Постанова Хмельницький апеляційний суд № 681/428/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року м. Хмельницький Справа № 681/428/23 Провадження № 22-ц/4820/2018/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 30 серпня 2023 року, суддя Горгулько Н.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, встановив: В березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в загальному розмірі 18269,12 грн., витрати за надання кваліфікованої правничої допомоги в сумі 8000 грн. та сплачений ним судовий збір в сумі 1073, 60 грн. В обґрунтування вимог позову зазначив, що 29.07.2022 року, приблизно о 22 год. 30 хв., поблизу будинку АДРЕСА_1 , до нього підійшов ОСОБА_1 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, обізвав його нецензурними словами, потягнув на себе передні дверцята автомобіля позивача і через вікно схопив його за одяг, замахнувся і намагався вдарити по обличчю, вдарив по важелю перемикання коробки передач, пошкодивши його, після чого безпричинно пошкодив два дзеркала заднього виду у належному йому автомобілі і намагався рукою розбити переднє вітрове скло. Того ж дня, після даної події, він подав заяву до відділення поліції в м. Полонне, яка була зареєстрована за №2494 в журналі єдиного обліку. Пізніше відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, який було направлено до Полонського районного суду. Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 08.08.2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП було закрито у зв`язку з тим, що в діях останнього вбачалися ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. В подальшому, кримінальні провадження було закрито за відсутності складу кримінального правопорушення. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №37/08/22 від 08.09.2022 року, вартість матеріального збитку, завданого йому, як власнику автомобіля «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження відповідачем, становить 13769,12 грн. За проведення автотоварознавчого дослідження ним сплачено 4500 грн. Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 30.08.2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18269,12 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, 8000 грн. витрат за надання кваліфікованої правничої допомоги та 1073,60 грн. судового збору. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 своєю протиправною поведінкою умисно неправомірно пошкодив майно позивача ОСОБА_2 , автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , розмір заподіяної шкоди становить 18269,12 грн., що підтверджено документально. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги вказав, що суд безпідставно прийняв до уваги висновок автотоварознавчого дослідження, яке не є висновком експерта, необґрунтовано стягнув витрати на правничу допомогу, оскільки розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що викладені в сказі доводи зводяться до невірного тлумачення апелянтом норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.14). Як вбачається з постанови Полонського районного суду Хмельницької області від 08.08.2022 року у справі №681/682/22, 29.07.2022 року, приблизно о 22 год. 30 хв., на дорозі в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , шляхом нанесення ударів рукою, умисно безпричинно пошкодив два дзеркала заднього виду автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 3016 грн., порушив громадський порядок та спокій громадян. Провадження у справі закрито, так як в діях ОСОБА_1 вбачалися ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, матеріали справи передано в прокуратуру для організації проведення реєстрації в ЄРДР зазначеного факту з метою подальшого прийняття кваліфікованого процесуального рішення, передбаченого діючим законодавством (а.с.15). 03.10.2022 року відомості по факту хуліганства були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022244060000724, за ч. 1 ст. 296 КК України. 04.10.2022 року, в порядку ст. 55 КПК України, позивача було визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. 24.10.2022 року дізнавачем СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (а.с.24). Постанова про закриття кримінального провадження позивачем була оскаржена в порядку ст.ст. 303, 304 КПК України (а.с.39-40). Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.11.2022 року постанова про закриття кримінального провадження від 24.10.2022 року була скасована (а.с.42-44). Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_1 від 15.10.2022 року у кримінальному провадженні №12022244060000724, він визнав, що 29.07.2022 року, приблизно о 22 год. 30 хв., у нього виник словесний конфлікт з водієм таксі щодо неправильної зупинки останнього, під час якого ОСОБА_2 схопив його рукою за одяг і наніс удар кулаком в обличчя; від удару він ( ОСОБА_3 ) похилився на автомобіль і випадково пошкодив праве дзеркало заднього виду (а.с. 54). Згідно з даними протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 23.11.2022 року у цьому ж кримінальному провадженні, 29.07.2022 року, о 22 год. 30 хв., до нього зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що пошкодили його автомобіль, якого просив допомогти відбуксирувати додому. Коли він приїхав на місце, то побачив, що поряд з Дончуком та його авто перебуває наряд поліції, невідомий чоловік і дві жінки. ОСОБА_2 пояснив, що у нього виник конфлікт з тим чоловіком. Він бачив, що в автомобілі пошкоджено два дзеркала заднього виду та коробка передач, оскільки було неможливо вимкнути важіль перемикання передач з другого положення. В подальшому ОСОБА_2 на власному авто на другій передачі поїхав додому (а.с. 55). Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 22.12.2022 року, який працює поліцейським СРПП ВПД №3 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, 29.07.2022 року, о 22 год. 37 хв., на службовий планшетний пристрій надійшло повідомлення від диспетчера таксі «Атлант» про те, що телефонував таксист ОСОБА_6 і повідомив, що на виклику йому пошкодили автомобіль та було чути крики. Коли прибув за вказаною адресою, до нього звернувся ОСОБА_2 , який повідомив, що приїхав на виклик на власному автомобілі марки «Volkswagen Golf», і у нього виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 пошкодив його транспортний засіб, а саме, коробку перемикання передач та два дзеркала заднього виду. Він бачив на автомобілі пошкоджені два дзеркала заднього виду, одне було викручене, а інше відламане і трималося на дротах; щодо коробки передач, то візуально він не міг встановити наявність пошкоджень, але дізнався зі слів ОСОБА_2 , що від удару заклинило важіль перемикання передач (а.с.56). 29.12.2022 року дізнавач СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області вдруге виніс постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (а.с. 58-59). 14.02.2023 року позивач звернувся до начальника Полонського ВПД №3 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області з письмовою заявою про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України (а.с. 60-61). Відповідно до повідомлення №839/121/113-2023 від 06.03.2023 року начальника ВПД №3 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області позивача проінформовано, що склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 194 КК України передбачає заподіяння шкоди у великих розмірах, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тому зі змісту даних матеріалів не вбачається складу кримінального чи адміністративного правопорушення (а.с. 62). Згідно з висновком експерта №37/08/22 автотоварознавчого дослідження від 08.09.2022 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження відповідачем, становить 13769,12 грн. (а.с. 19-36). Вартість автотоварознавчого дослідження становить 4500 грн., яке було сплачено ОСОБА_2 (а.с. 16-18). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Умовами застосування цієї норми права є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України). Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. До подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 року у справі №643/16465/15-ц, від 13.03.2019 року у справі №727/6631/17, від 25.02.2019 року у справі №466/4051/15-ц. Враховуючи, що обставини заподіяння шкоди, а саме факт заподіяння діями відповідача шкоди та його розмір обґрунтовано доведено позивачем, відсутність своєї вини належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову. Відповідно до частин 2, 3 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18). Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 20.03.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Олексюком І.О., сторонами погоджено, що розмір гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції встановлено у фіксованому вигляді, що складає 8000 грн. ОСОБА_2 сплатив для адвоката Олексюка І.О. 8000 грн., що підтверджено даними розрахунку витрат на правову допомогу та квитанцією. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19). Зважаючи на складність справи, предмет доказування у даній справі, обсяг зібраних доказів, складність застосування норм права, складення позовної заяви та інших процесуальних документів, які були подані адвокатом у даній справі, колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої позивачем до відшкодування в сумі 8000 грн. не є завищеним і відповідає об`єму фактично наданої адвокатом клієнту правової допомоги. Доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення позивачем розміру заподіяної шкоди неналежними засобами доказування, зокрема, актом товарознавчим дослідженням, а не висновком експерта є необґрунтованим та зводяться до невірного тлумачення норм процесуального права. Як вбачається зі змісту вищевказаного документу, він є висновком експерта №37/08/22 автотоварознавчого дослідження, проведеним судовим експертом Демешком В.Ю., який власноручним підписом підтвердив свою обізнаність із кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок, передбачену ст. 384 КК України. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування або зміни з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 30 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова