Постанова 4852 № 160/8371/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/8371/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання Бендес А.Г. за участю представників позивача Тесля О.В., Голосний Є.В., Семесенко Н.С., Климова Н.П. представника відповідача Охотник О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року (головуючий суддя Златін С.В.) в адміністративній справі №160/8371/23 за позовом Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради до відповідача Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Комунальне підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради, 21.04.2023 звернувся до суду з позовом до відповідача Східного офісу Держаудитслужби, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу Східного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства від 05.10.2022 року № 040406-15/503-2022. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржувана вимога не є законною та обгрунтованою; відповідач не в праві у вимозі вимагати відшкодування збитків заподіяних об`єкту контролю; розмір збитків відповідач визначив у невідомий спосіб та без застосування відповідних процедур; позивач виконував підрядні роботи та надавав послуги відповідно до вимог чинного законодавства; розрахунок збитків повинен бути перевірений судом; оскаржувана вимога не є обгрунтованою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач під час розгляду справи не доводив невідповідність спірного пункту вимоги будь-якому із критеріїв, які ставляться до його форми та змісту, як і не зазначав взагалі, в якій частині спірний пункт вимоги контролюючого органу викликає незрозумілість щодо його виконання. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позову. Вказує, відповідач не в праві у вимозі вимагати відшкодування збитків заподіяних об`єкту контролю; розмір збитків відповідач визначив у невідомий спосіб та без застосування відповідних процедур; позивач виконував підрядні роботи та надавав послуги відповідно до вимог чинного законодавства; розрахунок збитків повинен бути перевірений судом; оскаржувана вимога є необґрунтованою. У судовому засіданні представники позивача вказану позицію щодо рішення суду першої інстанції підтримали. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2019 року по 30.06.2022 року. За результатами ревізії відповідачем складено Акт від 16.09.2022 року № 040406-20/02. Позивач направив письмові заперечення на акт ревізії. Відповідач сформував та направив позивачу вимогу Східного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства від 05.10.2022 року № 040406-15/503-2022, у якій відповідач вимагає: 1) розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Підприємства, винних у допущених порушеннях; 2) забезпечити відшкодування недоотриманих доходів Підприємством на загальну суму 21 632 974,28 грн наступним шляхом: внести зміни до діючих договорів з тимчасового користування території об`єкту благоустрою, укладених з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Парк динозаврів», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , в частині визначення плати за тимчасове користування території об`єкту благоустрою з урахуванням вимог Порядку передачі об`єктів (елементів) благоустрою м. Дніпра в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності, затверджений Рішенням міської ради від 19.09.2019 №96/35 та статей 651-653 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV; відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних КП «Міська інфраструктура» Дніпровської міської ради за договорами з тимчасового користування території об`єкту благоустрою, укладеними з ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ТОВ «Скай Медіа груп», ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_7 , термін дії яких сплинув (або дію договорів припинено) на час проведення ревізії, відшкодувати за рахунок винних осіб; шляхом проведення претензійно-позовної роботи 3) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 4636 312,89 грн внаслідок прийняття від TOB «ОКК «Фалькон Бізнес Безпека» та оплати завищеної вартості послуг з охорони об`єктів благоустрою КП «Міська інфраструктура». У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ; 4) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 3355 198,40 грн внаслідок прийняття від ТОВ «ОКК «Фалькон Безпека» та оплати завищеної вартості послуг з охорони об`єктів благоустрою КП «Міська інфраструктура»; 5) відповідно до норм статей 193,199,216-229 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних міському бюджету на загальну суму 2 020 620,71 грн внаслідок завищення ТОВ «Екобуд 77» вартості та обсягу робіт з Капітального ремонту пішохідних алей з оглядовим майданчиком, що примикають до парку Зелений Гай у м.Дніпрі за договором від 07.12.2021р. №7-12/2021 шляхом повернення підрядником грошових коштів на реєстраційний рахунок Підприємства, відкритий у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області за КПКВК 1017324 «Будівництво установ та закладів культури» з наступним перерахуванням їх в доход міського бюджету за кодом 24060300. 6) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 1 729 516,71 грн внаслідок прийняття від ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018» та оплати завищеної вартості послуг з видалення сухостійних, аварійних та фаутних дерев з застосуванням автопідіймачів, видалення вручну, корчування пнів, навантаження, вивезення та утилізації утворених відходів на об`єктах благоустрою КП «Міська інфраструктура» ДМР за договорами від 09.10.2020 №1629, від 23.03.2021 №б/н, від 26.11.2021 №б/н, від 04.02.2022 № б/н, від 04.02.2022 № б/н; 7) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 1459 578 грн внаслідок прийняття від TOB «ОКК «Борисферн-1» та оплати завищеної вартості послуг з охорони об`єктів благоустрою КП «Міська інфраструктура» за договором від 16.07.2019 №б/н; 8) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних міському бюджету на суму 757215,75 грн шляхом повернення підрядником грошових коштів на реєстраційний рахунок Підприємства, відкритий у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області за КПКВК 1017324 «Будівництво установ та закладів культури» з наступним перерахуванням їх в доход міського бюджету за кодом 24060300 та відповідно до норм п.5, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 зменшити в бухгалтерському обліку та відповідно у фінансовій звітності Підприємства кредиторську заборгованість по розрахунках з ТОВ ТПК «Аурум ЛТД» на суму 48 449,76 грн внаслідок прийняття від ТОВ ТПК «Аурум ЛТД» та оплати завищеної вартості робіт з Капітального ремонту Парку ім. Писаржевського у м.Дніпрі за договорами від 28.09.2020 № 2809, від 08.09.2021 №0809; 9) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 464400грн внаслідок прийняття від ФОП ОСОБА_24 та оплати завищеної вартості проектно- вишукувальних робіт за договорами від 14.02.2019 №01/02/2019, від 18.05.2020 №41; 10) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №43 5-IV забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 393499,04 грн внаслідок прийняття від ТОВ «Комбуд-Еко 77» та оплати завищеної вартості послуг з видалення сухостійних, аварійних та фаутних дерев з застосуванням автопідіймачів, видалення вручну, корчування пнів, навантаження, вивезення та утилізації утворених відходів на об`єктах благоустрою КП «Міська інфраструктура» ДМР за договорами від 11.03.2019 №б/н, від 11.03.2019 №б/н, від 19.08.2019 №1708/1; 11) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 375500грн внаслідок прийняття від ТОВ «Арела-Будінвест» та оплати завищеної вартості проектно-вишукувальних робіт при розробленні проектно-кошторисної документації по об`єкту «Реконструкція парку імені Володі Дубініна у м.Дніпрі (Коригування)» за договором від 21.04.2021 №04_01_2021; 12) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 290 066,75 грн внаслідок прийняття від ФОП ОСОБА_25 та оплати завищеної вартості поточних ремонтів об`єктів благоустрою КП «Міська інфраструктура» ДМР за договорами від 26.10.2020 №2610, від 21.04.2020 №б/н, 21.04.2020 №0420/1, від 09.10.2020 №1656; 13) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-IV та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних міському бюджету на суму 84123,82 грн шляхом повернення підрядником грошових коштів на реєстраційний рахунок Підприємства, відкритий у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області за КПКВК 1016030 «Організація благоустрою населених пунктів» з наступним перерахуванням їх в доход міського бюджету за кодом 24060300, внаслідок прийняття від ТОВ «МОНОЛІТ- ДАП» та оплати завищеної вартості поточних ремонтів об`єктів благоустрою КП «Міська інфраструктура» ДМР за договорами від 20.10.2020 №1606, від 20.07.2021 №21-07/21, від 20.07.2021 №20-07/21; 14) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №43 5-ГУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 74386,07 грн внаслідок прийняття від ТОВ «ЕКСПРЕС-ПРОЕКТ М» та оплати завищеної вартості проектно- вишукувальних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт пішохідних алей з оглядовим майданчиком, що примикають до центральної алеї Парку Зелений Гай у м. Дніпрі» за договором від 29.04.2021 №б/н; 15) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 65168,10грн внаслідок прийняття від ФОП ОСОБА_10 та оплати завищеної вартості поточних ремонтів об`єктів благоустрою КП «Міська інфраструктура» ДМР за договорами від 02.10.2020 №б/н, 17.09.2020 №б/н, 04.05.2020 №б/н, 21.09.2020 №б/н; 16) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 43453,02грн внаслідок прийняття від ТОВ «СТРОЙБУД 2015» та оплати завищеної вартості проектно- вишукувальних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт центральної алеї парку Зелений гай у м.Дніпрі» за договором від 05.03.2020 №0503. 17) відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ та статей 22, 611, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІУ забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних Підприємству на загальну суму 5793,28грн. внаслідок прийняття від ТОВ «НАГЕЛЬ БУД» та оплати завищеної вартості поточних ремонтів об`єктів благоустрою КП «Міська інфраструктура» ДМР за договором від №0111/01. Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення виявлених порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтвердних первинних, розпорядчих та інших документів надати Східному офісу до 27.10.2022 року за поштовою адресою: 49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп.

2. У подальшому інформацію надавати щомісячно до 20 числа кожного місяця до повного усунення виявлених порушень. Позивач вважає вказану вимогу відповідача протиправною. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 року №2939-XII, норми Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 року №2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). В силу частини 1 статті 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (№2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43 (Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель. Згідно з пунктом 7 Положення № 43, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 (Порядок №550), визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом. Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ч.1 ст.4 ЗУ № 2939-XII). В силу пункту 6 Положення № 43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку. Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. При цьому, в частині 2 статті 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (№2939-XII) закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Пунктом 50 Порядку № 550 визначено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована. За приписами статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23.02.2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції. У справі ж, що розглядається, зміст спірної вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер цієї вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави. Водночас ця вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідача. Так, пунктом 15 частини 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (№2939-XII) передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях. Також згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю. Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 у справі №826/13003/17. Водночас, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2020 року № 802/342/17-а (п. 37 та 38), вимога контролюючого органу в частині усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов`язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов`язки для підприємства, що було об`єктом перевірки; недотримання органом фінансового контролю рекомендацій Державної фінансової інспекції України, викладених у листі ДФІ України N 25-18/205, не є окремою підставою для визнання вимоги органу ДФІ неправомірною, оскільки цей лист не має зобов`язального характеру, а питання правильності складання вимоги теж вирішується судом під час розгляду справи за позовом контролюючого органу, пред`явленого до об`єкта перевірки про стягнення з нього збитків. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що пункти з 2 по 17 вимоги стосуються саме стягнення (відшкодування) позивач завданих збитків (в т.ч. і упущеної вигоди (доходів). За вказаних обставин суд не уповноважений у даній справі, предметом спору у якій є правомірність вимоги контролюючого органу, дослідувати правомірність визначення контролюючим органом сум збитків та їх обґрунтованість. Враховуючи те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, тому правильність їх обчислення та обґрунтованість вимоги в цій частині перевіряє суд, який розглядає позов про стягнення з підконтрольної установи збитків. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Тому позивач помилково вважає, що безпосередньо вказаною вимогою передбачено відшкодування. Зокрема, збитки відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом. Окрім того, оскаржувана вимога відповідача в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов`язки для підприємства, що було об`єктом перевірки. Разом із тим, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №820/3534/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №1440/1820/18, від 10.12.2019 року у справі № 808/6509/13-а, від 06.02.2020 року у справі №1740/1852/18, від 07.02.2020 року у справі № 803/634/17 та ін.». За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову скасування пунктів з 2 по 17 вимоги. Порушення, наведені в акті ревізії, з якими не погоджується позивач у цій справі, досліджуються судом у межах пункту першого оскаржуваної вимоги органу державного фінансового контролю, який стосується розгляду результатів проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників підприємства, винних у допущених порушеннях. Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2020 року № 802/342/17-а (пункт 35), аналіз наведених приписів норм чинного законодавства свідчить про те, що проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб`єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є надіслання об`єкту такої перевірки вимоги, яка містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності підприємства, у такій вимозі може бути зазначено і спосіб усунення виявлених порушень і лише у цій частині така вимога є обов`язковою до виконання. Слід взяти до уваги, що у пункті 1 вимоги відповідач зобов`язав позивача розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників підприємства, винних у допущених порушеннях. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу. Таким чином, притягнення до відповідальності працівників віднесено до повноважень роботодавця. Лише роботодавець вправі прийняти рішення про притягнення відповідальності працівників підприємства у встановленому чинним законодавством України порядку. Оскільки відповідач під час ревізії виявив певні порушення вимог чинного законодавства України, то відповідач вправі вимагати від позивача розглянути питання щодо притягнення до відповідальності працівників позивача, винних у допущених порушеннях; однак остаточне рішення про притягнення або не притягнення до відповідальності працівників позивача належить саме роботодавцю. У справі №810/465/16, що перебувала на розгляді Верховного Суду, підконтрольне підприємство звернулось до суду з позовом до органу державного фінансового контролю, в якому оскаржило вимогу, в якій Державна фінансова інспекція України вимагала від позивача опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку і розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених в акті порушеннях, до встановленої законом відповідальності. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що така обставина як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування. Крім того, якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів статті 65 ГК України наділений саме керівник підприємства. Разом з тим, вказана обставина не позбавляє підконтрольного об`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз`яснень. Порівнюючи спірні правовідносини в справі №810/465/16 та у справі, що розглядається, у тому числі й зміст спірних вимог, варто констатувати, що вони є подібними, а отже висновки Верховного Суду, зроблені в справі №810/465/16, є застосовними до розглядуваного спору. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем у його позовній заяві не зазначались такі підстави позову як неконкретизованість чи незрозумілість спірного пункту 1 вимоги. Тобто позивач в ході розгляду цієї справи не доводив невідповідність спірного пункту вимоги будь-якому із критеріїв, які ставляться до його форми та змісту, як і не зазначав взагалі, в якій частині спірний пункт вимоги контролюючого органу викликає незрозумілість щодо його виконання. Аналогічну за своїм змістом правову позиції займає Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 року у справі №160/5323/20. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Виходячи з результатів апеляційного перегляду розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 30.11.2023 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30.11.2023. В повному обсязі постанова виготовлена 05.12.2023. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова