Постанова 4856 № 120/9647/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9647/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 06 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в якому просив: - визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №786 від 06.06.2023 у частині застосування до начальника чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0106863) дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади; - поновити капітана поліції ОСОБА_1 (0106863) на посаді начальника чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області; - виключити з особової справи капітана поліції ОСОБА_1 (0106863) запис про застосування до начальника чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0106863) дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що До ГУНП у Вінницькій області із УПП у Вінницькій області ДПП НП України надійшла інформація про те, що о 00:33 04.06.2023 екіпажом УПП у Вінницькій області «ЮНКЕР-109» за адресою: вул. Юрія Смирнова, 29, в м. Вінниці було зупинено автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ), під керуванням інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та відносно якого в подальшому було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції). Первинну інформацію за цим фактом зареєстровано в ІКС ІПНП (журналі ЄО) ГУНП у Вінницькій області за №637 від 04.06.2023. За даним фактом можливого порушення службової дисципліни інспектором чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП та окремими поліцейськими відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП, наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 05.06.2023 №815 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію. За результатами службового розслідування 05.06.2023 дисциплінарна комісія дійшла висновку, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 дискредитував звання поліцейського внаслідок вчинення суспільно-небезпечного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, яке створювало потенційну загрозу життю та здоров`ю громадян та полягало у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, перебування у громадському місці з ознаками алкогольного сп`яніння, неспроможності у повній мірі усвідомлювати та контролювати свої дії. Дисциплінарною комісією також було досліджено роль безпосередніх та прямих керівників старшого лейтенанта поліції М. Яцика, зокрема начальника чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 , який (як зазначено у висновку) самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, визначених посадовою інструкцією, тим самим не забезпечив належну роботу щодо недопущення надзвичайної події за участю підпорядкованого поліцейського (відсутнє підтвердження щодо проведення будь-якої виховної роботи). Та вказано, що обставини, які обтяжують відповідальність капітана поліції ОСОБА_4 є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установлено порядку попереднього стягнення. Надалі, наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №786 від 06.06.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейський відділу №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області» (п. 2 наказу) за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушені вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 1, пункту 11 частини 3 статті 1, пунктів 6, 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України застосовано до начальника чергової частини відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0106863) дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. Позивач, вважаючи протиправним застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року N 580-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон N 580-VIII), пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 якого передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до частини 2 статті 19 Закон N 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Так, відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 N 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника. У підпункті 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту передбачено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний, у тому числі контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. За змістом статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 6, 10 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно із частинами 9, 15 статті 15 Дисциплінарного статуту уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, у тому числі: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. За правилами статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Відповідно до частини 1 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Вказані положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України кореспондуються із приписами наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України" від 07.11.2018 N 893, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за N 1355/32807. Окрім того, принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 N 1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Розділу V цих Правил регламентовано порядок контролю керівників поліції за дотримання етики поліцейськими. Зокрема, керівник органу (підрозділу) поліції зобов`язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз`яснювальної роботи. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Із цією метою висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Отже, в контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. Тому вирішуючи спір та встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. Так, як слідує із матеріалів справи та встановлено судом вище, за результатом проведеного службового розслідування було складено висновок службового розслідування від 05.06.2023 (затверджений начальником ГУНП у Вінницькій області 05.06.2023), на підставі якого і був прийнятий оскаржуваний наказ №786 від 06.06.2023, пунктом 2 якого застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. При цьому, проаналізувавши спірний наказ №786 від 06.06.2023в частині, що оскаржується, у сукупності із зібраними матеріалами службового розслідування, суд встановив, що в основі висновку відповідача про скоєння позивачем дисциплінарного проступку лежать дві взаємопов`язані підстави, які слугували причиною для застосування до ОСОБА_1 відповідного дисциплінарного стягнення: 1) нездіснення як прямим керівником М. Ящика належного контролю за дотриманням підлеглим дисципліни та законності в поза робочий час; 2) не проведення належно роботи щодо завчасного виявлення та припинення можливих порушень. Щодо першої підстави, то варто зазначити, що дійсно згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службої дисципліни. Разом із тим жодною нормою із зазначених у оскаржуваному наказі правових актів, не передбачено обов`язок безпосереднього керівника здійснювати контроль за своїми підлеглими та дотримання ними дисципліни в поза робочий час, адже подія, яка мала місце 04.06.2023 за участю старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 відбулась у період поза службою ОСОБА_6 . Щодо забезпечення належної роботи для недопущення надзвичайної події за участю підпорядкованого поліцейського, то судом установлено, що позивачем було доведено до відома ОСОБА_7 пам`ятку, яка підписана ОСОБА_8 26.01.2023 щодо категоричної заборони поліцейським, зокрема, керувати транспортним засобом в стані сп`яніння та порушувати правила дорожнього руху. Також, ОСОБА_9 був познайомлений із Відомістю щодо додаткового ознайомлення особового складу відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області з неухильним дотриманням вимог: - носіння однострою, у відповідності до Правил носіння однострою поліцейських, затверджених наказом МВС України від 11.05.2022 №287; - Наказу НП України від 19.07.2022 №507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», а також попередити про те, що за фактами причетності до скоєння корупційних, кримінальних правопорушень, незаконного застосування табельної вогнепальної зброї або її втрати в умовах, що не пов`язані з веденням бойових дій, дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками, а також випадками керування транспортними засобами в стані сп`яніння, перебування на службі в стані сп`яніння, безпідставної відсутності на робочому місці (на службі) більше ніж добу до винних осіб буде застосовуватись найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби; - дотримання вимог транспортної дисципліни, порядку використання, експлуатації та збереження службового транспорту, Наказом МВС від 07.09.2017 р. N° 757 «Про затвердження Порядку використання і збереження транспортних засобів Національної поліції України». Отже, із вищевикладеного суд доходить висновку, що позивачем, як безпосереднім керівником ОСОБА_5 , вживалися визначені законом заходи та проводилась робота пов`язана із контролем за дотриманням службової дисципліни та запобіганню скоєння можливих порушень. При цьому сам факт скоєння ОСОБА_8 дисциплінарного проступку в поза робочий час не можливо ставити в провину позивачу та робити висновок про його бездіяльність з посиланням лише на один факт підлеглості. Окрім цього, із матеріалів службового розслідування вбачається, що обставини, що обтяжують відповідальність капітана поліції ОСОБА_4 є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (сувора догана, оголошена наказом ГУНП від 23.01.2023 №80). Суд зазначає, що зазначене твердження не відповідає дійсності, адже відповідно до ч. 3 ст. 23 Дисциплінарного статуту строк дії дисциплінарних стягнень з моменту оголошення їх порушникові становить: 3) сувора догана - протягом чотирьох місяців. Як встановлено судом та не заперечується представником відповідача, сувора догана капітану поліції ОСОБА_1 , була оголошена наказом ГУНП від 23.01.2023 №80. Таким чином, на момент вчинення ОСОБА_8 дисциплінарного проступку, у позивача були відсутні обставини, що обтяжують відповідальність у вигляді вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення. Суд вважає, що при проведенні службового розслідування стосовно позивача дисциплінарна комісія зобов`язана була перелічити відповідні посадові обов`язки ОСОБА_1 та вказати конкретні обставини їх дотримання та/або порушення. Натомість у висновку службового розслідування як і в оскаржуваному наказі відсутні посилання на те, в чому саме полягає неналежний контроль позивача за дотриманням підлеглими службової дисципліни в поза робочий час. Так, дисциплінарною комісією відповідні документи, які б свідчили про неналежний контроль за підлеглими не досліджувалися (висновок таких доказів не містить). Крім того, відповідач не надав жодних інших розпорядчих документів з приводу того, яким саме чином позивачу слід здійснювати контроль за службовою дисципліною підлеглих в поза робочий час. Тобто, в порушення вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893 висновок службового розслідування в частині, що стосується позивача, не містить обставин щодо вчинення саме позивачем дисциплінарного проступку (часу, місця, способу його вчинення, об`єктивна та суб`єктивна сторона). Таким чином суд вважає, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач не навів обґрунтованих доводів та не встановив доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення пов`язаного із неналежним виконанням ним своїх службових обов`язків, а тільки з урахуванням лише одного факту підлеглості здійснив абстрактне посилання на вимоги пунктів 1,2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", частини 1, пункту 11 частини 3 статті 1, пунктів 6,7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та інших як таких, що, на його думку, були порушені позивачем. Згідно з правових висновків викладених Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі N 420/2916/20, застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. За наведених вище обставин суд доходить висновку, що в ході судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження склад дисциплінарного проступку в поведінці позивача, за який до нього пунктом 2 резолютивної частини наказу №786 від 06.06.2023 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. Отже, вказаний вище наказ відповідача в частині застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади є протиправним та підлягає скасуванню. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у зв`язку з незаконним звільненням, суд керується такими мотивами. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Отже, належним правовим способом захисту порушених прав позивача у зв`язку з незаконним звільненням є його поновлення на раніше займаній посаді начальника чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області При цьому суд враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 в справі № 821/3795/15-а. У пунктах 46-48 зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що за приписами частини першої статті 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі (незалежно від скорочення посади, яку обіймав позивач). Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Відтак за результатами касаційного розгляду Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині зобов`язання відповідача вирішити питання про працевлаштування позивача на роботі (таке рішення було обумовлене скороченням посади, з якої позивача незаконно звільнили) та в цій частині прийняв нове рішення, яким поновив позивача на раніше займаній посаді. Відтак суд доходить висновку про необхідність поновлення позивача на посаді начальника чергової частини відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області. Водночас рішення суду в цій частині необхідно звернути до негайного виконання в силу приписів ч. 7 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України. Щодо вимоги позивача про виключення з особової справи позивача запис про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, то суд зазначає наступне. Ведення особових справ поліцейських регулюється Наказом 12.05.2016 № 377 «Про затвердження Порядку формування та ведення особових справ поліцейських» (далі Порядок). Відповідно до ч. 2 розділу І Порядку, особова справа є документом, в якому відображається проходження служби поліцейським. Частиною 6 розділу ІІІ Порядку передбачено, що інформація про всі заохочення та дисциплінарні стягнення поліцейського вноситься до послужного списку в семиденний строк з дня її надходження до підрозділу кадрового забезпечення органу поліції згідно з цим Порядком. Також проаналізувавши даний Порядок, судом не встановлено норми, яка б передбачала виключення з особової справи поліцейського записів про застосування дисциплінарного стягнення. Крім того, пояснення представника позивача, що такий запис може негативно вплинути на його репутацію та подальше проходження служби є лише припущенням та вимогою на майбутнє. Тому, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захисту підлягає лише порушене право позивача, то вимога про виключення з особової справи запис про застосування дисциплінарного стягнення задоволенню не підлягає. Як зазначено у частині першій статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.