Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/15200/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 р.Справа № 520/15200/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 (суддя: Заічко О.В., м. Харків) по справі № 520/15200/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту відповідач, Харківський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного МУМЮ), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.02.2023 у ВП 71042350, що винесена в межах суми звернення 153 679,66 грн; - визнати протиправною та скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 22.02.2023 у ВП 71042350. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні постанови, прийняті виконавцем, є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/15200/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.02.2023 у ВП 71042350, що винесена в межах суми звернення 153 679,66 гривень. Визнано протиправною та скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 22.02.2023 у ВП 71042350. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул.. Космічна, б. 21 А, 11 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 41430395) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 147,2 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/15200/23 скасувати та прийняти постанову, якою закрити провадження по справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то такі справи мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства, як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Зазначає, що вимоги щодо зняття майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до статті 19 ЦПК України, та мають бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 18 червня 2020 року Харківським районним судом Харківської області винесено заочне рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19 жовтня 2007 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 649 розірвано. Після розірвання шлюбу залишено позивачу ОСОБА_2 прізвище набуте в зв`язку з реєстрацією шлюбу. Роз`яснено сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей, у розмірі однієї третьої заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 20 січня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. 15.02.2023 та 22.02.2023 державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено наступні постанови у ВП 71042350: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; про арешт коштів боржника; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; про тимчасове обмеження боржника у праві користування транспортним засобом; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Не погоджуючись з постановами державного виконавця про арешт коштів боржника та про тимчасове обмеження боржника у праві користування транспортним засобом, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних постанов. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов про арешт коштів боржника від 22.02.2023 у ВП 71042350, що винесена в межах суми звернення 153 679,66 грн., та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 22.02.2023 у ВП 71042350. Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. За таких обставин, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. На підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. При цьому, до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором. Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників. Аналогічні роз`яснення викладені у п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (зі змінами). Як убачається з матеріалів справи, спірними у даній справі є процесуальні документи державного виконавця, видані в рамках виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення Харківського районного суду Харківської області, яке прийнято в межах цивільного судочинства. Спірні постанови про арешт коштів боржника від 22.02.2023 у ВП 71042350, що винесена в межах суми звернення 153 679,66 грн. та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 22.02.2023 у ВП 71042350 державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято на підставі виконавчого листа, виданого Харківським районним судом Харківської області по цивільній справі, у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів. Частиною першою статті 1 ЦПК України передбачено, що ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. На підставі частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (частина друга статті 30 ЦПК України). Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 448 названого Кодексу, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що даний позов не належить до компетенції адміністративних судів, оскільки вимоги, які заявлені в позові, стосуються дій відповідача (прийняття постанов), вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. При цьому, апеляційний суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України", в якому Суд, зокрема зазначив, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі "Zand v. Austria" ("Занд проти Австрії") визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів". У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/15200/23 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Водночас, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст.ст. 229, 238, 239, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/15200/23 скасувати. Провадження по справі № 520/15200/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова