються ОСОБА_2 , носять суто загальний характер (не технічний), тому перевірка висновку суду щодо їх наявності (відсутності) охоплюються загальними правовими знаннями та судовими дискреційними повноваженнями. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення цього клопотання. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 22.07.2023 року о 14:30 год. в м.Харкові по вул.Якіра (Тюрінська), водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом MAZDA 5 д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Яровської при виїзді на перехрестя з вул.Якіра (Тюрінська) перед початком руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі по вул.Якіра (Тюрінська) в м.Харкові. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, спричинені матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Згідно положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписані уповноваженою особою. Незважаючи на не визнання своєї вини в апеляційній скарзі, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАПповністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: - схемою місця ДТП від 22.07.2023 р. (а.с. 2), підписаною обома учасниками, зауважень та заперечень на яку ані ОСОБА_2 ані ОСОБА_1 не надано; - письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_1 від 22.07.2023 року, відповідно до яких він рухався в напрямку вул. Якіра (Тюрінська) в м.Харкові на автомомобілі VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_2 . З боку вул.Яровської виїхав автомобіль MAZDA 5 д.н.з. НОМЕР_1 з другорядної лінії, не поступившись йому дорогою, оскільки він їхав по головній дорозі та не надав перевазі у русі, внаслідок чого сталось ДТП; - письмовими поясненнями ОСОБА_2 , від 22.07.2023 року, написаними ним власноруч, відповідно до яких він підтвердив обставини, про те, що він керуючи автомобілем MAZDA 5 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Якіра (Тюрінська) в м.Харкові, ввімкнув лівий поворот, зупинився на вимогу дорожнього знаку СТОП, переконався , що виконуючи маневр перешкод не має. Виїхав на вул. Тюрінську та відчув удар в ліву частину автомобіля. - фотографіями з місця ДТП на яких відображено пошкодження автомобілів та їх місце розташування після ДТП Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення, а також схема місця ДТП складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складала, в порядку, передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_2 не оскаржувалися до суду або до безпосереднього керівництва працівників поліції, а також вінне звертався зі скаргами до правоохоронних органів, відповідно до вимог КПК України, а тому твердження апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складання протоколу є необґрунтованими та розцінюються судом апеляційної інстанції як обраний спосіб захисту. Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортних засобів, апеляційний суд дійшов висновку про порушення вимог п.10.1 ПДР водієм ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів та спричинило їх пошкодження. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 свою провину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди заперечив. Причиною виникнення ДТП, на його думку, стало порушення правил дорожнього руху потерпілим, саме який, на його думку, порушив вимоги п.п. 10.1, 12.3, 12.4, 12.9 ПДР України. Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст.279,280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, який по суті є обвинуваченням. Отже, у справі щодо ОСОБА_2 суд повинен надати оцінку саме його діям в дослідженій дорожній обстановці на предмет відповідності ПДР України. Таким чином, посилання апелянта про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Доводи апелянта про наявність також порушень ПДР з боку іншого учасника ДТП жодним чином не спростовують висновків суду, крім того, даних про притягнення останнього до адміністративної відповідальності апелянтом не надано, та така оцінка з боку суду неможлива з огляду на вимоги ст.279,280 КУпАП. Якщо в подальшому такі порушення щодо іншого учасника ДТП будуть встановлені, то це може впливати лише на об`єм відшкодування завданої шкоди. Крім того, сторона захисту не позбавлена можливості щодо звернення до компетентного органу про перевірку з метою встановлення порушення ПДР з боку потерпілого. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий ОСОБА_2 до суду висновок спеціаліста від 10.09.2023 року розцінюється судом критично, оскільки вихідні дані були надані ОСОБА_2 спеціалісту самостійно, відсутності спеціаліста ОСОБА_3 в реєстрі атестованих судових експертів, а також він не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ст. 124 КУпАП, як штраф, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, те, що його дії складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Сороки О.О. залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик