Постанова 4851 № 440/15341/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 р.Справа № 440/15341/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. представник позивача Кабальський Р.О. представник відповідача Мітічкіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Луганській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, по справі № 440/15341/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Луганській області, в якому просив: - визнати неправомірним (протиправним) дії Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, якими припинено громадянство України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набутого згідно рішення від 04.03.2015 УДМС України в Луганській області; - скасувати рішення від 31 серпня 2016 року УДМС України в Луганській області яким скасовано рішення від 04 березня 2015 року УДМС України в Луганській області про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" та оформленого довідкою №44/91 про реєстрацію особи громадянином України. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 31.08.2016 року Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області прийнято рішення про скасування рішення Управління ДМС України в Луганській області від 04.03.2015 року про оформлення набуття громадянства України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спірне рішення позивач вважає незаконним, прийнятим з порушенням вимог Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень та ЗУ "Про громадянство України", оскільки станом на момент прийняття рішення про оформлення набуття позивачем громадянства УДМС України в Луганській області перевірялись надані документи, будь-яких порушень законодавства встановлено не було. Таким чином, обґрунтування відповідачем рішення про скасування громадянства ОСОБА_1 свідомим поданням неправдивих документів не відповідає дійсності. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 задоволено позов. Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, якими припинено громадянство України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набутого згідно рішення від 04.03.2015 УДМС України в Луганській області. Скасовано рішення від 31 серпня 2016 року УДМС України в Луганській області яким скасовано рішення від 04 березня 2015 року УДМС України в Луганській області про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України за територіальним походженням, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" та оформленого довідкою №44/91 про реєстрацію особи громадянином України. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що проведення перевірки щодо законності набуття громадянства України, зокрема за територіальним походженням, є одним із видів контролю Державної міграційної служби України за роботою її територіальних органів/підрозділів, відповідно на прийняте оскаржуване рішення стосовно позивача наявність або відсутність вироку суду, недбалість працівників, які приймали рішення, не впливає та не має значення. Так, відповідно до наказу ДМС України відповідачем проведено перевірку матеріалів справ про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 ЗУ "Про громадянство України", рішення за якими були прийняті УДМС України у Луганській області у період з 01.09.2014 р. по 31.12.2015 р., в тому числі і справи позивача. За результатами зазначеної перевірки виявлено низку порушень законодавства України при оформленні та прийнятті рішень про набуття громадянства позивачем, зокрема, встановлено факт надання неправдивих документів позивачем. Зокрема, було встановлено, що заявник подав свідомо неправдиві відомості або фальшиві документи, а саме інформацію щодо прізвища та року народження матері позивача в офіційних документах - в паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року та в свідоцтві про укладення шлюбу має розбіжності з інформацією щодо прізвища " ОСОБА_2 " та року народження "1964-1954" та назви адміністративно-територіальної одиниці СРСР "Крымская Автономная Республика - Крымская область". Станом на 1986 рік (дата прописки/виписки матері позивача) діяв інститут прописки, із вимогами суворого його дотримання, та саме дозвільність у системі прописки свідчить про не справжність проставленого штампу в паспорті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно реєстрації місця проживання в "Крымской Автономной Республике" у період з 28.03.1986 по 18.12.1986 та підтверджує надані позивачем свідомо неправдиві відомості, як стосовно даної реєстрації, так і стосовно прізвища та року народження матері позивача а офіційних документах. Зауважив, що визначальним у цій справі є встановлення на підставі яких документів позивач набув громадянство України, а вони, в свою чергу, містять неправдиві відомості, оскільки факт постійного проживання матері позивача на території України до 24.08.1991 є основною підставою для набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням і суттєво впливає на факт законності набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням. Зазначив, що позивача про негативні наслідки (втрата громадянства України на підставі ст. 21 Закону, у разі подання ним завідомо неправдивих відомостей, тощо) було попереджено ще в 2015 році, про що свідчить його особистий підпис на заяві від 24.01.2015 і ОСОБА_1 усвідомлював свої дії під час подання заяви про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням і відповідних документів до неї, тому, як зазначено у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, якщо і є "негативні наслідки", то позивач ОСОБА_1 поклав їх на себе безпосередньо сам. Враховуючи те, що набуття позивачем громадянства України відбулось внаслідок подання останнім свідомо неправдивих відомостей та документів, які не можуть бути належними доказами певних фактів УДМС у Луганській області під час прийняття рішення 31.08.2016 про скасування рішення від 04.03.2015 УДМС України в Луганській області про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачу, діяло обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та на виконання завдань, передбачених законодавством, не порушило ані прав позивача, ані норми чинного законодавства України, тому відсутні законні підстави для визнання протиправними таких дій УДМС у Луганській області та скасування рішення від 31.08.2016, позовні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 02.02.2015 до УДМС України в Луганській області з Новоайдарського РВ УДМС у Луганській області надійшла заява та матеріали справи про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" від громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно змісту заяви, підставою для набуття громадянства є постійне проживання на території України до 24.08.1991 батьків позивача, а саме матері ОСОБА_1 . За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідачем 04.03.2015 прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про громадянство України". 04.03.2015 УДМС України в Луганській області на ім`я позивача оформлено довідку про реєстрацію особи громадянином України №44/91, на підставі якої позивач 10.03.2015 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . В подальшому позивач оформив паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ГУДМС України 03.09.2015 року, який був вилучений працівниками ГСУ СБ України у м. Києві та Київській області та який значиться недійсним. 24.06.2016 на адресу УДМС України в Луганській області надійшов наказ Державної міграційної служби від 23.06.2016 р. №111/АГ "Про проведення безвиїзної (дистанційної) перевірки Управління ДМС України у Луганській області щодо дотримання вимог законодавства". На виконання наказу ДМС України від 23.06.2016 р. №111/АГ, здійснено перевірку матеріалів справ про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 ЗУ "Про громадянство України", рішення за якими були прийняті УДМС України в Луганській області у період з 01.09.2014 р. по 31.12.2015 р., в тому числі і справи позивача. За результатами проведеної службової перевірки законності набуття громадянства України ОСОБА_1 складено довідку №6.5/8776 від 09.08.2016 р. Згідно змісту довідки рекомендовано підготувати подання про скасування рішення УДМС України в Луганській області від 04.03.2015 року про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 18.01.2001 "Про громадянство України". На виконання вимог висновку було підготовлено подання №41 від 25.08.2016 р. та прийнято рішення про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 04.03.2015 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів. Начальником УДМС України в Луганській області 31.08.2016 р. (вих.№12/3-21521 від 30.08.2016) складено довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. З огляду на вказані вище обставини, 31.08.2016 р. відповідачем прийнято рішення про скасування рішення УДМС України в Луганській області про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ст.8 ЗУ "Про громадянство України" громадянином ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що подана позивачем заява з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача та за результатами чого відповідачем 04.03.2015 р. прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про громадянство України" ОСОБА_1 . Відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України. Відповідач, виявивши допущене порушення процедурних норм посадовою особою державного органу та не довівши жодним чином протиправності дій позивача, встановив негативні наслідки саме для позивача, що є неприпустимим. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 року (далі Закону №2235-ІІІ). Відповідно до положень ст. 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках, а громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Як визначено приписами п.2 ст. 6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається за територіальним походженням. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. В той же час, положеннями ст.17 Закону №2235-ІІІ передбачено, що громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.19 Закону №2235-ІІІ підставами для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України. При цьому, відповідно до приписів ст. 21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Згідно із ст. 24 Закону №2235-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; 2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства; 7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, один раз на півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, стосовно осіб, які проживають на території України. Суд зазначає, що Указом Президента України "Питання Державної міграційної служби України" №405/2011 від 06.04.2011 затверджено Положення про Державну міграційну службу України. Відповідно до положень п. 7 Положення про Державну міграційну службу України ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в областях, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який затверджено Указом Президента України від 27.03.2001 року №215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Згідно з п. 88 Порядку провадження, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону. Згідно з п.п. 96, 97 Порядку провадження, подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в області. Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в області або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення. Отже, за приписами вищенаведеного Порядку, рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України приймаються начальником головного управління (управління) міграційної служби в області або його заступником на підставі подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірному рішенню, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до матеріалів справи, при зверненні із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачем до міграційної служби було надано свідоцтво про народження ОСОБА_1 , паспорт позивача, що виданий 19.10.2007 МВС ОСОБА_4 , копію паспорта матері громадянки колишнього СРСР зразка 1974 року на прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 , в якому міститься штамп про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 "Крымская АР Отдел внутренних дел Севастопольского горисполкома "ПРОПИСАН" АДРЕСА_1 , дата 28.03.1986 ", та міститься штамп про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 18.12.1986 року. Таким чином, мати позивача проживала на території України, а саме в "Крымской Автономной Республике" з 28.03.1986 по 18.12.1986. При проведенні перевірки підстав набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 відповідачем не перевірялось підтвердження факту постійного проживання матері позивача на території України, оскільки в період часу з 1945 по 1991 року існувала Кримська область, як адміністративно-територіальна одиниці СРСР. Відповідачем не перевірялось підтвердження факту постійного проживання матері позивача на території України, оскільки органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження в Автономній Республіці Крим, оскільки Автономна Республіка Крим, Севастопольська міська рада є тимчасово окупованими територіями. За таких обставин відповідач дійшов висновку, що процедура набуття громадянства України ОСОБА_1 , уродженцем Республіки Азербайджан, відбулась в порушення вимог чинного законодавства України. В заяві позивач зазначив, що достовірність викладених у заяві відомостей і дійсність поданих документів він підтверджує, а також під його підпис йому повідомлено, що в разі подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів він втратить громадянство на підставі ст. 21 Закону України "Про громадянство України". Заяву прийняв, правильність її заповнення та всі необхідні документи, додані до заяви, перевірив: головний спеціаліст Новоайдарського РС УДМС України в Луганській області Вареникова В.В. Прийняте рішення: Оформити набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_5 підписано завідувачем Новоайдарського РС УДМС України в Луганській області Євдокимовою Л.І., погоджено завідувачем сектору громадянства, відділу з питань реєстрації та роботи з громадянами в тимчасово окупованої території ОСОБА_6 та затверджено т.в.о начальника УДМС України в Луганській області Церковним О.В. Як вбачається з оскаржуваного рішення про скасування попереднього рішення від 04.03.2015 року про оформлення набуття громадянства позивачем, єдиною підставою для скасування цього рішення в поданні про скасування рішення про оформлення набуття громадянства зазначено, що заявник подав свідомо неправдиві відомості або фальшиві документи, а саме інформацію щодо прізвища та року народження матері позивача в офіційних документах - в паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року та в свідоцтві про укладення шлюбу має розбіжності з інформацією щодо прізвища " ОСОБА_2 " та року народження "1964-1954", Колегія суддів зазначає, що законодавством чітко визначено підстави для скасування рішення про набуття громадянства, зокрема, відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що позивач набув громадянство України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Так, громадянство України позивачем було набуто згідно з документами, які діяли станом на момент прийняття відповідного рішення, тобто станом на 04.03.2015. Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення про набуття позивачем громадянство України - на 04.03.2015 року дійсність, чинність та законність відповідних документів, визначених Законом України «Про громадянства» працівниками УДМС в Луганській області перевірялись. Зазначені дії не були визнані протиправними або незаконними в установленому законом порядку. При прийнятті рішення про набуття позивачем громадянства України та документування паспортом громадянина України, посадові особи УДМС в Луганській області, проводили перевірку законності набуття позивачем громадянства України, та керуючись ст. 8 Закону України від 18.01.2001 року «Про громадянства України» ними надана оцінка дійсності та чинності наданих документів. Посадові особи УДМС в Луганській області підстав для відмови у набутті позивачем громадянство України зокрема, недійсності та не чинності наданих документів не виявили, також не виявлено надання позивачем неправдивих відомостей, або фальшивих документів, не виявлено суттєвого акту за наявності якого позивач не може набути громадянства України, у зв`язку з чим, 04.03.2015 року УДМС в Луганській області прийнято рішення про набуття позивачем громадянство України. Суд першої інстанції правомірно вказав про те, що необхідною та обов`язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України", є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , звертаючись до УДМС в Луганській області із заявою від 02.03.2015 року про набуття громадянства України за територіальним походженням, надав копію свідоцтва про народження, видане 02.04.1988 року Азербаджанська РСР, м.Алі-Байрамлі, відділ РАГС серії НОМЕР_4 , яким підтверджено, що ОСОБА_1 народився в м.Алі-Байрамлі Азербайджанська РСР, про що у книзі реєстрації актів про народження здійснено запис № 455, де батько зазначено - ОСОБА_7 національність азербайджанець, мати зазначено - ОСОБА_8 національність азербайджанка. Переклад даного свідоцтва відповідає змісту оригіналу, виконаний перекладачем ОСОБА_9 . Отже, в матеріалах справи про набуття позивачем громадянства України містяться копії свідоцтва про народження позивача, паспортів позивача та його матері, складені азербайджанською мовою, та переклади вказаних документів на українську мову. Висновки відповідача про те, що документи, надані при зверненні із заявою про набуття громадянства 14.09.2005 року були підроблені, не підтверджено належними та достатніми доказами. Отже відповідачем не надано до суду жодного документа, який би підтверджував, що подані особою до заяви про набуття громадянства документи є фальшивими або містять неправдиві відомості, зокрема відсутнє рішення суду за статтею 358 КК України про підроблення документів, використання підроблених документів. На думку суду, вищезазначена копія паспорту матері свідчить про те, що ОСОБА_1 могла проживати станом на 24.08.1991 р. за вказаною адресою. Доказів зворотного суду не надано. Суд не має можливості приймати рішення на припущеннях. Таким чином, з наданих суду письмових пояснень та матеріалів справи встановлено, що документи, які надані позивачем для оформлення набуття громадянства за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" не містять у собі неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, жодна з підстав яка була зазначена у Довідці в ході проведення перевірки не була обґрунтована та підтверджена належними доказами. Відповідачем не доведено правомірності прийняття рішення про припинення позивачу громадянства України. Відповідно до Порядку №215/2001 Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України. Отже, прийняття відповідного рішення відбувається на підставі поданих заявником документів, які перевіряються посадовими особами на предмет їх відповідності та встановлення обставин, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України. Таким чином, подана позивачем заява з до даними до неї документами була перевірена фахівцями відповідача та за результатами чого відповідачем 04.03.2015 р. прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про громадянство України" ОСОБА_1 . Відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України. Паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставі Закону України "Про громадянство України". Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р., №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України. Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Відповідач, виявивши допущене порушення процедурних норм посадовою особою державного органу та не довівши жодним чином протиправності дій позивача, встановив негативні наслідки саме для позивача, що є неприпустимим. Колегія суддів нагадує правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 814/2658/17, від 04 березня 2021 року у справі № 160/4537/19 та від 24 листопада 2021 року у справі №520/126/21. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (справа «Москаль проти Польщі», заява №10373/05). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (справа «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява №36548/97). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Колегія суддів ураховує, що обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України. В даному випадку відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача за недоведеністю будь-якої вини останнього. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2020 року у справі № 280/8987/20. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 31.08.2016 року про скасування рішення про набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей на підставі ст. 21 ЗУ "Про громадянство України" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Також, пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за ст.1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією". Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року по справі № 440/15341/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Луганській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 по справі № 440/15341/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 07.12.2023 року