Постанова 4813 № 510/83/23

Номер провадження: 33/813/2213/23 Номер справи місцевого суду: 510/83/23 Головуючий у першій інстанції Бошков І. Д. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Трофименка О.О., особи, який взяв участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв`язку: -захисника ОСОБА_1 адвоката Капака Віталія Михайловича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ренійського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року до Ренійського районного суду Одеської області від Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області надійшли матеріали адміністративного провадження разом з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 128303 від 23.12.2022 року, складеного відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Ренійського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. в доход держави, з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн. у дохід держави. Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ренійського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, апелянт вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до нього додається тільки відеозапис. Разом з тим, даний відеозапис не є належним доказом у справі, оскільки у порушення законодавства здійснений на мобільний телефон, а не на боді-камеру поліцейського, що вбачається з відсутності на ньому дати, часу зйомки та інформації про серійний номер приладу, а також є частковим, зокрема не містить процедури зупинення транспортного засобу та оформлення адміністративних матеріалів. Також апелянт зазначає, що матеріали справи не містять факту зупинки та керування транспортним засобом, зокрема поліцейським не задокументовано порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України з подальшим притягненням його до відповідальності. Крім того, до матеріалів справи також не додані докази відсторонення водія від керування. За твердженням апелянта, поліцейський, не виявивши у водія жодних ознак алкогольного сп`яніння, спочатку запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного в медичному закладі, а потім на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, що є порушенням чинного законодавства. В матеріалах справи відсутні направлення на огляд водія транспортного засобу та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де мають відображатися ознаки сп`яніння. Про пояснення в протоколі про адміністративне правопорушення апелянт зазначає, що такі пояснення написанні під диктовку поліцейського, який повідомив, що вразі їх не написання затримає ОСОБА_1 . Також апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, та згідно з позицію ЄСПЛ (справа «Карелін проти Російської Федерації») він не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Не може бути доказом винуватості водія у вчиненні адміністративного правопорушення і рапорт поліцейського (постанова ВСУ від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а). Апелянт звертає увагу, що в матеріалах справи міститься висновок щодо результатів медичного огляду від 23.12.2022 року, згідно з яким 23.12.2022 року о 11 год. 20 хв. проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, за результатом якого ознак сп`яніння не виявлено. За таких підстав апелянт вказує про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови суду, просить її скасувати, а провадження у справі закрити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтримав вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Проте, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння). Порядок проведення поліцейськими огляду водія на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103). З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735. Зокрема, положення п. 5 Порядку № 1103 встановлюють, що результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Пункт 8 Порядку № 1103 передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Положенням п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Відповідно п. 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису. Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026). Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації. Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026). Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського. Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні працівниками поліції у підтвердження наявності вини в діях ОСОБА_1 . Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 128303 від 23.12.2022 року, водій ОСОБА_1 23 грудня 2022 року о 07:50 год., на 255 км. автодороги Одеса-Рені, керував транспортним засобом марки «Вольво», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного та огляду із застосуванням приладу «Даргер», відмовився. Вказані дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано як порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В даному протоколі зазначено, що до нього додається відеозапис з місця подій. Також, в графі протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких вказав, що попереднього для випив 100 гр. горілки, а зранку керував автомобілем «Вольво», номерний знак НОМЕР_1 , в медичний заклад для огляду на стан сп`яніння їхати відмовився, з правопорушенням згоден, вину визнає, з протоколом про адміністративне правопорушення ознайомлений (а. с. 2). У відповідності до рапорту, що складений інспектором ВРПП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області на ім`я начальника цього відділу поліції, 23.12.2022 року, знаходячись в наряді по забезпеченню публічної безпеки та порядку на автомобільній дорозі М-15 Одеса - Рені, згідно наказу ГУНП в Одеській області №1153 від 19.12.2022 року, приблизно о 08 годин 05 хвилини області поліцейськими було зупинено автомобіль «Вольво», який здійснював хаотичні маневри на дорозі, під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування у водія було помічено явні ознаки сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей). ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та відмовився їхати до лікарні, факт чого зафіксовано на боді-камеру. В зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №128303 від 23.12.2022 року за ч.1 ст. 130 КУпАП (а. с. 3). Дослідженням диску з відеозаписом з місця подій, що приєднаний до матеріалів справи, встановлено, що даний відеозапис є тривалістю 36 секунд та надає можливість встановити, як ОСОБА_1 , знаходячись в салоні автомобіля на місці пасажира, повідомляє іншій особі свої анкетні дані, а також пояснює, що вчора вживав алкогольний напій горілку, у кількості 100 гр., та зранку поїхав на автомобілі «Вольво», на пропозицію проїхати в медичний заклад для огляду на стан сп`яніння та пройти такий огляд на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер відмовився, вказав, що свою вину усвідомлює (а. с. 4). Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі № 537/2088/17 (провадження № К/9901/29523/18), сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі, зокрема факт керування особою транспортним засобом, процедуру проведення поліцейським процедури огляду особи на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об`єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 23 грудня 2022 року о 07:50 год. на 255 км. автодороги Одеса-Рені правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, з долученого до справи відеозапису вбачається, що він триває лише 36 секунд, є неповним та таким, що всупереч вимог Інструкції № 1026 не вівся безперервно протягом всього часу оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення й не містить в собі даних про дату та час здійснення відео-зйомки. Тобто, дослідженням даного відеозапису не вбачається можливим встановити повної картини щодо обставин події вчиненого адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема те, що подія мала місце саме 23 грудня 2022 року о 07:50 год. та працівниками поліції дотримано всіх вимог, передбачених ст. 266 КУпАП, Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735, щодо процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Отже, долучений до матеріалів справи відеозапис не може бути визнаний судом належним доказом у справі. Стверджувати, що даний запис об`єктивно зафіксував всі події неможливо. Між тим, матеріали справи не містять даних про залучення до події поліцейськими двох свідків, що дозволено положеннями ст. 266 КУпАП, п. 8 Порядку № 1103 та п. 6 розділу ІІ Інструкції № 1452/735. Більш того, за змістом наданих адміністративних матеріалів судом не встановлено, що поліцейські на виконання вимог ч. 1, 7 ст. 266 КУпАП вжили заходів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, про що також наголошував апелянт. Таким чином, апеляційний суд вважає, що за наведених обставин встановлено порушення працівниками поліції порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, що передбачений ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим такий огляд вважається недійсним. Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського, без підтвердження іншими належними та достатніми доказами, не можуть бути визнанні доказами вини правопорушника, з огляду на наступне. Дійсно, норми КУпАП визнають протокол про адміністративне правопорушення за доказ у справах про адміністративні правопорушення. Проте, за практикою, що склалася в національному та міжнародному праві, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не може бути беззаперечним, тобто достатнім, доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Лише дослідження протоколу про адміністративне правопорушення у сукупності з іншими доказами по справі, що узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, дає можливість органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, встановити дійсні обставини справи, що розглядається. Крім того, врахування протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського судом, як підтвердження вини особи, без наявності у справі інших доказів, є порушення принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а рапорт складений зацікавленою особою - поліцейським. При цьому слід наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За встановлених обставин апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 частково заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Ренійського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе