Постанова Київський апеляційний суд № 369/10853/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №369/10853/22Головуючий у І інстанції: Лисенко В.В. Провадження№33/824/1537/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Стрижеус А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Харчука Олександра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2023 року,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьдержави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп. Не погоджуючись з даним рішенням судді захисником Харчуком О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, останні без перевірки у ОСОБА_1 будь-яких ознак сп`яніння, спровокували його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, шляхом повідомлення йому проте, що віну відповідності до вимог чинного законодавства України та Правил дорожнього руху України має правовімовитися від проходження огляду на стан сп`яніння та пройти його самостійно на протязі 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту складання протоколу в будь-якому медичному закладі. Зазначав, що та обставина, за якої, працівники поліції інформують ОСОБА_1 , що він має право відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння та пройти його самостійно, достеменно усвідомлюючи про наслідки такої відмови, свідчить про провокацію з боку працівників поліції, оскільки особа сприймає такий варіант дій як законну альтернативу та не усвідомлює протиправність таких дій. Посилався на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №318650 від 21 вересня 2022 року інспектор поліції зазначає, що підставою для огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння стало те, що у нього нібито було виявлено такі ознаки наркотичного сп`яніння, як: сповільнена рухливість ходи, дуже розширені зіниці очей які не реагують на світло. Вважає, що вказане твердження інспектора патрульної поліції є надуманим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки, із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він на протязі усього часу спілкування із працівниками патрульної поліції, поводив себе спокійно, координація рухів та мови у нього порушена не була, пальці його рук не тремтіли, він мав цілком природне забарвлення шкіряного покриву. Зазначав, що з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що під час складання відносно нього протоколу, йому як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності не були роз`ясненні права та обов`язки, в тому числі і права на захист. Зазначає, що суддя місцевого суду залишив поза увагою, що направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння не містить жодних відомостей про те, що він був ознайомлений з його змістом та воно було вручено йому під підпис. Також, сторона захисту у суді першої інстанції наголошувала, що з пояснень, ОСОБА_1 вбачається, що йому ніхто не вручав копії направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Харчук О.П. підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Положення ч.ч. 1, 2ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративніправопорушення здійснюється на основісуворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнаєтьсяпротиправна, винна (умисна або необережна) дія чибездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом. Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.2.5ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: - керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці; - вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд для встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння; - наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння. Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Таким чином, предметом доказування даної категорії справ є факт керування особою автомобілем, наявність у неї ознак сп`яніння та її відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичномузакладі. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 31865021.09.2022 року вбачається, що 21.09.2022 року близько 22 години 40 хвилин, в Київській області, в с. Софіївська Борщагівка, по вулиці Боголюбова,7, водій ОСОБА_1 керувававтомобілем Ford Sierraд.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: сповільнена рухливість ходи, дуже розширені зіниці очей які не реагують на світло. Відпроходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненняадміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. НатомістьОСОБА_1 категорично заперечує вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскількивін не керувававтомобілем. Свідками у протоколі про адміністративне правопорушення вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У протоколівказано, що до нього додається: направлення, диск з бодікамери №14, пояснення. Разом з цим, матеріалисправи не містятьвідеозапису з нагрудноїкамери поліцейського. З наявної у матеріалахсправи відповіді Головного Управління Національної поліції в Київській області Бучанського Упраління поліції від 18.10.2023 за № 6917/109/140/28 зберігання відео з портативного відеореєстратора поліцейського минув. Використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції. Нагрудна відеокамера повинна активовуватися працівником патрульної поліції та знаходитися у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами і здійснювати безперервну відеофіксацію подій. Таким чином, фактично єдиний об`єктивний доказ, що міг підтвердити здійснення ОСОБА_1 функцій водія, у матеріалах справи відсутній. При цьому, вказані у протоколісвідки, даного факту об'єктивно підтвердити не можуть, оскільки вони залучалися працівниками поліції на стадіївідмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння (а.с. 2,3). Відсутність належних, об`єктивних та беззаперечних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем, унеможливлюєпритягнення його до відповідальності за відмову від огляду на стан сп'яніння. А тому захисник Харчук О.П. в апеляційній скарзі обґрунтовано зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджується та обставина, що ОСОБА_1 саме керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння або під час цього мав ознаки такого, то у нього і не виникало обов`язку проходити огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, а його відмова від проходження такого огляду не утворює складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, дані у протоколі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані допустимими доказами, адже не підтверджуються дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, що дає підстави витлумачити всі сумніви на користь ОСОБА_1 та відкинути їх. Крім того, працівникамиполіції належним чином неоформленіадміністративні матеріали, адже в направленні на огляд до медичного закладу не вказано, що ОСОБА_1 відмовився від огляду, а зазначено, щоогляд не проводився. Протокол про адміністративнеправопорушення, складенийвідносно ОСОБА_1 не може бути визнанийналежним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньомуповинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючисвої обов'язки, судді не починали розглядсправи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всісумніви, щодоїї винуватості повинні тлумачитися на користьцієї особи. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, якийпередбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненніправопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ притримується у своїхрішеннях позиції того, що суд вправіобґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгодженихміж собою висновківчи схожих неспростовнихпрезумпції факту (рішенняЄвропейського суду з прав людини, справа «Коробов протиУкраїни» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскількинаявність останніх не узгоджуєтьсяіз стандартом доказування «поза розумнимсумнівом» (рішеннявід 18 січня 1978 року у справі «Ірландіяпроти Сполученого Королівства» (Irelandv.the United Kingdom ), п. 161, Series A заява № 25). Крім того, з метою перевірки доводів апеляційної скарги захисника Харчука О.П. , який діє в інтересах ОСОБА_1 і встановлення обставин складання щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду апеляційної інстанції неодноразово викликався інспектор поліції Стужук М.В. , який до суду апеляційної інстанції не з`являвся, і своїх пояснень на підтвердження або спростування доводів ОСОБА_1 не надав. Враховуючи, що працівниками поліції належним чином не оформленіадміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 , не зазначено, щовін відмовлявся від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, матеріалисправи не містятьжодних доказів на підтвердження факту керування автомобілем, що ним категорично заперечується, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимимидоказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколі поза розумнимсумнівом не знайшлисвого підтвердження. Таким чином, при винесеннімісцевим судом оскаржуваної постанови, порушені принципи всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, не дослідженовсіх фактичних обставин справи, що призвело до хибного та передчасноговисновку про винуватістьОСОБА_1 у вчиненніправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягаєзакриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративногоправопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). За таких обставин, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справізакриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Харчука Олександра ПЕтровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2023 року скасувати. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Постанова набираєзаконноїсилинегайнопісляїївинесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя А.М. Стрижеус