LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд560/4120/23

від 06.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4120/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 06 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.02.2023 №222030003561 про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо нездійснення перерахунку пенсії за віком із-за страхового стажу та зобов`язати вирішити питання здійснення перерахунку пенсії за віком із-за страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до поданої заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.01.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням від 01.02.2023 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 10.11.1988 по 12.02.1991, оскільки у трудовій книжці наявні виправлення в даті прийняття на роботу, які не засвідченні належним чином. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №222030003561 від 01.02.2023; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.11.1988 по 12.02.1991 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивачки судовий збір. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). Позивачка звернулася 27.01.2023 до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області від 01.02.2023 №222030003561 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. У рішенні зазначено, що проаналізувавши матеріали пенсійної справи, встановлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи, внесений в трудову книжку, з порушенням вимог Інструкції, а саме з 10.11.1988 по 12.02.1991, оскільки наявні виправлення в даті прийняття на роботу, не засвідчені належним чином (розпорядження про прийняття дописано іншим чорнилом). До заяви позивач не надала уточнюючої довідки про факт роботи за даний період. Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 позивачка в період з 10.11.1988 по 12.02.1991 працювала у Хмельницькому обласному садівничому товаристві. Рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивач вважає протиправним. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернулась з адміністративним позовом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції послався на практику Верховного Суду та зазначив, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, яка відповідальна за дотримання правил її ведення, тому суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача. Водночас, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії за віком із-за страхового стажу слід відмовити, оскільки відповідачем у спірному випадку прийнято рішення, яке створює відповідні наслідки, а не вчинено дії, тому з метою належного захисту порушених прав позивача, відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу позивача період роботи з 10.11.1988 по 12.02.1991 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2023. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, сторонами в апеляційному порядку не оскаржується. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним правомірно не зараховано до страхового стажу роботи періодів зазначених в трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку. Позивачка подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила про законність та обґрунтованість прийнятого судом першої рішення та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. За змістом ст.1 Закону №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV). Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Вказана норма також закріплена у статті 48 Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актах. Судом апеляційної інстанції встановлено, що орган Пенсійного фонду приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії вказав, що до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи, внесений в трудову книжку, з порушенням вимог інструкції, а саме з 10.11.1988 по 12.02.1991, оскільки наявні виправлення в даті прийняття на роботу, не засвідчені належним чином (розпорядження про прийняття дописано іншим чорнилом). Щодо вказаного висновку суб`єкта владних повноважень суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок). Пунктом 1 Порядку унормовано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. За змістом п. 17 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. При дослідженні копії трудової книжки НОМЕР_1 та записів у ній, судом апеляційної інстанції встановлено, що записи трудової книжки не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень. До того ж дата запису №9 дублюється у графі №4 "На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)", у обох випадках зазначено дату 10.ХІ.1988. Станом на час трудової діяльності позивача у спірні періоди діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162). Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Відповідно до пункту 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. При цьому Інструкція не передбачає обов`язкової умови про те, що весь запис у трудовій книжці повинен бути здійснений чорнилом одного кольору. Натомість допустимим є використання чорного, синього або фіолетового кольорів. Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання пенсійного органу на наявний допис чорнилами іншого кольору є лише припущеннями. У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу є безпідставними та надуманими. При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Разом з тим, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення відповідними особами не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Таким чином, колегія суддів зазначає, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а. За таких обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство - роботодавець. За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні. Колегія суддів звертає увагу, що за приписами п.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Таким чином, орган Пенсійного фонду у разі виникнення в нього сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористався. Стосовно доводів відповідача, що ОСОБА_1 не надала уточнюючої довідки про факт роботи за даний період, суд апеляційної інстанції зазначає, що надання такої довідки передбачено лише в окремих випадках та за певних обставин. Так, відповідно до абз. 1 п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 від 12.08.1993, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У даному випадку позивачка не належить до тієї категорії осіб, якій необхідно надати уточнюючу довідку. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про зарахування страхового стажу, орган Пенсійного фонду належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення. Крім того, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.11.1988 по 12.02.1991 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2023. Таким чином колегія суддів вкотре звертає увагу відповідачів, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»