Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17951/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17951/22 Перша інстанція: суддя Хурса О. О., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 420/17951/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31 березня 2023 року по справі № 420/17951/22 позов задовольнив. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 05.09.2020 на підставі оновленої довідки від 11.10.2022 №7147/5, наданою 1 загоном Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.09.2020 на підставі оновленої довідки від 11.10.2022 №7147/5, наданою 1 загоном Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, здійснити виплату з урахуванням виплачених сум та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром з 05.09.2020. 10.10.2023 до Одеського окружного адміністративного суду позивач подав заяву в порядку статті 383 КАС України у справі №420/17951/22. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.10.2023 у справі № 420/17951/22 у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України відмовив. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до пунктів 6-7 частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються відомості про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання. Так, суд зазначив, що на позивача покладено обов`язок зазначити у поданій заяві в порядку ст.383 КАС України відомості про наявність відкритого касаційного провадження; інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, однак вищевказані відомості у поданій заяві в порядку ст. 383 КАС України відсутні. Також, суд першої інстанції вважав неприйнятними та необґрунтованими доводи позивач, викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, в якому в якості поважних причин пропуску десятиденного строку звернення до суду зазначив, що лист ГУ ПФУ від 08.08.2023 № 21906-19979/К-02/8-1500/23 фактично було отримано позивачем 18.08.2023, оскільки матеріали заяви не містять доказів фактичного отримання листа ГУПФУ від 08.08.2023 №21906-19979/К-02/8-1500/23 позивачем 18.08.2023. Таким чином, оскільки заявником не дотримано вимоги ст. 383 КАС України, суд дійшов висновку про повернення заяви заявнику без розгляду. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивач вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить її скасувати та направити справу на продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: суд першої інстанції не звернув увагу на особливості залишення заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, що призвело до порушення процесуального права та постановлення оскаржуваної ухвали. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Повертаючи скаргу суд першої інстанції виходив того , що позивачем не надано доказів отримання листа ПФУ ГУ ПФУ від 08.08.2023, що і слугувало підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду з огляду на те, що суд не конкретизував який саме доказі може підтвердити доводи позивача про дату його отримання. Окрім того, як вбачається із листа ГУ ПФУ від 08.08.2023 (отримання якого і стало підставою для подання заяви), останній переданий до поштового відділення 14.08.2023. В обґрунтування подачі заяви в порядку статті 383 КАС України позивач зазначає, що фактично отримав вищевказаний лист 18.08.2023. Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень. П. 1 розділу ІІ вказаного наказу передбачено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення). Також в даному наказі міститься застереження, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Таким чином, з огляду на дату направлення цього листа пенсійним органом - 14.08.2022, твердження ОСОБА_1 про його отримання саме 18.08.2023 цілком ґрунтується на матеріалах, поданих до заяви з урахування нормативно визначених строків пересилання поштових відправлень. При цьому відомості щодо дати отримання листа до пересилання в поштовому відділенні відсутні. Однак, якщо припустити, що у день його реєстрації лист було фактично отримано відповідним відділенням поштового зв`язку та враховуючи максимально визначені терміни його доставки операторами поштового зв`язку наведені вище, колегія суддів дійшла висновку, що строк отримання позивачем листа не сплинув. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року (Заява N 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету 1 якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява N° 8225/78, параграф 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файед проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява No 17101/90, параграф 05). Також суд апеляційної інстанції зазначає, що суттєвим для вирішення спірного питання є й те, що ОСОБА_1 була тричі подана заява з цього приводу в порядку 383 КАС України, які в подальшому судом повертались останньому з різних підстав. Колегія суддів звертає увагу, що у справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. На думку колегії суддів, в даному конкретному випадку позивач не допустив необ`єктивного зволікання з поданням відповідної заяви. Урахувавши наведене суд першій інстанції, повертаючи заяву без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду застосував жорстку та серйозну санкцію у вигляду повернення заяви без розгляду. Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали від 12 жовтня 2023 року у справі № 420/17951/22, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення. З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 420/17951/22 скасувати. Направити справу № 420/17951/22 до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк