Постанова 4803 № 201/9693/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9050/23 Справа № 201/9693/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Демченко Е.Л., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна) про визнання договорів дарування недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: 22 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна про визнання договорів дарування недійсними. Разом із позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:160:0006, площею 0,0287 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 837563612101, розмір частки: 58/100; домоволодіння, загальною площею 317,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 790247212101, розмір частки: 41/100. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна) про визнання договорів дарування недійсними відмовлено (а.с.83). Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким застосувати заходи забезпечення позову (а.с.112-116). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Судом 1 інстанції встановлено, що 20.10.2021р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір позики, на підставі якого позивач ОСОБА_1 передав відповідачеві ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 20 887 доларів США, зі строком повернення до 20.01.2022р. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2023р. по справі №201/9121/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 20.10.2021 у розмірі 40 212,05 доларів США, з яких: сума боргу 19 887 доларів США, три відсотки річних за період з 20.01.2022 по 16.11.2022 - 438,05 доларів США, пеня 19 997 доларів США. Рішення набрало законної сили 23.05.2023р. Постановами приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. від 27.06.2023 відкриті виконавчі провадження № 72120995 та №72121103, про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості у розмірі 40 212,05 доларів США, у порядку примусового виконання рішення суду. 19.12.2022р. ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_3 договір дарування 58/100 часток земельної ділянки, що розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 837563612101, посвідчений Бунякіною О.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1387. Також 19.12.2022р. ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_3 договір дарування 41/100 часток домоволодіння, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 790247212101, який був посвідчений Бунякіною О.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1390. Факт укладення правочинів підтверджений відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на два об`єкти нерухомого майна (будинок та земельну ділянку) є явно не співмірним, адже їх вартість, не дивлячись на те, що позивач не надав суду відомостей про їх ринкову вартість, значно перевищує суму боргу. Також позивач не надав жодних доказів того, що відповідач не має у власності іншого майна, за рахунок якого можливо здійснити погашення боргу або доходів. Проте погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може. Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Відповідно до п.1-3 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; інше. Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. З матеріалів справи вбачається, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, спрямовані на захист його майнових прав, оскільки відповідач усувається від виконання рішення суду, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом, тобто між сторонами дійсно виник спір. На зазначене суд 1 інстанції уваги не звернув і дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, пославшись на явну не співмірність виду забезпечення заявленим позовним вимогам. З урахуванням предмету та підстав позову, з яким позивач звернувся до суду, мети забезпечення позову, зокрема, для забезпечення захисту прав позивача, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити заяву та забезпечити позов, шляхом заборони вчиняти певні дії. Вказаний вид забезпечення на переконання суду є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Обраний судом вид забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує прав відповідача у справі, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу. З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, ураховуючи характер та обсяг позовних вимог, колегія суддів вважає що заява про забезпечення позову повинна бути задоволена. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна) про визнання договорів дарування недійсними - задовольнити. Заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:160:0006, площею 0,0287 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 837563612101, розмір частки: 58/100; домоволодіння, загальною площею 317,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 790247212101, розмір частки: 41/100. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: