Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 569/1125/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 569/1125/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чішман Л.М. Суддя-доповідач - Курко О. П. 05 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представника позивача: Алексеєва С.М., представника відповідача: Кондратюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування постанов у справах про порушення митних правил та закриття провадження в справах про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В : в січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування постанов у справах про порушення митних правил та закриття провадження в справах про адміністративні правопорушення. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, позивач посилається на те, що згідно п. 8 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту. Окрім того, представник позивача зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що другий сенат Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року ухвалив Рішення № 4-р(II)/2022 у справі №3-321/2019(7780/19, 91/21) щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 485 Митного кодексу України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Відповідач стверджує, що позивачем порушені вимоги частини 4 статті 286 КАС України в частині термінів апеляційного оскарження. Також зазначено, що під час розгляду справи по суті в митному органі так і при поданні адміністративного позову позивачем не зазначались та не надавались жодні відомості, щодо наявності підстав які виключають провадження у справі про порушення митних правил, а саме наявності повідомлення про підозру позивачу у кримінальному провадженні по даному факту. Окрім цього, як слідує з долучених документів стороною захисту позивача, кримінальне провадження за №62022000000000713 порушене 13.09.2022 року, а кінцеву підозру оголошено 24.07.2023, тобто майже через дев`ять місяців коли особу було притягнуто до адміністративної відповідальності. Інших відомостей позивачем не надано. Відповідач вважає, що на момент прийняття рішення митним органом у справі про порушення митних правил №0245/101000/22 від 20 жовтня 2022 року Житомирською митницею правомочно винесене рішення про визнання винуватим позивача. Звернуто увагу суду, що визнання неконституційними положення абзацу другого статті 485 Митного кодексу України, в даному випадку не має відношення до суті розглядаємого позову, враховуючи, що відповідні положення рішення Конституційного суду не набули чинності на час розгляду вказаних справ про порушення митних правил та були відтерміновані Конституційним судом, а відповідно не скасовували та не пом`якшували встановлену відповідальність статтею 485 Митного кодексу України. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що в даному провадженні підлягає розгляду вимога про скасування постанови про порушення митних правил, а саме: №0245/101000/22 від 20.10.2022 року. Так, в постанові №0245/101000/22 від 20.10.2022 відповідачем вказано, що 08.08.2019 для здійснення митного оформлення вантажного автомобіля марки MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 , рік виготовлення 2014, дата введення в експлуатацію 2014 рік, в митному режимі «імпорт» до м/п «Житомир центральний» Житомирської митниці ДФС декларантом ФОП ОСОБА_2 було подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ UA101070/2019/046201 разом з товаросупровідними документами, а саме інвойс №050819-1 від 05.08.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №646.572.382 від 16.08.2018 видане компетентними органами Швейцарської Конфедерації, контракт №12062019 від 12.06.2019, договір про надання послуг митного брокера №18/06/2019 від 18.06.2019. Відповідно до вказаних документів відправником (продавцем) вказаного товару є компанія «LABISTYLE PARTNERS LP.», Suite 5, 21 Botanic Avenue, Belfast, BT71JJ, Nothern Ireland, Великобританія, а одержувачем (покупцем) - TOB «Карс PB» (код ЄДРПОУ 42840553), Декларант - ФОП ОСОБА_2 . Фактурна вартість товару відповідно до вказаних документів - 7800 євро (що за курсом НБУ станом на дату митного оформлення 08.08.2019 становить 222146,77). Митна вартість товару за вищевказаною митною декларацією заявлена декларантом із застосуванням резервного методу на рівні 429982,15 грн. (або еквівалент 15097,50 євро на дату проведення митного оформлення транспортного засобу). Загальна сума сплачених митних платежів за вказаною митною декларацією становить 151067,26 гривень, а саме: ввізне мито - 42998,22 грн.. акциз на транспортні засоби - 11227,47 грн., ПДВ - 96841,57 грн. В постанові №0245/101000/22 від 20.10.2022 вказано, що позивачем, з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів було організовано подачу неправдивих відомостей щодо продавця (відправника), покупця (одержувача) вантажного автомобіля марки MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 , умов поставки такого автомобіля та його митної вартості. Крім цього відповідачем в постанові зазначено, що позивачем подано свідоцтво на вказаний транспортний засіб, що містить неправдиві відомості про дату першої реєстрації та рік виробництва транспортного засобу, що в свою чергу призвело до зменшення розміру митних платежів. Відповідач посилається на лист Державної митної служби України від 16.05.2022 №08-3/26-04/7/2526, яким надіслано відповідь митних органів Республіки Польща на запит про надання адміністративної допомоги в митних справах стосовно перевірки автентичності документів, що надавалися при ввезенні на митну територію України та митному оформленні вантажного автомобіля MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . За результатом опрацювання інформації та копій документів, отриманих від митних органів Республіки Польща, відповідач зазначає, що ним встановлено, що автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 , рік виробництва 2013, придбано у експортера «LSI LUPA SEBASTIAN», Польща», TOB «Рівне Кар» за ціною -5000 євро згідно митної декларації MRN19PL351010E0541010. 06.08.2019 митницею в м. Новий Сонч Республіки Польща було почато митну процедуру - експорт, яка оформлена митною декларацією MRN19PL351010E0541010, 06.08.2019. Відповідно до експортної декларації MRN19PL351010E0541010 транспортний засіб вивезено 07.08.2019 через пункт пропуску Медика» «MEDYKA ОС», Республіка Польща. Одержувачем товару в декларації MRN19PL351010E0541010 вказано ТОВ «Рівне Кар». При цьому Відповідач вказує, що відповідно до митної декларації MRN19PL351010E0541010 вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 , рік виробництва 2013, становить 45000 євро, (що з врахуванням курсу НБУ на дату митного оформлення 08.08.2019, у національній валюті становить 1281615,98 гривень). Окрім того, згідно постанови №0245/101000/22 від 20.10.2022, у відповідності до інформації, наявної в АСМО «Інспектор» 07.08.2019 громадянин України ОСОБА_3 за дорученням директора ТОВ «Карс PB» Омельчука В.О. від 05.08.2019 через пункт пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, ввіз на митну територію України автомобіль MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому відповідач вказує, що така інформація також підтверджується відповіддю митних органів Республіки Польща від 04.02.2022 №0201-IGM.541/1424.2022.4.ВМ, що надіслана листом Державної митної служби України (лист Державної митної служби України від 16.05.2022 №08-3/26-04/7/2526). Разом з цим відповідач вказує, що автомобіль MERCEDES- BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 07.08.2019 перетнув кордон в напрямку виїзду з митної території Республіки Польща в пункті пропуску «Медика-Шегині» у відповідності до експортних процедур митної декларації MRN19PL351010Е0541010. Також відповідач вказує, що ОСОБА_3 крім інших документів надав також реєстраційний документ на автомобіль MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_3 (від 06.08.2019 серії РС/ААН 8484901 Республіки Польща) відповідно до якого датою першої реєстрації автомобіля є 03.05.2013. Також згідно відповіді правоохоронних органів Швейцарії транспортний засіб MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 ніколи не був зареєстрований, і не перебував у розшуку на території Швейцарії. Відтак, відповідач вказує про відмінну вартість вказаного транспортного засобу за товаросупровідними документами, поданими до митного оформлення в розмірі 7800 євро від тих, що були надіслані митними органами Республіки Польща в розмірі 45000 Євро. Водночас, відповідач зазначає, що така відмінність у вартості начебто встановлюється вищевказаними твердженнями, наведеними в постанові в справі про порушення митних правил №0245/101000/22 від 20.10.2022. За наслідком таких висновків відповідач вказує, що сума митних платежів, які б мали бути сплачені при ввезенні на митну територію України автомобіля MERCEDES-BENZ модель ACTROS, № шасі НОМЕР_1 мала становити 949309,01 грн., (ввізне мито - 128247,04 грн., акцизний податок - 449098,74 грн., ПДВ - 371963,23 грн.), що в свою чергу призвело до зменшення розміру митних платежів на загальну суму 798241,75 грн. (ввізне мито - 85248,82 грн., акцизний податок - 437871,27 грн., ПДВ - 275121,66 грн.). Відтак, постановою в справі про порушення митних правил №0245/101000/22 від20.10.2022 на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 2 394 725,25 грн. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що громадянин України ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника ТОВ «КАРС РВ», з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів організував подання до митного органу комерційного інвойсу, що містить неправдиві відомості щодо продавця (відправника), покупця (одержувача) товару, умов поставки товару, його митної вартості, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що містить неправдиві відомості про дату першої реєстрації, рік виробництва, що в свою чергу призвело до зменшення розміру митних платежів. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до переконання, що постанова про порушення митних правил №0245/101000/22 від 20.10.2022 року, у відношенні позивача за ст. 485 МК України винесена законно та обґрунтовано, з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відповідно до ст. 531 МК України відсутні Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Частиною першою статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Статтею 486 МК України встановлено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. У відповідності до вимог ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта , іншими документами. Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до частини 2 статті 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Згідно зі статтею 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.. Відповідно до частини 8 статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Статтею 485 МК України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в цьому випадку, з урахуванням вимог п. 8 частини першої статті 4 та частини восьмої статті 264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа. Таким чином, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки. Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 3 частини 1 статті 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей. Порядок переміщення транспортних засобів через митний контроль врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими Наказом Державної митної служби України 17.11.2005 № 1118 (далі - Правила № 1118). Пунктом 7 Правил № 1118, передбачено, що власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає серед інших документів оригінали та ксерокопії: документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційні (технічних) документи на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). Відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Щодо заперечень позивача стосовно використання митним органом листів іноземних держав, без проведення окремого порядку легалізації, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.10 Протоколу №II про взаємну адміністративну допомогу в митних справах до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (від 21.03.2014) сторони можуть використовувати в своїх протоколах представлення доказів, звітах і свідченнях, а також у судових розглядах і представленні обвинувачення в судах інформацію, які вони отримали, і документи, з якими вони були ознайомлені відповідно до положень цього Протоколу, як докази. Відповідні документи не потребують окремого порядку легалізації. Щодо відсутності на думку позивача належних та допустимих доказів підробки наданих декларантом ФОП ОСОБА_2 документів, суд враховує абзац 2 пункту 5 Постанови від 03.06.2005 № 8 Пленуму Верховного Суду України (зі змінами), «підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації...». При цьому, згідно з абз. 4 цього пункту Постанови: «Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності». Щодо наявності прямого умислу. Згідно з п. 43 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. З ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України). Для притягнення до відповідальності в даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 06.06.2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17. Згідно постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі 640/7258/17, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1. ст. 485 МК необхідна сукупність наступних умов: особа повинна заявити в декларації неправдиві відомості, щодо ваги товару та його митної вартості або надати митному органу документи, що містять такі неправдиві відомості; такі дії особа вчиняє умисно, оскільки усвідомлює, що заявляє неправдиві відомості чи подає неправдиві документи; такі дії особа вчиняє з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. ТОВ "КАРС РВ" в особі керівника Омельчук В.О. зобов`язаний був надати всі необхідні документи та необхідну інформацію для митного оформлення товару. Відповідно до чинного законодавства, саме ОСОБА_1 , як керівник несе відповідальність за достовірність даних що заявлені у наданих документах. Документи долучені до митної декларації містіть недостовірні відомості. Доказів про те, що ОСОБА_1 направляв пояснення щодо ввезення та митного оформлення транспортного засобу до митного органу, суду не надано. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що згідно п. 8 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту. Так, як слідує з долучених документів стороною захисту позивача, кримінальне провадження за №62022000000000713 порушене 13.09.2022 року, а кінцеву підозру оголошено 24.07.2023 року, тобто майже через дев`ять місяців коли особу було притягнуто до адміністративної відповідальності. (20.10.2023 року) Інших відомостей позивачем не надано. Окрім того, судом встановлено, що під час розгляду справи по суті в митному органі так і при поданні адміністративного позову позивачем не зазначались та не надавались жодні відомості, щодо наявності підстав які виключають провадження у справі про порушення митних правил, а саме наявності повідомлення про підозру позивачу у кримінальному провадженні по даному факту. В апеляційній скарзі представник позивача зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що другий сенат Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року ухвалив Рішення № 4-р(II)/2022 у справі №3-321/2019(7780/19, 91/21) щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 485 Митного кодексу України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий статті 485 Митного кодексу України. Надаючи оцінку вказаним доводам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що Верховна Рада України з дня ухвалення цього Рішення, але не пізніше шести місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, має привести нормативне регулювання, встановлене абзацом другим статті 485 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Верховна Рада України привела нормативне регулювання, встановлене абзацом другим статті 485 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Колегія суддів звертає увагу, що на момент постановлення оскаржуваної постанови (20.10.2022 року) абзац другий статті 485 МК України не втратив свою чинність, так як із резолютивної частини вищевказаного рішення конституційного органу видно, що абзац другий статті 485 Митного кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином визнання неконституційними положення абзацу другого статті 485 Митного кодексу України, в даному випадку не має відношення до суті розглядаємого позову, враховуючи, що відповідні положення рішення Конституційного суду не набули чинності на час розгляду вказаної справи про порушення митних правил та були відтерміновані Конституційним Судом України, а відповідно не скасовували та не пом`якшували встановлену відповідальність статтею 485 Митного кодексу України. Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Як свідчить зміст позовної заяви, вищевказане не було підставою позовних вимог. Стосовно доводів відповідача, що позивачем порушені вимоги частини 4 статті 286 КАС України в частині термінів апеляційного оскарження, то суд звертає увагу, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року вже надавалась оцінка зазначеним обставинам. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 05 грудня 2023 року. Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.