Постанова Київський апеляційний суд № 756/3332/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/3332/22 Головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В. Провадження № 22-ц/824/4917/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У травні 2022 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» (далі - ТОВ «Будинок Комфорту») - адвокат Мартиненко В.В. звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості. Позов обґрунтував тим, що 11 серпня 2020 року між ТОВ «Будинок Комфорту» та ОСОБА_1. було укладено договір оренди майна з правом викупу № 1144200811022 (далі - договір) шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу у строкове платне володіння та користування об`єкт оренди, а саме: майно із групи телевізори - LCDtv37-45 SONY KD43XG7096BR (далі - об'єкт оренди), строком на 18 місяців зі сплатою відповідачем щомісячного платежу у розмірі 2 099,00 грн, вартістю об'єкта оренди при його викупі за 18 місяців в сумі 37 782,00 грн. Позивач зазначав, що договір оренди майна укладено з правом викупу у електронній формі через сайт ТОВ «Будинок Комфорту» https://domcomfort.ua (в особистому кабінеті) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, котрий було надіслано ОСОБА_1. через телекомунікаційну систему Log-file в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний під час оформлення замовлення: НОМЕР_1. Пунктом 7 договору визначено, що цей договір та Правила разом складають єдиний документ та підписанням договору орендар підтверджує, що він ознайомлений, розуміє умови та зобов`язується виконувати умови цього договору та правил, текст яких знаходиться за у вільному доступі за посиланням: https: dcomfort.com.ua/ru/abort_us/pravila/. Зобов'язання щодо надання об'єкту оренди виконано позивачем шляхом направлення оператором поштового зв'язку «Нова пошта». Відповідач отримав об'єкт оренди, про що свідчать відомості в експрес-накладній (транспортній накладній) № 20450267557485 від 11 серпня 2020 року. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором оренди майна з правом викупу належним чином не виконує та не вносить орендні платежі, визначені пунктом 3 договору та розділу 5 Правил, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по сплаті орендних платежів, яка станом на 28 січня 2022 року становить 108 728,20 грн і складається із суми прострочених орендних платежів - 35 683,00 грн, пені за прострочення орендних платежів - 17 421,70 грн, штрафу за розірвання договору (50 % вартості об'єкта оренди) - 17 841,50 грн та вартості об'єкта оренди - 37 782,00 грн. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача, а також понесені витрати по сплаті судового у розмірі 2 481,00 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року справу передано за підсудністю на розгляд Дніпровському районному суду м. Києва. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що експрес-накладна ТОВ «Нова Пошта» № 20450267557485 не містить інформації щодо отримання об`єкта оренди телевізора LCDtv37-45 SONY KD43XG7096BR відповідачем або його представником. Крім того, із наданої експрес-накладної вбачається, що позивачем надіслано поштове відправлення фактичною вагою 10 кг, об`ємною вагою 59,58 кг та оголошеною вартістю 10 430,00 грн зі вмістом - телевізор SONY KD43XG7096BR. У той же час вартість телевізора, зазначена у роздруківці договору № 1144200811022 оренди майна з правом викупу від 11 серпня 2022 року складає 37 782,00 грн, що суттєво відрізняється від тієї, що зазначена в експрес-накладній. З огляду на викладене, суд вважав, що у матеріалах справи відсутні докази отримання об`єкту оренди відповідачем у користування, відповідно відсутні підстави стягнення із відповідача плати, розмір якої встановлений договором найму. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Мартиненка В.В.звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилався зокрема на те, що суд першої інстанції не врахував, що до позовної заяви було додано докази отримання відповідачем об'єкту оренди, яким є експрес-накладна № 20450267557485 від 11 серпня 2020 року, в якій міститься інформація про вміст посилки, відомості про особу, яка отримала об'єкт оренди. Натомість суд проігнорував дані докази отримання товару. Ціну об'єкта оренди сторони погодили у договорі № 1144200811022 оренди майна з правом викупу, відповідний документ був підписаний електронним цифровим підписом. У експрес-накладній працівниця ТОВ «Будинок Комфорту» зазначила іншу суму в оголошеній вартості відправки з метою надсилання товару. Однак, суд першої інстанції при ухваленні рішення мав звертати увагу насамперед на істотні умови договору. Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення відповідачу копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги з додатками. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказані процесуальні документи отримані ОСОБА_1. 20 березня 2023 року, проте він не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. В силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що 11 серпня 2020 року між ТОВ «Будинок Комфорту» та ОСОБА_1. укладено договір оренди майна з правом викупу № 1144200811022 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання умов у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно із пунктом 1 цього договору орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне володіння та користування майно, що визначене в пункті 2 цього договору (далі - об`єкт оренди), з наступним переходом права власності на такий об`єкт оренди від орендодавця до орендаря на умовах, передбачених Правилами надання майна у оренду, які є невід`ємною частиною цього договору, а орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність на визначених умовах, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату. Пунктом 2 договору встановлено загальну вартість об`єкту оренди ­ LCDtv37-45 SONY KD43XG7096BR, що становить 37 782,00 грн, строк оренди - 18 місяців, щомісячний платіж - 2 099,00 грн. Відповідно до пункту 3 договору передача об`єкта оренди орендодавцем та приймання його орендарем у користування здійснюється протягом п'яти робочих днів з дати укладення договору за товарно-транспортною накладною, в тому числі за електронною або паперовою товарно-транспортною накладною оператора поштового зв`язку «Нова Пошта», або іншим документом перевізника, що підтверджує факт передачі орендодавцем та отримання об`єкту оренди орендарем у користування. Передача об`єкта оренди може здійснюватися у магазинах орендодавця, через кур`єрів орендодавця, а також з використанням логістичних операторів, в тому числі через оператора поштового зв`язку «Нова Пошта». Сплата орендної плати у розмірі 2 099,00 грн (в тому числі ПДВ 349,83 грн) здійснюється орендарем до 11-го числа (включно) кожного наступного календарного місяця, що слідує за місяцем укладення договору протягом усього строку оренди, який становить 18 місяців, де днем внесення останнього платежу є 11 лютого 2022 року. Пунктами 8-11 договору передбачено, що цей договір та Правила надання майна у оренду разом складають єдиний документ, підписанням цього договору орендар підтверджує, що він ознайомлений, розуміє всі умови та зобов`язується виконувати умови цього договору та правил надання майна у оренду, текст яких знаходиться у вільному доступі за посиланням: https://dcomfort.com.ua/ru/about_us/pravila/. Підписавши цей договір, орендар надає орендодавцю свою однозначну та безумовну згоду на обробку будь-яких його персональних даних, включаючи, але не обмежуючись збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, зміну, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізацію, передачу), знеособлення, знищення відомостей про орендаря без будь-яких обмежень та з метою виконання цього договору та в рекламних цілях. Підписавши цей договір, орендар підтверджує, що до підписання цього договору орендодавець надав йому всю необхідну інформацію, яка надається до укладення договору відповідно за чинного законодавства України. Цей договір вважається укладеним обома сторонами в момент прийняття орендарем пропозиції щодо його укладення відповідно до пункту 3.3 правил надання майна у оренду і діє до повного виконання сторонами взятих зобов`язань за ним. Суд першої інстанції проаналізував як договір оренди, так і Правила надання майна в оренду, погодившись із позивачем в тому, що договір оренди разом із Правилами надання майна в оренду складають єдиний документ, однак відмовив у задоволенні позову лише з тих підстав, що позивач не довів суду факту отримання відповідачем предмета договору оренди. Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені із неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права в частині оцінки доказів. Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до пунктів 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. За частинами третьою, четвертою, шостою, дванадцятою, тринадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України. Відповідно до статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Згідно із статтею 759 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Будинок Комфорту» посилалося на те, що 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 через веб-сайт https://dcomfort.com.ua шляхом введення логіну та паролю особистого кабінету увійшов до особистого кабінету та з нього через інформаційно-телекомунікаційну систему подав заявку на укладення договору, де вказав свої персональні дані - дані паспорта, місце проживання, номер телефону, адресу доставки товару, та копії самих документів. ОСОБА_1 в особистому кабінеті здійснив певну послідовність дій: вхід до особистого кабінету (за допомогою ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі), ознайомлення з офертою договору (вибір опції «підписати»), підпис одноразовим ідентифікатором (підписання електронного повідомлення про прийняття), отриманого ним на тел. НОМЕР_1 підписав договір № 1144200811022. Відповідно до експрес - накладної № 20450267557485 від 11 серпня 2020 року позивач відправив відповідачу телевізор LCDtv37-45 SONY KD43XG7096BR та за даними оператора поштового зв`язку «Нова Пошта» щодо відстеження посилки, відповідач отримав зазначений товар, що підтверджується експрес-накладною про вміст посилки, дату її отримання та відомості про особу, яка отримала об`єкт оренди. За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)». Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. До предмета доказування в даній справі входив факт укладення договору оренди, зміст договору оренди, його істотні умови, виконання сторонами умов договору оренди. Позивач надав суду докази на доведення факту укладення договору оренди, виконання ним цього договору і надісланні телевізора, який є предметом оренди, ОСОБА_1. і отримання останнім цього майна (а.с. 11, 19). При цьому в експрес-накладній вірно зазначена модель телевізора, яка відповідає моделі телевізора зазначеного в договорі оренди. Оголошена вартість телевізора, яка зазначена в експрес-накладній, не свідчить про те, що відповідачу був направлений інший телевізор, ніж зазначений в договорі оренди, оскільки вартість предмета оренди зазначається саме в договорі оренди, а оголошена вартість в експрес-накладній має значення лише для відправника у випадку втрати чи пошкодження відправлення, а саме розмір відшкодування. Більш того, назва предмета оренди в договорі оренди і в експрес-накладній повністю збігається, отже у суду не було підстав вважати, що відповідач не отримав від позивача предмет оренди - телевізор LCDtv37-45 SONY KD43XG7096BR. Колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції в тому, що згідно пункту 3.6. Правил факт передачі об'єкта оренди у користування орендарю повинен бути засвідчений підписом останнього, вчиненого в одному із документів, перелічених у Правилах. Правила надання майна в оренду не підписувалися ОСОБА_1. окремо від договору, тому вони не можуть бути застосовані судом при вирішенні даного спору. Отже, для доведення отримання відповідачем надісланого на його адресу позивачем майна достатньо паперової товарно-транспортної накладної оператора поштового зв'язку «Нова Пошта», що підтверджує факт передачі орендодавцем та отримання об'єкту оренди орендарем у користування, як це передбачено пунктом 3 договору оренди майна з правом викупу. Вирішуючи заявлені позовні вимоги, колегія суддів апеляційного суду враховує, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 108 728,20 грн, які включають в себе суму прострочених орендних платежів - 35 683,00 грн, суму пені за прострочення сплати таких платежів - 17 421,70 грн, суму штрафу за розірвання договору (50 % вартості об'єкта оренди згідно пункту 8.5 Правил) - 17 841,50 грн та суму вартості об'єкта оренди - 37 782,00 грн. Так, колегія суддів не може визнати обґрунтованою вимогу про стягнення штрафу, оскільки вона заявлена на підставі Правил надання майна в оренду, які не підписувалися ОСОБА_1. окремо від договору, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, укладаючи договір. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо сплати щомісячних орендних платежів та залишив у своїй власності предмет оренди, а тому відповідно до пункту 2 договору з нього на користь позивача підлягає стягненню вартість майна у розмірі 37 782,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого з нього на користь ТОВ «Будинок Комфорту» підлягає стягненню 17 421,70 грн пені за прострочення сплати орендних платежів на підставі пункту 5 договору та положень статей 549, 551, 611 ЦК України. Натомість, відповідно до умов договору орендар набуває право власності на об`єкт оренди після сплати всіх орендних платежів, а тому вартість об`єкта оренди фактично включена до складу орендних платежів за договором. У зв`язку з цим стягнення прострочених орендних платежів в сумі 35 683,00 грн призведе до подвійного стягнення вартості набутого відповідачем майна, тому вимога про стягнення цих платежів не ґрунтується на вимогах договору та задоволенню не підлягає. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за договором оренди майна з правом викупу № 1144200811022 від 11 серпня 2020 року. За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новийрозподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат. На підставі викладеного пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах даної справи, а саме 1 259,66 грн сплаченогосудового збору за пред'явлення позову та 1 889,49 грн - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 3 149,15 грнсудових витрат. Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» заборгованість за договором оренди майна з правом викупу № 1144200811022 від 11 серпня 2020 року у розмірі 55 203,70 грн та судові витрати у розмірі 3 149,15 грн. У задоволенні решти вимог позову товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана Д.О. Таргоній