Постанова 4857 № 460/49385/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/49385/22 пров. № А/857/10916/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суддя у І інстанції Дуляницька С.М. час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 02 червня 2023 року, ВСТАНОВИВ : У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у видачі нової довідки та зобов`язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 19 листопада 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 грудня 2019 року. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України замінено належним відповідачем Міністерством внутрішніх справ України. Рішенням цього ж суду від 02 червня 2023 року у справі № 460/49385/22, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач фактично проходив службу на посаді, яка відносилася до посад апарату Міністерства внутрішніх справ України з огляду на виконувані функції, фактичне підпорядкування та місце вказаного підрозділу в структурі Міністерства внутрішніх справ України. Тому грошове забезпечення позивача з метою перерахунку пенсії мало бути розраховано за прирівняною посадою в складі апарату Національної поліції, тобто посадою начальник сектору апарату Національної поліції (пункт 23 розділу І Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого Наказом МВС України від 17 лютого 2017 року №138), а не апарату головних управлінь Національної поліції, оскільки позивач звільнений саме з апарату Міністерства внутрішніх справ України. На думку суду, розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 необхідно обчислювати з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, що передбачені за посадою начальник сектору апарату Національної поліції України згідно з Додатком №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988. Таким чином, суд дійшов висновку, що при формуванні довідки помилково прирівняно останню займану позивачем посаду до посади поліцейського начальник сектору головних управлінь Національної поліції. Тому позовні вимоги є підставними та такі слід задовольнити. Міністерство внутрішніх справ України не погодилося із наведеним судовим рішенням та у поданій апеляційній скарзі просило його скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Вказує на те, що Міністерство внутрішніх справ України є неналежним відповідачем у цій справі. Звертає увагу, що прирівнювання посад колишніх працівників міліції до посад поліцейських для перерахунку пенсій здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 лютого 2017 року №138 Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), посадам поліцейських, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2017 року за №348/30216. Структура органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України була затверджена наказом МВС України від 25 грудня 2004 року №190 Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи, а штати управлінь, відділів внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, підпорядкованих ДВБ ГУБОЗ МВС України, - наказом МВС України від 30 травня 2004 року №615 Про затвердження штатів підрозділів внутрішньої безпеки. Тому скаржник наголошує, що ще у 2004 році було чітко розмежовано структурні підрозділи Центрального апарату МВС України та підрозділи, які не перебували в центральному апараті МВС України, але підпорядковувалися Міністерству. Підрозділи внутрішньої безпеки на момент звільнення позивача діяли при МВС України і не перебували в структурі Центрального апарату МВС України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , підполковник міліції, начальник 2-го відділення відділу внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ у Рівненській області був звільнений у відставку за п. 65 а (за віком) з 01 серпня 2004 року відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 липня 2004 року №380о/с. Державна установа Територіальне медичне об`єднання МВС України по Рівненській області підготувала та направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 10 серпня 2022 року №2615 за прирівняною посадою начальника сектора головних управлінь Національної поліції. Однак, на думку позивача, оскільки він проходив службу в центральному апараті Міністерства внутрішніх справ України, тому вважає, що до нього має застосовуватися схема розмірів посадового окладу для поліцейського апарату Національної поліції, у зв`язку з чим звернувся із заявою до відповідача, в якій просив підготувати та видати оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення за прирівняною посадою до посади начальника сектора апарату Національної поліції, проте отримав відмову. ОСОБА_1 не погодився із такими діями Міністерства внутрішніх справ України та звернувся до адміністративного суду із цим адміністративним позовом. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Так, частина 2 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" передбачає, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Раніше призначена пенсія перераховується відповідно до порядку, встановленого статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до частини 4 цієї статті усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. 29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" (далі - Закон № 900-VIII), яким статтю 63 Закону № 2262-XII доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських". Цим же Законом пункт 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року за № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) доповнено абзацом другим, зі змісту якого слідує, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їх сімей, інших осіб. Кабінет Міністрів України 11 листопада 2015 року прийняв постанову № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988), яка набрала чинності 02 грудня 2015 року. Згідно з пунктом 1 цієї постанови Кабінет Міністрів України передбачив, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 3 Постанови № 988 Кабмін затвердив схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1, схему посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах згідно з додатком 2, схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10. Отже, постановою № 988 з 01 січня 2016 року внесені зміни до складу грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Пунктом 5 Постанови № 988 визначений вичерпний перелік надбавок та доплат для поліцейських: 1) надбавку за стаж служби в поліції в розмірах згідно з додатком 11; 2) надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень - у розмірах та порядку, визначених законодавством; 3) доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час; 4) надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі - у розмірі до 20 відсотків посадового окладу (надбавка виплачується особам, які безпосередньо зайняті на шифрувальній роботі); 5) доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; 6) доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов`язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), - у розмірі 5, професора - 10 відсотків посадового окладу; 7) надбавку за почесне звання заслужений - у розмірі 10 відсотків посадового окладу; 8) підвищення на 25 відсотків посадових окладів курсантам за відмінне навчання або отримання відповідної кількості балів за шкалою ECTS за результатами екзаменаційної сесії. На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260, Наказ № 260). Пунктом 3 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому згаданим Порядком установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за стаж служби в поліції (пункт 3); надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (пункт 4); надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (пункт 5); надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць (пункт 6); надбавка за службу в умовах режимних обмежень (пункт 7); надбавка за почесне звання "заслужений" (пункт 8); доплата за науковий ступінь з відповідної спеціальності (пункт 9); доплата за вчене звання (пункт 10); доплата за службу в нічний час (пункт 11). 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова №103). Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Постанови № 103 перераховано з 1 січня 2016 пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 №

988. Пунктом 5 Постанови № 103 визначено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постанови, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №

45. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу та звільнений у відставку за пунктом 65 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з посади начальника 2-го відділення відділу внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ у Рівненській області Департаменту внутрішньої безпеки з 01 серпня 2003 року (а.с. 12-13). Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області" складено довідку від 10 серпня 2022 року № 2615 про грошове забезпечення позивача станом на листопад 2019, з якої останньому стало відомо про те, що посада, з якої його було звільнено, прирівняна до посади начальника сектору, що входить до складу управління апарату Головного управління Національної поліції. 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо видачу нової довідки, оскільки вважав, що інформація у довідці від 10 серпня 2022 року № 2615 не відповідає дійсності. 03 листопада 2022 року Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повідомив про відсутність підстав для виготовлення нової довідки. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо правильності зазначення у виданій позивачу довідці назви прирівняної посади, тобто питання відповідності посади позивача, яку він обіймав на день звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ України, посаді, яку зазначив відповідач як таку, що прирівнюється станом на листопад 2019 року, а також відповідні розміри складових грошового забезпечення, які залежать від такої посади, апеляційний суд виходить з такого. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року за № 45 (далі - Порядок № 45). Пунктом 1 Порядку № 45 визначено, що проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перерахунок раніше призначених відповідно до цього Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Відповідною, в силу вимог пункту 6 Порядку № 45 вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена. Наказом МВС України від 17 лютого 2017 № 138 затверджений Перелік посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що прирівнюються посадам поліцейських (далі - Перелік № 138, Наказ № 138). Згідно з цим наказом відповідні посади у апараті МВС прирівнюються до посад у апараті Національної поліції України (розділ І), а посади в апараті головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі та на залізницях до посад в апараті головних управлінь Національної поліції (розділ VII) Згідно з п. 2 та п. 2.1 наказу № 480 МВС України від 07.09.1994 "Про укріплення підрозділів внутрішньої безпеки ОВС" підрозділи внутрішньої безпеки входять до складу Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та виконують спеціальні функції. Безпосереднє керівництво УВБ МВС України здійснює Міністр внутрішніх справ України (наказ № 480 скасований наказом МВС України №1032 від 13 листопада 2012) Пунктами 4, 3 наказу № 480 було передбачено, що призначення та увільнення з посад посадових осіб внутрішньої безпеки здійснюється за поданням УВБ МВС України Міністерством внутрішніх справ. Пункт 7 цього наказу передбачав, що особові справи працівників відділів ДВБ зберігались у ВОП та РП ДВБ ГУБОЗ МВС України. В додатку № 1 до наказу № 480 "Штат управлінь, відділів відділень, груп внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України" в розділі "Апарат міністерства" значиться, у тому числі, відділ внутрішньої безпеки Рівненської області з переліком посад, спеціальних звань та коефіцієнтів посадових окладів. Також зі змісту наказу слідує, що відділ внутрішньої безпеки оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ в Рівненській області ДВБ ГУБОЗ МВС України на момент звільнення позивача зі служби, не перебував в підпорядкуванні УМВС України в Рівненській області. Натомість, судом першої інстанції зроблено припущення, що оскільки вказаний наказ № 480 від 07 вересня 1994 року був чинним на момент звільнення позивача зі служби, отже останній, з огляду на виконувані його підрозділом спеціальні функції та фактичне підпорядкування, вважається таким, що звільнений з посади, яка належала до апарату Міністерства внутрішніх справ України. 28 вересня 2003 наказом № 1111 МВС України затверджене Положення про Департамент внутрішньої безпеки МВС України. Згідно з пунктом 1.1 цього Положення Департамент внутрішньої безпеки МВС України є самостійним оперативним підрозділом у складі ГУБОЗ МВС України, який підпорядкований безпосередньо Міністру внутрішніх справ України. Разом із тим, за приписами пункту 6.1 Структури органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України, затвердженої наказом від 25 грудня 2004 року № 190, до Центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України на правах управління входив Департамент внутрішньої безпеки. Окремим розділом наказу передбачено, що при Міністерстві внутрішніх справ України діють підрозділи внутрішньої безпеки (підпорядковані) Департаменту внутрішньої безпеки. У період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ також був чинним наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 травня 2004 року № 615 «Про затвердження штатів підрозділів внутрішньої безпеки», яким затверджено штат управлінь, відділів внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті (підпорядкованих ДВБ ГУБОЗ МВС України). Так, згідно із штатом, затвердженим вказаним наказом (Додаток №1 до наказу), в Рівненській області діяв підрозділ внутрішньої безпеки. Тобто, на час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ підрозділи внутрішньої безпеки, в тому числі відділ внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ у Рівненській області Департаменту внутрішньої безпеки, не перебував у штаті центрального апарату Міністерства внутрішніх справу України, діяв при вказаному Міністерстві і підпорядковувався Департаменту внутрішньої безпеки. Згідно з наказом № 380о/с МВС України від 22 липня 2004 року "По особовому складу ДВБ ГУБОЗ" та Положенням про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України позивача звільнено у відставку за пунктом 65 "а" (за віком) з посади начальника 2-го відділення відділу внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ у Рівненській області Департаменту внутрішньої безпеки з 01 серпня 2003 року. Повноваження відділу внутрішньої безпеки у Рівненській області, у якому проходив службу позивач, не поширювались на всю територію України, а обмежувались лише Рівненською областю. Аналізуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи у спірних правовідносинах, апеляційний суд вважає, що позивач проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад апарату Міністерства внутрішніх справ України, з огляду на виконувані функції, фактичне підпорядкування та місце вказаного підрозділу в структурі МВС України. На момент звільнення позивача його посада входила до системи Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, однак не належала до Центрального апарату МВС України. Враховуючи зазначене, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції, що посада «начальника 2-го відділення відділу внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ у Рівненській області Департаменту внутрішньої безпеки», яку обіймав позивач, відповідає посаді «начальник сектору апарату Національної поліції", що зазначена у пункті 23 розділу І Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №138 від 17 лютого 2017 року. Таким чином, зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що вказана позивачем посада не може бути прирівняна до посади працівника апарату Міністерства або апарату Національної поліції. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 липня 2021 року при розгляді справи № 580/1358/19 та від 15 вересня 2023 року при розгляді справи №300/1486/19, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимог ОСОБА_1 . За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 460/49385/22 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк