Постанова 4856 № 120/910/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/910/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С. Суддя-доповідач - Курко О. П. 05 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представника позивача: Ониська М.М., представника відповідача: Олійник Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.12.2022 року № 298/34000706 та №299/34000706. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" судовий збір у сумі 16 264, 38 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вказує, що ним не визнано право позивача на податковий кредит по взаємовідносинам за вказаними контрагентами, оскільки: ПрАТ «Дружба» - не мав фізичної можливості щодо вирощування необхідної кількості сільськогосподарських культур, джерело походження товару не підтверджено; ТОВ «Арта-Груп» - встановлено придбання ним сільськогосподарської продукції у СТО «Спілка хмілярів та пивоварів», яка не мала фізичної можливості по вирощуванню такого обсягу продукції та відповідно не могла реалізувати її ТОВ «Арта-Груп». Таким чином, ТОВ «Арта-Груп» реалізовує продукцію невідомого походження, відсутнє джерело походження товару; СВТ «Агро» - є ризиковим контрагентом відповідно до рішення про відповідність критеріям ризиковості від 21.09.2021 року за № 2635. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у період з 28.09.2022 року по 15.11.2022 року відповідачем на підставі наказу № 78 від 15.09.2022 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки № 343/34-00-07-06/36328597 від 18.11.2022 року. Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем в охопленому перевіркою звітному періоді оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами ТОВ «СВТ Агро», ТОВ «Арта-Груп» та ПрАТ «Дружба», відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. Згідно висновків вказаного акту перевірки, з урахуванням висновку від 23.12.2022 року, виявлено порушення позивачем положень п. 200.1, п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки позивачем завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню «сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200.1.3. ст. 200.1. ПК України, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків у банку» податкової декларації з ПДВ за травень 2022 року на суму 661 497 грн.; п. 198.1., 198.2., 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4. ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України оскільки позивачем завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 92 046 грн. На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення від 05.12.2022 року. Висновком від 23.12.2022 року за № 41/61-21/34-00-07-06 та згідно відповіді на заперечення від 23.12.2022 року за № 2470/6/34-00-07-06 заперечення частково прийняті до уваги та змінено суму завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 27.12.2022 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 299/34000706, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 661 497 грн. та згідно п. 123.3. ст. 123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% на суму 330 749 грн.; № 298/34000706, яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення ПДВ на 92 046 грн. Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, викладених в акті перевірки, не підтверджуються матеріалами справи, є неправомірними та необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. П. 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг. У відповідності до вимог п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. П.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Системний аналіз наведених норм доводить, що податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого періоду. При позитивному значенні суми, вона підлягає сплаті до бюджету у визначені строки. З акту перевірки вбачається, що під час її проведення відповідачем встановлено нереальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «СВТ Агро», ТОВ «Арта-Груп» та ПрАТ «Дружба». Щодо ПрАТ "Дружба" відповідачем у вказаному акті перевірки не наведено обставин, за яких ним зроблені висновки щодо нереальності господарських операцій позивача із цим контрагентом. Судом встановлено, що відповідачем до матеріалів справи наданий інший акт документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 15.11.2022 року за № 318/34-00-07-06/36328597. Саме в цьому акті перевірки відповідачем викладені обставини, за яких ним зроблені вказані висновки по господарським операціям позивача із ПрАТ «Дружба». При цьому суд звертає увагу на те, що спірні податкові повідомлення рішення від 27.12.2022 року прийняті відповідачем на підставі акту перевірки саме від 18.11.2022 року за № 343/34-00-07-06/36328597 з урахуванням висновку від 23.12.2022 року за № 41/61-21/34-00-07-06 та відповіді на заперечення від 23.12.2022 року за № 2470/6/34-00-07-06. До того ж, висновок та відповідь на заперечення від 23.12.2022 року також не містять викладення обставин по взаємовідносинам позивача із вказаним контрагентом. Відповідач лише у відзиві на позовну заяву наводить такі обставини, але, при цьому також описує акт перевірки від 15.11.2022 року. Так відповідач зазначає, що ПрАТ «Дружба» не мало фізичної можливості щодо вирощування необхідної кількості сільськогосподарських культур, які були реалізовані позивачеві, тобто джерело походження товару не встановлено та не підтверджена реальність господарських операцій. Вказане встановлено відповідачем на підставі того, що ПрАТ «Дружба» є платником єдиного податку 4 групи, платником ПДВ, використовує орендовані земельні ділянки загальною площею 3015,87 га та 15,1696 (пасовища), має 37 працівників, має сільськогосподарську техніку. Таким чином, з урахуванням середньої врожайності сільськогосподарських культур на території Одеської області у 2021 році, у цього контрагента було недостатня кількість земельних ділянок для вирощування врожаю у необхідній кількості. Відповідачем також встановлено, що контрагент у своїх контрагентів придбавав автозапчастини, акумулятори. Відповідачем був направлений 30.09.2022 року до ГУ ДПС в Одеській області щодо проведення зустрічної звірки, відповідь не отримана, також запит 05.10.2022 року був направлений до ГУ статистики у м. Києві щодо надання статистичної звітності, отримано відповідь, що звіти від підприємство воно не отримує. Щодо ТОВ "Арта-Груп" відповідачем встановлено, що підприємство не є сільськогосподарським товаровиробником, реалізовану продукцію він придбавав у СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів» та ПОП «Рідний край». В аналізу податкової інформації відповідачем встановлено, що СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів» (юридична адреса : Житомирська область, Чуднівський район, с. Карпівці, вул. Миру, 15) не має у наявності достатньої кількості землі та з урахуванням середньої врожайності зернових культур на території Вінницької області, воно не мало фізичної можливості виростити сільськогосподарські культури у необхідному обсязі та продати їх ТОВ "Арта-Груп". Таким чином, ТОВ "Арта-Груп" реалізовує продукцію невідомого походження, відсутнє джерело походження. Крім цього, відповідачем був направлений запит 30.09.2022 року до ГУ ДПС у Вінницькій області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Арта-Груп", відповідь не надходила; також запит 28.09.2022 року був направлений до ГУ статистики у м. Києві щодо надання статистичної звітності, отримано відповідь, що звіти від підприємство воно не отримує. Щодо ТОВ «СВТ Агро» відповідачем з податкової інформації встановлено, що підприємство є платником єдиного податку 4 групи, платником ПДВ, використовує земельні ділянки площею 102,44 га, має 7 працівників, які обробляють земельні ділянки власною сільськогосподарською технікою, також має власну сільськогосподарську техніку. Також комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника ПДВ від 21.09.2021 року № 2635. Але, як вже зазначалось, зменшення сум бюджетного відшкодування та від`ємного значення, було розраховано відповідачем також і по взаємовідносинам із контрагентом ПрАТ «Дружба», відповідно судом також були досліджені вказані господарські операції. Досліджуючи здійснення господарських операцій позивача із ПрАТ "ДРУЖБА" судом встановлено наступне. Між ПрАТ "ДРУЖБА" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № П-АР-02540-Р8К1 від 02.02.2022 року та від 06.02.2022 року №П-АР-02613-J0К0. За умовами даних договорів постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сільськогосподарську продукцію) українського походження - пшениця 3-го та 4-го класу врожаю 2021 року. Відповідно до п. 2.3. договорів товар поставляється насипом автомобільним чи залізничним транспортом на умовах поставки DAP "поставка в місці", ТОВ "Тіс-Зерно" (67543, Україна, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Визирка, вул. Чапаєва, 60) у відповідності із правилами "Інкотермс-2020". На підтвердження здійснення господарських операцій з ПрАТ "ДРУЖБА" позивачем надано до суду копії таких документів: видаткові накладні, які підтверджують передачу пшениці 3-го та 4-го класу українського походження врожаю 2021 року; рахунки на оплату; товарно-транспортні накладні, які підтверджують доставку пшениці 3-го та 4-го класу українського походження врожаю 2021 року з відмітками портового терміналу про доставку зерна на термінал; звіт за формою 4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року; звіт за формою 37-сг про збирання врожаю сільськогосподарських культур станом на 01 серпня 2021 року; платіжні доручення №11008, №11080, №11089, №11141, які підтверджують оплату за пшеницю; портові реєстри ТОВ "Тіс-Зерно" про відвантаження пшениці на судно; податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи за 2021 рік; митну декларацію форми МД-2, яка підтверджує факт реалізації позивачем пшениці; відомості про наявність земельних ділянок за 2021 рік Отже, проведені господарські операції позивача з ПрАТ "ДРУЖБА" належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказують на реальний рух активів, відповідно господарська операція відбулась фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту. Стосовно господарських операцій позивача із ТОВ "Арта-Груп", суд вказує наступне. Між ТОВ "Арта-Груп" (постачальник) та позивач (покупець) укладено договори поставки від 11 січня 2022 року № П-АР-02243-H1G6, від 12 січня 2022 року № K-АР-02253-M4M8, від 13 січня 2022 року № K-АР-02264-K5Q3, від 25 січня 2022 року № K-АР-02394-M2V8, від 27 січня 2022 року № K-АР-02435-J6W6. За умовами даних договорів постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сільськогосподарську продукцію) українського походження - кукурудза 3-го класу та пшениця 4-го класу врожаю 2021 року. П. 2.3. вказаних договорів встановлено, що товар поставляється на умовах поставки EXW "франко-елеватор": назва елеватора ТОВ "Жмеринський елеватор" (23100, Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Чернишевського, 42) у відповідності із правилами "Інкотермс-2020". В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Арта-Груп" позивачем надано до суду копії таких документів: видаткові накладні, які підтверджують передачу кукурудзи 3-го класу та пшениці 4-го класу; картки аналізу зерна, що видані ТОВ "Жмеринський елеватор"; рахунки на оплату; трьохсторонні акти приймання передачі кукурудзи 3-го класу та пшениці 4-го класу; складські квитанцій на зерно, відповідно до яких елеватор прийняв на зберігання кукурудзу 3-го класу та пшеницю 4-го класу; платіжні доручення, які підтверджують оплату; податкові накладні; товарно-транспортні накладні, які підтверджують доставку зерна на ТОВ "Арта-Груп" із відмітками елеватора про отримання зерна; фотознімки із камер відеоспострежень та витяги із автоматизованої системи зважування, які свідчать про рух зерна на елеватор. Позивачем також надана форма 36 кількісно-якісний облік на ТОВ "Жмеринський елеватор", з якого вбачається переоформлення кукурудзи 3 класу з контрагента позивача на нього. Як вже зазначалось, ТОВ "Арта-Груп" не є безпосереднім товаровиробником реалізованої позивачеві сільськогосподарської продукції, а придбало її у своїх контрагентів, зокрема, СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів". Наведене підтверджено долученими до матеріалів справи первинними документами, а саме: договором поставки № 1 від 02 січня 2022 року, укладеного між СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів" (постачальник) та ТОВ "Арта-Груп" (покупець), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сільськогосподарську продукцію) українського походження - кукурудза врожаю 2021 року зі специфікаціями; видатковими накладними. Також надані: довідка Вільшанської сільської ради вих. № 343 від 13.04.2021 року з якої вбачається, що в користуванні СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів" обліковується 2088,2565 га ріллі; звіт за формою 4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай у 2021 році та звіт за формою 29-сг про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році. Аналіз наведених первинних та інших документів доводить, що здійснені господарські операції позивача та ТОВ "Арта-Груп" відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності, вказують на реальний рух активів, тому суд приходить висновку, що такі господарські операції відбулись фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту. Досліджуючи реальність господарських операцій позивача із ТОВ "СВТ АГРО", судом встановлено наступне. 12 січня 2021 року між ТОВ "СВТ АГРО" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № K-11374-12-01-2021-НН. За умовами даного договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сільськогосподарську продукцію) українського походження - кукурудза 3-го класу врожаю 2020 року. П. 2.3. договору встановлено, що товар поставляється на умовах поставки EXW "франко-елеватор", ТОВ "Кролевецький елеватор" (41304, Сумська обл., Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Транспортна, 1) у відповідності із правилами "Інкотермс-2020". Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "СВТ АГРО" надано до суду копії таких документів: видаткову накладну, яка підтверджує передачу кукурудзи; рахунок на оплату; платіжні доручення, які підтверджують оплату; складську квитанцію на зерно, відповідно до якої елеватор прийняв на зберігання кукурудзу 3-го класу; картку аналізу зерна, що видана ТОВ "Кролевецький елеватор"; трьохсторонній акт приймання передачі кукурудзи 3-го класу; податкову накладну; звіт за формою 4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай у 2020 році; звіт за формою 29-сг про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році; податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи за 2020 рік; фотознімки із камер відеоспострежень та витяги із автоматизованої системи зважування, які свідчать про рух зерна на елеватор; товарно-транспортні накладні, які підтверджують доставку на ТОВ "СВТ АГРО" кукурудзи українського походження врожаю 2020 року із відмітками елеватора про прийняття зерна. Позивачем також надані форми 36 кількісно-якісний облік на ТОВ "Кролевецький елеватор", з якого вбачається переоформлення кукурудзи 3 класу з контрагента позивача на нього. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що проведені господарські операції позивача з ТОВ "СВТ АГРО" належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказують на реальний рух активів, відповідно господарська операція відбулась фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відповідь ГУ статистики у м. Києві щодо відсутності звітності по контрагентам позивача, оскільки з листа ГУ статистики у м. Києві від 17.10.2022 року вбачається, що дійсно такі звітності відсутні по контрагентам позивача, оскільки їх місцезнаходження в інших регіонах. Під час судового розгляду справи відповідачем не було надано відповіді на запитання стосовно підстав направлення запитів по контрагентам позивача саме на ГУ статистики у м. Києві. Суд також зазначає, що при дослідженні господарських операцій контрагента позивача ТОВ "Арта-Груп" із СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів», відповідачем до уваги прийнято середню врожайність зернових культур по Вінницькій області, при цьому, юридична адреса контрагента - Житомирська область. Суд приймає до уваги посилання позивача на лист ГУ статистики в Одеській області від 11.09.2023 року стосовно середньої врожайності по області зернових культур, зокрема, пшениці. Наведені відомості підтверджують рівень врожайності пшениці по ПрАТ «Дружба», що, в свою чергу, спростовує висновки податкового органу, щодо завищення врожайності цим підприємством. Стосовно рішення про відповідність платника податку - ТОВ "СВТ АГРО" критеріям ризиковості від 21.09.2021 року за № 2635, суд зазначає наступне. Так, вказане рішення прийнято податковим органом вже після проведення спірних господарських операцій, у рішенні не визначено період, за який були дослідженні господарські операції ТОВ "СВТ АГРО", та застосований п. 8 критеріїв ризиковості. Таким чином, відсутня можливість встановити саме період відповідності платника податків цим критеріям та його участі у формуванні та розповсюдженні ймовірно ризикового податкового кредиту. Крім того, податкова накладна по спірним операціям зареєстрована у відповідному порядку в реєстрі. Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Як вже зазначалось, позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами надані усі необхідні первинні та інші документи. Суд звертає увагу на те, що за своєю суттю дослідження вищезазначених господарських операцій зводиться податковим органом до дослідження контрагентів позивача на предмет ризиковості та ланцюгів постачання товарів позивачеві. Але з акту перевірки не вбачається неправомірних дій саме позивача, під час виконання ним зазначених господарських операцій, а зазначається фактично про відсутність необхідних ресурсів контрагентів позивача та їх ризиковість. В акті перевірки відповідачем вказано про наявність у контрагентів позивача і земельних ділянок, і трудових ресурсів. Але, при цьому, він самостійно встановлює завищення врожайності зернових культур таких контрагентів, що спростовується відповідними матеріалами справи. Крім того, необхідно враховувати, що законодавством України не передбачено обов`язку платника податку - позивача (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Таким чином, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 810/734/17, № 520/1536/19, №826/14489/16, № 826/5263/14, № 2а-12436/11/2670, № 817/481/17, № 819/2737/13, а також постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/5932/19-а. Суд додатково звертає увагу на те, що при виборі контрагентів позивачем було проявлено належну обачність. Так, ним було здійснено верифікацію потенційних контрагентів згідно загальноприйнятих процедур та практик, а саме: перевірка право та дієздатність контрагентів; аналіз історії співпраці із ними; аналіз реєстру судових рішень на предмет наявності обтяжень, кримінальних проваджень тощо; запит статистичної звітності, якщо контрагент не є товаровиробником сільськогосподарської продукції; запит інформації по ланцюгу постачання. Підтвердження інформації щодо походження зерна також передбачено п. 1.7 договорів поставки, що укладені між позивачем та його контрагентами, за змістом якого у разі якщо постачальник не є товаровиробником сільгосппродукції, то він має надати на користь покупця документи, що підтверджують походження товару, а у разі якщо такий постачальник є виробником такої продукції то у відповідності до п. 1.6 договору має надати інформацію щодо наявності виробничих потужностей у вигляді земельних ділянок, на яких вирощена реалізована сільгосппродукція. Усі отримані документи за цими пунктами договорів, як вже зазначалось, надані позивачем до матеріалів справи. Окрім того, уся інформація, яка була використана відповідачем під час проведення перевірки є податковою інформацією стосовно юридичних осіб-контрагентів позивача. Суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. При цьому, суд зважає й на те, що інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків, а також інформація надана іншими контролюючими органами не є належним доказом у розумінні КАС України, адже вона не ґрунтується на безпосередньому досліджені первинних документів. Більш того, такі дії не відповідають критерію юридичної значимості. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у багатьох своїх постановах, зокрема, у постанові від 19.06.2023 року по справі № 813/4501/13-а, від 08.12.2021 року у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 року у справі № 813/5824/15, від 01.03.2023 року у справі № 120/1010/20-а. Суд наголошує на тому, що відповідачем в акті перевірки не зазначено про наявність недоліків первинних документів, на підставі яких позивачем було здійснено віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки податкового органу стосовно вчинення позивачем податкових правопорушень, викладених в акті перевірки, не підтверджуються матеріалами справи, є неправомірними та необґрунтованими. Щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне. У відповідності до вимог п. 123.3 ст. 123 ПК України, згідно якої до позивача застосовані фінансові санкцій у розмірі 50%, діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. П. 123.2. ст.123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Суд наголошує, що з урахуванням встановлення судом відсутності факту податкового правопорушення позивачем, а також відсутності доказаного умислу позивача на вчинення ним діянь, визначених п. 123.1 цієї статті, вказані штрафні санкції не підлягають застосуванню. Відтак, спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем без додержанням вимог, передбачених ст. 2 КАС України, відповідно є неправомірними та підлягають скасуванню. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 05 грудня 2023 року. Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.