Ухвала КАС ВС № 520/1723/22

УХВАЛА 11 грудня 2023 року м. Київ справа №520/1723/22 адміністративне провадження № К/990/41380/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №520/1723/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 «Східного територіального управління Національної гвардії України» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 «Східного територіального управління Національної гвардії України», в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2001 року до 12 червня 2015 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01 серпня 2001 року по лютий 2003 року з урахуванням базового місяця - січень 1998 рік, порогу індексації у 105 відсотків та усіх об`єктів індексації, з березня 2003 року до 01 січня 2008 року з урахуванням базового місяця - березень 2003 рік та порогу індексації у 101 відсоток та усіх об`єктів індексації, з 01 січня 2008 року до 12 червня 2015 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 рік та порогу індексації у 101 відсоток та усіх об`єктів індексації; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 червня 2015 року до березня 2018 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 12 червня 2015 року по 23 лютого 2016 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 рік та порогу індексації у 101 відсоток, відповідного базового місяця, та усіх об`єктів індексації, з 24 лютого 2016 року по лютий 2018 року без урахуванням базового місяця - січень 2008 року, порогу індексації 103 відсотки та усіх об`єктів індексації. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 серпня 2001 року до 12 червня 2015 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01 серпня 2001 року по 28 лютого 2003 року з урахуванням базового місяця - січень 1998 року, з 01 березня 2003 року до 01 січня 2008 року з урахуванням базового місяця - березень 2003 року, з 01 січня 2008 року до 12 червня 2015 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 рік. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12 червня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 12 червня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень 00 копійок). Стягнуто з військової частини НОМЕР_2 Східного територіального управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень 00 копійок). 08 грудня 2023 року військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня. Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки: - держава в особі Кабінету Міністрів України систематично порушує норми матеріального права, що виявляється в тому, що грошове забезпечення військовослужбовцям підвищується не шляхом підвищення тарифних ставок та розрядів, а шляхом підвищення преміальних та інших систематичних грошових виплат; - питання, порушені в цій справі №520/1723/22 стосується значної кількості осіб, практично всіх військовослужбовців відповідача; - за 2023 рік відповідач приймав участь в розгляді 7 (семи) справ в Харківському окружному адміністративному суді, пов`язаних з індексацією грошових доходів військовослужбовців, які проходять військову службу у відповідача; - в законодавстві України і, як наслідок в судовій практиці, відсутнє однозначне вирішення питання про кваліфікацію преміальних та інших виплат, які хоча і носять систематичний характер, але не входять до тарифних ставок та розрядів або до посадових окладів. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що відповідачем не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування. Також скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки в цей час Україна знаходиться в стані війни з російською федерацією, внаслідок чого значна кількість громадян проходить військову службу і їх стосується питання індексації, а також вказує, що ця справа має виняткове значення для відповідача, оскільки це питання індексації грошового забезпечення стосується всіх військовослужбовців, які проходять військову службу. Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Проте, скаржник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи та за таких конкретних обставин, а відтак Суд відхиляє зазначене посилання. Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Такі посилання скаржника мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції. Окрім цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково. Суд відхиляє зазначене посилання скаржника, оскільки у відповідності до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, ця справа є справою незначної складності. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення. Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №520/1723/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 «Східного територіального управління Національної гвардії України» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: О.Р. Радишевська С.А. Уханенко