Постанова 4820 № 686/7755/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/7755/23 Провадження № 22-ц/4820/2169/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю позивача ОСОБА_1 , представниці позивача ОСОБА_2 , представниці органу опіки та піклування Лук`янової Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Хмельницької міської ради як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2023 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Хмельницької міської ради як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради (далі Орган опіки та піклування), про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_1 зазначив, що з 6 серпня 2005 року він і ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Протягом останнього року сімейні відносини сторін погіршилися, що призвело до фактичного припинення ними шлюбних відносин. Сторони не дійшли згоди щодо місця проживання спільної дитини, при цьому син був втягнутий у конфліктні ситуації внаслідок неузгоджених дій відповідачки при вирішенні цього питання. Позивач має можливість забезпечити належні умови проживання та виховання сина ОСОБА_4 . Дитина виражає прихильність до батька та виявляє намір проживати з ним. При цьому позивач не чинитиме перешкод у побаченні сина з матір`ю та сприятиме їх спілкуванню. Проживання сина ОСОБА_4 разом із батьком відповідає найкращим інтересам дитини. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 за місцем проживання батька ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2023 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції керувався тим, що закон передбачає можливість визначення судом місця проживання дитини тільки у разі, якщо батько та матір, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Оскільки сторони узгодили місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 , тобто між ними відсутній спір щодо місця проживання дитини, то правові підстави для задоволення позову відсутні. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини, який має бути вирішений у судовому порядку, а проживання сина ОСОБА_4 разом із батьком відповідає найкращим інтересам дитини. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 і Орган опіки та піклування не подали відзив на апеляційну скаргу. Щодо додаткових доказів Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За змістом частини першої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Із положень статті 367 ЦПК України слідує, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки предметом спору є право дитини на належне місце проживання, то в силу частини другої статті 13 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне з власної ініціативи залучити до справи письмові докази про фактичні взаємовідносини сторін і місце проживання дитини (а.с. 107-112). 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, неправильно витлумачив норми статті 161 Сімейного кодексу України (далі СК України) та не дотримався приписів статей 4, 81 ЦПК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини З 6 серпня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому вони мають двоє дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 травня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 розірвано. ОСОБА_1 разом із дітьми проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить його матері ОСОБА_6 . Навесні 2023 року ОСОБА_3 залишила сім`ю, наразі вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірис-Пласт» та має регулярний дохід. ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно. Малолітній ОСОБА_4 навчається у Хмельницькому навчально-виховному комплексі №4. Згідно висновку органу опіки та піклування від 10 серпня 2023 року місце проживання малолітнього ОСОБА_4 доцільно визначати з батьком, ОСОБА_1 . Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За змістом статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Як передбачено частиною другою статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. В силу статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Із положень статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» слідує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Так, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. v. Ukraine» (заява №2091/13, пункти 75 76) зазначено, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, пункт 135, ECHR 2010). Також ЄСПЛ зауважив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, пункт 100, ECHR, 16 липня 2015 року). Зібрані докази вказують на те, що малолітній ОСОБА_4 як і його неповнолітня сестра, ОСОБА_5 , проживають разом із батьком ОСОБА_1 , який забезпечує дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку. ОСОБА_1 працює та має стабільний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, є здоровою особою. Згідно акту обстеження умов проживання (а.с. 110-111) за місцем проживання позивача дітям створено необхідні умови для виховання та розвитку. Із матеріалів справи слідує, що у малолітнього ОСОБА_4 існує прихильність до обох батьків, але він має найбільш емоційну прив`язаність до свого батька ОСОБА_1 . За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 відповідає найкращим інтересам дітей. Висновок суду першої інстанції про те, що між батьками відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини є необґрунтованим. Необхідність встановлення місця проживання дитини через суд свідчить про те, що батьки не дійшли згоди з цього питання та знаходяться в конфлікті, який безумовно впливає на психологічний стан дитини. Щодо врахування думки з приводу вирішення спору між батьками Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Вказані норми міжнародного договору кореспондуються з приписами статті 171 СК України, згідно яких дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Будучи вислуханим судом апеляційної інстанції малолітній ОСОБА_4 зазначив, що він бажає проживати разом із батьком ОСОБА_1 і сестрою ОСОБА_5 .

3. Висновки суду апеляційної інстанції При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства та зробив помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. Позов ОСОБА_1 слід задовольнити. Щодо судових витрат Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, то ОСОБА_3 повинна відшкодувати йому обґрунтовано понесені витрати зі сплати судового збору: 1 073 грн 60 коп. за подання позову (2684?0,4) та 1 610 грн 40 коп. за подання апеляційної скарги (2684?0,4?150%), а всього 2 684 грн (1073,60+1610,40). Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат змінити. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Хмельницького, разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем міста Хмельницького. Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 2 684 гривні судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 6 грудня 2023 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Палінчак О.М. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 48