Постанова 4821 № 702/179/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1709/23Головуючий по 1 інстанції Справа №702/179/23 Категорія: 304090000 Нейло І.М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л. секретар Новицька Н.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Ніколаєнко Олени Миколаївни на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2023 року, у складі судді Нейло І.М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У березні 2023 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 01.11.2011 р. у сумі 30 874,91 грн. станом на 09.02.2023 р. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 01.11.2011 р. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідач ознайомлена із умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що також підтверджується її підписом. Вказував, що для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку та в подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 25 000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Однак, відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, а саме, не сплачувала своєчасно банку грошові кошти для погашення боргу, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором та станом на 09.02.2023 складає 30 874, 91 грн., з яких: 25256, 99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5617, 92 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2023 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 01.11.2011 у сумі 25 256 грн 99 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору в сумі 2200 грн. Задовольняючи частково позов, суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено належними доказами конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, в анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними кошами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а, відтак, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку не повернуті банку, суд дійшов висновку про стягнення з боржника заборгованості за тілом кредиту в сумі 25 256, 99грн. Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати заочне рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, ухваливши в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Скаржник вважає, що суд помилково зробив висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Наголошує на тому, що разом із заявою-анкетою 01.11.2011 відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки. Зазначає, що відповідно до умов даної довідки сторонами були узгоджені, зокрема, базова процентна ставка 2,5 % на місяць та інші умови користування кредитними коштами. Скаржник звертає увагу, що підписання заяви-анкети являється виявленням бажання долучитися до Умов та правил кредитування, а довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» - це частина договору приєднання, яка містить конкретні умови користування кредитними коштами. На переконання скаржника, позивачем доведений факт узгодження з позичальником процентної ставки у розмірі 30 % на рік, пені, штрафу та комісії, з розрахунку заборгованості вбачається кількість днів прострочки, за які нарахована заборгованість за процентами, а тому відмова у задоволенні вимог з стягнення процентів є порушенням статей 1048, 1054 ЦК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги банк посилається на правові висновки викладені у постановах ВС від 23.12.2019 у справі № 572/1169/17, від 04.12.2019 у справі №750/6058/17-ц, від 19.09.2019 у справі №127/7543/17, від 07.04.2021 у справі №724/970/20, відповідно до яких узгодження між сторонами базового розміру процентної ставки є підставою для задоволення вимог з стягнення заборгованості. Скаржник вважає, що суд помилково застосував при вирішення позову правовий висновок, висловлений у постанові ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки обставини справи відрізняються від обставин у даній справі, оскільки у справі, що переглядалась ВС відповідач не визнавав позов, а в даній справі відповідач ніяких заперечень не подавав. ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,згідно копії анкети-заяви від 01.11.2011 року ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Договір). Представником позивача у якості додатків до вказаного позову також долучено Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Паспорт споживчого кредиту та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/). Водночас, у анкеті-заяві від 01.11.2011 року, яка підписана від ОСОБА_1 , відсутні будь-які відмітки про її бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна» певного виду, з подальшим встановленням на ній кредитного ліміту у певному розмірі, а також те, що вона отримала Пам`ятку клієнта, яка містить тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, та ознайомилась з їх змістом. На виконання кредитного договору ОСОБА_1 банком було видано кредитні картки № НОМЕР_1 від 01.11.2011 з строком дії 09/15, № НОМЕР_2 від 27.06.2015 з строком дії до 06/19, № НОМЕР_2 від 02.09.2015 з строком дії до 06/19, № НОМЕР_3 від 04.10.2017 з строком дії до 07/21, № НОМЕР_4 від 21.08.2018 з строком дії до 04/22 (а.с.33). У своєму позові Банк стверджував про те, що підписана відповідачем анкета-заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, який збільшувався до 25 000 грн. Через невиконання відповідачем договірних зобов`язань у нього утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача станом на 09.02.2023 становить 30 874 грн 91 коп. і складається з наступного: - 25 256 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту - 5617 грн 92 коп. заборгованість за нарахованими відсотками; - 0 грн. 00 коп. нарахована пеня; - 0 грн. 00 коп. комісія. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У анкеті-заяві про одержання кредиту від 01.11.2011, підписаній сторонами, відсутні умови договору про визначення розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, стягнути заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками за користування кредитом. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Скаржником оскаржується рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, а тому колегія суддів переглядає рішення лише в цій частині, та не входить в обговорення законності та обґрунтованості рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 01.11.2011 року та виписки за договором, посилався на Паспорт споживчого кредиту, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», та Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», що розміщений на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 01.11.2011 року, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також розмір і порядок їх нарахування. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою- споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Згідно з п. 22 ч.1 ст.1 вказаного закону споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що також зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Апеляційний суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов, отже стверджувати, що з 2011 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2023 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та порядок нарахування відсотків, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи, який колегія суддів відхиляє як неналежний та недопустимий доказ, з підстав недоведення того, що він є невід`ємною частиною договору від 01.11.2011. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, яку обгрунтовано застосував суд першої інстанції. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 01.11.2011 не містить достатніх відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем. Незазначеною є і схема погашення кредиту, нарахування відсотків та міри відповідальності за порушення зобов`язань. Крім того, колегія суддів критично оцінює надані позивачем копію Паспорта споживчого кредиту від 02.06.2021 (а.с.36-39), наданого банком до суду першої інстанції, на який посилається банк, як на доказ, що підтверджує ознайомлення та погодження з відповідачем істотних умов договору, зокрема, з розміром відсотків за користування кредитом та копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.35). Так, анкета-заява не містить відповідної інформації про наявність невід`ємних додатків до кредитного договору від 01.11.2011 у вигляді Паспорту споживчого кредиту або Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Крім того, відповідно до Паспорту споживчого кредиту, інформація, яка наведена у ньому була надана ОСОБА_1 02.06.2021 та підписана останньою в цей же день. Натомість, кредитний договір у формі анкети-заяви було укладено 01.11.2011. Враховуючи ту обставину, що Паспорт споживчого кредиту було підписано майже через 10 років після підписання анкети-заяви від 01.11.2011, колегія суддів доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що дана копія Паспорту є невід`ємною частиною кредитного договору від 01.11.2011 (у формі анкети-заяви) та його умови, зокрема, строк договору, порядок повернення кредиту, розмір та порядок нарахування пені, штрафу, процентної ставки при невиконанні зобов`язання, з якими ознайомлений відповідач, стосуються саме анкети-заяви від 01.11.2011. Колегія суддів також відхиляє, як належний доказ погодження з позичальником розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитом - Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», оскільки в анкеті-заяві не вказано про обраний позичальником вид кредитування та не зазначено про такий додаток до договору. Отже, підстав вважати дану Довідку належним доказом на підтвердження погодження з ОСОБА_1 розміру відсотків за користування кредитними коштами до договору від 01.11.2011, у колегії суддів не має. Тобто, до позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання анкети-заяви, відповідач був ознайомлений саме з заявленими позивачем умовами кредитування з використанням кредитки. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач не підписував наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, то такий доказ є неналежним і не береться до уваги судом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий позивачем Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. З огляду на це, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції, під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 01.11.2011 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на те, що позивачем не доведено належними доказами заборгованості відповідача по відсоткам за користування кредитним коштами, тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні даних вимог є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права на основі всебічного розгляду справи. Інші доводи, наведені в обгрунтування апеляційної скарги, суттєвими не являються та не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів доходить висновку, що заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2023 року є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування або зміни, за наведеними у скарзі доводами немає. На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 374-376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Ніколаєнко Олени Миколаївни Апеляційну - залишити без задоволення. Заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2023 року у даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України. Судді: Ю.В. Сіренко О.М. Новіков Т.Л. Фетісова