Постанова 4803 № 216/5126/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7386/23 Справа № 216/5126/20 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №216/5126/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 23 лютого 2021 року (суддя Онопченко Ю.В.), в с т а н о в и в: 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який був зареєстрований у 1/2 частці нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , та після смерті якого прийняли спадщину ОСОБА_1 та її чоловік, батько померлого - ОСОБА_6 . ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були співвласниками 1/2 частини будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , після смерті якого ОСОБА_1 прийняла спадщину. Інших спадкоємців немає. Заповіт складено не було. Постановами державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Пихановій Ларисі Олександрівні відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що будинок знаходиться у власності декількох осіб, а тому необхідно визначити ідеальну частку. Позивач ОСОБА_2 , син ОСОБА_1 , та лише брат по матері ОСОБА_5 , не є спадкоємцем померлих, але є співвласником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями (квартири № 2 ). Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 21 жовтня 2015 року № 368 «Про присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості», присвоєно нову поштову адресу квартирі АДРЕСА_1 , замість попередньої поштової адреси АДРЕСА_1 . У дублікаті свідоцтва про право власності на житло також зазначено будинок з літерою «в», який згодом був позначений як «б», «в», а після вказаного рішення виконкому як № 62б. Згідно із повідомленням № 0681/12-2018 від 10 грудня 2018 року в свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01 лютого 1995 року, виданого на підставі розпорядження №Ц-103 від 23 січня 1995 року, не вказана ідеальна частка квартири № 2 від житлового будинку літерою «А-1». Відповідно акту ідеальних часток квартира № 2 становить 1/2 частку від житлового будинку літерою «А-1» з господарськими будівлями за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Згідно долучених відомостей про технічний стан при обстеженні території вказаного будинку, виявлені наступні об`єкти: житловий будинок літерою «А-1» загальною площею 147,1 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, гараж «Б», площею забудови 27,6 кв.м, хвіртка № 1-4, огорожа № 5-7, водоколонка І, замощення II. Відповідно до акту фактичного користування позивачі володіють та користуються 1/2 часткою житлового будинку з господарськими будівлями (квартира № 2 ), а саме: житловий будинок літерою «А-1» (квартира № 2 ), загальною площею 85,8 кв.м, житловою площею 65,5 кв.м, хвіртка № 1 та № 2, огорожа №

7. Іншими перерахованими приміщеннями (квартира №1 , гараж «Б», хвіртка за іншими номерами, огорожа № 5 та № 6, водоколонка І, замощення II) користуються інші власники 1/2 частки, які жодного відношення до позивачів чи до померлих не мають. Частки визначені наступним чином: 1/2 частка житлового будинку літерою «А-1» з господарськими будівлями складає цілу частку 1/1 квартири № 2, загальною площею 85,8 кв.м, житловою площею 65,5 кв.м, хвіртку № 1 та № 2; огорожу № 7 , та належить на праві спільної сумісної власності трьом фізичним особам ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ), частки яких є рівними в розумінні закону (1/2/3 = по 1/6). Так як 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями - це ціла частка 1/1 квартири № 2 , то власникам належить по 1/6 частці кожному від житлового будинку з господарськими будівлями, але по 1/3 частці кожному від квартири № 2 у житловому будинку (1/3 = 1/3). ОСОБА_1 успадкувала по 1/6 частці будинку від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що складає 2/3 частки квартири № 2 (1/3 + 1/3 = 2/3 у складі 1/3 частки будинку (1/6 + 1/6 = 1/3), а також 2/3 частки хвіртки № 1 та № 2, 2/3 частки огорожі №

7. ОСОБА_2 є власником 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями під № 62б , що складає 1/3 частку квартири № 2 , 1/3 частку хвіртки № 1 та № 2, 1/3 частку огорожі АДРЕСА_1 . Позивачі просили суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями під № 62б, що складає 2/3 частки квартири № 2 , загальною площею 85,8 кв.м та житловою площею 65,5 кв.м в житловому будинку літерою «А-1» (приміщення 2-1 «кухня», приміщення 2-2 «вбиральня» приміщення 2-3 «ванна кімната», приміщення 2-4 «житлова кімната», приміщенню 2-5 «житлова кімната», приміщення 2-6 «житлова кімната», приміщення 2-7 «житлова кімната», приміщення 2-8 «вбудована шафа»); 2/3 частки хвіртки № 1 та № 2, 2/3 частки огорожі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями під № 62б , що складає 1/3 частку квартири № 2 , загальною площею 85,8 кв.м та житловою площею 65,5 кв.м в житловому будинку літерою «А-1» (приміщення 2-1 «кухня», приміщення 2-2 «вбиральня», приміщення 2-3 «ванна кімната», приміщення 2-4 «житлова кімната», приміщення 2-5 «житлова кімната», приміщення 2-6 «житлова кімната», приміщення 2-7 «житлова кімната» приміщення 2-8 «вбудована шафа»); 1/3 частку хвіртки № 1 та № 2, 1/3 частку огорожі АДРЕСА_1 . Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності на нерухоме майно задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями під № 62б, що складає 2/3 частки квартири № 2 , загальною площею 85,8 кв.м та житловою площею 65,5 кв.м в житловому будинку літерою «А-1» (приміщення 2-1 «кухня», приміщення 2-2 «вбиральня» приміщення 2-3 «ванна кімната», приміщення 2-4 «житлова кімната», приміщення 2-5 «житлова кімната», приміщення 2-6 «житлова кімната», приміщення 2-7 «житлова кімната», приміщення 2-8 «вбудована шафа»); 2/3 частки хвіртки № 1 та № 2, 2/3 частки огорожі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями під № 62б , що складає 1/3 частку квартири № 2 , загальною площею 85,8 кв.м та житловою площею 65,5 кв.м. в житловому будинку літерою «А-1» (приміщення 2-1 «кухня», приміщення 2-2 «вбиральня», приміщення 2-3 «ванна кімната», приміщення 2-4 «житлова кімната», приміщення 2-5 «житлова кімната», приміщення 2-6 «житлова кімната», приміщення 2-7 «житлова кімната» приміщення 2-8 «вбудована шафа»); 1/3 частку хвіртки № 1 та № 2, 1/3 частку огорожі АДРЕСА_1 . Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 року вирішено питання про судові витрати. З вказаним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2021 року не погодилася ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2021 року в частині визнання права власності на спадкове майно за позивачкою ОСОБА_1 на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями під № 62б, що складає 2/3 частки квартири № 2 , загальною площею 85,8 кв.м та житловою площею 65,5 кв.м в житловому будинку літерою «А-1» (приміщення 2-1 «кухня», приміщення 2-2 «вбиральня» приміщення 2-3 «ванна кімната», приміщення 2-4 «житлова кімната», приміщення 2-5 «житлова кімната», приміщення 2-6 «житлова кімната», приміщення 2-7 «житлова кімната», приміщення 2-8 «вбудована шафа»); 2/3 частки хвіртки № 1 та № 2, 2/3 частки огорожі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями під № 62б, що складає 1/3 частки квартири № 2 , загальною площею 85,8 кв.м. та житловою площею 65,5 кв.м. в житловому будинку літерою «А-1» (приміщення 2-1 «кухня», приміщення 2-2 «вбиральня» приміщення 2-3 «ванна кімната», приміщення 2-4 «житлова кімната», приміщення 2-5 «житлова кімната», приміщення 2-6 «житлова кімната», приміщення 2-7 «житлова кімната», приміщення 2-8 «вбудована шафа»); 2/3 частки хвіртки № 1 та № 2, 2/3 частки огорожі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини була неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також є спадкоємцем першої черги. Вважає, що ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції спирався на некоректні дані, викладені у позовній заяві позивача ОСОБА_1 про те, що інших спадкоємців після смерті її чоловіка, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її сина, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 немає, та, відповідно, дійшов неправильних висновків стосовно конкретних обставин справи, що мало наслідком порушення прав спадкоємця ОСОБА_3 . Вважає, що під час розгляду справи мало місце порушення право на спадкування майна після її діда за правом представлення. Судове рішення безпосередньо впливає на її права та інтереси, оскільки позбавляє її права на спадщину. Також зазначила, що позивачка ОСОБА_1 , на момент звернення до суду, зазначила у позовній заяві, що інші спадкоємці, окрім неї, відсутні, та всупереч вимог статей 175, 177 ЦПК України, не надала суду належних, допустимих доказів відсутності інших спадкоємців майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, Витяг про державну реєстрацію актів цивільного стану про народження, який містив би інформацію про дітей її сина, та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відзиві на апеляційну скаргу до Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення. Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник відповідача Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та про доставку повідомлення. У відзиві на апеляційну скаргу представник Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради просив провести розгляд справи за відсутністю його представника. Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (а.с. 10). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с. 11). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а.с. 13). Згідно із свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01 лютого 1995 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 належить на праві спільної, сумісної власності будинок АДРЕСА_1 (а.с. 16). Витягом з рішення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 21 жовтня 2015 року № 368 «Про присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості», присвоєно нову поштову адресу кв. АДРЕСА_1 замість попередньої поштової адреси: буд. АДРЕСА_1 (а.с. 17). Відповідно до технічного паспорта на території домоволодіння по АДРЕСА_1 виявлені наступні об`єкти: житловий будинок «А-1» загальною площею 147,1 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, гараж «Б», площею забудови 27,6 кв.м, хвіртка № 1-4, огорожа № 5-7, водоколонка І, замощення ІІ. У свідоцтві про право власності № С-420 від 01 лютого 1995 року, виданого згідно розпорядження № Ц-103 від 23 січня 1991 року не вказана ідеальна частка квартири №2 , яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , становить 1/2 частку від житлового будинку літ. «А-1» з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . За актом фактичного користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично володіють та користуються 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1 (квартира АДРЕСА_1 ), а саме: житловий будинок «А-1» (квартира № 2 ) загальною площею 85,8 кв.м, житловою площею 65,5 кв.м, хвіртка № 1, 2, огорожа № 7 (а.с. 19-27). Постановою Першої Криворізької державної нотаріальної контори від 14 листопада 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю права власності на спадкове майно, а саме: у свідоцтві про право власності не зазначені ідеальні частки співвласників і господарські споруди, які були приватизовані, а також дублікат свідоцтва про право власності не був зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації (а.с. 29). Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с. 101). Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_3 уклали шлюб 28 квітня 2018 року, прізвище дружини після одруження « ОСОБА_3 » (а.с. 102). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог та зазначив, що ОСОБА_2 є співвласником 1/6 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , частка якого не виділена у натурі із майна, що є у спільній сумісній власності, а до позивача ОСОБА_1 після смерті сина та чоловіка перейшло право власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та зважаючи на те, що вона як спадкоємець за законом першої черги позбавлена права отримати спадщину. Таке рішення суду першої інстанції не відповідає нормам законодавства та обставинам справи. Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина 1 статті 1261 ЦК України). Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина 1 статті 1267 ЦК України). За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною 5 вказаної вище статті встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини (частин 4 статті 1268 ЦК України). Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника (частини 3-4 статті 1269 ЦК України). Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавцю заповіту нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування. Відповідно до пунктів 3.7-3.11 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 належить на праві спільної, сумісної власності будинок АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_5 та онукою ОСОБА_6 . Отже, станом на момент смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скаржниця була неповнолітньою особою, а тому не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом та/або із заявою про відмову від спадщини, тому, в силу частин 4 статті 1268 ЦК України, ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину. З аналізу наведеного вище, можна дійти висновку про те, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності на нерухоме майно, мали залучити до участі у справі у якості відповідача/співвідповідача ОСОБА_3 як спадкоємицю за законом після смерті ОСОБА_5 , оскільки спір у справі стосується її прав. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частиниа 1, 3 статті 13 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зазначено, що: «визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20 (провадження № 12-31гс22) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача». Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)). Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 (провадження №61-11144св22) зазначено, що: «суди не врахували, що належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення; пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові». У цій справі, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертаючись до суду із позовом, просили визнати за ними право власності на нерухоме майно після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , натомість, суд першої інстанції не врахував права ОСОБА_3 , (яка на момент проявлення позову вересень 2019 року була повнолітньою), на цей об`єкт нерухомості та не залучив її до участі у справі у якості співвідповідача. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин . Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 клопотань про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як співвідповідача не заявляли, а тому суд першої інстанції помилково ухвалив рішення без залучення належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. За таких обставин у задоволенні позовних вимог про визнання права власності слід відмовити з підстав їх пред`явлення за неналежного складу відповідачів. За таких обставин, рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Також, відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, з позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 судовий збір, понесений останньою під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1261,20 грн, по 630,60 грн з кожного. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 23 лютого 2021 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судового збору, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1261,20 грн, з кожного по 630,60 грн. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 грудня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста