Постанова Київський апеляційний суд № 761/4144/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/4144/23 Головуючий у І інстанції - Матвєєва Ю.О. апеляційне провадження №22-ц/824/13358/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. за участю секретаря судового засідання Вакуленко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Український Дата-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись з указаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. У мотивування скарги зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано залишено поза увагою сам факт повідомлення стороною позивача про причини неприбуття адвоката ОСОБА_2 до суду. Зауважує, що у клопотаннях викладені об`єктивні та підтверджені належними доказами обставини необхідності відкладення судового засідання та повідомлено про реальні причини неявки в судове засідання 30 травня 2023 року та 17 липня 2023 року, що також унеможливлює залишення позову без розгляду. Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, виходячи з наступного. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача належним чином повідомлялась про розгляд справи, представник позивача та позивач повторно не з`явились в судове засідання, не подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Проте, оскаржувана ухвала не відповідає указаним нормам, що згідно статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, а судові повідомлення - судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Аналогічні висновки висловлені в ухвалах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі №346/3736/15-ц (провадження № 61-1420ск19), від 31 січня 2019 року у справі №442/2263/18 (провадження № 61-48691ск18), від 25 березня 2019 року у справі №346/3736/15-ц (провадження № 61-4960ск19). Таким чином, повторна неявка позивача не пов`язується з поважністю причин неможливості брати участь у розгляді справи, а судом береться до уваги сам факт повідомлення причин неприбуття його до суду. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №336/5225/18. З матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи, призначений на 30 травня 2023 року, сторона позивача повідомлялась під розписку, яка міститься у матеріалах справи (т. 1 а.с. 248); про судове засідання, призначене на 17 липня 2023 року, представник позивача був повідомлений шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, надану представником позивача для надсилання повідомлень про дати судових засідань (т. 2 а.с. 12). У судове засідання, призначене на 30 травня 2023 року, представник позивача не з`явився, надав суду 29 травня 2023 року клопотання про відкладення розгляду справи не менш, як на 6 тижнів, у зв`язку із травмою ноги, на підтвердження чого долучив до клопотання копію довідки КНП «КМКЛ №1» №4137 (т. 2 а.с. 9). Розгляд справи відкладено на 17 липня 2023 року, про що представника позивача ОСОБА_2 повідомлено на вказану ним електронну пошту. У судове засідання 17 липня 2023 року позивач та його представник не з`явилися. 14 липня 2023 року від адвоката Мамаєва Д.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі у Київському апеляційному суді, на підтвердження чого долучив відомості щодо призначення справи. Отже, зважаючи на викладені обставини справи та норми закону, беручи до уваги те, що адвокат позивача Мамаєв Д.Ю. повідомив суд завчасно про причини неявки в судове засідання, призначене на 17 липня 2023 року, на підтвердження чого надав відповідні докази, колегія суддів доходить висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позову без розгляду. Окрім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання позивачем та/або його адвокатом судової повістки про призначення справи до розгляду на 17 липня 2023 року, що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Згідно з підпунктом 1 частини третьої статті 3 ЦПК України верховенство права є однією із засад цивільного судочинства. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65). ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23). Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27). Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, з вищенаведених підстав колегія суддів не погоджується з постановленою ухвалою та уважає, що відповідно до вимог статті 379 ЦПК України така підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник