Постанова Київський апеляційний суд № 363/2447/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 363/2447/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15506/2023Головуючий у суді першої інстанції - Свєтушкіна Д.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Алейнік Любові Олексіївни, третя особа: ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року ТОВ «ФК «Траст Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПН КМНО Алейнік Л.О., третя особа: ОСОБА_2 , про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14.08.2023 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Траст Фінанс» до ОСОБА_1 , ПН КМНО Алейнік Л.О., третя особа: ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним відмовлено (т. 1 а.с. 51-57). 19.08.2023 представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, яка обґрунтовувалась тим, що позивачем було подано завідомо безпідставний позов, що не підтверджений жодними доказами, а також, позивач неодноразово подавав заяви про розгляд справи без його участі. Отже, такі дії з боку позивача призвели до затягування розгляду справи, що в цілому свідчить про його недобросовісність, що в сукупності призвело до виникнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 58-59зв.) Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04.09.2023 заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Харитончук О.Г. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ «ФК «Траст Фінанс» до ОСОБА_1 , ПН КМНО Алейнік Л.О., третя особа: ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФК «Траст Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. У задоволенні заяви в частині вимоги про відшкодування судових витрат у більшому розмірі відмовлено (т. 2 а.с. 81-85). В апеляційній скарзі, ТОВ «ФК «Траст Фінанс», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн відмовити повністю. Вказує, що даний спір виник внаслідок задвоєння (накладки) земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_2 стверджує, що вона не являється власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , що не відповідає дійсності та спотворювало фактичні обставини під час розгляду справи по суті. Вказане призвело до подання товариством необґрунтованого позову до ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки з таким самим кадастровим номером. Тому, з урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції мав покласти відшкодування судових витрат на ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 87-97). 23.10.2023 ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апелянт не вказує в яких діях ОСОБА_1 були ознаки зловживання правом та які саме її неправильні дії потягли за собою дії з боку апелянта стосовно поданні необґрунтованого позову. Окрім того, посилання товариства на ст. 141 ЦПК України, яку, нібито, порушив суд першої інстанції, стосується розподілу судових витрат між сторонами спору, якими є позивач та відповідач, третя особа не є учасником справи, отже, поведінка, позиція, міркування, тощо третьої особи, не мають значення для вирішення питанню стосовно розподілу витрат між сторонами спору, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2022 року товариством було подано даний позов. Використовуючи, визначене ст. 178 ЦПК України право, ОСОБА_1 було подано відзив на позов, у якому зазначала, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № б/н від 21.11.2022 у розмірі 40 000,00 грн. До відзиву було надано копію ордеру про надання правничої допомоги серії АА № 1000001 від 28.11.2022, копію договору про надання правової допомоги від 21.11.2022, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8514/10 від 28.11.2019 (т. 1 а.с. 181-184). 14.08.2023 представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було подано заяву про розгляд справи без участі відповідача, у якій просила суд першої інстанції врахувати те, що заяву про розподіл судових витрат буде подано протягом 5 днів в межах процесуального строку, з відповідними доказами розміру та складу таких витрат (т. 2 а.с. 46). 19.08.2023 ОСОБА_1 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої було надано копію акту наданих послуг від 15.08.2023, із визначенням наданих послуг та їх вартості, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги б/н від 21.11.2022, платіжні доручення від 22.11.2022 на суму 10 000,00 грн, а також, від 23.05.2023 на суму 10 000,00 грн (т. 2 а.с. 58-63). Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;, 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі з протилежною стороною). При цьому, норми статей 137, 141 ЦПК України спрямовані саме на захист прав та інтересів учасників судових процесів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість учасників отримати відшкодування понесених витрат, на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про стягнення понесених витрат на надання правничої допомоги, важливими є висновки у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Як свідчить практика, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, суд при зменшенні витрат на правову допомогу, також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та значенням справи для відповідача. Зазначені висновки позивачем не спростовано, а посилання апелянта на те, що судові витрати, ураховуючи предмет та підстави позову, мали бути стягнуті з третьої особи - ОСОБА_2 , є такими, що суперечать нормам процесуального закону, якими визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України). До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що безпосередньо ОСОБА_1 , як заявник щодо розподілу судових витрат, не оскаржує додаткове рішення та погоджується з ним, про що зазначає у своєму відзиві на апеляційну скаргу. За таких обставин, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» залишити без задоволення. Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 01 грудня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома