Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 276/2116/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 276/2116/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - БОБЕР Д.О. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 07 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції НПУ, третя особа - старший лейтенант Управління патрульної поліції в Житомирській області Наумчук Володимир Олегович про скасування постанови серії ЕАТ №7861459 від 03.10.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції НПУ, третя особа - старший лейтенант Управління патрульної поліції в Житомирській області Наумчук Володимир Олегович про скасування постанови серії ЕАТ №7861459 від 03.10.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані невиконання працівниками поліції покладених на них завдань у частині відвернення та попередження правопорушень, а також у зв`язку з неможливістю ним відреагувати на дорожній знак 3.31, оскільки його встановлено з порушеннями вимог ДСТУ, які суттєво впливають на можливість дотримання Правил дорожнього руху. Сторони в судове засідання не з"явились. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга є необгрунтованою та непідлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7861459 від 03.10.2023, винесеною інспектором 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Наумчуком В.О., копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 03.10.2023 року об 11 годині 54 хвилині в м. Житомирі, по вул. Майдан С.П. Корольова 1, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Honda CR-V, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку і стоянку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п.8.4 «в» Правил дорожнього руху, а саме, порушення вимог заборонних знаків. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, оскільки наведені позивачем обставини щодо того, що дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» був затулений гілками дерева, а також встановлений з порушеннями вимог ДСТУ, не знайшли свого підтвердження, та спростовані наявними у матеріалах справи доказами. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Так, у відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п.1.9.ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно із п.8.4 «в» ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху заборонним дорожнім знаком 3.34 «Зупинку заборонено» забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаку 3.34 не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Відповідно до п.1.10 ПДР зупинкою є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Частиною 1 ст. 122 КУпАП України визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірідвадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано суду відеозапис, з якого встановлено, що транспортний засіб позивача Honda CR-V, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимоги пункту п.8.4 «в» Правил дорожнього руху України. Позивач на відео підтвердив, що саме він керував транспортним засобом та здійснив зупинку у зафіксованому на відеозаписі місці. Факту керування та зупинки транспортного засобу позивач не заперечує і в позовній заяві. Разом з тим, позивач посилається на те, що 03.10.2023 року він здійснив зупинку, не помітивши заборонний дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки він був затулений гілками дерева, а тому помітити і зреагувати на нього неможливо, окрім того знак встановлено з порушенням п.10.2.3 ДСТУ. З даного приводу судом першої інстанції зазначено, що відповідно до п.2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно п.1.10 ПДР України дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Згідно з п. 14.1.1. ДСТУ 4100-2021 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення, тощо). Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено. Пунктами 14.5.1, 14.5.2 ДСТУ 4100-2021 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» передбачено, що заборонні знаки застосовують, щоб увести обмеження руху або їх скасувати. Заборонні знаки, крім спеціально обумовлених цим стандартом випадків, потрібно встановлювати безпосередньо перед ділянками доріг, на яких вводиться або скасовується відповідне обмеження. Пунктом 14.5.29 ДСТУ знак 3.34 «Зупинку заборонено» застосовують, щоб заборонити зупинку і стоянку ТЗ. Його встановлюють з того боку дороги, на якому вводять заборону. Пунктом 14.15.36 ДСТУ передбачено, що дія знаків 3.33-3.37 поширюється від місця установлення до найближчого перехрестя за знаком. З дослідженого судом, наданого відповідачем відеозапису встановлено, що з правого боку дороги по вулиці Майдан С.П.Корольова перед пішохідним переходом в напрямку руху від вулиці Велика Бердичівська встановлено знак 3.34 «Зупинку заборонено». Вказаним знаком введено обмеження на зупинку транспортних засобів на розміщену за ним ділянку дороги. Встановлено, що саме на цій забороненій для зупинки ділянці дороги, позивач здійснив зупинку свого автомобіля. З відеозапису слідує, що вказаний заборонний дорожній знак розміщений на значній відстані від зелених насаджень, в тому числі й дерев, та не є затулений гілками, про що вказує в своїй заяві позивач. В свою чергу, з наданого позивачем відеозапису вбачається, що відеозйомка відбувається в русі, під час якого особа, яка здійснює зйомку йде по смузі руху транспортних засобів по вулиці Майдан С.П.Корольова від вулиці Велика Бердичівська. Рухаючись у вказаному напрямку по вулиці Майдан С.П.Корольова, яка має плавне заокруглення вправо, після якого в полі зору відразу з`являється дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», який розташований з правої частини дороги на значній відстані від заокруглення дороги, а також зелених насаджень, в тому числі і дерев, та постійно перебуває в полі видимості. Беручи до уваги зазначене, надані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що вказаний дорожній знак розташований таким чином, що затулений гілками дерева, а тому помітити і зреагувати на нього неможливо. Наведене свідчить, що Інспектор, при винесенні спірної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому підстав для скасування постанови немає. Окрім того, зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказано технічний пристрій на який здійснювалась відеофіксація. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними доказами, що 03 жовтня 2023 року дійсно мало місце порушення позивачем п.8.4 "в" ПДР України, тобто був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому, суд не встановив порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає. В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкремінованого йому правопорушення. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Щодо інших доводів скаржника, зазначений у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.