Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/18666/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/18666/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Темченко Є. П. за участю: представника позивача: Стродумової А.С. представника відповідача: Кісенко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2023, (суддя суду першої інстанції Маковська О.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі № 160/18666/23 за заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, У С Т А Н О В И В : В липні 2023 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. В обґрунтування заяви вказано, що відповідач умисно ухиляється від проведення перевірки та фактично перешкоджає здійсненню Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкового контролю, а тому просить задовольнити заяву у повному обсязі. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.09.2023 відмовив у задоволенні заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення заяви. Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, при аналізі наказу на проведення перевірки від 27.06.2023 №1128-п вбачається, що останній був винесений на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 69, 27 підрозділу 1- розділу Х Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755 та доповідної записки начальника управління податкового аудиту. В доповідній записці від 27.06.2023 №2179 чітко зазначено, що листом ДПС України від 21.06.2023 №14403/7/99-00-07-04-02-07 повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на податковий орган, зокрема, стосовно суб`єктів господарювання, у яких один і той же платіжний пристрій, згідно з додатком. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований як платник податків. Керуючись ст.19-1, ст.20, п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75, ПК України та на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області від 27.06.2023 №2179вн, прийнято наказ №1128-П від 27.06.2023 Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 На підставі даного наказу складено направлення на перевірку від 28.06.2023 №1543 та №1544. Посадовими особами Головного управління ДПС у Запорізькій області 05.07.2023, з метою ознайомлення з наказом №1128-п від 27.06.2023 Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 та направленням на перевірку від 28.06.2023 №1543, №1544, здійснено вихід на фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 . Після ознайомлення з наказом та направленнями на проведення фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 відмовлено у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, про що було складено акт №686/08/01/070/09/ НОМЕР_1 від 05.07.2023. У зв`язку з відмовою в допуску до перевірки податковий орган звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні заяви податкового органу суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи відповідно до доповідної записки про яку йдеться у наказі від 27.06.2023 року №1128-п, не містить жодної інформації стосовно того, в рамках яких саме заходів встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів встановлено факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій або ж інших доказів вчинення таких операцій встановлена контролюючим органом. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. У відповідності до п.61.1. ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 62.3 ст.62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Згідно з пп.75.1.3п.75.1ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстави визначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено ст.80 ПК України. Положеннями п.80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Водночас, відповідно до пп. 80.2.1-80.2.7 п.80.2ст.80 ПК України,фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (80.2.1); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (80.2.2); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (80.2.3); неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (80.2.4); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (80.2.5); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (80.2.6); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (80.2.7). Згідно з пп.81.1ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Виходячи з аналізу наведених норм права, апеляційний суд зазначає, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред`явлення копії наказу та направлення на проведення такої перевірки перед її проведенням. У свою чергу, відсутність вищевказаних документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Апеляційний суд встановив, що фактична перевірка призначена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Згідно із нормою підпункту 80.2.2 пункту 80.2. статті 80 ПК України, фактична перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Згідно з п.80.5 ст.80 ПКУ допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі ст.81 цього Кодексу. Відповідно до п. 81.1.ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Відповідно до копії оскаржуваного наказу, яка додана позивачем до позову та копія якого надана відповідачем підставою для проведення фактичної перевірки зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до яких фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що під поняттям «підстава» розуміється не нумераційне позначення підпункту ст. 80 ПК України, а обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під «підставою» у п. 80.2 ст. 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини, що обумовили необхідність застосування певної норми. 27.06.2023 В.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області було прийнято наказ №1128-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », наказ містить посилання на ст. 19-1, ст. 20, пп. 75.1 ст. 75 ПК України, пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та доповідну записку начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Шепеля Дмитра від 27.06.2023 №2179 вн. Колегія суддів, звертає увагу на те, що підставою для проведення фактичної перевірки, визначеної пп.80.2.2. п.80.2. ст.80 ПК України (на який посилався відповідач у спірному наказі), повинен бути виключно саме факт отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, т.б. інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства Так, у наказі відсутні будь-які конкретні посилання на наявність відповідних підстав, у контексті вище окреслених законодавчих вимог, щодо призначення перевірки, як і не відображено в рамках яких саме заходів контролюючого органу було встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких саме відомостей або документів були встановлені такі факти. Посилання ж відповідача на доповідну записку посадової особи управління, в якій фактично було зазначено лише тільки загальну мету здійснення контролюючих заходів, на думку колегії суддів, не є належним свідченням наявності законодавчо визначених підстав для прийняття спірного наказу,а тому доводи апелянта є безпідставними. Так, в доповідній записці вказано, що листами ДПС України від 21.06.2023 №14403/7/99-00-07-04-02-07 повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб`єктів господарювання, у яких один і то же платіжний пристрій, згідно з додатком. Сама ж доповідна записка не містить прямих посилань на можливе порушення позивачем норм податкового законодавства, не містить інформації, яка б обґрунтовано свідчила про необхідність проведення фактичної перевірки саме, а сам наказ про проведення фактичної перевірки не містить жодних підстав для проведення фактичної перевірки позивача, в тому числі не містить і інформації (посилання) на зазнаений лист ДПС. Більше того, відповідачем надано до суду апеляційної інстанції копію листа ДПС від 21.06.2023 №14403/7/99-00-07-04-02-07 не в повному обсязі, а лише перший його аркуш, з якого неможливо встановити яка ж саме податкова інформація була доведена до відповідача, та на підставі чого було призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів, вважає, що суд 1-ї інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в даному випадку, не надав належних і достатніх доказів, які б беззаперечно підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала саме конкретна інформація про порушення підприємством позивача вимог діючого законодавства. У спірному ж наказі про призначення перевірки, як вже зазначалося вище, безпосередньо не конкретизована ні інформація, ні суть нібито допущених підприємством позивача порушень законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Зазначений висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.09.2020р. у справі №520/1304/2020, від 04.12.2018р. у справі №820/4894/18, від 08.04.2021р. у справі № 640/21528/19. Саме з цих підстав ФОП ОСОБА_1 не було допущено до перевірки посадових осіб відповідача. Отже, під час розгляду цієї справи судом не встановлено того, що ФОП ОСОБА_1 відмовив в допуску до перевірки, яку призначено за законних підстав, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 в адміністративній справі № 160/18666/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук