Постанова 4851 № 520/16128/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 р. Справа № 520/16128/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.09.23 по справі № 520/16128/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, наказу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просила визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі із закладом охорони здоров`я по АДРЕСА_1 » реєстраційний номер 218м від 06.10.2021 року (реєстраційний номер СДЕССБ MU01:2992-7143-7890- 4653), що видані Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської Ради. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської Ради від 06.10.2021 року № 218м «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі із закладом охорони здоров`я по АДРЕСА_1 ». Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 було відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 у задоволенні заяви Горбач Ігора Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради; третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, наказу - відмовлено. 25.09.2023 до суду вдруге надійшла заява представника позивача, в якій він просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим третім особам здійснювати/виконувати підготовчі та будівельні роботи на об`єкті будівництва «Нове будівництво адміністративної будівлі із закладом охорони здоров`я по АДРЕСА_1 » на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:07:033:0036 на проектування якого Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської Ради надані спірні містобудівні умови та обмеження реєстраційний номер 218м від 06.10.2021 року (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2992-7143-7890-4653) до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. В обґрунтування заяви представник посилається на обставини, які були ним викладені у попередній заяві про забезпечення позову, а також, на наявність нових доказів, які можуть свідчити про підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, а саме: довідка ДІАМ від 21.06.2023 року; Акт ДІАМ від 13.08.2023 року; Рішення ДІАМ про зупинення дії містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:2992-7143-7890-4653; Лист від 31.08.2023 року Представника Уповноваженого Верховної Ради № 47858.4/TI-8391.3/23/40.4; Акт перевірки № 1 від 14.08.2023; Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 1-Пр-У від 14.08.2023; Протокол про адміністративне правопорушення від 14.08.2023; Постанова № 1-П від 29.08.2023, якою замовника будівництва ( ОСОБА_2 ) було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 гривень. Представник позивача вважає, що до розгляду судом даного позову, без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, для позивача можуть настати негативні наслідки, які значно ускладнять (можливо навіть унеможливлять) виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених, інтересів позивача, як власника суміжної земельної ділянки та житлового будинку, впритул до якого відбувається будівництво. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 року у задоволенні заяви Горбач Ігора Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради; третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, наказу - відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб. Позивач, вважає що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали допущено невідповідність висновків обставинам справи, оскільки позивачем було надано достатньо доказів, що свідчать очевидну протинравність спірних МБУО, та спростовують твердження про неможливість суду встановити ознаки очевидної протиправності, оскільки такі ознаки вже встановлені та підтверджені належними засобами доказування, а саме: довідка за результатами документальної перевірки ДІЛМ; акт ДІАМ складений за результатами проведеної позапланової перевірки видачі спірних МБУО; рішення про зупинення дії спірних МБУО. Позивач наголошує, що той факт, що центральним органом виконавчої влади у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, за результатами проведеної перевірки вже встановлено порушення вимог частини шостої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та прийнято рішення про зупинення дії містобудівних умов, що відповідно до закону зумовлює зупинення виконання будівельних робіт, свідчить про очевидну протиправність оскаржуваних МБУО та Наказу про їх затвердження, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19). Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 640/6840/20, яка враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України. Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ініціатор звернення посилався на те, що до розгляду судом даного позову, без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, для позивача можуть настати негативні наслідки, які значно ускладнять (можливо навіть унеможливлять) виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених, інтересів позивача, як власника суміжної земельної ділянки та житлового будинку, впритул до якого відбувається будівництво. Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення суб`єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили. Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань. Також, заявником не наведено суду істотних обставин та не надано доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Сама ж лише незгода позивача із рішеннями суб`єктів владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 року по справі №520/16128/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 по справі № 520/16128/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва