Постанова 4873 № 910/8399/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" грудня 2023 р. Справа№ 910/8399/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Хрипуна О.О. суддів: Мальченко А.О. Агрикової О.В. розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 у справі № 910/8399/23 (суддя Картавцева Ю.В.) за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Фізичної особи-підприємця Семерик Наталії Петрівни про стягнення 14 220, 00 грн ВСТАНОВИВ: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Семерик Наталії Петрівни про стягнення 14 220,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 465/ВЗЗ-2022 від 07.09.2022, а саме порушенням строку поставки товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 14 220,00 грн пені. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем заявки від 12.09.2022 за укладеним між сторонами спору Договором, яка передбачає дати і місце поставки товару за Договором (Специфікацією до Договору), відповідно неможливо застосувати відповідальність за порушення строків поставки, які не встановлені, тобто, не доведено суду узгодження сторонами строку поставки товари, зокрема, обізнаності відповідача стосовно такого строку. Крім того, місцевий господарський суд врахував повне виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за Договором. Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідач був обізнаний про строки поставки товару, сторонами погоджено, що строк поставки встановлено з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам. Також, апелянт зазначає, що відповідач не надав вірогідних доказів, які спростовували б твердження щодо належного виконання з боку відповідача його зобов`язань за договором щодо поставки товару в обумовлені строки. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2023, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8399/23. 14.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/8399/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2023, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 17.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Семерик Наталії Петрівни, відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено договір від 07.09.2022 № 465/ВЗЗ-2022 (далі - Договір), відповідно предмету якого відповідач зобов`язується поставити позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а позивач прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 Договору). Пунктом 1.2. Договору, сторони передбачили найменування (номенклатура, асортимент) товару зернові культури та картопля - за кодом ДК 021 :2015 - 03210000-6. Відповідно до п. 4.1. договору ціна договору складає 2 400 000 (два мільйони чотириста тисяч) грн 00 коп., без ПДВ. Згідно з п. 5.1. договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва, з дати прийняття товару на склад Замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувач), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Пунктом 6.1. Договору визначено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис Постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається Постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу відповідача, зазначену в розділі 14 Договору. Також, відповідно до п. 8.3. Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці позивача відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів позивач має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору в повному обсязі. Згідно з п. 12.8. Договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього Договору). У будь-якому разі Замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а Постачальник з моменту направлення Замовником відповідного листа (на електронну пошту Постачальника, вказану у розділі 14 цього Договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку; проставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання Постачальником). Специфікацією до Договору, яка підписана сторонами, скріплена відбитками їх печаток та наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії передбачено: найменування товару - картопля; одиниця виміру - кг.; кількість товару - 200 000; ціна за одиницю - 12,00 грн без ПДВ; сума без ПДВ - 2 400 000,00 грн (т. 1 а.с. 30). 12.09.2022 позивачем було складено заявку № 78/8/2-1496 від 13.09.2022 до договору № 465/В33-2022 від 07.09.2022, в якій зазначені: найменування товару; місце постачання; одиниця виміру; кількість товару; дати поставки товару товароодержувачу (т. 1 а.с. 33). Як встановлено місцевим судом, доводи позовної заяви ґрунтуються на тому, що товар за Договором поставлений відповідачем з частковим порушення строку поставки, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 14 200,00 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, відповідно до умов договору № 465/В33-2022 від 07.09.2022, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували обставину надання та/або надсилання відповідачу Заявки від 12.09.2022, тобто, не доведено суду узгодження сторонами строку поставки товари, зокрема, обізнаності відповідача стосовно такого строку, відповідно неможливо застосувати відповідальність за порушення строків поставки, які не встановлені. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Як визначено ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Пунктом 1. ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За умовами статті ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вже зазначалось вище та було встановлено судом першої інстанції, позивачем до позовної заяви долучено заявку від 12.09.2022, однак вказана вище заявка не містить особистого підпису Замовника (представника замовника), що свідчить про не отримання останнім такої заявки. Разом з тим, доказів направлення позивачем такої заявки відповідачу, як передбачено Пунктом 6.1. Договору, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення матеріали справи не містять. Також, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем будь-яких листів відповідачеві (рекомендованого листа, цінного листа з описом вкладення, передачі листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього Договору), як передбачено Пунктом 12.8. Договору. Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано суду доказів надання відповідачу заявки на виконання умов договору ані безпосередньо уповноваженому представнику, ані поштовим зв`язком, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не було порушено строків поставки товару, оскільки відповідний перебіг строку не розпочинався. Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне додатково підкреслити, що з матеріалів справи вбачається повне виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за Договором від № 465/В33-2022 від 07.09.2022 та, одночасно з цим, зауважує, що видаткові накладні позивачем підписано без будь-яких зауважень. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, слід зазначити, як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач склав, а ОСОБА_1 отримав нарочно Заявку від 12.09.2022 до Договору, дата отримання 13.09.2022. Разом з тим, відповідач заперечує обставину отримання ним Заявки від 12.09.2022, оскільки, ОСОБА_1 не був наділений повноваженнями на отримання заявки від постачальника та був звільнений з посади менеджера 05.09.2022, тобто до моменту підписання заявки. Позивачем надано Доручення від 01.09.2022 з якого вбачається, що Фізична особа-підприємець Семерик Наталія Петрівна уповноважила Федорова Анатолія Миколайовича представляти інтереси Довірителя з правом здійснювати від імені Довірителя наступні дії: - представляти права та особисті інтереси в усіх відповідних органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях, в будь-яких банківських установах України; - складати, подавати, підписувати та отримувати від мого імені заяви, договори, накладні, довідки, листи, повідомлення, документи, окрім заявок щодо поставки товару пов`язані з діяльністю ФОП Семерик Н.П.; - підписання та складання будь-яких накладних пов`язаних зі здачею-прийманням партії Товару за кількістю та якістю, утому числі на право підписувати від іменні ФОП Семерик Н.П. АКТ розбіжностей, а також право на одержання від ФОП Семерик Н.П. претензій щодо якості і кількості Товару. Крім того, з поданої відповідачем заяви свідка від 28.06.2023 оформленої відповідно до вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що Семерик Наталія Петрівна жодного права підпису на отримання заявок щодо поставки продукції в довіреності від 01.09.2022 не надавала; жодної заявки про поставку товару на поштову адресу та офіційну електронну адресу ФОП Семерик Н.П., яка зазначена в реквізитах договору від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не надходило та уповноваженому представнику не вручалось. Також, відповідачем надано суду наказ №3 від 05.09.2022 про скасування всіх довіреностей, які видані ОСОБА_1 , з яким останній ознайомлений під підпис. У п. 3 Наказу №3 від 05.09.2022 наказано ОСОБА_1 повідомити всі органи державної влади в тому числі військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про скасування повноважень на представництво інтересів, у зв`язку з розірванням договору в одностронньому порядку за неналежне його виконання. Відповідно до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч.1 ст. 238 ЦК України). Згідно ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала (п. 2 ч.1 ст. 248 ЦК України). Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що ОСОБА_1 не мав повноважень на отримання від позивача Заявки від 12.09.2022, оскільки, Дорученням від 01.09.2022 такі повноваження ОСОБА_1 не надавалися. Позивач був обізнаний про зазначену обставину, оскільки у нього в наявності було Доручення від 01.09.2022, у якому визначено, що ОСОБА_1 не має права від імені Довірителя складати, подавати, підписувати та отримувати заявки щодо поставки товару пов`язані з діяльністю ФОП Семерик Н.П. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 у справі № 910/8399/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає. Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин. Враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 у справі № 910/8399/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 року у справі № 910/8399/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8399/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді А.О. Мальченко О.В. Агрикова