Постанова Одеський апеляційний суд № 522/4963/23

Номер провадження: 22-ц/813/7717/23 Справа № 522/4963/23 Головуючий у першій інстанції Науменко А.В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.12.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/4963/23 Провадження номер: 22-ц/813/7717/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Науменка А.В. о 13 годині 48 хвилині 08 серпня 2023 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року адвокат Степанишина Альона Сергіївна, діюча від імені ОСОБА_1 , звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 03.02.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 80 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 03.02.2016 року сторони зареєстрували шлюб. Подружжя має спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час сторони не проживають разом, ні підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, не є сім`єю. Згідно висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено, що доцільним є місце проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 6 - 11). Позивачка вказує на те, що на примирення вона не згодна та просить не вживати заходів щодо примирення подружжя (а. с. 1 - 2). Позиція відповідача в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Посилається на те, що він не згоден на розірвання шлюбу, має намір примиритися з дружиною. Також не згоден з висновком органу опіки та піклування щодо визначення місяця проживання дитини разом і з матір`ю (а. с. 22 - 23). Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку із наданням строку для примирення, оскільки щиро бажає зберегти родину (а. с. 27 - 28). Зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2023 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 . Розірвано шлюб, зареєстрований 03.02.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 80 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватись на примушуванні сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі, а тим більш в подружніх відносинах (а. с. 70 - 72). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) суд першої інстанції дійшов помилково висновку відносно того, що відповідач та його представник не з`явилися до судового засідання без поважних причин; 2) ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а. с. 77 - 79). Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Степанишина Альона Сергіївна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що сторони не проживають разом, не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільний побут, не є родиною протягом 1,5 року, що підтверджувалось апелянтом у судовому засіданні 04.05.2023 року (а. с. 99 - 102). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2023 року (а. с. 93 93 зворотна сторона). Згідно довідки про доставку електронного листа від 15.09.2023 року адвокат Вечерова Є.М., діюча від імені ОСОБА_2 , отримала копію ухвали в електронному вигляді «01 (Р) «Відкриття» 15.09.2023 року (а. с. 96 - 97). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано ОСОБА_1 (а. с. 98). 18.09.2023 року від адвоката Степанишиної Альони Сергіївни, діючої від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 99 - 102). 03.10.2023 року до Одеського апеляційного суду повернулося рекомендоване поштове повідомлення на ім`я ОСОБА_1 , разом із копією апеляційної скарги та копією ухвали про відкриття апеляційного провадження, з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання (а. с. 109 - 110). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.12.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за предметом позову (розірвання шлюбу) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 03.02.2016 року між сторонами укладено шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 80 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ). Сторони мають спільну дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя проживає окремо, спільного господарства не ведуть. Сімейні стосунки не підтримують. ОСОБА_1 на примирення не згодна, має стійке волевиявлення, яке спрямоване на припинення сімейних відносин та розірвання шлюбу. По справі виникли правовідносини щодо розірвання шлюбу. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку відносно того, що відповідач та його представник не з`явилися до судового засідання 08.08.2023 року без поважних причин, є неспроможними. З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2023 року до суду першої інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від адвоката Вечерової Є.М., діючої від імені ОСОБА_2 , у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я відповідача ОСОБА_2 , проте документів на підтвердження цього суду надано не було (а. с. 67). Адвокат Вечерова Є.М., діюча від імені ОСОБА_2 , до судового засідання, призначеного на 08.08.2023 року також не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Крім того, у судовому засіданні, яке відбулось 04.05.2023 року, ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вечерова Є.М. були присутні та надавали свої пояснення. Також, було задоволено клопотання ОСОБА_2 про надання строку на примирення, строком на 3 місяці. З відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що за наданий судом термін примирення сторін не відбулося. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, спростовується рішенням суду від 08.08.2023 року, з тексту якого вбачається, що суд першої інстанції вирішив вказане питання. Інших доводів апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України) та не може будуватись на примушуванні сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі, а тим більш в подружніх відносинах. Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя на підставі рішення суду. Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно із ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.05.2019 року по справі № 442/6319/16-ц. Як на час розгляду справи у суді першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції сторони не прийшли до примирення. Отже, доводи апелянта не мають наслідком скасування рішення суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні. Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе