Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15689/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15689/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 11.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, починаючи з 30.03.2022; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, починаючи з 30.03.2022, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, починаючи з 30.03.2022, на день фактичної виплати затриманої пенсії; - встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок, відповідно до поданої представником позивача за довіреністю заяви від 18.02.2022 про виплату пенсії на банківський рахунок; - відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення усієї суми боргу за пенсіями, починаючи з 30.03.2022 у день фактичної виплати; - відповідно до ч. 6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, платник податків, не працює, з 15.10.1993 постійно мешкає в Ізраїлі. До виїзду на постійне місце проживання за кордон позивач проживала та була зареєстрована у м. Дніпрі, тому відповідно до законодавства є підстави для звернення позивача щодо призначення пенсії за віком до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області. Страховий стаж для призначення пенсії за віком, згідно з трудовою книжкою та дипломом про закінчення Одеського державного університету, становить 29 років 1 місяць 15 днів. Позивач 30.03.2022 звернулася через представника за довіреністю до відповідача з особисто підписаною заявою про призначення пенсії за віком, з підвищенням до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, виплатою пенсії на вказаний заявником банківський рахунок. До заяви додано для огляду та засвідчення копій оригінали необхідних документів, що підтверджують право позивача на призначення пенсії за віком, у тому числі документи, що підтверджують належність до громадянства України, місце постійного проживання, про стаж та заробітну плату. У прийомі заяви представнику позивача було відмовлено, з посиланням на обов`язок особистого звернення до органу ПФУ або через веб-портал ПФУ, за місцем постійного проживання позивача в Україні. Такі дії відповідача було оскаржено позивачем до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 160/7170/22, що набрало законної сили, Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області зобов`язано розглянути заяву позивача від 30.03.2022 про призначення пенсії. Рішенням відповідача від 01.09.2022 №160/7170/22 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, з посиланням на недотримання позивачем вимог порядку звернення за призначенням пенсії, а саме неподання заяви особисто позивачем, ненадання паспорта з позначкою про проживання позивача. Вказане рішення відповідача від про відмову у призначенні пенсії було оскаржено позивачем у суді у справі №160/162/23. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 160/162/23, вдруге підтверджено, що позивач має право на призначення пенсії за віком при постійному проживанні за кордоном, належним чином звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії від 30.03.2022 та відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії, з посиланням на обов`язок особистого звернення позивача до органу ПФУ. Відмова пенсійного органу у призначенні пенсії з цих підстав не ґрунтується на вимогах закону. Рішення відповідача від 01.09.2022 № 160/7170/22 судом скасовано, відповідач зобов`язаний розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 30.03.2022 року по суті. Новим рішенням відповідача від 11.05.2023 позивачу знову відмовлено у призначенні пенсії за віком, з посиланням на відсутність підстав для призначення пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає, що рішенням відповідача від 11.05.2023 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, і порушене право позивача потребує судового захисту. Зазначено, що із заявою про призначення пенсії відповідачу подано всі необхідні документи. Щодо відсутності , на думку відповідача, доказів належності трудової книжки на ім`я ОСОБА_2 , що надана із заявою про призначення пенсії, саме позивачу, зазначено, що при розгляді зазначених вище справ встановлено, що із заявою про призначення пенсії позивачем подані оригінали необхідних документів, у тому числі документи, що підтверджують належність до громадянства України, місце постійного проживання, про стаж та заробітну плату, та інші, що дозволяють ідентифікувати особу заявника. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії за віком є встановлення факту, зокрема належності позивачу диплому про навчання та трудової книжки. При цьому, встановлення юридичних фактів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а відноситься до юрисдикції загальних судів в порядку цивільного судочинства. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають. ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, не надання належної оцінки аргументам позивача та наданим ним доказам, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, платник податків, не працює, з 15.10.1993 постійно мешкає в Ізраїлі. Страховий стаж для призначення пенсії за віком, згідно з трудовою книжкою та дипломом про закінчення Одеського державного університету, становить 29 років 1 місяць 15 днів. Позивач 30.03.2022 звернулася через представника за довіреністю до відповідача з особисто підписаною заявою про призначення пенсії за віком, починаючи з 30.03.2022. До заяви додано для огляду та засвідчення копій оригінали необхідних документів, що підтверджують право позивача на призначення пенсії за віком, у тому числі документи, що підтверджують належність до громадянства України, місце постійного проживання, про стаж та заробітну плату. Вважає, що висновок суду про наявність розбіжностей у особистих даних позивача у закордонному паспорті, дипломі про навчання в університеті та трудовій книжці та про те, що для вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести призначення та виплату пенсії за віком необхідно встановити факт належності позивачу диплома про навчання та трудової книжки, що має бути здійснено в рамках окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку цивільного судочинства, зроблено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, не врахуванні доказів, які надавалися, як до пенсійного органу так і до суду, є помилковим і призвів до неправильного вирішення справи. Крім того, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду та винесенні рішення за заявою позивача від 03.08.2023 про відвід суду у справі. Вважає, що судом першої інстанції грубо порушено порядок і строки розгляду справи, внаслідок чого і було подано вищевказану заяву. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначено про те, зокрема, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 160/162/23 пенсійним органом розглянуто заяву позивача від 30.03.2022 про суті та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки у заявниці відсутній необхідний страховий стаж. Так, при розгляді наданих позивачем документів, було встановлено розбіжності в прізвищі, імені та по батькові, а саме: в паспорті НОМЕР_1 зазначено « ОСОБА_1 », в дипломі про навчання НОМЕР_2 « ОСОБА_2 », в трудовій книжці від 24.12.1964 « ОСОБА_2 » (російською), тому вказані документи не враховані для обчислення страхового стажу. Отже позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу в зв`язку з розбіжностями в документах. Вказано, що оскаржуване рішення відповідача є законним та обґрунтованим. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1993 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Постійне місце проживання ОСОБА_1 в Ізраїлі підтверджується штампом в особливих відмітках паспорту громадянина України для виїзду за кордон типу НОМЕР_3 , виданого 30 грудня 2021 року органом 2ІSR. Відповідно до листа департаменту адміністративних послух та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради №10/5-247 від 07 лютого 2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована з 27.03.1984 по 07.09.1993 за адресою АДРЕСА_1 . 30 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася через свого представника за довіреністю до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком, починаючи з 30 березня 2022 року. 05 квітня 2022 року представником позивача було направлено до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області заяву щодо призначення пенсії за віком, починаючи з 30.03.2022. 20 квітня 2022 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №118598744/К-01/8-0400/22 позивача повідомлено, що згідно пунктів 1.1 та 1.3 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1, заява, зокрема, про призначення пенсії подається заявником або представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Також даним листом запропоновано позивачу або його представнику звернутися з відповідною заявою до органу, що призначає пенсію або ж скористатися вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України. 19 травня 2022 року, не погоджуючись з наданою відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, представник ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року по справі №160/7170/22 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення заяви ОСОБА_1 , поданої її представником, від 30.03.2022 про призначення пенсії; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 , подану її представником, від 30.03.2022 про призначення пенсії; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 01 вересня 2022 року на виконання вищевказаного рішення суду, відділом перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком № 160/7170/22, у зв`язку з недотриманням вимог порядку звернення за призначенням пенсії, а саме неподання заяви особисто позивачем, ненадання паспорта з позначкою про проживання позивача. Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернулася з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року по справі №160/162/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 01.09.2022 № 160/7170/22 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, починаючи з 30.03.2022; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.03.2022 по суті. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Відповідно до змісту постанови суду апеляційної інстанції, висновки суду ґрунтуються, зокрема, на тому, що жоден з пунктів Порядку №22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16 грудня 2020 року № 25-1) не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін «заявник», на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю. Подання заяви про призначення пенсії особою, яка виїхала на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такої особи за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1. За таких обставин суд дійшов висновку, що звернення в даному випадку представником за довіреністю, не може бути підставою для відмови пенсійним органом. Судом враховано правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20 січня 2022 року у справі №280/4551/21. Судом вказано на те, що як видно з матеріалів справи заява про призначення пенсії підписана (подана) ОСОБА_4 особисто, однак до пенсійного органу надав зазначену заяву разом з копіями та оригіналами документів представник позивача за довіреністю. Таким чином, відмова пенсійного органу у призначенні пенсії з цих підстав не ґрунтується на вимогах закону. Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не додано жодного з документів, які б підтверджували громадянство України у відповідності до статті 5 Закону №2235-III, апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону 2235-III документом, що підтверджує громадянство України є, в тому числі, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Як встановлено матеріалами справи, до заяви від 30.03.2022 подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , виданого 30.12.2021, який підтверджує належність позивача до громадянства України. На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 160/162/23 Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача від 30.03.2022 по суті та прийнято рішення від 11.05.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком. Відповідно до змісту вказаного рішення відповідача при розгляді поданих документів, встановлено розбіжності в прізвищі, імені та по батькові, а саме: в паспорті НОМЕР_1 від 30.12.2021 вказано « ОСОБА_1 », в дипломі про навчання НОМЕР_2 - « ОСОБА_2 », а в трудовій книжці від 24.12.1964 « ОСОБА_2 » (російською), що неможливо врахувати вказані документи для обчислення страхового стажу. За таких обставин пенсійним органом прийнято рішення про відсутність підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , оскільки у заявниці відсутній необхідний страховий стаж. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України. Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Як встановлено за матеріалами справи, предметом спору в цій справі є захист конституційних прав позивача на призначення та отримання пенсії за віком, як громадянки України, яка постійно проживає за межами України, і яка незалежно від її проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а пенсійний орган за відсутності законодавчих перешкод зобов`язаний призначити пенсію за віком. Базовим законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Частиною 1 статті 44 цього Закону встановлений порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. На виконання названих норм Закону № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846). Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації). Відповідно до п. 2.9 Порядку № 22-1 від 25.11.2005 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік. Цим же пунктом із змінами згідно з постановою Правління Пенсійного фонду № 29-1 від 26.12.2018 передбачено, що документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1. Відповідно до п.1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. Перелік документів, необхідних для призначення пенсії, міститься в п.2.1 вказаного Порядку. Відповідно до п.2.22 вказаного Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. Відповідно до п.2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. За правилами п.4.1 наведеного вище Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Згідно з п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку №22-1). Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01.01.2004 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з вимогами статті 24 Закону №1058-ІV період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок зараховується до страхового стажу для пенсійного забезпечення. Згідно положень статей 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ платниками єдиного соціального внеску, зокрема, є установи - районні (міські) управління соціального захисту населення, які виплачують державну допомогу для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини. До страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ст. 24 Закону). Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) передбачено, зокрема, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію, перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, зміст і належне оформлення наданих документів; копії відповідних документів, фіксує и засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Дослідженням наявних в матеріалах справи доказів встановлено і, окрім того, встановлено наведеними вище судовими рішеннями, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1993 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Відповідно до паспорта громадянина України для виїзду за кордон типу НОМЕР_3 паспорт видано на ім`я ОСОБА_1 , дата народження НОМЕР_5 , дата видачі 30.12.2021 дата закіфнчення строку дії 30.12.2031. Постійне місце проживання ОСОБА_1 в Ізраїлі підтверджується штампом в особливих відмітках паспорту громадянина України для виїзду за кордон типу НОМЕР_3 , виданого 30 грудня 2021 року органом 2ІSR. Відповідно до листа Департаменту адміністративних послух та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради №10/5-247 від 07 лютого 2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована з 27.03.1984 по 07.09.1993 за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до наданого позивачем диплома про навчання НОМЕР_2 від 28 червня 1970 року, записи зроблено російською та українською мовою, так українською мовою вказано, що диплом видано « ОСОБА_2 » та російською « ОСОБА_2 », в тому, що вона в 1965 році вступила до Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова і в 1970 році закінчила повний курс названого університету. Судом встановлено, що титульна сторінка трудової книжки від 24.12.1964 складена російською мовою та видана на ім`я: « ОСОБА_2 », 1946 р.н.. В трудовій книжці міститься запис, згідно якому « ОСОБА_2 » (російською) навчалась в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 1965 по 1970 рік. Довідка про заробітну плату видана на ім`я « ОСОБА_2 ». Картка платника податків видана Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області 02.02.2022 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до змісту відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 28.06.2023, адресованої ОСОБА_5 , встановлено, що згідно архівних обліків ГУДМС у Дніпропетровській області 27.06.2993 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлено документи для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Держави Ізраїль. Згідно архівної справи про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання до Держави Ізраїль на момент подання клопотання заявник значилася документованою паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_6 , виданий 05.12.1978 Амур-Нижньодніпровським РВВУС м. Дніпропетровська та паспортом громадянина колишнього СРСР для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданий 09.11.1992. Щодо не зазначення в паспорті для виїзду за кордон та картці платника податків «по-батькові», суд зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Відповідно до п. 1 наведеного Порядку паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон, згідно з яким не передбачено зазначення «по-батькові» на лицьовому боку сторінки даних громадянина. Окрім того, у відповідності до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2014 року, паспорт для виїзду за кордон оформлюється на підставі паспорта громадянина України. На підставі паспорта громадянина України або паспорта для виїзду за кордон оформляється і реєстраційний номер облікової картки платника податків. При цьому, відповідно до п. 5 розділу III Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року N 822, до облікової картки вноситься така інформація, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності). Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому, суд зауважує, що до 1993 року чинним був бланк трудової книжки виконаний російською мовою, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 529 від 16.11.1973 «Про трудові книжки робітників і службовців». На виконання вимог статті 48 КЗпП України, 27.04.1993 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №301 «Про трудові книжки працівників», якою затверджено зразки бланків трудової книжки і вкладиша до неї, а також скасовано дію постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 529 від 16.11.1973. Абзацом другим пункту 1 Постанови №301 визначено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обмінові не підлягають. Наведене узгоджується з положеннями пункту 1.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, прийнятого на виконання пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №

301. Відтак, трудова книжка заявника видана до 1993 року та заповнена російською мовою, що відповідає вимогам чинного на час видачі трудової книжки законодавства, не потребує перекладу українською мовою та не підлягає обміну у відповідності до положень чинного законодавства. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з наданих позивачем документів вбачається відсутність невідповідностей у прізвищі, імені та по батькові заявника про призначення пенсії, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність доводів пенсійного органу. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а сформулював висновок про те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Подібна правова позиція викладена і в судовою рішенні Верховного Суду від 20 січня 2021 року, справа № 588/647/17. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі № 607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 229/1905/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а. Отже, позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 11.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, починаючи з 30.03.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, проаналізувавши зміст спірного рішення пенсійного органу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем фактично не було розглянуто подану позивачем заяву про призначення пенсії по суті, а відмова в призначенні пенсії ґрунтується суто на формальних підставах щодо неможливості врахувати надані документи. Пенсійним органом не здійснювався розрахунок та перевірка наявного у позивача трудового стажу для призначення пенсії за віком. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вправі перебирати на себе повноваження пенсійного органу щодо зобов`язання прийняти рішення про призначення та виплату пенсії за віком позивачу, що виключає можливість задоволення позову в частині зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком В даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по суті, з урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні. Надаючи оцінку доводам представника позивача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, що полягає у порушенні судом порядку та строків розгляду справи та при винесенні судового рішення за заявою позивача про відведення суду у справі, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 зазначеної статті КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу). У відповідності до ч. 4 ст. 36 КАС незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Оскільки фактично доводи представника позивача зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді першої інстанції, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути підставою для відводу та про наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, заявником не зазначалося, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви про відвід. Щодо вимог представника позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, чинним законодавством встановлено право суду, в порядку встановлення судового контролю, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати до суду звіт про виконання рішення суду. Станом на час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилитиметься від виконання рішення суду без поважних причин, тому підстави для застосування судового контролю відсутні. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому у разі коли його позовні вимоги задоволено або задоволено частково. Як встановлено з матеріалів справи позивач, при поданні позовної заяви та апеляційної скарги сплатив судовий збір на загальну суму у розмірі 2147,20 грн. Враховуючи викладене, документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 11.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, починаючи з 30.03.2022. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.03.2022, з урахуванням висновків суду викладених в цьому судовому рішенні. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривні 20 копійок). Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко