Постанова 4806 № 308/3830/23

Справа № 308/3830/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 листопада 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої судді Кожух О.А., суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г., за участі секретаря Терпай С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2023 року (головуюча суддя Шумило Н.Б.) у справі № 308/3830/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.01.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит №01/5-08. 17.12.2012 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого було відступлено права вимоги за кредитним договором №01/5-08 від 30.01.2008, укладеного із ОСОБА_1 . Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим ТОВ «Кредитні ініціативи» раніше пред`являло позов про стягнення заборгованості, нарахованої станом на 26.12.2013 у розмірі 635 150,53 грн, з яких: 235 000,00 грн заборгованість за кредитом; 233493,29 грн заборгованість за відсотками; 166 657,24 грн пеня. За результатом розгляду такого спору ухвалено рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09.2016 у справі №308/3336/14-ц (що набрало законної сили 08.10.2016), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №01/5-08 від 30.01.2008 у вказаному вище розмірі. Позивач зазначав, що вказане рішення суду станом на 16.09.2022 не виконано, а грошове зобов`язання вважається простроченим. У зв`язку з цим позивач вказував, що станом на 16.09.2022 від загальної суми заборгованості, стягнутої рішенням суду, три відсотки річних становлять 514 713,37 грн та додав до позовної заяви два розрахунки заборгованості: 1) розрахунок заборгованості 20% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період із 27.12.2013 по 16.09.2022 у розмірі 409 994,52 грн, нарахованих на заборгованість за тілом кредиту (в сумі 235 000,00 грн); 2) розрахунок заборгованості 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період із 27.12.2013 по 16.09.2022 у розмірі 104 718,85 грн., нарахованих на суму заборгованості за відсотками та пенею (в сумі 400 150,53 грн) Загальна сума вказаних відсотків становить 514 713,37 грн (409 994,52 + 104 718,85 = 514713,37 грн). Посилаючись на дані обставини, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило стягнути на свою користь із ОСОБА_1 суму трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 514 713,37 грн. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено. Дане рішення мотивоване тим, що надані позивачем розрахунки не приймаються до уваги, оскільки є необґрунтованими та не підтверджують заявлених позовних вимог; рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2016 у справі №308/3336/14-ц набрало законної сили 08.11.2016, тому суду є не зрозумілим, чому позивачем здійснено розрахунки за період 27.12.2013 по 16.09.2022; цим рішенням суду у справі №308/3336/14-ц було стягнуто загальну суму в розмірі 635 150,53 грн, а не як зазначено в наданому позивачем розрахунку 400 150,53 грн; у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути 514 713,37 грн, при цьому в доданому до позову розрахунку сума 3% річних становить лише 104 718,85 грн; у позовній заяві не наведено обґрунтувань щодо обраного позивачем періоду та розміру заборгованості, не надано жодних доказів, на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором №01/5-08 від 30.01.2008, після ухвалення рішення суду від 28.09.2016. Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги На це заочне рішення подало апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи». Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у п. 6.5 кредитного договору сторони встановили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 20% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто, сторони встановили договором інший розмір відсотків відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тому до позовної заяви було додано окремий розрахунок заборгованості 20% річних згідно зі ст. 625 ЦК України, нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, котрі становлять 409 994,52 грн, та окремий розрахунок заборгованості - 3% річних по стягнутих відсотках та пені, що становлять 104 718, 85 грн. Отже, відповідно до ст. 625 ЦК України разом сума відсотків складає 514 713,37 грн, які просив стягнути позивач. Вказані відсотки нараховані за період коли відбулося прострочення, а саме із 27.12.2013 по 16.09.2022, та не пов`язане з датою ухвалення рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2016 у справі №308/3336/14-ц, яке набрало законної сили 08.11.2016. Також зазначає, що враховуючи обставини справи, категорію, складність, обсяг і характер доказів, значення для сторін, дану справу слід було розглядати не в порядку спрощеного позовного провадження, а в порядку загального позовного провадження. Позиція інших учасників справи Судова повістки про виклик відповідача в судове засідання, призначене на 25 жовтня 2023 року, повернулась на зворотну адресу Закарпатського апеляційного суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». З даних Єдиного державного демографічного реєстру було встановлено адресу місця реєстрації відповідача, яка є відмінною від зазначеної у позовній заяві та апеляційній скарзі і за явкою відповідач зареєстрований 11.09.2023 (а.с.109). У зв`язку з цим відповідачу повторно була надіслана копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги, які він отримав 10.11.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 115). Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та наслідки неявки Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином - представник позивача був повідомлений на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.112); судову повістку відповідач отримав 10.11.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.116). Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді місцевого суду від 30.03.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.35). У пункті 7 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. За змістом пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову не більше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1). В той же час, пунктом 2 передбачено можливість визначення малозначними справ незначної складності та справ, в яких ціна позову не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на час звернення до суду з позовом (березень 2023 року) ціна позову, для визнання справи малозначною, не могла перевищувати 681000 грн. (2684х250+ 681000) Звертаючись до суду, позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_1 суму заборгованість у розмірі 514 713,37 грн. Таким чином, справа могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження. Фактичні обставини та застосовані норми права Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30.01.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит №01/5-08 (далі: кредитний договір №01/5-08 від 30.01.2008), згідно з умовами останній отримав кредит у сумі 235 000 грн, зі сплатою 16% річних за користування кредитом та кінцевим строком повернення кредиту та відсотків до 29.01.2009 (а.с. 8-10). 17.12.2012 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого було відступлено права вимоги за кредитним договором №01/5-08 від 30.01.2008, укладеного із ОСОБА_1 (а.с. 14-15, https://reyestr.court.gov.ua/Review/62263823). Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим ТОВ «Кредитні ініціативи» раніше пред`являло позов про стягнення заборгованості нарахованої станом на 26.12.2013 у розмірі 635 150,53 грн, з яких: 235 000,00 грн заборгованість за кредитом; 233 493,29 грн заборгованість за відсотками; 166 657,24 грн пеня. За результатом розгляду такого спору ухвалено рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09.2016 у справі № 308/3336/14-ц (що набрало законної сили 08.10.2016), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 01/5-08 від 30.01.2008 у розмірі 635 150,53 грн, з яких: 235 000,00 грн заборгованість за кредитом; 233 493,29 грн заборгованість за відсотками; 166 657,24 грн пеня. У матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання боржником цього рішення суду, зокрема станом на 16.09.2022, а відтак грошове зобов`язання вважається простроченим. У п. 6.5 Договору про іпотечний кредит його сторони встановили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 20% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже сторони встановили договором інший розмір відсотків, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. У зв`язку з цим позивач станом на 16.09.2022 від суми заборгованості, стягнутої рішенням суду, нарахував відсотки відповідно до ст. 625 ЦК Україна, загалом у розмірі 514 713,37 грн та додав до позовної заяви два окремі розрахунки заборгованості: 1) розрахунок заборгованості 20% річних на підставі ст. 625 ЦК України, встановлені Договором про іпотечний кредит, за період із 27.12.2013 по 16.09.2022 - у розмірі 409 994,52 грн нарахованих на заборгованість за тілом кредиту (235 000,00 грн); 2) розрахунок заборгованості 3% річних на суму заборгованості за відсотками та пенею (400 150,53 грн = 233 493,29 + 166 657,24), що за період із 27.12.2013 по 16.09.20202 становить 104 718,85 грн. Загальна сума вказаних відсотків становить 514 713,37 грн (409 994,52 + 104 718,85 = 514713,37 грн). Як зазначалось вище, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову не взяв до уваги надані позивачем розрахунки, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підтверджують заявлених позовних вимог; суду було не зрозумілим, чому позивачем здійснено розрахунки за період 27.12.2013 по 16.09.2022, оскільки рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2016 у справі №308/3336/14-ц набрало законної сили 08.11.2016, і цим рішенням суду у справі №308/3336/14-ц було стягнуто загальну суму в розмірі 635 150,53 грн, а не як зазначено в наданому позивачем розрахунку 400 150,53 грн. Таке рішення є необґрунтованим, оскільки суд, в порушення ч. 5 ст 263 ЦПК України, не з`ясував повно і всебічно обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог. Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. У ч.5 ст.11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду. Згідно із ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18). від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) викладено висновки щодо застосування положень ст 625 ЦК України. Вказано, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Грошові зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку про те, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку із стягненням заборгованості за договором, невиконання якого зумовлює застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, правовий аналіз норм ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК України свідчить про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє боржника від цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу. Якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК. Так, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2016 у справі №308/3336/14-ц, яке набрало законної сили 08.11.2016, з відповідача було стягнуто заборгованість, яка виникла станом на 26.12.2013, про що вказано у цьому рішенні - 235000,00 грн за кредитом; 233493,29 грн по відсотках; 166 657,24 грн пеня (а.с.14, зворот). Оскільки заборгованість відповідачем не погашена, позивачем за період прострочення виконання рішення суду нараховано заборгованість на підставі ст.625 ЦК України. Позивачем здійснено нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 26.12.2013 (з дати виникнення такої заборгованості) по 16.09.2022. Як встановлено апеляційним судом, у п. 6.5 Договору про іпотечний кредит його сторони встановили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 20% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Згідно розрахунку позивача, 20% річних від простроченої суми по тілу кредиту згідно рішення суду - 235000,00 грн нараховані за період із 27.12.2013 по 16.09.2022 і становлять 409994,52 грн. (а.с.11). Також до позовної заяви надано розрахунок заборгованості 3 % річних на суму заборгованості по відсотках на пені згідно рішення суду. Так, як зазначалось вище, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2016 у справі №308/3336/14-ц з відповідача було стягнуто заборгованість, яка виникла станом на 26.12.2013, по відсотках - 233493,29 грн, та пеня 166 657,24 грн. Загальна сума становить 400150,53 грн. 3 % річних на вказану суму нараховані позивачем за період із 27.12.2013 по 16.09.2022 і становлять 104718,85 грн (а.с.11, зворот). Отже, загальна сума, нарахована позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України та умов кредитного договору №01/5-08 від 30.01.2008, становить 514 713,37 грн (409 994,52 + 104 718,85 = 514713,37 грн), і саме таку суму просить стягнути позивач з відповідача. Як вбачається з п. 6.9 кредитного договору №01/5-08 від 30.01.2008, сторони погодили збільшений строк позовної давності 10 років. Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясувавши обставини справи, безпідставно відмовив у задоволенні позову. В той же час, колегія зазначає, що нарахування позивачем відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України до 16.09.2022 не відповідає нормам матеріального права. Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 18, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, підстав для стягнення з відповідача відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, які нараховані за період з 24.02.2022 по 16.09.2022 немає. Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 20 % річних, нарахованих на суму заборгованості по тіло кредиту, та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості по відсотках та пені за період з 27.12.2013 по 23.02.2022. Період прострочення грошового зобов`язання за вказаний період становить 2981 день. Розрахунок 20% річних на тіло кредиту здійснюється за формулою: сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Z - відсоток річних, зазначений в договорі. Період прострочення грошового зобов`язанняКількість днів у періодіСума з 27/12/2013 до 31/12/2015 235 000,00 x 20 % x 735 : 365 : 10073594 643,84 грн. з 01/01/2016 до 31/12/2016 235 000,00 x 20 % x 366 : 366 : 10036647 000,00 грн. з 01/01/2017 до 31/12/2019 235 000,00 x 20 % x 1095 : 365 : 1001095141 000,00 грн. з 01/01/2020 до 31/12/2020 235 000,00 x 20 % x 366 : 366 : 10036647 000,00 грн. з 01/01/2021 до 23/02/2022 235 000,00 x 20 % x 419 : 365 : 10041953 953,42 грн. Всього 20% річних за період із 27.12.2013 до 23.02.2022 нарахованих на тіло кредиту становить 383 597,26 грн. Розрахунок 3% річних на пеню і відсотки здійснюється за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Період прострочення грошового зобов`язанняКількість днів у періодіСума з 27/12/2013 до 31/12/2015 400 150,53 x 3 % x 735 : 365 : 10073524 173,48 грн. з 01/01/2016 до 31/12/2016 400 150,53 x 3 % x 366 : 366 : 10036612 004,52 грн. з 01/01/2017 до 31/12/2019 400 150,53 x 3 % x 1095 : 365 : 100109536 013,55 грн. з 01/01/2020 до 31/12/2020 400 150,53 x 3 % x 366 : 366 : 10036612 004,52 грн. з 01/01/2021 до 23/02/2022 400 150,53 x 3 % x 419 : 365 : 10041913 780,53 грн. Всього 3% річних за період із 27.12.2013 до 23.02.2022 нарахованих на відсотки і пеню становить 97 976,58 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 481 573,84 гривень як відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання. Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через неповне з`ясування та не встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги. Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 7720,70 грн (а.с.7); при подані апеляційної скарги 11581,05 грн (а.с. 87), а всього 19301,75 грн. Оскільки позов задоволено на 93,56 %, з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування сплаченого судового 18058,72 грн, з яких: 7223,49 грн у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 10835,23 грн у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.368, п.2 ч.1 ст.374, п.п. 1, 2, 3 ст.376, ст.ст.381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд 21, код ЄДРПОУ 35326253) за порушення грошового зобов`язання за період із з 27.12.2013 по 23.02.2022 у розмірі 481 573,84 гривень, з яких: 383 597,26 гривень 20 процентів річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.5 договору про іпотечний кредит, нарахованих на заборгованість за тілом кредиту; 97 976,58 гривень три проценти річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахованих на суму заборгованості за відсотками та пенею. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04080, м. Київ, вул.. Вікентів Хвойки, буд 21, код ЄДРПОУ 35326253) у відшкодування сплаченого судового збору 18058,72 гривень, з яких: 7223,49 гривень у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 10835,23 гривень у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 грудня 2023 року. Головуюча: Судді: