LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС583/3097/23

від 06.12.2023 · Цивільна
Резолютивна:У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юс…

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року місто Київ справа № 583/3097/23 провадження № 61-16360ск23 Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - начальник Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчан Лідія Олексіївна, вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2023 року, постановлену у складі судді Плотникової Н. Б., та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І., ВСТАНОВИВ: І. ФАБУЛА СПРАВИ ОСОБА_1 у липні 2023 року звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: - визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Охтирський ВДВС) Мовчан Л. О. (далі - начальник Охтирського ВДВС, Мовчан Л. О.) від 21 червня 2023 року про скасування постанови державного виконавця Гончар Н. Б. (далі - державний виконавець) від 12 червня 2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7; - зобов`язати Охтирський ВДВС поновити чинність постанови державного виконавця від 12 червня 2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7. Скарга обґрунтовувалася тим, що у провадженні Охтирського ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_8, у якому об`єднані виконавчі провадження № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 щодо виконання виконавчого листа від 10 травня 2016 року № 583/409/13-ц, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» кредитної заборгованості, та виконавчого листа від 14 лютого 2011 року № 2-118/10, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» (далі - ВАТ КБ «НАДРА»). Державний виконавець 12 червня 2023 року на підставі заяви ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалив постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7. За результатами перевірки таких постанов державного виконавця начальник Охтирського ВДВС 21 червня 2023 року постановив скасувати постанови державного виконавця про зупинення виконавчий дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7. Висновок про незаконність постанов державного виконавця зроблено начальником Охтирського ВДВС на підставі постанови від 21 червня 2023 року № 10/25.6-12/2023 про результати перевірки законності зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_8, під час якої начальник Охтирського ВДВС виснував, що виконавчі листи, на підставі яких відкриті виконавчі провадження, не є такими рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення чи згідно з умовами військової служби проведення виконавчий дій щодо виконання виконавчих листів неможливе. ОСОБА_1 не погодився з таким висновком, оскільки, враховуючи умови його служби та фактичне перебування поза межами м. Охтирка Сумської області у зв`язку з участю в оборонних заходах та заходах щодо стримування збройної агресії російської федерації, його участь у проведенні виконавчих дій є неможливою з об`єктивних причин. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою від 12 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, Охтирський міськрайонний суд Сумської області відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував таке рішенням тим, що скаржник не навів будь-яких доводів та доказів того, що виконавчі дії згідно з умовами військової служби боржника ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 не можуть вчинятися. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що військова частина, де проходить службу ОСОБА_1 , розташована у безпосередній близькості від м. Охтирка Сумської області, він має право на відпустки і має певні вихідні дні, що свідчить про можливість за бажанням ОСОБА_1 прибути за викликом державного виконавця на вчинення виконавчих дій, зокрема на опис майна, що знаходиться за місцем його проживання в м. Охтирка. Апеляційний суд наголосив, що заявник не вчиняє цих дій, починаючи з 2016 року. Тож саме лише перебування боржника на військовій службі не є перешкодою для стягнення заборгованості за кредитними договорами та інших коштів за виконавчим листом. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 13 листопада 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його скаргу. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до його неправильного тлумачення судами першої та апеляційної інстанцій. Неправильне застосування пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» полягало в ігноруванні наявності підстав для зупинення виконавчого провадження стосовно особи, яка є військовослужбовцем Збройних Сил України, має спеціальний статус, підтверджений потрібними документами. ОСОБА_1 наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій постановили оскаржувані рішення без урахування правових висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, за змістом яких у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав. Право, застосоване судом Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності. Такий висновок Верховний Суд зробив з огляду на таке. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Обставини, встановлені судами Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні в Охтирському ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_8, яке складається з виконавчих проваджень: - ВП № НОМЕР_4 - щодо примусового виконання виконавчого листа від 10 травня 2016 року № 583/4090/13-ц, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» (далі - ПАТ КБ «НАДРА») заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 992, 86 дол. США за тілом кредиту та 741, 78 дол. США - відсотки за користування кредитом; - ВП № НОМЕР_5 - щодо примусового виконання виконавчого листа від 10 травня 2016 року № 583/4090/13-ц, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «НАДРА» судового збору у розмірі 377, 56 грн; - ВП № НОМЕР_6 - щодо примусового виконання виконавчого листа від 01 лютого 2011 року № 2-118/10, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором в розмірі 308 721, 65 грн; - ВП № НОМЕР_7 - щодо примусового виконання виконавчого листа від 10 травня 2016 року № 583/4090/13-ц, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «НАДРА» судового збору за апеляційний перегляд справи у розмірі 415, 22 грн. ОСОБА_1 12 червня 2023 року подав до Охтирського ВДВС заяву про зупинення зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 у зв`язку з тим, що він з 24 лютого 2022 року призваний за мобілізацією до Військової частини НОМЕР_1 і до цього моменту перебуває на військовій службі у цій військовій частині. Разом із заявою ОСОБА_1 подав довідку від 10 червня 2023 року про те, що він перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 ; копію витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 32 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника фінансово-економічної служби; копію витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 серпня 2022 року № 188 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника командира першої стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення 154 Окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_2 Окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Державний виконавець 12 червня 2023 року постановою зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 на підставі пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Начальник Охтирського ВДВС провів перевірку зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_8, за результатами якої 21 червня 2023 року ухвалив постанову № 10/25.6-12/2023 про результати перевірки законності зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_8, відповідно до якої дії державного виконавця щодо ухвалення постанови від 12 червня 2023 року про зупинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_8 визнано такими, що не відповідають статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»; доручив державному виконавцю вжити заходів щодо приведення зведеного виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства в термін до 22 червня 2023 року та надати інформацію щодо виконання цієї постанови. Оцінка аргументів касаційної скарги Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. За правилами пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. З аналізу наведеної правової норми випливає, що існує три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або 2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи 3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби (правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/230, провадження № К/990/15420/23). Суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильні висновки про те, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідно до умов проходження ним військової служби абсолютно немає можливості вчиняти виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_8. Довідка від 10 червня 2023 року про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , копія витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 32 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника фінансово-економічної служби та копія витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 серпня 2022 року № 188 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника командира першої стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_3 Окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_2 Окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » справді є належними доказами факту перебування ОСОБА_1 на військовій службі у лавах Збройних Сил України. Втім, Верховний Суд погоджується із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у тому, що відповідно до цих документів немає підстав вважати, що здійснення виконавчих дій щодо стягнення із боржника ОСОБА_1 грошових коштів для погашення заборгованості за кредитами є неможливим. Державний виконавець 21 червня 2023 року постановою звернув стягнення на заробітну плату (доходи) боржника ОСОБА_1 , який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Зважаючи на наведені законодавчі положення, які унормовують можливість державного виконавця здійснювати примусове виконання рішення про стягнення в дохід держави коштів, прийняте у справі про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника, Верховний Суд погоджується з умовиводами судів першої та апеляційної інстанцій про те, що умови служби ОСОБА_1 не свідчили про неможливість проведення державним виконавцем виконавчих дій з метою примусового виконання виконавчих листів. Суд наголошує на тому, що вчинення таких виконавчих дій, як звернення стягнення на заробітну плату боржника з метою забезпечення виконання виконавчих листів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, не потребує безпосередньої участі ОСОБА_1 , його постійної присутності або систематичної явки. Такі дії не можуть перешкоджати проходженню військової служби ОСОБА_1 . Наведені висновки свідчать про безпідставність доводів ОСОБА_1 щодо неможливості одночасного проходження військової служби та вчинення дій щодо повернення заборгованості. Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що саме лише проходження боржником військової служби не є перешкодою для стягнення заборгованості за кредитними договорами та інших коштів за виконавчими листами, є підставними. Оскільки у цій справі боржник хоча і є військовослужбовцем, втім спосіб виконання ним судового рішення не потребує його безпосередньої участі та не створює перешкод для проходження ним військової служби. Доводи касаційної скарги заявника про те, що відповідно до акта державного службовця від 21 червня 2023 року про неможливість здійснення опису майна боржника через його фактичну відсутність за місцем проживання у зв`язку із перебуванням на військовій службі, наявні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій також, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Суд апеляційної інстанції встановив, що Військова частина, де проходить службу ОСОБА_1 , розташована у безпосередній близькості від м. Охтирка, заявник має право на відпустки, а також у певні дні має вихідні. Тож ОСОБА_1 за бажанням має можливість прибути за викликом державного виконавця на вчинення виконавчих дій, зокрема на опис майна, що розташоване за місцем його проживання в м. Охтирка. Водночас апеляційний суд наголосив, що рішення не виконане боржником, починаючи з 2016 року. Це доводить недобросовісність заявника та очевидне небажання вчиняти дії задля належного виконання судового рішення. Враховуючи, що на військову службу ОСОБА_1 був мобілізований, починаючи з 24 лютого 2022 року, він мав можливість вчинити дії щодо виконання виконавчих листів від 14 лютого 2011 року та від 10 травня 2016 року, виданих Охтирським міськрайонним судом Сумської області, ще до моменту його мобілізації, втім не скористався такою можливістю. Після мобілізації ОСОБА_1 , знаючи про наявність відкритих стосовно нього виконавчих проваджень, добровільно не вчиняв дій щодо їх належного виконання. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд визнав, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що полягає у помилковому тлумаченні пункту 1 частини першої статті 34 Закону України, не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 389 ЦПК України немає. Суд також констатував, що правові висновки, викладені у Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, на які посилається заявник, не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції. Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже не існують підстави для відкриття касаційного провадження. Загальні висновки Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03). Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року є необґрунтованою. Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчан Лідії Олексіївни щодо винесення постанови про скасування постанови державного виконавця про зупинення виконавчих дій, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»