Постанова 4857 № 380/5179/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5179/23 пров. № А/857/13621/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Мікули О.І., Курильця А.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (головуючий суддя Гавдик З.В., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Служби безпеки України у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу за період з 01 березня 2018 року по 11 березня 2019 року включно; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу у розмірі 12,28 грн за період з 01 березня 2018 року по 11 березня 2019 року включно, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період 01 березня 2018 року по 11 березня 2019 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано Служби безпеки України здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період 01 березня 2018 року по 11 березня 2019 включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Служба безпеки України оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що з березня 2018 року військовослужбовцям СБ України було підвищено грошове забезпечення, шляхом підвищення посадового окладу та інших надбавок, у зв`язку із чим індексація грошового забезпечення у вказаний позивачем період не нараховувалась і не виплачувалась, за відсутності таких підстав. Поряд із цим окрему увагу слід звернути на те, що позивач не звертався до СБ України із будь якими заявами чи скаргами щодо не нарахування чи неправильного нарахування йому грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення в період з 2018 по 2019 роки. До позовної заяви у даній справі позивачем додані звернення адвоката Каверіна С.М. та відповідь на нього, предметом якого було прохання здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018р.р. та нарахування йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, починаючи з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати. Отже, позивач ніяким чином не намагався з`ясувати як здійснювались нарахування йому грошового забезпечення в період з березня 2018 по березень 2019 років, чи здійснювалось нарахування та виплата йому індексації грошового забезпечення, якщо так, то в яких сумах та за який період, чи здійснювалось підвищення грошового забезпечення позивачу та на яку суму. Натомість позивач провів нічим необґрунтовані незрозумілі розрахунки у позовній заяві, та вирішив, що між ним та відповідачем існують спірні правовідносини. Саме те, що позивач із своїм представником звертались до відповідача зовсім із іншими проханнями (копії документів долучені позивачем до справи), про що відповідач вказував у відзиві, жодним чином не було досліджено у даній справі. Жодних висновків із даного приводу суд не зробив, що знову ж таки свідчить про неповне з`ясування обставин справи та «поверхність» судового рішення. Зважаючи на те, що позивачем не надано жодних доказів порушення його прав, а долучені до позовної заяви додатки жодним чином не обґрунтовують незаконність дій чи бездіяльності відповідача з приводу нарахування чи не нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з березня 2018 по березень 2019 років, його позовні вимоги не підлягають задоволенню. Окрім цього відповідач переконаний, що розрахунок різниці між індексацією і розміром підвищеного грошового забезпечення є виключною компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання». Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень. Також, апелянт зазначає, що право на індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078). З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Разом із тим, враховуючи те, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. При цьому, зазначає, що судом не враховано той факт, що величина індексу споживчих цін у березні-вересні 2018 року не перевищувала поріг індексації визначений Порядком № 1078, відповідно індексація грошових доходів за вказаний період не нараховувалася. Водночас, зважаючи на те, що величина індексу споживчих цін з жовтня 2018 року перевищувала поріг індексації , а відтак починаючи з грудня 2018 року було проведено індексацію грошових доходів особовому складу СБУ, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення та відповідно до Розпорядження ЦУ СБУ №528 від 29.11.2019 «Щодо проведення індексації грошових доходів військовослужбовців, державних службовців та працівників, які уклали трудових договір із СБУ, у 2019 році». Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що наказом Голови Служби безпеки України від 11.03.2019 № 294-ос майора ОСОБА_1 звільнено в запас Служби безпеки України відповідно до підпункту «а» п. 61, підпункту «г» п. 62 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та пункту п. 81- 1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 із виключенням цим же наказом із списків особового складу, усіх видів забезпечення Служби безпеки України. 12.10.2022 рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/12595/22, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2023, позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задоволено: визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в повному обсязі. зобов`язано Службу безпеки України нарахувати ОСОБА_1 (індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. 17.02.2023 ОСОБА_1 на виконання вищезазначеного судового рішення виплачено індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін. Відповідачем не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 березня 2019 року, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У даній спірній ситуації, судом першої інстанції враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Відповідно до пункту 1 Порядку, цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахування ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки у судовому рішенні). Аналіз викладених вище норм Порядку № 1078 вказує, що цей нормативно-правовий акт передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078). Судом враховано, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Проаналізувавши пункт 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд першої інстанції вірно вважав, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Відтак, суд першої інстанції вірно вважав, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці. Як вірно зауважено судом першої інстанції, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Судом першої інстанції, також, встановлено відповідно до особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, що розмір його грошового забезпечення (грошовий дохід) становив: у лютому 2018 року - 17362, 81 грн; у березні 2018 року - 17375, 09 грн. Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення». Розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання судового рішенням у лютому 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) становив 4258, 75 грн (1762, 00 грн * 241, 70%), а наростаючим підсумком у березні 2018 року - 4463, 15 грн (1762, 00 грн *253, 30 %). У березні 2018 року підвищення грошового доходу ОСОБА_1 становило 12, 28 грн (з розрахунку розмір грошового забезпечення (грошовий дохід) за березень 2018 року - розмір грошового забезпечення (грошовий дохід) за лютий 2018 року = розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року). З огляду на те, що у березні 2018 року у місяці підвищення посадових окладів військовослужбовців, розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 становив 12,28 грн, а розмір поточної індексації грошового забезпечення у березні 2018 року - 4463,15 грн, то суд правильно вважав, що позивач набув право на індексацію грошового забезпечення, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу за період з 01 березня 2018 року по 11 березня 2019 року включно, яку відповідач не провів та не виплатив. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі №380/5179/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. І. Мікула А. Р. Курилець