Постанова 4824 № 755/13922/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 755/13922/20 Головуючий у 1 інстанції: Галаган В.І. Провадження №22-ц/824/12084/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 07 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів ­­­­Сушко Л.П., Олійника В.І. при секретарі Дуб С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняка Андрія Леонідовича про визнання недійсними та скасування електронних торгів,- ВСТАНОВИЛА: 25 вересня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. (далі - приватний виконавець Павелків (Вольф) Т. Л., Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. про визнання недійсними та скасування електронних торгів. Просив суд визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 28 січня 2019 року, по реалізації арештованого майна по лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні (далі також - ВП) № НОМЕР_4; визнати недійсними та скасувати протокол проведення електронних торгів № 385021, сформований за результатами проведення електронних торгів із реалізації лоту № 324577- - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_4; визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію нерухомого майна від 13 лютого 2019 року, складений приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т.Л. у Виконавчому проваджені № НОМЕР_4 щодо реалізації лоту № 324577, а саме: - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. переможцю торгів - ОСОБА_1 (щодо придбання земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ); скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45643957, від 21 лютого 2019 року, 16:38:23, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л., та державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1771065480000, номер запису про право власності 30403184. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порядку примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2015 року № 466/3318/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у сумі 1 673 123,41 грн (залишок за виконавчим документом 1 586 625,97 грн), 28 січня 2019 року ДП «СЕТАМ», як організатором електронних торгів були проведені електронні торги по лоту № 324577 з реалізації належного ОСОБА_3 нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, площею 0,0596 га, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом № 385021 проведення електронних торгів, сформованим 28 січня 2019 року ДП «СЕТАМ». Переможцем торгів визнано ОСОБА_1 , який набув право власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, серії та номер 148, видані 21 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. ОСОБА_3 вважає електронні торги неправомірними та такими, що проводились в порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) - на підставі недостовірних даних, внесених приватним виконавцем до заявки на реалізацію арештованого майна, а також без належного повідомлення його про день, час і місце проведення електронних торгів та про початкову ціну реалізації майна. Процедура визначення вартості майна та оцінка майна боржника проводилась на підставі наданих приватним виконавцем недостовірних та неактуальних вихідних даних, без проведення особистого огляду майна суб`єктом оціночної діяльності, без повідомлення його, як власника майна, та членів його сім`ї, що призвело до невірної ідентифікації майна, заниження ринкової вартості майна та безпосередньо вплинуло на права і обов`язки його та членів його сім`ї - трьох неповнолітніх дітей в частині суми погашення боргу за рахунок продажу з електронних торгів арештованого майна. На підставі складеного суб`єктом оціночної діяльності висновку належне йому майно реалізоване з електронних торгів як таке, що не відповідає не тільки опису наявного у нього майна, але й не відповідає ринковій вартості майна, яка занижена у великих розмірах. Крім того, вартість майна, що передавалось на реалізацію, визначена на підставі нечинної технічної документації на майно, якого з 2007 року не існує в натурі. Зазначив, що в результаті проведених електронних торгів було змінено цільове призначення належній йому земельної ділянки, оскільки у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 925869 від 26 червня 2007 року цільове призначення зазначено як ведення садівництва. Проте на електронних торгах цільове призначення земельної ділянки змінено на ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. 25 вересня 2020 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер: 8000000000:66:613:0018 та садовий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер: 8000000000:66:613:0018, та на садовий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 28 січня 2019 року із реалізації арештованого майна по лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_4. Скасовано протокол проведення електронних торгів № 385021, сформований за результатами проведення електронних торгів із реалізації лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_4. Скасовано акт про реалізацію нерухомого майна від 13 лютого 2019 року, складений приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 щодо реалізації лоту № 324577, а саме: земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. переможцю торгів - ОСОБА_1 (щодо придбання земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1771065480000, номер запису про право власності 30403184. Проведено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника від 04 червня 2018 року у ВП № НОМЕР_4 було встановлено, що описаний та арештований садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3 , фактично має значно більшу загальну площу, ніж зазначено у його правовстановлюючих документах. Здійснивши опис та арешт вказаного будинку, приватний виконавець у порушення пункту 5 Розділу ІІ Порядку призначив зберігачем арештованого майна ОСОБА_4 , тобто, іншу особу, а не боржника ОСОБА_3 , в той час як пункт 5 розділу ІІ Порядку визначає, що зберігачами арештованого майна, що є об`єктами незавершеного будівництва, призначаються виключно боржник або члени його сім`ї. Крім того, у порушення вимог вказаного пункту 5 розділу ІІ Положення виконавець, яка передала майно на зберігання іншій особі, а не боржнику, будучи обізнаною про фактичне збільшення площі описаного та переданого на зберігання майна, не забезпечила його фотозйомку та збереження матеріалів зйомки як доказу стану прийнятого на зберігання майна, що у подальшому обов`язково додається до опису лота у Системі інформації про арештоване майно. При складанні звіту про незалежну оцінку майна оцінювач не врахував зауваження приватного виконавця про те, що оцінюваний будинок є об`єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію) та має значно більшу площу, ніж зазначено у правовстановлюючих документах, та здійснив оцінку будинку лише щодо його загальної площі 49,7 кв. м, тобто, без урахування фактичної, значно збільшеної площі будинку, фактично знизивши вартість нерухомого майна (незавершеного будівництва), яке у подальшому передано на реалізацію шляхом проведення оспорюваних електронних торгів. У порушення вимог пунктів 3, 4, 5, 8 розділу ІІІ Порядку організатором торгів ДП «Сетам» не було внесено до Системи об`єктивну інформацію про майно при формуванні лоту торгів, зокрема, відсутнє повідомлення про склад, характеристики та опис майна з урахуванням збільшення його фактичної площі. Також організатором торгів не було зазначено про те, що передане на реалізацію майно фактично є об`єктом незавершеного будівництва, не долучено фотографічне зображення такого майна, про що зауважено приватним виконавцем у заявці на реалізацію арештованого майна. Вказані порушення призвели до порушення прав власника вказаного будинку - позивача, майно якого було продано за ціною, що є значно нижчою, ніж ринкова. У частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно суд першої інстанції відмовляючи в позові в цій частині зазначив, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису, скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції 30.11.2020 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке на думку апелянта ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що апелянт був позбавлений процесуальній можливості висловити свої заперечення щодо безпідставно встановлених судом підстав позову, про які позивач не зазначав і на підставі яких було задоволено позов. Вважає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 265 ЦПК України не було встановлено порушення апелянтом прав позивача. Звернув увагу на те, що для визнання судом електронних торгів недійсними необхідно встановлювати наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів), а також чи наявні порушення (не визнання або оспорення) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду. На думку апелянта позивачем не було надано доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 24 жовтня 2012 року в справі № 6-116цс12 та від 22 лютого 2017 року в справі № 6-2677цс16. Судом першої інстанції не було враховано, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 05 серпня 2020 року по справі №766/3470/16- ц. Вважав, те, що спірне майно, яке було передано на реалізацію є об`єктом незавершеного будівництва та має значно більші розміри, встановлено судом першої інстанції на підставі неналежних і недопустимих доказів. Матеріали справи не містять належних доказів, що переданий на реалізацію об`єкт мав статус незавершеного будівництва (не введеного в експлуатацію), тому суд першої інстанції, в межах правовідносин по даній справі, не мав досліджувати дані обставини, так як це не може бути предметом спору про визнання прилюдних торгів недійсними. Вважав висновок суду першої інстанції про порушення приватним виконавцем п. 5 Розділу II Порядку у зв`язку з призначення зберігачем арештованого майна ОСОБА_4 , помилковим оскільки боржник чи члени його сім`ї призначаються зберігачами майна у виключних випадках. Також вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що виконавець не забезпечила фотозйомку переданого на зберігання майна, так як не відомо взагалі на підставі яких доказів судом встановлені ці обставини та яким чином вони вплинули на результат торгів та порушили права та інтереси позивача. Вважає недоведеними посилання позивача на те, що реалізації майна відбулася не за ринковою ціною, а за нижчу вартість, ніж боргові зобов`язання за виконавчим листом. Позивачем не було надано суду доказів на підтвердження більшої вартості будинку, ніж визначено суб`єктом оціночної діяльності, а тому суд першої інстанції безпідставно встановив, що реалізоване майно на момент продажу мало вищу ціну. Також апелянт зазначив, що при проведені торгів, не відбулося зміни цільового призначення земельної ділянки. На думку апелянта проведення електронних торгів відбулося без порушення порядку, усі встановлені судом обставини жодним чином не вплинули на результати торгів та права і законні інтереси позивача. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції 1.12.2020 апеляційну скаргу подала ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що рішенням суду першої інстанції порушені її права та законні інтереси. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що вона є стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, у межах якого спірне майно було реалізовано на оскаржуваних торгах. Кошти від реалізації спірного майна в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 були перераховані на рахунок ОСОБА_2 , отже, у випадку визнання недійсними результатів електронних торгів, покупець спірного майна матиме право звернутися з позовом до неї про повернення одержаних за результатами оскаржуваних торгів коштів. Вважає, що суд першої інстанції, ухваливши оскаржуване рішення, вирішив питання про права ОСОБА_2 , не залучивши її до участі у справі, чим порушив приписи ч. 3 ст. 53 ЦПК України, що в свою чергу, позбавило ОСОБА_2 можливості надати пояснення щодо позову та викласти свої заперечення проти нього. За умов незалучення її у якості третьої особи, розгляд цієї справи у суді першої інстанції у будь-якому разі не є всебічним, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Звернула увагу на те, що суд першої інстанції розглянув справу № 755/13922/20 за правилами спрощеного позовного провадження, не зважаючи на те, що ця справа не належить до переліку справ, визначеного ст. 274 ЦПК України, а тому її розгляд мав відбуватися за правилами загального позовного провадження. Судом не враховано, що спірне майно було реалізовано за ціною 1394400 грн., що значно перевищує суму у 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є значною сумою для покупця цього майна, який є фізичною особою, а також для неї, як стягувача за виконавчим листом, а також те, що норми ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють виконавцю призначити зберігачем майна іншу особу ніж боржник, або організатор електронних торгів. Судом першої інстанції не взято до уваги те, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів і мають самостійний спосіб оскарження, визначені нормами Закону України «Про виконавче провадження» та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Крім того не взято до уваги, що у разі непогодження із результатами визначення вартості майна, Законом України «Про виконавче провадження» передбачений особливий спосіб захисту прав сторони виконавчого провадження, а саме: оскарження результатів оцінки в судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи щодо того, що садовий будинок, який було реалізовано на оскаржуваних торгах є фактично об`єктом незавершеного будівництва, а також щодо того, що цей будинок має значно більшу площу, ніж 49,7 кв.м., оскільки площу цього будинку було зафіксовано у договорі купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21 грудня 2006 року та позивачем не надано доказів здійснення реконструкції спірного будинку із збільшенням його площі, починаючи від 21 грудня 2006 року і до дати продажу. Просила, скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 08.12.2020 апеляційну скаргу подало Державне підприємство «СЕТАМ». Посилалось на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що 28 січня 2019 року відбулися електронні торги за лотом № 324577 з реалізації земельної ділянки, загальною площею 0.0596 га, кадастровий номер: 8000000000:66:613:0018 та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49.7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами яких складено протокол № 385021 згідно якого переможцем став Учасник №10 - ОСОБА_1 , який запропонував найвищу цінову пропозицію в розмірі 1394400 грн. Електронні торги відбулися з дотриманням норм чинного на момент проведення електронних торгів законодавства. Судом першої інстанції не враховано, що ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби чи приватного виконавця. При цьому, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку організатора торгів перевіряти законність дій державного (приватного) виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. Саме державна виконавча служба або приватний виконавець несе відповідальність за повноту та достовірність інформації, що розміщена в системі, оскільки організатор торгів вносить тільки ту інформацію про лот, яка зазначена в заявці органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Звернуло увагу на те, що приватний виконавець не є експертом та не може візуально визначити площу будинку, тому приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т.Л. було правомірно внесено до заявки саме площу, яка зазначена у правовстановлюючих документах на спірний будинок. Зазначило, що судом першої інстанції залишено по за увагою те, що підставою для визнання електронних торгів недійсними може бути лише порушення порядку їх проведення, а дії державного виконавця у виконавчому провадженні, в тому числі щодо оцінки майна, мають самостійний порядок оскарження і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Вважає, що оцінка спірного майна була проведена законно та об`єктивно, оскільки право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту закінчення будівництва (створення майна), але не раніше його прийняття в експлуатацію та державної реєстрації відповідного речового права на нього (частина друга статті 331 ЦК України). До закінчення державної реєстрації речових прав на новостворене нерухоме майно особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва. Тільки після проведення державної реєстрації права власності, самочинне будівництво набуває цивільної оборотоздатності, може вільно відчужуватися та переходити від однієї особи до іншої. Зважаючи на викладене, реалізованим на електронних торгах могло бути лише майно, відомості про яке внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на яке мав право власності боржник. Приватний виконавець не мала законних підстав для оцінки та передачі на реалізацію майна, на яке боржник не мав зареєстрованого права власності. При цьому, позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів і ці порушення вплинули на результати торгів, а також те, що законні інтереси позивача порушенні. Проте, жодного порушення Порядку проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача такими порушеннями у позовній заяві не доведено. У свою чергу, організатор електронних торгів здійснив всі необхідні дії, в межах чинного законодавства, для реалізації майна. Просило, скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі. 17 грудня 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яку просив залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року без змін посилаючись на те, що вказана справа не належить до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а також на відсутність підстав для залучення в якості третьої особи ОСОБА_2 . Зазначив, що він є власником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на місці вже відсутнього садового будинку. Звернув увагу на те, що підставою для звернення до суду з даним позовом була наявність численних порушень відповідачами вимог діючого законодавства України, яке регулює порядок реалізації арештованого майна з прилюдних торгів, і висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованим. Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника відповідача ДП «Сетам» - Кучевської З. Т. задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л., ДП «Сетам», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. про визнання недійсними та скасування електронних торгів. Розподілено судові витрати. Мотивуючи своє рішення апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції залишено поза увагою ненадання позивачем документів на підтвердження того, що садовий будинок, розташований в СТ «Червона троянда» за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом незавершеного будівництва, оскільки будь-які дозвільні документи на будівництво іншого будинку замість будинку, площа якого за правовстановлюючими документами становить 49,7 кв. м, в матеріалах справи відсутні. Посилаючись на те, що садового будинку загальною площею 49,7 кв. м. вже не існує в натурі, позивачем надано суду першої інстанції лише технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений ТОВ «Проектно Консалтингова Група» станом на 03 липня 2020 року. Зазначений технічний паспорт містить схему розташування будівель та споруд на якій зображені: садовий будинок літера «А», сарай під літерою «Б», насосна під літерою «В», госп. блок під літерою «Г», генераторна під літерою «Д», літня кухня під літерою «Е», огорожа №№ 1-3, замощення № 4, а також технічний паспорт містить план садового будинку літера «А». Разом з тим, ОСОБА_3 надав до суду першої інстанції лише частину вказаного технічного паспорту на будинок, в якому відсутні характеристики об`єктів відображених в ньому, зокрема, їхні площі. Лише до відзиву на апеляційну скаргу позивач надав копію зазначеного технічного паспорту, тобто через півтора роки після проведення оскаржуваних ним прилюдних торгів. За таких обставин апеляційний суд погодився з доводами апеляційних скарг про те, що: судом першої інстанції неправильно встановлено, що передане на реалізацію майно фактично є об`єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію); доводи позивача ОСОБА_3 про допущені приватним виконавцем порушення при складанні акту опису нерухомого майна, реалізованого в подальшому на електронних торгах, не стосуються предмету доказування у справі - дотримання правил проведення електронних торгів, оскільки мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Також зазначив, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки судом першої інстанції не враховано, що даний спір має немайновий характер, виник з приводу реалізації нерухомого майна, вартістю 1 394 400,00 грн, справа є складною, містить значний обсяг доказів та має суттєве значення для учасників справи, тому апеляційний суд вважав, що ця справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова ВС мотивована тим, що апеляційний суд не з`ясував, яким чином рішення суду першої інстанції вирішує права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Разом з цим висновок апеляційного суду, що рішення у справі може вплинути на її права та обов`язки, оскільки у випадку задоволення позову ОСОБА_3 вона буде зобов`язана повернути кошти, отримані в результаті виконання рішення суду, є немотивованим. Законодавство про виконавче провадження такого наслідку визнання недійсними торгів для стягувача не передбачає, а ОСОБА_2 не є учасником оспорюваного правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів. Крім того Апеляційний суд не встановив, чи є приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. належним відповідачем у справі. При новому розгляді Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ДП «Сетам» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т.Л., ДП «Сетам», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняка А.Л. про визнання недійсними та скасування електронних торгів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи апеляційні скарги апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції залишено поза увагою ненадання позивачем документів на підтвердження того, що садовий будинок, розташований в СТ «Червона троянда» за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом незавершеного будівництва, оскільки будь-які дозвільні документи на будівництво іншого будинку замість будинку, площа якого за правовстановлюючими документами становить 49,7 кв. м, в матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд погодився з доводами апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції було неправильно встановлено те, що передане на реалізацію майно фактично є об`єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію); доводи позивача ОСОБА_3 про допущені приватним виконавцем порушення при складанні акту опису нерухомого майна, реалізованого в подальшому на електронних торгах, не стосуються предмету доказування у справі - дотримання правил проведення електронних торгів, оскільки мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Постановою Верховного суду від 24 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, допустив порушення вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема, не надав належну оцінку доказам сторін щодо дійсної (ринкової) вартості та дійсній площі спірного майна, можливості звернення стягнення на це майно в порядку статті 440 ЦПК України, у зв`язку з чим не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, чи були наявні порушення при проведенні спірних електронних торгів та чи дійсно вони вплинули на їх результати. Апеляційний суд не вирішив клопотання ОСОБА_3 про долучення додаткових доказів від 09 вересня 2022 року, у тому числі, звітів про оцінку вартості спірного майна, в яких визначена вартість спірної земельної ділянки у сумі 1 269 319,00 грн, а будинку (площею згідно технічного паспорта від 03 липня 2020 року - 440,00 кв м) - 12 754 516,00 грн (а. с. 35-130, т. 6). В оскаржуваній постанові від 21 жовтня 2022 року судом також не наведені мотиви відхилення та неможливості врахування доказів, наданих позивачем за цим клопотанням. Апеляційний суд не встановив належним чином, яка дійсна площа спірного будинку, дійшов передчасного висновку про те, що права позивача під час проведення електронних торгів не порушені. Зазначив, що посилання апеляційного суду на те, що позивач не надав доказів на підтвердження існування будинку площею 440 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 замість будинку, площа якого за правовстановлюючими документами становить 49,7 кв. м не відповідає встановленим вище обставинам справи. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що приватний виконавець при передачі на реалізацію нерухомого майна не отримав відповідний дозвіл органів опіки та піклування щодо порушення прав малолітніх дітей на єдине житло. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рищук Віталій Віталійович просили задовольнити апеляційні скарги в повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити. ОСОБА_2 та її представник адвокат Костишена Вікторія Леонідівна в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином причини неявки суду не повідомили. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. та її представник адвокат Коваленко Т. А. в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином причини неявки суду не повідомили. Представник Державного підприємства «Сетам» в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином причини неявки суду не повідомив. Представники позивача ОСОБА_3 адвокати Карпюк А.В. і Живиця О.О. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційних, просили апеляційні скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 06.11.23 ОСОБА_3 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав перебування адвоката Карпюк А.А. у відряджені, а сам ОСОБА_3 з`явитись не може оскільки займається питаннями допомоги ЗСУ. Вислухавши думку учасників процесу, які з`явились в судове засідання, колегія суддів клопотання залишила без задоволення у зв`язку з ненаданням суду доказів поважності причин неявки ОСОБА_3 і адвоката Карпюка А.В. в судове засідання. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк Андрій Леонідович в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши наявні в матеріалах справи докази колегія суддів прийшла до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федорішиною А.Г., ОСОБА_3 придбав садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018, на якій розташовані згадані об`єкти нерухомого майна та яка передана відчужувачеві для ведення садівництва. (а.с. 30 т.1) Згідно даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28.03.2018 року, земельна ділянка площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , с/т « Червона Троянда », власником якої є ОСОБА_3 , має цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. (а.с. 99 т.1) Постановою приватного виконавця Павелків (Вольф) Т.Л. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 04.06.2018 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова № 466/3318/15-ц від 22.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1 586 625,97 грн., було накладено арешт на садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 23,5 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018, та на вказану земельну ділянку, площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення садівництва та описано дане майно. В постанові зазначено, що фактично будинок має значно більшу загальну площу. Відповідальним зберігачем даного майна призначено ОСОБА_4 яку попереджено про кримінальну відповідальність. (а.с. 82-85 т.1) 24.09.2018 року постановою приватного виконавця Павелків (Вольф) Т.Л. в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ПП «Консалтингова група «Агро-Експерт» для участі у виконавчому провадженні; зобов`язано ПП «Консалтингова група «Агро-Експерт» надати звіт про вартість описаного майна боржника; попереджено ПП «Консалтингова група «Агро-Експерт», в особі Романюка М.В., про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові. (а.с. 87-88 т.1) 24.09.2018 року постановою приватного виконавця Павелків (Вольф) Т.Л. в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 внесено виправлення до «Постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні» від 24.09.2018 року, зазначивши вірну назву призначеного суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання - ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт». (а.с. 90-91 т.1) 01.10.2018 року суб`єктом оціночної діяльності-суб`єкта господарювання - ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» складено висновок про вартість майна, за яким вартість садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 становить суму 991 000,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0596 га (кад. № 8000000000:66:613:0018), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , визначена у розмірі 1 001 000,00 грн. При оцінці, у відповідності із загальними нормами, оцінювачем проаналізовані основні методичні підходи: для домоволодіння - порівняльний (ринковий), для земельної ділянки - методичний підхід з точки зору урахування витрат на земельні поліпшення. (а.с. 96-98 т.1) 17.10.2018 року приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т.Л. в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 на адресу ДП «Сетам» складено заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , та садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 23,5 кв.м., що розташований на вказаній земельній ділянці. Вартість майна 1 992 000,00 грн. У вказаній заявці зазначено, що фактично будинок має значно більшу загальну площу. (а.с. 95 т.1) 28.01.2019 року ДП «Сетам» було проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , та садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 23,5 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_3 . Згідно Протоколу проведення електронних торгів № 385021, початкова ціна лоту № 324577 складала 1 394 400,00 грн., ціна продажу 1 394 400,00 грн., переможцем торгів визнано ОСОБА_1 , про що 13.02.2019 року приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т.Л. складено відповідний Акт про реалізацію нерухомого майна. (а.с. 22, 23, 93 т.1) 21.02.2019 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 148 від 21.02.2019 року, приватним нотаріусом Черняк А.Л. здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:613:0018 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . (а.с. 25 т.1) 16.03.2019 в порядку забезпечення виконання основного зобов`язання у сумі 5 000 000,00 грн. та на підставі договору іпотеки від 16.03.2019 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Черняк А.Л. накладено заборону на вказану земельну ділянку. (а.с. 25 зв. т.1) З Довідки голови правління СТ «Червона Троянда» щодо заяви-клопотання ОСОБА_3 від 09.03.2019 вбачається, що протягом 2014-2019 років жодного звернення щодо надання будь-якої інформації, що стосується заявника та належного йому нерухомого майна, до товариства не надходило. Також стверджує, що садового будинку, який вказаний у технічному паспорті, в документах на земельну ділянку № НОМЕР_1 у с/т «Червона Троянда» немає, а в наявності є побудований житловий будинок, який не введений в експлуатацію. (а.с. 27 т.1) Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірну земельну ділянку і садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 23,5 кв.м., які належать на праві власності ОСОБА_3 реалізовано з прилюдних торгів в порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Посилався на те, що зберігачем арештованого майна призначено іншу особу, а не боржника ОСОБА_3 , а приватний виконавець, будучи обізнаною про фактичне збільшення площі описаного та переданого на зберігання майна, не забезпечила його фотозйомку та збереження матеріалів зйомки, при складанні Звіту про незалежну оцінку майна, не було враховано те, що оцінюваний будинок є об`єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію) та має значно більшу площу, ніж зазначено у правовстановлюючих документах. Вважав, що організатором торгів ДП «Сетам», було порушено п. 3, 4, 5, 8 розділу ІІІ Порядку, в результаті чого не було внесено до Системи об`єктивну інформацію про спірне майно при формуванні лоту торгів, зокрема, відсутнє повідомлення про склад, характеристики та опис майна з урахуванням збільшення його фактичної площі, та не було зазначено про те, що передане на реалізацію майно фактично є об`єктом незавершеного будівництва, не долучено фотографічне зображення такого майна, про що було зауважено приватним виконавцем у заявці на реалізацію арештованого майна. Вказані порушення призвели до порушення прав власника вказаного будинку - позивача по справі ОСОБА_3 , майно якого було продано за ціною, що є значно нижчою ринкової вартості. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Предметом позовних вимог у цій справі є зокрема позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними. Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із частинами першою, шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно зі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на час примусового виконання) звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку для встановлення чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано у встановленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. У разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення. Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент проведення спірних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено-оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України). Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 12 жовтня 2016 року, у справі № 6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (див. постанову Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18 (провадження № 61-86св20)). У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-112цс12 зроблено висновок, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) зазначила, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 вказано, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку № 2831/5 організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо). Згідно із пунктом 4 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур`єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності. Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет. Аналіз змісту вищезазначеного Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, дає підстави для висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 332/3368/17 (провадження № 61-43983св18). Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. За закріпленим у статті 81 ЦПК України загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Матеріалами справи встановлено, що ДП «СЕТАМ» направило на адресу учасників виконавчого провадження повідомлення щодо реалізації спірного майна шляхом проведення електронних торгів, а також витяг в яких розміщено інформацію про спірне нерухоме майно, що реалізується. Таким чином, доводи позивача щодо неналежного повідомлення спеціалізованою організацією, яка проводила спірні торги, інформації про такі торги спростовані зібраними у справі доказами. Встановлені судом обставини не свідчать про наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а також про порушення прав і законних інтересів ОСОБА_3 унаслідок проведення електронних торгів. Отже, наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними позивачем не доведено. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 оскаржив дії державного виконавця щодо оцінки арештованого та описаного майна боржника. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.04.21 було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків ( Павелків (Вольф)) Тетяни Леонідівни незаконними, оцінки майна та скасування постанови про закриття виконавчого провадження було відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили і відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини встановлені в даному рішенні не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Однак колегія суддів звертає увагу на те, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів (оцінка нерухомого майна, визначення черговості звернення на майно боржника) не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Колегія суддів вважає, безпідставними доводи ОСОБА_3 якими не спростовані обставини встановлені зазначеним рішенням, та не доведено порушення його прав з боку приватного виконавця. Щодо неправдивої інформації об`єкту реалізації та оцінки. Колегія суддів встановила, що єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права на нерухоме майно є реєстр прав власності на нерухоме майно, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва. За даними державного реєстру нерухомого майна за боржником ОСОБА_3 з 21.12.2006 зареєстровано право власності на садовий будинок АДРЕСА_3 , на земельній ділянці загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018. Реєстровий номер садового будинку в реєстрі нерухомого майна № 7804. Нормою абзацу 2 частини І статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), видачі дубліката документа, який посвідчує право власності на нерухоме майно, за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини VI статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. Однак матеріали справи не містять будь яких даних того, що ОСОБА_3 вносив будь які зміни про відомості щодо об`єкту нерухомого майна садового будинку, в тому числі зміни технічних характеристик, з часу його придбання з 21.12.2006. Також у державному реєстрі нерухомого майна відсутні данні щодо будь якого іншого об`єкту нерухомого майна побудованого та/або реконструйованого ОСОБА_3 , та про ступінь його готовності. Згідно з ч.1 Закону України «Про Іпотеку» визначено поняття об`єкту незавершеного будівництва, це об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства. З правової точки зору об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю з моменту його державної реєстрації в реєстрації прав на нерухомі річі, але до моменту здачі його в експлуатацію. Правовстановлюючим документом з 2016 року виступає витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно. Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону. Тільки після проведення державної реєстрації права власності, самочинне будівництво набуває цивільної оборотоздатності, може вільно відчужуватися та переходити від однієї особи до іншої. Таким чином висновок суду першої інстанції щодо надання ОСОБА_3 вірних даних щодо заново-побудованого об`єкту нерухомого майна значно більшій площі, та вартості є помилковим і без підставним, ухвалений за відсутності належних доказів, оскільки державний реєстр нерухомого майна такої інформації не містить. Згідно з декларацією цивільної дружини ОСОБА_3 , ОСОБА_8 судді Дніпровського районного суду м. Києва за 2019 рік (т.1 а.с. 10-13) у п. 3 об`єкти нерухомості зазначено садовий (дачний) будинок площею 49, 7 кв.м., інформація про який була отримана приватним виконавцем з реєстру нерухомого майна. У п. 4 декларації - об`єкт незавершеного будівництва - зазначено житловий будинок без площі, об`єкт право власності на який не зареєстровано в установленому законом порядку, без зазначення вартості та ступені готовності, про який не було інформації в реєстрі нерухомого майна. Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст.79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що доданий ОСОБА_3 в суді першої інстанції, технічній паспорт на будинок виготовлений у 2020 році не може бути прийнятий судом як належний доказ оскільки данні викладені в ньому не зареєстровані в державному реєстрі нерухомого майна, а тому не можуть вважатись доказом наявності будь якої побудови (т. 1 а.с. 37-39) Відносно не надання судом належної оцінки доказам щодо дійсної (ринкової) вартості та дійсній площі спірного майна, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. При даному новому апеляційному розгляді клопотання про долучення до матеріалів справи будь яких нових доказів ОСОБА_3 або його представниками не заявлялось, пояснень не надавалось. Було подано клопотання про чергове відкладення розгляду справи яке було залишено без задоволення. З урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів від 13.09.2022, і прямої вказівки Верховного суду колегія суддів надає оцінку зазначеному клопотанню і доказам. Колегія суддів вважає, що наданий ОСОБА_3 звіт про грошову оцінку земельної ділянки (т. 6 а.с.5-80) не може бути долучений до справи оскільки поданий з пропуском процесуального строку без надання суду доказів поважності причин його не подання і підстав для його поновлення. Обґрунтування пропуску строку об`єктивними причинами без належних підтверджень існування таких причин не може бути прийнято колегією суддів як поважність причин не подання доказів в суді першої інстанції. Звіт про грошову оцінку будинку (т. 6 а.с. 81-130) поданий також з пропуском процесуального строку без подання доказів поважності причин не подання доказу в суді першої інстанції. Крім того колегія суддів вважає, що надана ОСОБА_3 оцінка будинку проведена з використанням не існуючих даних про зрівняльному принципу, оскільки відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України об`єкту нерухомого майна нібито самовільно побудованого ОСОБА_3 документально не існує. За даними державного реєстру нерухомого майна площа садового будинку належного ОСОБА_3 на час його реалізації з торгів становила 49,7 кв.м. Щодо вказівки Верховного суду щодо порушень прав неповнолітніх дітей. Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - це члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Згідно з абзацом сьомим пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі). У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна. Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19), від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19). Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, водночас зацікавленою особою є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Водночас стягувач (кредитор) не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. З іншого боку боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має своїм наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. Чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку. У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (у тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи зі скаргою щодо дій виконавця та/або органу опіки та піклування. Виконавець на підставі частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. Колегія суддів встановила, що спірний будинок, на існування якого посилається ОСОБА_3 , не є і не може бути місцем постійного проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , відповідно до ч. 2,3. ст. 331 ЦК України, оскільки до завершення будівництва (створення майна) особа яка будувала будинок вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), тобто спірна будівля не є об`єктом нерухомого майна введеного належним чином в експлуатацію та зареєстрованому в реєстрі нерухомого майна, в якому можуть проживати діти. У даному випадку права неповнолітніх дітей ОСОБА_3 не порушувались і не було потреби в отримані відповідного дозволу органів опіки та піклування для реалізації майна їх батька з прилюдних торгів. Крім того під час судового розгляду в апеляційній інстанції представник ОСОБА_3 підтвердив, що спірний будинок не є місцем постійної реєстрації дітей ОСОБА_3 , і зареєстровані вони за іншою адресою. Щодо доводів ОСОБА_3 про зміну цільового призначення земельної ділянки яка була виставлена на торги Колегія суддів вважає необґрунтованим довід ОСОБА_3 та висновки суду першої інстанції про те, що при реалізації земельної ділянки було змінено її цільове призначення. Матеріалами справи встановлено, що данні щодо земельної ділянки отримані з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28.03.2018 року, де земельна ділянка площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , с/т « Червона Троянда », власником якої є ОСОБА_3 , має цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. (а.с. 99 т.1), як і було зазначено в інформації щодо реалізації майна. Щодо порушень призначення зберігача арештованого майна Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про порушення приватним виконавцем п. 5 Розділу II Порядку у зв`язку з призначення зберігачем арештованого майна ОСОБА_4 , оскільки боржник чи члени його сім`ї призначаються зберігачами майна у виключних випадках. Згідно з п. 5 II Порядку виконавець призначає зберігача у порядку, встановленому статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись принципом забезпечення схоронності та цілісності майна. Зберігачами можуть бути боржник, члени його сім`ї або інші особи, у тому числі Організатор. Організатор призначається зберігачем рухомого майна, що підлягає реалізації відповідно до цього Порядку, крім випадків, коли це майно не може бути передано на зберігання Організатору з об`єктивних причин без пошкодження його функціональних властивостей, цілісності та зовнішнього вигляду (складні верстати, механізми, устаткування тощо). Організатор забезпечує транспортування такого майна до місця зберігання. До ст. 58 Закону України Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем. Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. ОСОБА_4 була призначена зберігачем арештованого майна, а саме будівлі яка не є житловою та/або об`єктом незавершеного будівництва, а тому будь яких виняткових підстав щодо призначення зберігачами майна боржника або членів його сім`ї законом у даному випадку не передбачено. Щодо порушення порядку проведення торгів. Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. ДП «СЕТАМ» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2015 року № 1885/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» та Порядку реалізації арештованого майна є організатором електронних торгів та уповноважений відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком. Відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку реалізації арештованого майна організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, тощо). Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна. Дата початку проведення електронних торгів призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему. Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку реалізації арештованого майна взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур`єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності. Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет. Відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор лише перевіряє повноту заповнення заявки. Пунктом чотири розділу III Порядку реалізації арештованого майна визначено, що організатор проводить електронні торги (торги за фіксованою ціною), у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком. Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку реалізації арештованого майна після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Відповідно до пункту 1 розділу X Порядку реалізації арештованого майна на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно. Згідно з пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, а у випадку придбання нерухомого майна документом, на підставі якого нотаріусом видається свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Акт про проведення, який складений за результатами торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України. З огляду на це, порушення встановлених Порядком правил проведення торгів є підставою недійсності прилюдних торгів. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16. Аналіз змісту вищезазначеного Порядку реалізації арештованого майна дає підстави для висновку про те, що приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, у тому числі й організовує оцінку майна, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. На організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником. Також з цього Порядку слідує, що перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор електронних торгів наділений лише правом на доповнення інформації про майно, передане на реалізацію, в частині фотографічного зображення такого майна та відомостей про нього (склад, характеристика, опис). ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, чинним законодавством не передбачений. При цьому необхідно зазначити, що оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто, безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) та від 15 січня 2020 року в справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) викладено правовий висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного/приватного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний/приватний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Отже приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження». Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 . Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вважала, що рішенням суду першої інстанції порушені її права та законні інтереси. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що вона є стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, у межах якого спірне майно було реалізовано на оскаржуваних торгах. Кошти від реалізації спірного майна в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 були перераховані на рахунок ОСОБА_2 , отже, у випадку визнання недійсними результатів електронних торгів, покупець спірного майна матиме право звернутися з позовом до неї про повернення одержаних за результатами оскаржуваних торгів коштів. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18. Колегія судів встановила, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , яка звернулась з апеляційною скаргою на це судове рішення, а тому колегія суддів дійшла до висновку що права ОСОБА_2 не порушуються, а тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України закривається. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц. Крім того у разі визнання торгів недійсними ОСОБА_2 не є учасником оспорюваного правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, а тому питання реституції її на неї не розповсюджується . Щодо приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк А.Л. колегія суддів зазначає наступне. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18. Верховний Суд зазначив, що згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду). Верховний Суд зауважив, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). Позивач звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса як до відповідача про визнання торгів недійсними. Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права. При цьому, відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч.ч.1-4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки судом першої інстанції не враховано, що даний спір має немайновий характер, виник з приводу реалізації нерухомого майна, вартістю 1 394 400 грн., справа є складною, містить значний обсяг доказів та має суттєве значення для учасників справи, тому колегія суддів вважає, що справа за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк Андрія Леонідовича про визнання електронних торгів недійсними підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Крім того колегія суддів зауважує, що справа розглядалась Дніпровським районним судом м. Києва, де також працює суддею цивільна дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_8 .. З етичних норм справу треба було передати для визначення підсудності до Верховного суду, хоча вона й не була стороною у справі але є й зацікавленою стороною у вирішенні спору на користь ОСОБА_3 .. Враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази колегія суддів прийшла до обґрунтованого висновку про задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 , Державного підприємства «Сетам». Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову. Відповідно до ч. 9,10 ст. 158 ЦПК України колегія суддів скасовує заходи забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державного підприємства «Сетам» задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року шляхом накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер: 8000000000:66:613:0018, та садовий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна - скасувати. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Павелків (Вольф) ) Тетяни Леонідівни, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк Андрія Леонідовича про визнання недійсними та скасування електронних торгів про стягнення заборгованості - закрити. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) 6306 (шість тисяч триста шість) грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства "Сетам" ( код ЄДРПОУ 39958500) 6306 (шість тисяч триста шість) грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 4 грудня 2023 року Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко