Постанова 4857 № 300/2987/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2987/23 пров. № А/857/14802/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судова-Хомюк Н.М., суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі № 300/2987/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- суддя у І інстанції Могила А.Б., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням щорічної індексації , встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним розміром як пенсії так і індексації з 01.03.2023, й виплати надбавки за інвалідність внаслідок війни 2 групи з 01.03.2022 із подальшим збільшенням, розмір якого визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії: з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з індексацією в розмірі 1,197 починаючи з 01.03.2023, без обмеження максимальним розміром як пенсії, так індексації; з урахуванням надбавки за інвалідність внаслідок війни 2 групи починаючи з 01.03.2022 року із подальшим збільшенням, розмір якого визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області після перерахунку його пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» при виплаті щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2023 застосовано обмеження максимального розміру пенсії. Позивач вказав, що розмір надбавки до пенсії за інвалідність внаслідок війни ІІ групи становить 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, однак відповідачем з 01.03.2022 не збільшено розмір такої надбавки. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки порушують його право на отримання пенсійного забезпечення в повному обсязі. Як наслідок, слід зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023 без обмеження її максимального розміру, з урахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням надбавки за інвалідність внаслідок війни ІІ групи починаючи з 01.03.2022 з подальшим її збільшенням. Просив позов задовольнити повністю. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2023 підвищення до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.07.2022 та з 01.12.2022 підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІI групи у розмірі 40% від відповідного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням з 01.03.2023 підвищення до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.07.2022 та з 01.12.2022 підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІI групи у розмірі 40% від відповідного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в межах своїх повноважень з 01.01.2007 здійснює функції призначення (перерахунку) та виплати пенсій відповідним категоріям військовослужбовців на підставі документів, поданих уповноваженим структурним підрозділом державного органу, з якого особи були звільнені із служби. Апелянт вказує, що оскільки, рішенням суду від 19.01.2023 у справі № 300/3031/22 зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022 року та не покладено зобов`язань щодо проведення перерахунку без обмеження максимальним розміром з врахуванням індексації по Постанові КМУ від 24.02.2023 № 168, тому ОСОБА_1 пенсія виплачується в розмірі 27318,89 грн. Скаржник зазначає, що станом на 01.03.2022 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив 1934,00 грн. Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.08.2023, а тому, розмір підвищення визначений позивачу як особі з інвалідністю 2 групи становить 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме 773,60 грн. (1934,00 х 40%), який визначений станом на 01.03.2022 року. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Не погодившись із ухваленим рішенням, його також оскаржив позивач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та із порушенням норм матеріального права та просить скасувати рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що у позовній заяві було чітко проапельовано до того, що не зважаючи на пункт 10 Постанови КМУ №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», яким встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, яка не може перевищувати 1500 грн., в Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ таких обмежень не передбачено. Позивач наголошує, що на його переконання, незважаючи на наявність у постанові Кабінету Міністрів України №168 застережень про індексацію пенсій у максимальному розмірі 1500 гривень, дана норма відсутня у Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» і тому не може застосовуватись відповідачем, оскільки у правовій державі Закон «Про державний бюджет України» не може призупиняти дію Закону «Про індексацію грошових доходів населення» в цілому, оскільки такі нормативні акти є рівносильними. Апелянт вказує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України та законам України, не залежно від того чи оскаржувались такі акти у судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дослідивши матеріали справи повинен був прийти до висновку про те, що КМУ своєю постановою підмінив дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що грубо суперечить принципу верховенства права, зафіксованому в частині 1 статті 8 Конституції України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів позивача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (надалі Закон №2262-XII). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 по справі №300/3031/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату в розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01.03.2022 індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат (а.с.22-28). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі №300/3031/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 по справі №300/3031/22 в частині здійснення нарахування та виплати позивачу з 01 липня 2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» №713 від 14 липня 2021 року скасовано та прийнято в цій частині позовних вимог нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про здійснення нарахування та виплати йому з 01 липня 2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» №713 від 14 липня 2021 року залишено без задоволення. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 по справі № 300/3031/22 залишено без змін (а.с.29-33). Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв Постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (надалі Постанова КМУ №168). На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі №300/3031/22 та Постанови КМУ №168, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу здійснено перерахунок його пенсії. Згідно розрахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.05.2023 при обчисленні пенсії по інвалідності пенсійним органом враховувалося грошове забезпечення позивача, а саме: посадовий оклад - 7890 грн., оклад за військове звання 1410 грн., процентна надбавка за вислугу років 45% - 4185 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці 9756,48 грн. Основний розмір пенсії (80% грошового забезпечення) 18593,18 грн., з урахуванням індексації згідно Постанови КМУ №118 3253,81 грн., індексації згідно Постанови КМУ №168 1500 грн, збільшення основного розміру пенсії 25% - 4648,30 грн., підвищення за інвалідність внаслідок війни ІІ групи 837,20 грн., надбавки за інвалідність ІІ групи при виконанні обов`язків 50 грн., розмір нарахованої пенсії становить 28882,49 грн. Призначено до виплати з урахуванням максимального розміру 27318,89 грн. (а.с.67). У відповідь на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, відповідач листом від 10.05.2023 №4041-4128/С-02/8-0900/23 повідомив, що позивачу проведено перерахунок пенсії та її розмір з 01.03.2023 становить 28882,49, однак виплата проводиться в розмірі 27318,89 грн., який розрахований на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 по справі №300/3031/22 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі №300/3031/22. Розмір підвищення до пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи становить 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.03.2022, а саме 773,60 грн. (а.с.15-16). Вищевказані обставини встановлені матеріалами справи та не заперечуються сторонами по справі. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних відносинах наведене положення Постанови КМУ №168 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Суд першої інстанції вказує, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було предметом судового розгляду по справі №300/3031/22 та рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 по справі №300/3031/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2022 індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. Суд першої інстанції зазначає, що проаналізувавши розрахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.05.2023 суд дійшов висновку, що позивачу нараховані, однак не виплачуються підвищення до пенсії передбачене Постановою КМУ №168 від 24.02.2023 у розмірі 1500 грн. та підвищення до пенсії згідно Закону №3551-XII, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІI групи у розмірі 40% від відповідного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відтак, з огляду на викладені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції вважає, що відповідач протиправно ухиляється від проведення виплати пенсії позивачу в нарахованому розмірі без обмеження максимальним розміром, що фактично призвело до невиплати нарахованої індексації згідно Постанови КМУ №168 від 24.02.2023 та підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІI групи у належному розмірі згідно Закону №3551-XII. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 (далі - Закон №911-VIII), чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 20.12.2016 №7-рп/2016 (далі - Рішення) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення. Згідно із Законом №1774-VIII, який відповідно до «Прикінцевих положень» цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Отже, відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, в редакції Закону №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. При цьому, буквальне розуміння змін внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням Рішення дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Таким чином, протягом 2017-2022 років стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала і не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, 8 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, 31 березня 2021 року у справі № 815/3000/17. Крім того, суд звертає увагу, що вказані зміни не мають ніякого відношення до перерахунку пенсії осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, оскільки встановлювали конкретний період обмеження, а саме по 31.12.2017, у той час як предметом спірних правовідносин є обмеження пенсії позивача максимальним розміром під час здійснення її перерахунку з 01.03.2023. Також суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону №2262-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону №2262-XII, не може перевищувати 10740 гривень. Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Згідно пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016. З матеріалів справи видно, що позивач перебуває на обліку в територіальному органі пенсійного фонду та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII. Таким чином, дія наведених положень не може бути застосована до позивача, оскільки пенсію йому було призначено задовго до їх прийняття. Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно зобов`язав відповідача проводити з 01.03.2023 виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити те, що спір у цій справі стосується, зокрема, правомірності дій пенсійного органу щодо врахування при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 на підставі Постанови №168 норм щодо обмеження пенсійних виплат максимальним розміром. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У спірних відносинах наведене положення Постанови №168 суперечить приписам Закону№2262-XII з урахуванням Рішення, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Таким чином, попри наявність в Постанові №168 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, Закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ Рішенням визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення. Колегія суддів також зазначає, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було предметом судового розгляду по справі №300/3031/22. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2022, яке набрало законної сили, залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі №300/3031/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2022 індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. Восьмий апеляційний адміністративний суд у вказаній постанові дійшов висновку, що дії відповідача щодо застосування обмежень при здійсненні перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01 березня 2022 року максимальним розміром є протиправними, оскільки ч.7 ст.43 Закону України №2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а тому відповідача необхідно зобов`язати здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 по справі №300/3031/22, що набрало законної сили, є остаточним, обов`язковим для виконання та врахування пенсійним органом під час обчислення розміру пенсійних виплат позивачу. За таких обставин дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними. Такі висновки колегії суддів узгоджуються із останніми правовими позиціями Верховного Суду в аналогічних адміністративних справах, зокрема, постанова ВС від 11.07.2022р. в справі №620/613/20, постанова ВС від 08.09.2022р. в справі №380/6429/20, постанова ВС від 12.12.2022р. в справі №620/5701/20. Вирішуючи спір щодо права позивача на індексацію пенсії, відповідно до сформованих позивачем позовних вимог, колегія суддів враховує наступне. На підставі статті 64 Закону №2262-ХІІ, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». За приписами ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, положення Закону №2262-XII та Закону №1282-ХІІ є спеціальними та підлягають врахуванню під час проведення виплати пенсії та її індексування. З огляду на те, що пенсія позивача є об`єктом індексації, колегія суддів вважає, що на відповідача покладено обов`язок за наявності на те підстав провести індексацію пенсійних виплат позивача. Варто зауважити і те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15.02.2022 №2040-IX внесено до статті 64 Закону №2262-XII зміни у наступній редакції - у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону. Вказані зміни застосовується з 1 березня 2022 року. Звідси слідує, що умовою індексації пенсії є відсутність протягом проміжку часу - попередній календарний рік - дата індексації пенсії у поточному календарному році включно події перерахунку пенсії у порядку ст.63 Закону №2262-ХІІ. Абзацом 1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Проте, вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно врахував, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене частиною 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У спірних відносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню. Таким чином дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо невиплати нарахованої позивачу з 01.03.2023 пенсії з урахуванням індексації згідно Постанови КМУ №168 від 24.02.2023 суд першої інстанції правомірно визнав протиправними. Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідач з 01.03.2023 здійснив нарахування пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої постановою Уряду від 24.02.2023 №168 у розмірі 28882,49 грн., однак обмежив розмір пенсії до виплати сумою 27318,89 грн.. Тобто, нарахування пенсійних виплат у спірних відносинах проведено, однак їх виплату не здійснено. За наведених обставин, суд першої інстанції прийняв вірне рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат позивача з 01.03.2023, зобов`язавши ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити виплату нарахованої позивачу пенсії з 01.03.2023 з урахуванням індексації, установленої згідно з Постановою КМУ від 24.02.2023 №168, без обмеження її максимальним розміром. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем та відповідачем в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі № 300/2987/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 07 грудня 2023 року