Постанова Одеський апеляційний суд № 522/2891/20

Номер провадження: 22-ц/813/6793/23 Справа № 522/2891/20 Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 27.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В., за участю секретаря судового засідання Долгової В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року, за заявою ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2021 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 25.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення у цій справі, в обґрунтування якої зазначив, що на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2021 року видано виконавчий лист № 522/2891/20, який 09.03.2023 року Управлінням Державної казначейської служби України у м. Одесі повернуто на підставі пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, оскільки Одеська міська рада не має відкритих рахунків в органі Казначейства, з яких могло б бути здійснене безспірне списання коштів, тому вважав що є підстави для зміни способу виконання рішення. ОСОБА_1 просив суд змінити порядок виконання рішення від 23.03.2021 року шляхом стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 109622,41 грн та витрат на проведення оцінки у розмірі 2500 грн за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради. Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 06 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовив. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про зміну способу виконання рішення задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим що, Одеська міська рада та її виконавчий комітет складають єдину загальну систему відповідного органу місцевого самоврядування та відповідають за зобов`язаннями, які випливають з реалізації прав та обов`язків органу місцевого самоврядування. Вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що задоволення заяви призведе до заміни відповідача у справі на стадії виконання рішення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.06.2023 року роз`яснювалось Одеській міській раді право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Одеська міська рада копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію апеляційної скарги отримала 25.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримав 30.06.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 приймав участь у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Представник Одеської міської ради - Старостін О.С. приймав участь у судовому засіданні, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Одеський апеляційний суд ухвалою від 27.11.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив долучити до матеріалів справи: копію листа ГУДКС від 05.04.2023 року № 04-12/2902, копії листів юридичного департаменту ОМР від 19.04.2023 та 20.04.2023 року, копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2023 року та постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2023 року. Апеляційна скарга не містить обґрунтувань пропуску строку на подання до суду першої інстанції вказаних доказів. 04.10.2023 року від заявника надійшли додаткові пояснення, проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що додаткові пояснення заявника, у розумінні положень ст. 174 ЦПК України, не є заявою по суті справи. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Посилання скаржника на неможливість подання доказів до суду першої інстанції у зв`язку з їх отримання після постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів відхиляє, оскільки така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 922/393/18. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважала за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення нових доказів, доданих до апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник фактично просить суд замінити сторону виконавчого провадження з Одеської міської ради на Виконавчий комітет Одеської міської ради. Також заявником не наведено обставин, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення та не надано доказів на підтвердження обставин. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Відповідно до частин 1, 8 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Повноваження виконавчого комітету ради, визначені статтею 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Належне виконання рішення суду є важливим і невід`ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини. Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони у справі про встановлення або зміну способу й порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання. Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.05.2020 року у постанові № 2-1927/11. Звертаючись з заявою про зміну способу виконання судового рішення ОСОБА_1 просив стягнути з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 109622,41 грн та витрат на проведення оцінки у розмірі 2500 гривень за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради, оскільки Одеська міська рада не має відкритих рахунків в органі Казначейства, з яких могло б бути здійснене безспірне списання коштів. З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 109622,41 грн та витрати на проведення оцінки у розмірі 2500 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року змінено та в частині задоволених позовних вимог скасовано. Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна залишено без задоволення. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду від 25.01.2023 року постанову Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна скасовано. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна залишено в силі. 20.02.2023 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 522/2891/20 про стягнення з Одеської міської ради (ЄПРОУ 26597691) на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 109622,41 грн та витрат на проведення оцінки у розмірі 2500 грн. Згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року відповідачем у справі є Одеська міська рада. Виконавчий комітет Одеської міської ради не визначено відповідачем у правовідносинах щодо стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 109622,41 грн та витрат на проведення оцінки у розмірі 2500 грн. Виконавчий комітет Одеської міської ради не входить до складу сторін у цивільній справі № 522/2891/20. Відповідно до положень статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради самостійно реалізують надані їм повноваження та відповідно до ст. 74 цього Закону несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Згідно відповіді № 328795 від 20.11.2023 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Одеська міська рада зареєстрована в якості юридичної особи 17.05.2005 року за номером 15561200000007886 та має ідентифікаційний код юридичної особи 26597691. Виконавчий комітет Одеської міської ради зареєстрований в якості юридичної особи 2.05.1997 року за номером 15561200000007885 та має ідентифікаційний код юридичної особи 04056919, що підтверджується відповіддю № 328825 від 20.11.2023 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З викладеного вбачається, що Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради є різними юридичними особами, отже мають різні повноваження. Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом. Зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Такий висновок викладеного Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 264 ЦПК України). Зміна способу виконання рішення у цій справі призведе до фактичної зміни рішення Приморського районногосуду м. Одеси від 23 березня 2021 року, зокрема, зобов`язання боржника Одеської міської ради буде покладено на іншу юридичну особу - виконавчий комітет Одеської міської ради, який не є стороною спірних правовідносин та, відповідно, участі у розгляді справи не приймав. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що 02.05.2023 року Відділом примусового виконання відкрито виконавче провадження № 71707950 з примусового виконання виконавчого листа № 522/2891/20, виданого Приморським районним судом м. Одеси. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання 02.06.2023 року винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу. У судовому засіданні під час апеляційного перегляду представник Одеської міської ради зазначив, що на час розгляду справи виконавцем 17.08.2023 року відкрито інше виконавче провадження № 72567607 з примусового виконання виконавчого листа № 522/2891/20, виданого Приморським районним судом м. Одеси 20.02.2023 року та вчиняються дії щодо його примусового виконання. Вказані обставини представник скаржника у судовому засіданні не заперечував. Тому, колегія суддів вважає, що заявником не доведено обставин об`єктивної (безумовної) неможливості виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року у спосіб, раніше встановлений судом, шляхом стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 109622,41 грн та витрат на проведення оцінки у розмірі 2500 гривень. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 01 грудня 2023 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов В.В. Кострицький