Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 923/613/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 923/613/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Разюк Г.П., суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф. при секретарі судового засідання Полінецькій В.С. за участю представника від відповідача Єрашова І.Є. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР№21/3190 від 12.09.2023, довіреність від 12.10.2023 №01-4/23 /інші учасники справи в судове засідання не прибули, про час та місце його проведення повідомлені належним чином/ розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023, ухвалену суддею Рогою Н.В. у м. Одесі, повний текст якої ухвалено 25.10.2023 у справі № 923/613/19 за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз до Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль суб`єкт оскарження приватний виконавець Щербаков Ігор Миколайович про стягнення 2 376 190,09 грн. та В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року Акціонерне товариство (далі АТ) "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до АТ "Херсонська теплоелектроцентраль"(далі - AT «Херсонська ТЕЦ») про стягнення з останнього 2 376 190,09 грн., з яких 2 137 705,10 грн. основного боргу (з оплати послуг), 198 445,13 грн. пені, 13 864,42 грн. річних (3%), 26 175,44 грн. інфляційного збільшення боргу. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 позовну заяву АТ «Укртрансгаз» задоволено частково та стягнуто з АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» на користь АТ «Укртрансгаз» заборгованість за послуги у сумі 2 137 705,10 грн., інфляційні втрати в сумі 15 486,91 грн., 3% річних у сумі 13 864,42 грн., пеню у сумі 198 445,13 грн., та 3 482,46 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 апеляційну скаргу AT «Херсонська ТЕЦ» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 по справі №923/613/19 - без змін. 11 лютого 2020 року вказане рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим судом видано відповідний наказ щодо примусового стягнення. 18 вересня 2023 року до Господарського суду Одеської області надійшла скарга AT «Херсонська ТЕЦ» на бездіяльність приватного виконавця у даній справі, визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 скаргу AT «Херсонська ТЕЦ» на дії та бездіяльність приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича у даній справі залишено без розгляду, з огляду на встановлення судом факту неподання AT «Херсонська ТЕЦ» клопотання про поновлення строку, встановленого п. «а» ч. ст. 341 ГПК України для подання скарги на бездіяльність виконавця. 11 жовтня 2023 року до суду першої інстанції від представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №923/613/23 та стягнення з AT «Херсонська ТЕЦ» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задоволено з підстав її обґрунтованості та стягнуто з АТ «Херсонська ТЕЦ» на користь приватного виконавця Щербакова І.М. витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Із зазначеною додатковою ухвалою місцевого господарського суду не погоджується відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення. На думку апелянта, приймаючи додаткову ухвалу суд неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для справи, у зв`язку з чим, вона суперечить нормам ГПК України та не відповідає матеріалам справи. Скаржник вважає, що оскільки за результатами розгляду скарги з АТ «Херсонська ТЕЦ» на бездіяльність приватного виконавця у даній справі, не було відмовлено у її задоволенні, а лише залишено її без розгляду, то і розподіл судових витрат не мав здійснюватися. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на постанову Касаційного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі №420/6218/20, у якій судові витрати не покладались на сторони, оскільки в касаційному порядку справа по суті позовних вимог не переглядалась. Також скаржник зазначає, що ст. 344 ГПК України не містить бланкетної (відсилочної) норми щодо можливості розподілу судових витрат у разі залишення скарги без розгляду за аналогією залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження. Скаржник звертає увагу на те, що ним була подана скарга, а не позовна заява, відтак підстави для застосування ч. ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у суду першої інстанції були відсутні. Крім того, апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №357/380/20, оскільки вона не має жодного відношення до даної справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви приватного виконавця про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. з урахуванням розумності таких витрат за конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва інтересів у суді першої інстанції під час розгляду справи (скарги) та за результатами розгляду залишення її без розгляду з підстав пропущення процесуального строку у відповідності до норм ГПК України. Також представник приватного виконавця просить покласти на відповідача 10 000грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. В судовому засіданні 07.12.2023 прийняв участь представник відповідача, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Щодо клопотання представника приватного виконався про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням його самопочуття, колегія суддів зазначає таке. Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 рокуу справі Смірнова проти України, рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі Фрідлендер проти Франції). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі Красношапка проти України). При цьому колегія суддів зазначає, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Колегія суддів враховує поважність доводів представника приватного виконавця викладених в його клопотанні, однак приймає до уваги те, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, враховує розумні строки, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги, а тому вважає за можливе відмовити у задоволенні відповідного клопотання. Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухала у судовому засіданні представника відповідача, перевірила законність і обґрунтованість додаткової ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного висновку. Як вбачається із матеріалів справи, першою заявою по суті спору, поданою приватним виконавцем в ході розгляду скарги AT «Херсонська ТЕЦ» на бездіяльність державного виконавця у справі №923/613/19, визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії був відзив на скаргу, що надійшов до суду 28.09.2023, у якому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 скаргу AT «Херсонська ТЕЦ» (вх.№2-1393/23 від 18.09.2023) на бездіяльність державного виконавця у справі №923/613/19, визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Повний текст ухвали складено 10.10.2023. 11.10.2023 приватний виконавець звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №923/613/19, яка додатковою ухвалою суду першої інстанції від 20.10.2023 була задоволена, що на думку колегії суддів є підпідставним та обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Практична реалізація згаданого вище принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії та "Єчюс проти Литви"). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже приймаючи до уваги те, що представник приватного виконавця у відзиві на скаргу відповідача на дії на бездіяльність приватного виконавця зазначив про орієнтований розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які очікував понести, та протягом 5 днів з моменту винесення постанови звернувся із заявою про їх розподіл, надав відповідні докази та детальний опис наданих адвокатом послуг, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження витрат на правничу допомогу на суму 20 000,00 грн заявником були надані: - копія договору №37/23 від 22.09.2023 про надання правової допомоги; - копія акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №37/23 від 22.09.2023; - копія платіжної інструкції №06/10/2023 від 06.10.2023 на суму 20 000 грн. З договору №37/23 від 22.09.2023 вбачається, що він укладений між приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем (Клієнт) та Адвокатським бюро «НАТАЛІЇ КОСЯК» (Виконавець) про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання за винагороду (гонорар) надати послуги адвоката, спрямовані на юридичне супроводження питань, пов`язаних із оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця, стягнення шкоди (та всіх інших спорах, пов`язаних з діяльністю приватного виконавця) у справі №923/613/19. Під правовою (юридичною) допомогою вважається: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності приватного виконавця; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів приватного виконавця у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань. У п.4.1 договору сторони домовилися, що за погодженням сторін вартість послуг- являється гонораром фіксованого розміру за надані послуги з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин, відповідає розумності та з урахуванням витраченого адвокатом часу з надання професійної правничої допомоги, спрямованої на повне юридичне супроводження питань, пов`язаних з оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно із п.4.1.1 договору на всіх стадіях (частинах) судового розгляду у Господарському суді Одеської області у справі №923/613/19 вартість послуг становить 20 000 грн незалежно від кількості судових засідань. За умовами п.4.2 виплата винагороди Виконавцю здійснюється Клієнтом після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку, виставленого Виконавцем для оплати. Відповідно до п.4.3 Договору Акт приймання-передачі наданих послуг формується Виконавцем та має бути розглянутий і підписаний Клієнтом протягом 5 робочих днів з моменту отримання (у випадку відсутності зауважень щодо його змісту). За наявності у Клієнта зауважень (уточнень) щодо змісту Акту приймання-передачі наданих послуг, він повинен не пізніше 3 робочих днів повідомити Виконавцю (у такому випадку сторони разом погоджують остаточну редакцію Акту приймання-передачі наданих послуг). З Акту №20/23 приймання-передачі наданих послуг вбачається, що він був складений 06.10.2023, Клієнту було надано наступний обсяг послуг: ознайомлення з матеріалами справи (виконавчого провадження №61621863), виготовлення копій для суду та сторін у справі №923/613/19; формування правової позиції Клієнта щодо відзиву на скаргу AT «Херсонська ТЕЦ» на бездіяльність приватного виконавця у справі №923/613/19 (аналітика та новели законодавства, судова практика у питаннях вчинення виконавчих дій та строків звернення з скаргою до суду сторін виконавчого провадження); складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 22.09.2023; складання відзиву (від 26.09.2023) на скаргу AT «Херсонська ТЕЦ» на бездіяльність приватного виконавця у справі №923/613/19; складання письмових пояснень (від 03.10.2023) на скаргу AT «Херсонська ТЕЦ» на бездіяльність приватного виконавця у справі №923/613/19; формування пакету документів та виготовлення копій, направлення заяви, відзиву, письмових пояснень сторонам по справі з урахуванням наявності світла, інтернету у робочий час, графіку роботи поштових відділень АТ «Укрпошта» та направлення документів асобами АТ «Укрпошта» (цінними листами з описом вкладення) та на електронні адреси сторін ( з ЕЦП адвоката); участь адвоката Косяк Н.В. у судових засіданнях у Господарському суді Одеської області з розгляду скарги АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» на бездіяльність приватного виконавця у справі №923/613/19; підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, формування пакету документів та виготовлення копій до заяви про ухвалення додаткового рішення; направлення заяви про ухвалення додаткового рішення сторонам по справі документів засобами АТ «Укрпошта» (цінними листами з описом вкладення); підготовка та участь адвоката Косяк Н.В. у судовому засіданні Господарського суду Одеської області у справі №923/613/19 з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат. Відповідач заяви про зменшення витрат на правничу допомогу до суду не подавав, отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу, понесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем у розмірі 20 000 грн. є розумними та обґрунтованими, а тому підставно були стягнуті з відповідача на користь приватного виконавця Щербакова І.М.. При цьому, всі доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень про те, що законодавець не передбачив можливості стягнення витрат на правничу допомогу у випадку залишення скарги на дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця без розгляду, разом з тим колегія суддів такі твердження вважає безпідставними, оскільки право на відшкодування судових витрат не ставиться в залежність від стадії судового розгляду. З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Косяк Н.В. були виконані певні роботи, а саме вона заперечувала проти скарги відповідача, підготувала відзиву на неї, надавала матеріали виконавчого провадження, письмові пояснення, а отже в даному випадку має право звернутися із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, вірним є посилання суду першої інстанції на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №357/380/20, оскільки, як правильно зазначив суд, в ній викладені висновки, які хоч і здійснені в межах іншого судочинства, однак є близькими до вирішення спірного питання. Водночас посилання скаржника на постанову Касаційного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі №420/6218/20 є безпідставним, оскільки у відповідній справі судовий розподіл не здійснювався через те, що судом касаційної інстанції була скасована ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без розгляду із направленням апеляційної скарги на подальший розгляд до суду апеляційної інстанції, а в такому разі у відповідності до п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (що є чинною на даний час) розподіл сум судового збору, пов`язаний з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом апеляційної інстанції за результатом розгляду відповідної справи згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, отже додаткова ухвала Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 підлягає залишенню без змін. Щодо клопотання представника приватного виконавця Щербакова І.М. про стягнення з АТ Херсонська ТЕЦ витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн., яке викладено ним у відзиві на апеляційну скаргу, то колегія суддів зазначає, що до закінчення судових дебатів представником приватного виконавця не було надано усіх доказів, які передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України, а отже відповідне питання буде вирішено у разі звернення його із заявою про ухвалення додаткової постанови та надання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення цієї постанови. На підставі ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 у справі №923/613/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 7.12.2023 о 16.40. Головуючий суддя Разюк Г.П. Суддя Принцевська Н.М. Суддя Савицький Я.Ф.