Ухвала КАС ВС № 215/366/22

УХВАЛА 06 грудня 2023 року м. Київ справа №215/366/22 адміністративне провадження №К/990/39954/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №215/366/22 за позовом ОСОБА_1 до директора Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и в : 25 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайлівни, в якому просив суд: - встановити наявність компетенції (повноважень) директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайловни у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 29 листопада 2021 року №С-3190-П про матеріальну допомогу у сумі 10 000 грн. витребувати необхідні документи в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради для вжиття системи заходів, щоб прийняти рішення і визнання відмови від такої процедури протиправною бездіяльністю; - визнати протиправною бездіяльність директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайловни у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 29 листопада 2021 року №С-3190-П про матеріальну допомогу у сумі 10 000 грн, яка виявилася у порушенні управлінської функції для врегулювання питань надання адміністративних послуг відповідно до правового порядку ст.. 19.144 Конституції України та зобов`язати вжити систему заходів для прийняття рішення в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАСУ, статті 144 Конституції України; - встановити наявність компетенції (повноважень) директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайловни у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 29 листопада 2021 року №С-3190-П про матеріальну допомогу у сумі 10 000грн надати матеріальну допомогу з причин виникнення у складних життєвих обставин та попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов`язаних з відсутністю коштів для життя і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю; - визнати протиправною бездіяльність директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайловни у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 29 листопада 2021 року №С-3190-П про матеріальну допомогу у сумі 10 000 грн, яка виявилася у відмові вирішувати питання місцевого значення в межах статей 1,3,22,48,144 Конституції України та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) прийняти рішення для належного реагування. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року адміністративну справу №215/366/22 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів статей 20, 29 КАС України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу. ОСОБА_1 06 вересня 2022 року звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №215/366/22. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України, та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та апеляційну скаргу із зазначенням у ній вимог апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі з урахуванням положень статті 320 КАС України Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №215/366/22. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №215/366/22 повернуто. Клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції у справі №215/366/22 повернуто заявнику без розгляду. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 18 листопада 2023 року, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором на конверті за номером 0600229563979. Вказує, що зворотнє поштове повідомлення з відміткою про отримання ним оскаржуваного рішення суду знаходиться в матеріалах справи. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 17 січня 2023 року, а касаційну скаргу подано на пошту 22 листопада 2023 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Скаржник вважає, що ним не пропущений строк оскільки, як зазначено позивачем, копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 18 листопада 2023 року. Зі змісту оскаржуваних судових рішень встановлено, що саме ОСОБА_1 звертався до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України, та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та апеляційну скаргу із зазначенням у ній вимог апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі з урахуванням положень статті 320 КАС України. Зі змісту оскаржуваної ухвали встановлено, що ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року скаржник отримав 07 листопада 2022 року, про що зазначено самим скаржником у поданій до суду 21 листопада 2022 року заяві на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду. Так, 21 листопада 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, в підтвердження чого додано копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів, утриманих податків станом на 14 червня 2022 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року зокрема, апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто. Як слідує з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року було надіслано судом: 18 січня 2023 року, зареєстровано 19 січня 2023 року та оприлюднено: 20 січня 2023 року. Судом витребувано матеріали апеляційного провадження з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду. Як вбачається, з матеріалів адміністративної справа, судом апеляційної інстанції направлено рекомендованим листом ОСОБА_1 копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, що підтверджується супровідним листом від 17 січня 2023 року № 215/366/22 (852/11972/22) -

15. Проте, вказане поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків. Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21. Окрім того, в силу приписів статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV (далі - Закон 3262-IV), кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ) (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85). Також з матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про видачу рішення по справі № 215/366/22 лише 12 жовтня 2023 року. Тобто, позивач (апелянт) протягом майже року не вчиняв дії щодо з`ясування стану розгляду справи в суді апеляційної інстанції за його апеляційної скарги, зокрема щодо розгляду заявленого ним клопотання про звільнення від сплати судового збору. В контексті викладеного, колегія суддів вкотре зазначає, що в даному випадку скаржник зобов`язаний був користуватись належними йому процесуальними правами упродовж усього періоду розгляду його скарги та мав можливість самостійно цікавитись провадженням у справі. Однак, подальшим рухом апеляційної скарги він не цікавився, чим проявив недбале ставлення до своїх процесуальних обов`язків. Суд зауважує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Статтею 329 КАС України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. Також, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору. Позивачем не додано вказаний документ до касаційної скарги. Водночас зі скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до положень частин першої, другої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. На підставі положень частини другої цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте до касаційної скарги додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору. На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг про суму отриманої ним компенсації по догляду за ОСОБА_2 від 30 жовтня 2023 року № 5718 за період з січня 2022 року по вересень 2023 року. Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору колегія суддів виходить із такого. За змістом частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2022 рік, як то визначено частиною другою статті 8 Закону №3674-VI. При цьому, надані скаржником довідки не є належним підтвердженням обставин того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу скаржника. Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Отже, для можливості звільнення скаржника від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік. Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів. При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів. Поряд із цим, скаржником зазначено, що він є членом малозабезпеченої сім`ї, а спірні правовідносини у цій справі пов`язані із захистом його соціальних прав. Згідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III) малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї. Статус малозабезпеченої набуває лише та сім`я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім`ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім`ї та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Протягом цього часу сім`я має статус малозабезпеченої. Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї. Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім`ї є довідка відповідного управліннями праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку № 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справи отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці від 19 вересня 2006 року №

345. Водночас скаржником на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім`я позивача була визнана малозабезпеченою у зв`язку із чим їй була призначена протягом 2020-2022 років відповідна державна соціальна допомога, жодних доказів не надано. У контексті наведеного необхідно зауважити, що надані скаржником довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг, не є беззаперечним доказом він є членом саме малозабезпеченої сім`ї. Щодо посилання заявника, що спір у цій справі стосується захисту його соціальних прав, то необхідно зазначити, що вказаній справі відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом від 21 грудня 2018 року № 622 Державною судовою адміністрацією України присвоєно категорію 102010000 «Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.». Як вбачається зі змісту судових рішень попередніх інстанцій, предметом розгляду в цій справі є: встановлення наявності компетенції (повноважень) директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради ОСОБА_3 у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 29 листопада 2021 року №С-3190-П про матеріальну допомогу у сумі 10 000 грн. витребувати необхідні документи в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради для вжиття системи заходів, щоб прийняти рішення і визнання відмови від такої процедури протиправною бездіяльністю; визнання протиправною бездіяльність директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайловни у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 29 листопада 2021 року №С-3190-П про матеріальну допомогу у сумі 10 000 грн, яка виявилася у порушенні управлінської функції для врегулювання питань надання адміністративних послуг відповідно до правового порядку ст.. 19.144 Конституції України та зобов`язати вжити систему заходів для прийняття рішення в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАСУ, статті 144 Конституції України; встановлення наявності компетенції (повноважень) директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайловни у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 29 листопада 2021 року №С-3190-П про матеріальну допомогу у сумі 10 000грн надати матеріальну допомогу з причин виникнення у складних життєвих обставин та попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов`язаних з відсутністю коштів для життя і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю; визнання протиправною бездіяльність директора департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради Благун Інеси Михайловни у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 29 листопада 2021 року №С-3190-П про матеріальну допомогу у сумі 10 000 грн, яка виявилася у відмові вирішувати питання місцевого значення в межах статей 1,3,22,48,144 Конституції України та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) прийняти рішення для належного реагування. У зв`язку із чим спір, який виник у цій справі не відноситься до категорії соціальних спорів. Таким чином, у цьому випадку, відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір". Суд уважає за необхідне повторно зазначити, що вирішення питання про звільнення від сплати судового збору здійснюється судом на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує рівень його майнового стану та обов`язок щодо подання до суду яких в силу приписів статті 77 КАС України покладено саме на заявника. З огляду на викладене, оскільки скаржник не надав належних доказів, які б надавали Суду підстави для звільнення останнього від сплати судового збору відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то у задоволенні такого клопотання необхідно відмовити. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу. Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другої статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону. Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, що станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн. Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 2684,00 грн. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів та надання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №215/366/22. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №215/366/22 - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання вимог цієї ухвали в іншій частині касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк , Судді Верховного Суду