Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7677/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 р. Справа № 480/7677/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 31.07.23 по справі № 480/7677/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 у період починаючи з 24.02.2022 року та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168. - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року і по 30.06.2022 року як такому, що ніс службу, розташованому в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 року і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 року і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження ним військової служби у складі ВЧ НОМЕР_1 в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках Програми єПідтримка та безпосереднього прийняття участі у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, відповідачем всупереч приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова № 168) протиправно не нарахована та не виплачена ОСОБА_1 додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022, на яку позивач має право у період з 24.02.2022 по день винесення судового рішення. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі № 480/7677/22 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції, скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі № 480/7677/22 та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про протиправне здійснення відповідачем на власний розсуд нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у значно зменшеному розмірі, ніж належить, за відсутності жодного обґрунтовування визначення такого розміру спірної виплати, який нараховано та виплачено ОСОБА_1 за спірний період. Вважає, що невиконання ВЧ НОМЕР_1 положень Постанови № 168 підтверджується тим фактом, що у березні 2022 року розмір додаткової винагороди позивача склав 100000,00 грн, а у квітні 2022 року лише 46333,33 грн, однак вказану обставину судом першої інстанції було залишено поза увагою. На переконання апелянта, відсутність у відповідача бойових наказів та розпоряджень, журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки у ВЧ НОМЕР_1 , тобто обліку участі кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, свідчить про невиконання ВЧ НОМЕР_1 доручень, що містить телеграма Міністра оборони України № 248 від 07.03.2022, згідно з якою командир військової частини зобов`язаний затвердити окремий порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців підпорядкованих військових частин у бойових діях та забезпечити здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів. Не виконання відповідачем вказаних норм права є порушенням приписів наказу Міністерства оборони України від 06.10.2020 року № 363, яким затверджено Інструкцію з ведення Історичного формуляру, Історичної довідки та Журналу бойових дій, відповідно до якої ВЧ НОМЕР_1 зобов`язана вести журнал бойових дій з 24.02.2022. Разом з цим, суд першої інстанції, незважаючи на вчинення відповідачем вищевказаних порушень, відмовив у задоволенні позовних вимог, пославшись, зокрема, на відсутність задокументованого обліку бойових завдань, хоча така обставина перш за все свідчить про обґрунтованість тверджень позивача. Звернув увагу, що надання вищевказаних документів є обов`язком відповідача відповідно до вимог ст. 97 КАС України, однак суд першої інстанції проігнорував вказану норму та фактично переклав на позивача обов`язок доказування. Відповідач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначив, що позивачу виплачувалась додаткова винагорода до 100 тис. грн згідно з положеннями Постанови № 168, а саме пропорційно часу залучення його до заходів, пов`язаних із взяттям ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони або відсічі і стримування збройної агресії або перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), що підтверджується додатками до відзиву на позовну заяву та іншими матеріалами справи. Наголосив, що до суду першої інстанції представник позивача з клопотанням про зобов`язання відповідача надати роз`яснення механізму нарахування спірної виплати не звертався, адвокатських запитів в порядку ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до уповноважених органів не направляв; крім того такий механізм нарахування грошового забезпечення військовослужбовця був зрозумілий для суду першої інстанції, у зв`язку з чим застосування норм ст.72 КАС України є недоцільним. Зауважив, що зміст Порядку документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів, затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022, передбачає можливість, а не обов`язковість, використання одного документу з переліку (бойового наказу (розпорядження), наказу (по стройовій частині), журналу бойових дій) для встановлення правомірності видання наказу про таку виплату додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №

168. Твердження представника позивача про порушення посадовими особами ВЧ НОМЕР_1 наказу Міністерства оборони України від 06.10.2020 № 363 не були висвітлені у суді першої інстанції, в свою чергу апеляційна скарга не містить доказів поважності причини, з якої нові докази не були надані раніше. Також повідомив, що згідно довідки № 129/19 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 березня 2019 року ВЧ НОМЕР_1 має правовий статус суб`єкта - без права юридичної особи. Грошове забезпечення військовослужбовцям даної ВЧ НОМЕР_1 виплачується забезпечувальним органом - ВЧ НОМЕР_2 . Вся фінансова документація, договори та інші господарські операції ВЧ НОМЕР_1 погоджуються командиром ВЧ НОМЕР_2 . Перебування ВЧ НОМЕР_1 на балансі ВЧ НОМЕР_2 також підтверджуються телеграмою начальника відділу бухгалтерського обліку та виконання кошторису - заступника начальника фінансово-економічного управління Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України № 760/15/7877 від 04.08.2022 12:34:38 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09 вересня 2022 року №288. Вищенаведене, з урахуванням ч.3 ст.48 КАС України свідчить про подання позову ОСОБА_1 до неналежного відповідача. На підтвердження вищевказаного також свідчить те, що 23 вересня 2023 року саме командиром Військової частини НОМЕР_2 було призначено службове розслідування з приводу законності наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.07.2022 № 154 «Про виплату додаткової винагороди за лютий місяць 2022 року» та від 15.06.2022 № 107 «Про виплату додаткової винагороди за квітень місяць 2022 року», термін проведення якого встановлено до 12.10.2023. У надісланому до суду апеляційної інстанції клопотанні від 14.11.2023 відповідач повідомив, що пунктом 5 резолютивної частини наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 19.10.2023 № 100 вищезазначені накази № 154 та № 107 скасовані як такі, що не відповідають чинному законодавству, та не підлягають реалізації, що підтверджується копією витягу із наказу № 100 від 19.10.2023. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 24.02.2022 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплати додаткових винагород за відповідні місяці 2022 року та картки особового рахунку військовослужбовця №211 на 2022 рік (а.с.34) ОСОБА_1 та у лютому 2022 року отримав 5357,14 грн, у березні 2022 року 100000 грн, у квітні 2022 року 46333,33 грн, у травні 2022 року 30000 грн, у червні-серпні 2022 року по 30000 грн, а у вересні 2022 року та жовтні 2022 року відповідно по 51000 грн та 30000 грн додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Не погодившись з розміром отриманих вищевказаних виплат, вважаючи його протиправно зменшеним відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за спірний період, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача права на спірну винагороду в іншому розмірі ніж отримано, оскільки інформації щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на підтвердження таких обставин у інших періодах та розмірах, ніж визначив відповідач, до суду надано не було. З огляду на те, що за час виконання позивачем бойових розпоряджень вищого командування йому було нараховано та виплачено частину додаткової винагороди від 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 під час нарахування грошового забезпечення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ). Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За правилом ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Надалі, Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 18 квітня 2022 року № 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року. В подальшому, указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168 (в первісній редакції визначено, що на період дії воєнного стану). Положеннями абз.1 пункту 1 Постанови № 168 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз. 4 пункту 1 Постанови № 168). Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Згідно із пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, яка набрала чинності 24.03.2022, до вищезазначеної Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів та поліцейським доповнено словами а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка. У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754, яка набрала чинності 08.07.2022, до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Аналіз наведених норм права дозволяє колегії суддів дійти висновку, що на період дії воєнного стану (який було запроваджено Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та в подальшому строк дії якого в Україні було продовжено), ОСОБА_1 , як військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно та додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в районах здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. З наведеного слідує, що сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. Відповідно до п. 3 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 №248 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Положеннями пунктів 5 та 6 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 №248 визначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до цієї телеграми). Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Отже, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, наведеною у телеграмі МОУ від 07.03.2022 №

248. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, заперечуючи проти позову ОСОБА_2 щодо визнання протиправними своїх дій під час нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 з 24.02.2022 по день постановлення рішення суду першої інстанції вказує на те, що така додаткова винагорода виплачувалася позивачу у належних розмірах, водночас, звертає увагу суду на те, що не є належним відповідачем у справі. Згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Так, позивачем не заперечуються обставини щодо виплати йому додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, (пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів), у період участі з 24.02.2022 по 28.02.2022 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 08.07.2022 № 154 «Про виплату додаткової винагороди за лютий місяць 2022 року» (далі Наказ № 154). Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № 26-к ОСОБА_1 , останньому у лютому нарахована та виплачена додаткова винагорода у сумі 5357,14 грн, разом з цим, наказ № 154 на підставі якого було здійснено нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди було скасовано наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 19.10.2023 № 100 (далі Наказ № 100) з посиланням на невідповідність його чинному законодавству. При цьому, будь-якого іншого документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період з 24.02.2022 по 28.02.2022 матеріали справи не містять, а тому у колегії суддів відсутні підстави вважати, що ВЧ НОМЕР_1 було допущено протиправні дії щодо не нарахування та не виплати у належному розмірі ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди до 100000 грн за вказаний період. Згідно з карткою особового рахунку позивача у березні 2022 року йому нарахована та виплачена додаткова винагороду у сумі 100000 грн, що відповідає збільшеному розміру додаткової винагороди, визначеному Постановою № 168 відносно часу участі позивача у бойових діях та свідчить про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати спірної винагороди за вказаний період. Сторонами також не заперечуються обставини щодо виплати позивачу з 01.04.2022 по 30.04.2022 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 15.06.2022 № 107 «Про виплату додаткової винагороди за квітень місяць 2022 року» (далі Наказ № 107) додаткової винагороди у збільшеному розмірі, пропорційно дням участі у бойових діях. З наявного в матеріалах справи витягу зі списку особового складу (далі Витяг), який залучався до виконання бойових (спеціальних) операцій (а.с. 32) старший лейтенант ОСОБА_1 у квітні 2022 року залучався до виконання бойових завдань з 01.04.2022 по 07.04.2022 та з 15.04.2022 по 30.04.2022, тобто у підсумку 23 дні. Однак, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № 26-к ОСОБА_1 , останньому у квітні нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумі 46333,33 грн, що не відповідає визначеному Постановою № 168 розміру додаткової винагороди за період з 01.04.2022 по 07.04.2022 та з 15.04.2022 по 30.04.2022 з розрахунку 100000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах (23 дні з 30). Колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди у вказаний період у сумі 76666,59 грн (100000 грн / 30 днів = 3333,33 грн на день; 3333,33 * 23 календарних днів = 76666,59грн). Отже, з урахуванням виплаченої суми у розмірі 46333,33 грн сума недоплаченої позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови № 168 за період з 01.04.2022 по 07.04.2022 та з 15.04.2022 по 30.04.2022 складає 30333,26 грн. Також Витягом підтверджено, що старший лейтенант ОСОБА_1 у травні 2022 року залучався до виконання бойових завдань у періоди з 02.05.2022 по 03.05.2022, з 05.05.2022 по 05.05.2022, з 09.05.2022 по 09.05.2022, з 12.05.2022 по 13.05.2022 та з 14.05.2022 по 15.05.2022, тобто у підсумку 8 днів. Разом з тим, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № 26-к ОСОБА_1 , у травні 2022 позивач отримав додаткову винагороду лише 30000 грн, що не відповідає сумі додаткової винагороди за 8 днів з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (30000+(70000/31 календарних дні * 8 днів безпосередньої участі) = 48064,48 грн. Отже, з урахуванням виплаченої суми у розмірі 30000 грн наявна недоплата позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови № 168 за травень 2022 року у розмірі 18064,48 грн. Крім того, вищезазначеним Витягом підтверджено залучення позивача до виконання бойових завдань у період з 04.06.2022 по 05.06.2022 та з 22.06.2022 по 22.06.2022, тобто у підсумку 3 дні. Однак, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № 26-к ОСОБА_1 , у червні 2022 року позивач отримав додаткову винагороду лише 30000 грн, що не відповідає сумі додаткової винагороди за 3 дні з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (30000+(70000/30 календарних днів * 3 днів безпосередньої участі) = 36999,99 грн. Отже, з урахуванням виплаченої суми у розмірі 30000 грн наявна недоплата позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168 за червень 2022 року у розмірі 6999,99 грн. За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права для нарахування та виплати збільшеної додаткової грошової винагороди до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", а саме за квітень 2022 року у розмірі 30333,26 грн, за травень 2022 року у розмірі 18064,48 грн та за червень 2022 року у розмірі 6999,99 грн. Щодо наявності у позивача права на отримання збільшеної грошової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови № 168 у період з липня 2022 року по жовтень 2022 року, колегія суддів зазначає наступне. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_3 за період липень серпень 2022 року позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн, у вересні 2022 року позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 51000 грн, у жовтні 2022 року розмір нарахованої та виплаченої позивачу додаткової винагороди склав 30000 грн. При цьому, у даній справі позивач не заперечує виплату йому додаткової грошової винагороди у зазначених розмірах, спірним є саме право на отримання збільшеної додаткової грошової винагороди до 100000 грн, передбаченої Постановою №

168. Колегія суддів враховує, що позивач, як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі, викладаючи власну позицію та вказуючи на наявність у ОСОБА_1 законного права на отримання належних йому нарахувань та виплат відповідно до Постанови № 168, посилається лише на те, що позивач є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , однак, жодним чином не вказує періоду безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Крім того, матеріали справи також не містять жодних доказів (рапорти, накази чи інше) щодо безпосередньої участі позивача з липня по жовтень 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій. При цьому, за змістом Постанови № 168 відсутність наказу суб`єкта владних повноважень про призначення додаткової винагороди у конкретній сумі унеможливлює проведення грошового платежу (ініціювання переказу коштів) на користь громадянина. Наведене дає підстави стверджувати, що за період з липня по жовтень 2022 року не існувало правових підстав для виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди, виходячи із розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Колегія суддів зазначає, що позивач у своїх вимогах просив захистити порушене право у період з 24.02.2022 по день ухвалення судового рішення, однак, враховуючи, що позовна заява була подана у листопаді 2022 року, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, які стосуються періоду з грудня 2022 року по день ухвалення рішення, є такими, що заявлені на майбутнє, а тому не можуть бути розглянуті судом. Щодо тверджень ВЧ НОМЕР_4 про заявлення позивачем вимог до неналежного відповідача слід зазначити таке. Колегією суддів встановлено, що позивач відповідно до посвідчення НОМЕР_5 від 04.05.2022, виданого ВЧ НОМЕР_2 , перебуває на військовій службі в Збройних Силах України Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 20 (а.с. 30) старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 з 24 лютого 2022 року. З наявної в матеріалах справи довідки від 25.07.2019 № 129/19 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Військова частина НОМЕР_1 має правовий статус суб`єкта - без права юридичної особи. Відповідно до пункту 13 листа начальника бухгалтерського обліку та виконання кошторису - заступника начальника фінансово-економічного управління Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України № 760/15/7877 від 04.08.2022, з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України запропоновано зарахувати з 01.08.2022 на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 - Військові частини НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 , яка в свою чергу є відповідачем по справі. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.09.2022 № 288, з метою належної організації фінансового господарства Військової частини НОМЕР_2 та зарахованих до неї на фінансове забезпечення Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 встановлено, зокрема, створити об`єднане фінансове господарство та затвердити Положення про об`єднане фінансове господарство Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин зарахованих на фінансове забезпечення; - створити об`єднану фінансово-економічну службу Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 до складу якої включити особовий склад фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 та затвердити схему організації спільного фінансового господарства Військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України; - об`єднану фінансово-економічну службу розміщувати в приміщенні фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 ; - керівником об`єднаної фінансової служби Військової частини НОМЕР_2 визначити помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 . Аналіз вищевказаних документів дозволяє дійти висновку, що тільки з 09.09.2022 створено об`єднану фінансово-економічну службу Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 , до складу якої включено особовий склад фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_2 та Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та НОМЕР_1 та затверджено схему організації спільного фінансового господарства Військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Таким чином, перебування Військової частини НОМЕР_1 на балансі Військової частини НОМЕР_2 документально підтверджується з 09.09.2022, натомість, позовні вимоги заявлено за період з 24.02.2022 по дату ухвалення рішення (31.07.2023). За таких обставин, Військова частина НОМЕР_1 у період з 24.02.2022 по 08.09.2022 мала відповідні статус та повноваження, зокрема, щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №

168. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Разом з цим, позовні вимоги за період з 09.09.2022 по 31.07.2023 заявлені позивачем до неналежного відповідача, оскільки лише з 09.09.2022 саме на ВЧ НОМЕР_2 покладено повноваження щодо фінансового забезпечення ВЧ НОМЕР_1 , як відокремленого, підпорядкованого їй підрозділу, визначеного Міністерством оборони України. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що саме ВЧ НОМЕР_4 проводила нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 08.09.2022, а відтак, за вказаний період, ВЧ НОМЕР_4 є належним відповідачем у справі. Водночас, з 09.09.2022 вищевказані повноваження здійснює ВЧ НОМЕР_2 , яку судом першої інстанції не було залучено в якості належного відповідача у справі. Відповідно до ч. 3 статті 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України). Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач вказує відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18. Як вбачається з матеріалів справи, відповідного клопотання про заміну відповідача на належного позивачем не заявлялось, в якості належного відповідача у справі ВЧ 7045 судом першої інстанції не залучено. Колегія суддів наголошує, що важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості. Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до статті 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За встановлених у справі обставин, враховуючи, що станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення по даній справі ВЧ НОМЕР_1 позбавлена фінансово-забезпечувальних повноважень по виплаті грошового забезпечення особовому складу, звернення позивача до відповідача з вимогою про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недоплачену збільшену грошову винагороду до 100 тисяч грн, передбачену Постановою № 168, за квітень, травень, червень 2022 року, є неналежним способом захисту порушеного права. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, не здійснивши заміну неналежного відповідача або залучення в якості другого відповідача, ВЧ НОМЕР_12 , що могло бути проведено виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, відтак рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі № 480/7677/22 підлягає зміні з підстав та мотивів відмови в задоволенні позову, шляхом викладення його в редакції цієї постанови. Одночасно колегія суддів роз`яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача з урахуванням вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції згідно з якими ОСОБА_1 має право на отримання недоплаченої йому збільшеної грошової винагороди відповідно до Постанови № 168 за періоди його безпосереднього залучення до виконання бойових (спеціальних) операцій у квітні 2022 року (з 01.04.2022 по 07.04.2022 та з 15.04.2022 по 30.04.2022) у розмірі 30333,26 грн, у травні 2022 року (з 02.05.2022 по 03.05.2022, з 05.05.2022 по 05.05.2022, з 09.05.2022 по 09.05.2022, з 12.05.2022 по 13.05.2022 та з 14.05.2022 по 15.05.2022) у розмірі 18064,48 грн та за червень 2022 року (з 04.06.2022 по 05.06.2022 та з 22.06.2022 по 22.06.2022) у розмірі 6999,99 грн. При цьому, слід звернути увагу апелянта на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Вищенаведеним ознакам рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі № 480/7677/22 не відповідає. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі № 480/7677/22 - змінити з підстав та мотивів відмови в задоволенні позову, шляхом викладення його в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій