Постанова 4851 № 520/7126/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 р.Справа № 520/7126/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 (суддя Зінченко А.В.; м. Харків) по справі № 520/7126/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ №296-ос від 03.06.2022 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ № 289о/с від 14.06.2022 Головного управління Національної поліції в Харківській області про звільнення ОСОБА_1 з 14.06.2022 без виплати грошового забезпечення з 01.05.2022 по 03.06.2022; - поновити капітана поліції ОСОБА_1, старшого дізнавача сектору дізнання Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з першого дня такої невиплати по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь період неотримання такого; - допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення позивача на роботі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після введення воєнного стану, з 24.02.2022 він фактично знаходився за місцем свого виконання посадових обов`язків та виконував накази безпосереднього керівництва. Вказує, що майже з почату воєнних дій на території мешкання та місця роботи позивача (місто Ізюм) зник мобільний зв`язок та електроживлення, через що останній не мав можливості доступу до мережі Інтернет, а відповідно і не мав доступу до всіх можливих месенджерів та електронної пошти. З того часу, керівництво з ним на зв`язок не виходило. Пояснив, що, розуміючи, що територія, на якій перебував позивач та виконував свої функціональні обов`язки, фактично з 24 лютого 2022 року потрапила під окупацію, він намагався якомога швидше залишити таку та з`явитись до безпосереднього чи вищого керівництва задля доповіді про зазначені обставини та подальше проходження служби і виконання наказів. Лише наприкінці червня 2022 року позивачу вдалось виїхати з окупованої території та одразу після отримання доступу до мобільного зв`язку позивач зв`язався зі своїм безпосереднім керівництвом і доповів про обставини. За результатами такої доповіді позивач отримав усне повідомлення від відділу кадрів про те, що його було звільнено з лав Національної поліції України. Позивач не згоден зі спірними наказами, вважає їх протиправним та незаконними, оскільки невихід на роботу мав місце у зв`язку з окупацією військовослужбовцями російської федерації території місця несення служби позивача та неможливістю безпечної евакуації з м.Ізюм. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 по справі № 520/7126/22 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без задоволення. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 по справі № 520/7126/22 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не встановлено факту доведення до позивача чіткого змісту усного наказу начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 про те, що у строк до 30.04.2022 підлеглим необхідно евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу для несення служби та виконання своїх функціональних обов`язків. Зазначає, що судом не прийнято до уваги та не спростовано посиланням на належні та допустимі докази доводи позивача, що з лютого 2022 року на території мешкання та місця роботи позивача (місто Ізюм) зник мобільний зв`язок, через що позивач не мав можливості доступу до мережі Інтернет, а відповідно і не мав доступу до всіх можливих месенджерів та електронної пошти. Також, вказує, що не здійснивши, згідно зі ст. 18 Дисциплінарного статуту та Порядку № 893, відповідного виклику ОСОБА_1 для надання пояснень в рамках проведеного відносно нього службового розслідування, відповідач позбавив позивача законного права викласти своє ставлення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, навести свої доводи та міркування щодо них, спростувати їх, повідомити про докази, що спростовують їх тощо, тобто позивача фактично позбавлено права на захист. Зазначає, що позивачем до моменту залишення окупованої території, за можливості та з урахуванням загрози з боку окупантів виконувався покладений на нього обов`язок та останній вживав всіх можливих заходів щодо евакуації на підконтрольну територію України через тортури з боку окупантів та об`єктивну загрозу життю. Одразу, як позивачу вдалося покинути окуповану територію, він про таке доповів керівництву та з`явився до Управління. Стверджує, що належними та допустимими доказами не підтверджено факту «відсутності позивача на службі без поважних причин», враховуючи воєнний стан та обставини, пов`язані з окупацією території. Вказує, що невихід позивача на роботу через ведення воєнних дій і пов`язаних з ними обставин не може мати наслідком звільнення з підстав відсутності на роботі без поважних причин. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, з підстав викладених у відзиві, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 по справі № 520/7126/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь період неотримання такого - визнано нечинним, закривши провадження у справі в цій частині позовних вимог. Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що наказом ГУ НП в Харківській області від 14.06.2022 № 289 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України Підставою для прийняття зазначеного рішення послугували матеріали службового розслідування, за результатами якого начальником ГУНП в Харківській області 03.06.2022 був затверджений висновок службового розслідування, а в подальшому підписаний наказ ГУ НП в Харківській області від 03.06.2022 № 296, яким до старшого дізнавача сектору дізнання Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вважаючи оскаржувані накази відповідача про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби протиправними та необґрунтованими, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення дисциплінарного проступку є доведеним, накази відповідачем прийняті у порядку та спосіб, встановлені чинним законодавством. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Частиною 1 ст.8 Закону №580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до пунктів 1, 2 ст.18 Закону №580-VIII, поліцейській зобов`язаний 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. Статтею 24 Закону №580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Згідно з ч.1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 8, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; Відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За приписами ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до вимог абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила етичної поведінки), під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Згідно з ч.10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок №893). Пунктом 2 розділу V Порядку №893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Відповідно до п. 4 розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з п. 7 розділу V Порядку №893, розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту). До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Отже, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом. З огляду на зазначене нормативне регулювання, колегія суддів вказує, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про ведення воєнного стану" №64/2022 введено воєнний стан на території України, який внаслідок продовження триває. Судом встановлено, що позивач на час введення воєнного стану проходив службу в Ізюмському РУП ГУ НП в Харківській області. Загальновідомими є обставини, що м. Ізюм Харківської області з початку військової агресії зазнавало артилерійських та ракетних обстрілів, з квітня по вересень 2022 року перебувало в тимчасовій окупації. Підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт від 09.05.2022 начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2, в якому зазначено про відсутність позивача на службі без поважних причин. В якості доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді безпідставної відсутності на службі в період з 01.05.2022 по 14.05.2022 відповідач надав висновок службового розслідування, письмові пояснення працівників поліції, акти огляду електронної комунікації та про відмову від надання письмових пояснень. Суд першої інстанції визнав вказані докази належними та достатніми в підтвердження відсутності позивача на службі, у зв`язку з чим дійшов висновку про правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції. Проте, колегія суддів зазначає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, не з`ясував якими саме доказами зафіксовано факт відсутності позивача на службі з травня по червень 2022 року, доведення до позивача усного наказу керівництва про прибуття до місця дислокації, а також підстави відсутності позивача на службі у спірний період. Так, за висновками судового розслідування, з 01.05.2022 по 03.06.2022 капітан поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, не виконав усний наказ керівників щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути до місця дислокації, визначеного керівництвом ГУНП в Харківській області, для проходження служби, виконання своїх функціональних обов`язків, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Опитаний під час проведеного службового розслідування начальник Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_2 пояснив, що 24.02.2022 особовий склад підрозділу було зібрано по тривозі у зв`язку з веденням військового стану в Україні. З поліцейськими, які прибули до Ізюмського РУП, проведено цільовий інструктаж та видано закріплену табельну зброю. 03.03.2022 військовослужбовці рф окупували територію м. Балаклія та деякі населенні пункти Ізюмського району Харківської області. 01.04.2022 після неодноразових спроб війська рф окупували усю територію м. Ізюм та Ізюмського району, в результаті чого окремі поліцейські підрозділу опинились в окупації. Поліцейські Ізюмського РУП, які залишились на окупованій території, за можливості, виходили на зв`язок зі своїми безпосередніми керівниками особисто, або через інших поліцейських, з якими перебували в бомбосховищах міста та підвальних приміщеннях будівель. ОСОБА_2 зазначив, що за його вказівкою керівниками служб та особисто ним встановлювалися місця перебування кожного поліцейського Ізюмського РУП. Крім цього, вівся облік підлеглого особового складу, який не виходив на зв`язок з моменту окупації міста та району або була відсутня інформація про їх місце знаходження. 28.04.2022 відбулася нарада керівництва ГУНП в Харківській області, на якій було віддано усний наказ керівникам щодо доведення до кожного підлеглого поліцейського про необхідність виїзду з окупованої території до 30.04.2022. Даний наказ в підрозділі було доведено заступникам та усім підпорядкованим керівникам служб. На теперішній час на окупованій території знаходиться 58 поліцейських Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, які періодично за можливості виходять на зв`язок (38 - Ізюмський РУП, 12 - відділ поліції № 1 Ізюмського РУП, 2 - відділення поліції № 1 Ізюмського РУП, 6 - СПД № 1 Ізюмського РУП). На даний час вказані поліцейські до евакуйованого підрозділу, розташованого в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області не прибули, до виконання своїх посадових обов`язків не приступили. В своєму поясненні начальник СД Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_3 пояснив, що 28.04.2022 від начальника підрозділу був наданий усний наказ про необхідність довести до поліцейських сектору дізнання Ізюмського РУП, які знаходяться на окупованій території, вимогу до 30.04.2022 прибути на службу до евакуйованого підрозділу. З цією метою здійснювались телефонні дзвінки старшому дізнавачу СД капітану поліції ОСОБА_4 та старшому дізнавачу СД капітану поліції ОСОБА_1 на номер НОМЕР_2, якому телефонував особисто. В ході бесіди, поліцейський пояснив, що перебуває в м. Ізюм, буде намагатися покинути окуповане місто найближчим часом безпечним шляхом. Службовим розслідуванням встановлено, що весь особовий склад Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, який знаходиться на окупованій території, безпосередніми керівниками, з використанням різних засобів електронної комунікації (СМС-повідомлення, мобільний зв`язок, месенджери), був проінформований про необхідність виходу з окупації та повідомлено про відповідальність за невиконання вказаного наказу аж до звільнення з Національної поліції України, проте станом на теперішній час зазначені поліцейські наказ не виконали, з окупованої території не вийшли та не приступили до виконання своїх службових обов`язків. Про перебування на лікарняному або інші причини своєї неявки керівництву Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області не повідомляли. В ході службового розслідування, з метою з`ясування вищевказаних причин та умов, а також реалізації можливості щодо надання письмового пояснення з вищезазначених обставин, дисциплінарною комісією були здійснені телефонні дзвінки поліцейським Ізюмського РУП, в тому числі і позивачу, проте телефони останніх були поза зоною обслуговування. Крім цього, дисциплінарною комісією, відповідно до вимог частини 2 статті 27 розділу V Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ, вживалися заходи щодо направлення вищевказаним поліцейським повідомлень про їх виклик для надання пояснень по суті вищевказаних обставин з використанням засобів електронної комунікації - електронної пошти та мобільних месенджерів. Так, ОСОБА_1 на наявні в ГУНП електронні комунікації - електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1, месенджери «Telegram» та «WhatsАрр», 17.05.2022 та 18.05.2022 направлені запрошення щодо прибуття о 15.00 19.05.2022 та 20.05.2022 відповідно до УГІ ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Студентська, 5/6, м. Харків, для надання письмових пояснень з приводу подій, викладених у рапорті начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 09.05.2022. Інформація щодо запрошення поліцейського Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 для надання пояснень відображена в акті огляду засобу (програми) електронної комунікації від 24.05.2022 за № 392/119-15- 2022 разом з ілюстраційними матеріалами (скріншотами). Вказаний поліцейський у зазначений час за запрошенням до УГІ ГУНП в Харківській області не прибув та відповідні письмові пояснення не надав. У зв`язку з чим, відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ОСОБА_1 вважається такими, що відмовився від надання пояснень, про що було складено відповідний акт, зареєстрований 28.05.2022 за №447/119-15-2022. Натомість, ОСОБА_1 , як в позові, так і в апеляційній скарзі, зазначив, що наказ ОСОБА_2 від 28.04.2022 про евакуацію на підконтрольну Україні територію у строк до 30.04.2022 позивачем не було виконано, оскільки останній його не отримував через відсутність засобів зв`язку. Також, позивач зазначив, що до моменту фактичного залишення окупованої території, ним, за можливості, та з урахуванням загрози з боку окупантів, виконувався покладений на нього обов`язок та останній вживав заходів щодо евакуації на підконтрольну територію України. Одразу, як позивачу вдалося залишити окуповану територію, він доповів про вказане своєму керівнику та з`явився до Управління. Надаючи оцінку встановленим під час судового розгляду справи обставинам, поясненням позивача та підставам притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали службового розслідування не містять та відповідачем не надано належних доказів доведення позивачу усного наказу начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про евакуацію у строк до 30.04.2022 на підконтрольну територію України та прибуття за місцем дислокації підрозділу для несення служби, як і доказів наявності у позивача можливості евакуюватися з окупованої території у період з 01.05.2022 по 14.05.2022, тобто доказів відсутності на службі без поважних причин. Пояснення начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 достеменно не свідчать про доведення до ОСОБА_1 усного наказу щодо негайного виходу з окупації у строк до 30.04.2022, з урахуванням того, що у висновку службового розслідування зазначено про перебування телефону позивача поза зоною обслуговування. Згідно з ч. 3 статті 4 Дисциплінарного статуту, наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Приписами п. 30 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації. Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею. У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання. Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту, у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Згідно з п. 28 та п. 130 статті 2 Закону України "Про електронні комунікації", електронна комунікація (телекомунікація) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій: технічні засоби електронних комунікацій - обладнання, у тому числі із встановленим програмним забезпеченням, станційні та лінійні споруди, призначені для організації електронних комунікаційних мереж. Отже, особа, яка проводить службове розслідування та здійснює ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання до позивача застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції, не зобов`язана впевнитись, чи призвело використання електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника до комунікації з особою відносно якої проводиться перевірка - а саме отримання ним відповідного наказу та дати такого отримання. Відповідно до п.7 ст.1-1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації. Колегія суддів зазначає, що, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій 25.04.2022 № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року № 453/37789, було затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року. Згідно з розділом VI "Харківська область", до них станом на квітень 2022 року було віднесено, зокрема, території Ізюмського району, а саме: Ізюмська міська територіальна громада. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач був позбавлений можливості здійснювати комунікацію відповідно до положень чинного в Україні законодавства, що було обумовлено відсутністю у останнього можливості стабільно використовувати будь-які форми електронної комунікації (відсутність мобільного зв`язку від операторів України, відсутність можливості користування мережею Інтернет). В силу приписів статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком може вважатись лише винна, протиправна дія чи бездіяльність поліцейського. Відтак, враховуючи, що до суду не надано доказів належного повідомлення та ознайомлення позивача із наказами про необхідність прибуття до відповідного підрозділу та відсутність доказів можливості залишення останнім окупованої території, колегія суддів дійшла висновку, що вина позивача матеріалами службового розслідування не встановлена, а дисциплінарна комісія у цьому конкретному випадку не здійснила всебічного, повного та об`єктивного дослідження та встановлення обставин діяння позивача як поліцейського, а відтак до дисциплінарної відповідальності його притягнуто незаконно. Колегія суддів ще раз наголошує, що невихід працівників на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, зокрема перебування на тимчасово окупованій території, не свідчить беззаперечно про їх відсутність на службі без поважних причин. Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників та їх сімей і не може вважатися як відсутність на роботі без поважних причин. Висновки службового розслідування, які суд першої інстанції визнав обґрунтованими, зроблені лише з урахуванням пояснень керівників поліцейських, відносно яких проводилось службове розслідування, без надання оцінки доводам позивача, без з`ясування всіх обставин, відсутності доказів фіксації неявки позивача на службі, без врахування особи позивача, ступеня його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, його попередньої поведінки, ставлення до служби. Колегія суддів уважає загальновідомим той факт, що після початку окупації територіальної громади Ізюмського району, були відсутні будь-які офіційно визнані гуманітарні коридори, які б надавали можливість позивачу безпечно та без ризику для життя покинути окуповану територію. Більш того, позивач як працівник державного органу України, знаходячись в окупації, перебував в постійній небезпеці та під тиском окупаційної адміністрації, відмовився співпрацювати з незаконними квазіутвореннями, що свідчить про свідому громадянську позицію та відданість Присязі поліцейського. За відсутності в матеріалах справи жодних доказів того, що позивач співпрацював з окупантами та здійснював колабораційну діяльність, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі без поважних причин та визначення в якості неповажної причини перебування на окупованій території явно свідчить про незаконність та однобічність висновків службового розслідування та незаконність оскаржуваних наказів. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про вчинення позивачем дисциплінарного проступку є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції в Харківській області №296-ос від 03.06.2022 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції та № 289о/с від 14.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 з 14.06.2022, а також поновлення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача сектору дізнання Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Оскільки за наслідками судового розгляду судом прийнято рішення про поновлення позивача на посаді, також на його користь підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988). Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260). Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин та діяв на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. У свою чергу п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення календарних днів для обрахунку грошового забезпечення. Враховуючи дату звільнення позивача зі служби та прийняття судом рішення про поновлення на посаді, кількість днів вимушеного прогулу складає 532 календарних дні. Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 , розмір середньоденного грошового забезпечення, отриманого за березень-квітень 2022 року, складав 468,94 грн. за день, а в травні 2022 року нарахування та виплати його позивачу не відбувалося. Отже, приймаючи до уваги розрахунок та вимоги позивача в частині суми стягнення середнього заробітку, колегія суддів зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача складає 249476, 08 грн.. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 по справі № 520/7126/22 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29,м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ №296-ос від 03.06.22 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Визнати протиправним та скасувати наказ № 289о/с від 14.06.2022 Головного управління Національної поліції в Харківській області про звільнення ОСОБА_1 з 14.06.2022. Поновити капітана поліції ОСОБА_1, старшого дізнавача сектору дізнання Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2022 по 28.11.2023 у розмірі 249476 (двісті сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 08 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 07.12.2023 року