Постанова 4824 № 757/36687/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Хайнацький Є.С. Єдиний унікальний номер справи № 757/36687/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/11643 /2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В. секретар - Олешко Л.Ю. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року та на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України про стягнення заробітної плати, витрат на правову допомогу. Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 005 820 грн. заборгованості із заробітної плати та судові витрати. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 04 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», та ОСОБА_1 було укладено контракт, яким врегульовано трудові відносини між сторонами щодо виконання позивачем роботи на посаді заступника голови Правління АТ «Ощадбанк». До цього контракту в подальшому було укладено додаткові угоди від 03 серпня 2017 року, від 03 грудня 2019 року та від 29 липня 2020 року. Згідно з п. 3.1 вказаного контракту у редакції від 03 серпня 2017 року посадовий оклад позивача становив 256 000 грн. У подальшому при зміні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України, розмір посадового окладу позивача мав перераховуватись та встановлюватись у сумі, кратній восьмидесяті розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України. Контракт було припинено 05 квітня 2021 року, позивача звільнено з АТ «Ощадбанк». Позивач зазначає, що в період з квітня 2020 року по вересень 2020 року відповідач виплатив позивачу посадовий оклад у розмірі 47 230 грн за кожний місяць роботи, що за вказаний період часу є меншим ніж сума посадового окладу, яка підлягала сплаті позивачу відповідно до умов контракту , таким чином відповідач не доплатив йому 2 005 820 грн. Позивач вважає, що відповідач не мав права самостійно зменшувати посадовий оклад позивача без внесення відповідних змін до контракту, укладеного між сторонами, у якому визначено цей посадовий оклад. Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ч. 3 ст. 21, ст. 103 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 20, 22, 29 Закону України «Про оплату праці», позивач звернувся до суду з указаним позовом. У прохальній частині позову просив: Стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 005820 грн, Стягнути витрати на правову допомогу, судові витрати. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить залучити до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Кабінет Міністрів України; відмовити позивачу в позові повністю у зв`язку з його безпідставністю та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на оплату правової допомоги. Відзив обґрунтований тим, що виплата заробітної плати здійснювалась позивачу в повному обсязі відповідно до контракту та вимог законодавства, чинного на час здійснення виплат. Остаточний розрахунок з позивачем було проведено в повному обсязі в останній день роботи. Зокрема, при зміні розміру мінімальної заробітної плати чинним законодавством посадовий оклад позивача підлягав перерахунку. Прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18 квітня 2020 року, та прийняття Кабінетом Міністрів України на реалізацію цього Закону розпорядження «Про деякі питання виплати заробітної плати та винагороди керівникам акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 29 квітня 2020 року № 479-р відповідає вимогам ст. 94 КЗпП України та ст. 8 Закону України «Про оплату праці». Оскільки положеннями вказаних Закону та розпорядження не вносились зміни до умов оплати праці, то попередження працівників про запровадження нових або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не застосовуються (ст. 103 КЗпП України, ст. 29 Закону України «Про оплату праці»). Представника позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що вказані відповідачем нормативні та індивідуальні акти не є достатньою підставою для одностороннього відступлення від умов контракту, укладеного з позивачем, та зміни умов оплати праці. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання виплати заробітної плати та винагороди керівникам акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 29 квітня 2020 року № 479-р містить рекомендацію, а не припис і не є підставою для односторонньої зміни умов оплати праці. Щодо залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, то позивач вважає, що рішення суду у цій справі не вплине на права та обов`язки Кабінету Міністрів України. Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких зазначено, що довідка від 04 листопада 2021 року та розрахунковий лист є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення відповідачем належних позивачу виплат. Виплата заробітної плати позивачу здійснювалась відповідно до вимог закону, рішень Наглядової ради і Правління відповідача. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року задоволено заяву представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Кабінет Міністрів України. До суду 05 серпня 2022 року надійшли пояснення третьої особи щодо позову, у яких зазначено, що п. 10 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким передбачено встановлення місячної винагороди і заробітної плати в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, носить імперативний характер для Уряду. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 29 квітня 2020 року № 479-р. Отже, оплата праці позивачу у період з квітня по вересень 2020 року мала бути здійснена відповідно до імперативних норм вказаного Закону. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з`ясував обставини ,що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначив, що суд невірно витлумачив норми законодавства, не взяв до уваги судову практику з цього питання, а відтак висновки суду є хибними. Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь банку 307 200 грн витрати на правову допомогу Не погоджуючись з додатковим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. У скарзі просив скасувати додаткове рішення, ухвалити рішення яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Посилався на те ,що відповідач подав з порушенням строків заяву, крім того, під час постановлення рішення 27 березня 2023 року, суд першої в мотивувальній частині вирішив питання щодо стягнення витрат на правову допомогу . Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, зловживання процесуальними правами є неприпустимим. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 23 листопада 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв , клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Сторони та їх представники приймали участь у розгляді справи в апеляційному суді. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга на рішення суду від 27 березня 2023 року не підлягає задоволенню з таких підстав . Суд першої інстанції встановив , що 04 грудня 2014 року між Наглядовою радою ПАТ «Ощадбанк» та заступником голови Правління ПАТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 (керівник) укладено контракт, який згідно з п. 1.2 є трудовим договором, на підставі якого виникли трудові відносини між сторонами. За змістом п. 1.1 цього контракту керівник зобов`язується забезпечувати виконання покладених на Правління ПАТ «Ощадбанк» завдань та функцій, передбачених статутом банку та положенням про правління банку. Згідно з п. 3.1 вказаного контракту керівнику встановлюється посадовий оклад у сумі 79 170 грн. У подальшому при зміні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України, розмір посадового окладу керівника перераховується та встановлюється у сумі, кратній 65 розмірам мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України. До цього контракту в подальшому було укладено: додаткову угоду № 1 від 03 серпня 2017 року, якою зокрема було внесено зміни до п. 3.1 контракту та встановлено посадовий оклад керівнику в сумі 256 000 грн.; додаткову угоду № 2 від 03 грудня 2019 року та додаткову угоду № 3 від 29 липня 2020 року. Наказом АТ «Ощадбанк» від 05 квітня 2021 року № 579-к звільнено ОСОБА_1 з посади заступника голови Правління АТ «Ощадбанк» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та останнього абзацу пп а) пп 5) п. 5.2 трудового контракту. Згідно з копією довідки АТ «Ощадбанк» від 04 листопада 2021 року № 13/5-25/1758 заробітна плата ОСОБА_1 з січня 2020 року по квітень 2021 року нарахована у розмірі 6965149,92 грн . Виплачено заробітну плату: у січні 2020 року - 242 194,26 грн, у лютому 2020 року - 263 297,21 грн, у березні 2020 року - 267 793,65 грн, у квітні 2020 року - 139 769,20 грн, у травні 2020 року - 70 148,13 грн, у червні 2020 року - 37 547,85 грн, у липні 2020 року - 37 547,85 грн, у серпні 2020 року - 61 484,35 грн, у вересні 2020 року - 37 469,84 грн, у жовтні 2020 року - 320 789,34 грн, у листопаді 2020 року - 301 796,17 грн, у грудні 2020 року - 338 992,06 грн, у січні 2021 року - 324 389,47 грн, у лютому 2021 року - 372 309,26 грн, у березні 2021 року - 244 890,91 грн, у квітні 2021 року - 2 532 164,80 грн, а всього за цей період виплачено 5592584,35 грн , ( з урахуванням утриманих податків та інших платежів) .( т.1,а.с. 97) Згідно з копією протоколу засідання Наглядової ради АТ «Ощадбанк» від 29 квітня 2020 року № 10 прийнято рішення на виконання Закону України «Про несення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що з 17 квітня 2020 року на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, заробітна плата голові Правління АТ «Ощадбанк» та всім заступникам голови Правління АТ «Ощадбанк» (включаючи всі надбавки та додаткове матеріальне стимулювання в розмірі та на умовах, визначених локальним(и) нормативним(и) актом(ами) щодо умов оплати праці та матеріального стимулювання голови Правління, заступників голови та членів Правління, який(і) затверджено Наглядовою радою) визначається у розмірі 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, та становить 47 230 грн. в місяць. При цьому, в розмірі заробітної плати голові Правління АТ «Ощадбанк» та всім заступникам голови Правління АТ «Ощадбанк» не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплата щорічної відпустки. З метою виконання вказаного пункту рішення затверджено додаткову угоду № 2 до контракту від 04 грудня 2014 року зі ОСОБА_1 . Затверджено текст повідомлення про наступну зміну діючих умов оплати праці голови Правління та заступників голови Правління в редакції, що додається. Постановою Правління АТ «Ощадбанк» від 08 травня 2020 року № 272 у зв`язку з прийняттям Закону України «Про несення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» ухвалено департаменту бухгалтерського обліку на період з 01 травня 2020 року до завершення місяця, в якому відміняється установлений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 карантин, здійснювати виплату голові та заступникам голови Правління банку місячної заробітної плати у розмірі 47 230 грн. з урахуванням податків та зборів. Зазначену постанову підписано головою Правління та членами Правління, у тому числі, ОСОБА_1 . Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком. За приписами ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту. За положеннями ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18 квітня 2020 року, були запроваджені обмеження щодо розміру винагороди за працю за деякими категоріями посад. Зокрема, п. 10 розділу II «Прикінцеві положення» цього Закону встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, місячна винагорода і заробітна плата керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (включаючи державні банки), управління якими здійснюється відповідно до законодавства про управління об`єктами державної власності (включаючи Закон України «Про банки і банківську діяльність»), визначається у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплата щорічної відпустки. Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України зобов`язаний вжити заходів щодо виконання вказаного пункту Закону. Згідно із ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку. Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку. Виконавчим органом державного банку, що здійснює поточне управління діяльністю державного банку, є правління державного банку. Згідно з п.п. 1, 8 статуту АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 958), АТ «Ощадбанк» є державним банком. Єдиним акціонером банку, якому належить 100 відсотків акцій у статутному капіталі банку, є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у банку здійснює Кабінет Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 479-р «Деякі питання виплати заробітної плати та винагороди керівникам акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», на виконання норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», рекомендовано Наглядовій раді АТ «Ощадбанк» у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, забезпечити в межах власних повноважень виплату голові та членам Правління АТ «Ощадбанк» заробітної плати у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому, в зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплата щорічної відпустки; членам Наглядової ради АТ «Ощадбанк» забезпечити вжиття заходів, спрямованих на отримання сум винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. З огляду на зазначене, АТ «Ощадбанк», маючи статус державного банку, є суб`єктом, на якого поширюються як п. 10 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», так і розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 479-р. Вказаною нормою Закону імперативно визначено розмір, до якого зменшується заробітна плата членів правління державних банків, а також встановлено, що таке зменшення відбувається одразу, оскільки безпосередньо дано вказівку застосовувати норму Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» вже у квітні 2020 року. Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Таким чином, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» запровадив щодо відповідача спеціальне регулювання процедури зміни умов оплати праці, оскільки його механізми не допускають та не передбачають додаткових можливостей та гарантій, що встановлені загальними нормами (зокрема, попереднє повідомлення про зміну умов оплати праці чи внесення відповідних змін до трудових контрактів). Відповідно до ст. 94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оплату праці», держава здійснює регулювання умов праці найманих працівником шляхом, в тому числі, встановлення розміру та умов оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній власності. При цьому законодавство не встановлює, що таке своє право держава повинна реалізовувати в якому-небудь спеціальному порядку (наприклад, згода співробітника або попереднє повідомлення). Отже, ухвалення Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» є прикладом реалізації такого права на встановлення розміру оплати праці. Також, відповідно до п. 8 роз`яснення Мінекономрозвитку України (відповідального за сферу трудових відносин) щодо виплати заробітних плат відповідно до Закону № 5532, яке було поширене листом від 23 квітня 2020 року № 3502-06/26135-01 та оприлюднене на офіційній веб-сторінці Мінекономрозвитку України, визначено, що положеннями ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та п. 10 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не вносяться зміни до умов оплати праці, тому попередження працівників про запровадження нових або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не застосовується (ст. 103 КЗпП України і ст. 29 Закону України «Про оплату праці»). Таким чином, норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та підзаконних актів, виданих на його виконання щодо членів правління, розпочинають свою дію відразу з часу прийняття та не передбачають процедури внесення змін до контрактів членів правління банку. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачає спеціальну, обов`язкову для окремих суб`єктів, до яких відноситься і АТ «Ощадбанк», процедуру зміни винагороди (зміни розміру заробітної плати), що стосується позивача, та яка в імперативному порядку вимагає зменшення розміру винагороди, передбаченої загальними нормами, на які посилається позивач. Таким чином, норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прийняті як тимчасовий захід на період до завершення карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, повинні застосовуватись як спеціальні по відношенню до загальних норм, що регулюють загальну процедуру зміни розміру оплати праці. Наглядовою радою АТ «Ощадбанк» приймалось рішення про виплату винагороди членам Правління у зменшеному розмірі на виконання п. 10 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». В даному випадку зміна оплати праці відбулась не у зв`язку з рішенням органу правління банку істотно зменшити розмір заробітної плати членам правління банку, а у зв`язку з виконанням імперативної вимоги Закону щодо зменшення заробітної плати членів правління державних банків, оскільки таке зменшення відбулося одразу, у зв`язку із застосуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» вже у квітні 2020 року. Доводи позивача про те, що банк при зміні розміру оплати праці позивача повинен керуватися нормами КЗпП України щодо порядку зміни істотних умов трудового договору суд правильно не взяв до уваги , оскільки на час впровадження розміру заробітної плати членам Правління банку Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» був чинний, не скасований, не змінений та не визнаний неконституційним, тому у Наглядової ради банку не було обов`язку повідомляти працівників про істотні зміни умов оплати праці, крім того, така інформація була загально відома. Оскільки норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» про обмеження винагороди імперативно визначають розмір, до якого зменшується заробітна плата усіх без винятку членів правління державних банків, а також встановлюють, що таке зменшення відбувається одразу, оскільки безпосередньо дано вказівку застосовувати норму зазначеного Закону вже у квітні 2020 року, то банк обґрунтовано вважав, що внаслідок прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності з 18 квітня 2020 року, банк не мав правових підстав для нарахування та виплати винагороди без застосування обмежень, встановлених даним Законом, при цьому, у нього були відсутні можливість і повноваження обирати, який саме нормативно-правовий акт застосовувати, натомість наявний обов`язок виконувати приписи та вимоги чинного законодавства. Суд дослідив докази надані сторонами , вимоги та заперечення у їх сукупності, прийшов до правильного до висновку про відмову у задоволенні позову , оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на підтвердження позовних вимог . У відповідності до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правничу допомогу. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить стягнути з позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу, остаточний розмір яких буде встановлений пізніше у повному обсязі. За попереднім розрахунком витрати на правничу допомогу, які очікує понести відповідач, становлять: 307 200 грн. у суді першої інстанції; 153 600 грн. - у суді апеляційної інстанції; 153 600 грн. - у суді касаційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг). Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме -надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. До відзиву на позовну заяву представник відповідача долучив копію договору про надання правової допомоги № 2785 від 28 вересня 2021 року, згідно з п. 4.1 якого розмір винагороди об`єднання за надання клієнту правової допомоги та порядок її сплати визначається додатковою угодою, що підписується сторонами, і є його невід`ємною частиною. Враховуючи ,що на час ухвалення рішення відповідач не надав суду документального підтвердження розміру здійснених ним витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тому суд першої інстанції обгрунтовано вважав ,що відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим , відповідач 13 червня 2023 року ( згідно поштового штемпеля 12 червня 2023 року ) в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та про приєднання доказів фактично понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, посилаючись на те, що відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 307 200,00 грн., сплативши вказану суму Адвокатському об`єднанню «Арцінгер» (далі - АО «Арцінгер»). У заяві просить визнати причину пропуску строку на подання доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу (правову) допомогу поважними та поновити відповідачу строк на подання доказів фактичного понесення витрат на професійну (правничу) допомогу, посилаючись на те, що станом на дату подання цієї заяви відповідач не отримав судового рішення та про факт його ухвалення дізнався лише 29 травня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Просив приєднати до матеріалів даної справи докази фактичного понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 307 200,00 грн, ухвалити додаткове рішення у даній справі про стягнення з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 307 200,00 грн. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу, виходив із того, що строк пропущений з поважних причин і заява є обґрунтованою. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду з таких підстав. Згідно, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Як видно з матеріалів справи . рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Посилання суду першої інстанції про те ,що рішенням суду від 27 березня 2023 року не вирішувалося питання про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу суперечить тексту рішення. Так у тексті рішення зазначено ,що оскільки на час ухвалення судового рішення відповідач не надав суду документального підтвердження розміру здійснених ним витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу. Тобто суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо стягнення судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу . Крім того , як видно з відзиву на позовну заяву, представник відповідача зазначав, що остаточний розмір судових витрат на правничу допомогу буде встановлений пізніше у повному обсязі. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 270 УЦПК України визнано ,що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Враховуючи, що рішення не підлягає виконанню, в даному випадку застосування норм цієї статті є помилковим. Як видно з відбитку поштового штемпелю на описі до цінного паперу, заява про ухвалення додаткового рішення направлена відповідачем 12 червня 2023 року (т.2 а.с. 108). У заяві зазначено, що з повним текстом рішення у реєстрі відповідач ознайомився 29 травня 2023 року. З огляду на вказане, строк подачі заяви закінчувався 05 червня 2023 року (з урахуванням вихідних днів). Відповідач у заяві не заперечує, що пропустив строк подання заяви, разом з тим поважних причин пропуску не зазначає, за таких обставин постановлення судом першої інстанції додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу є хибним, а тому рішення слід скасувати, а заяву залишити без розгляду. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду від 27 березня 2023 року та вважає, що є підстави для скасування додаткового рішення від 27 липня 2023 року і залишення заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення витрат на правову допомогу без розгляду. Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 373 , 374 , 375 , 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року задовольнити частково, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Заяву відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення витрат на правову допомогу залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 05 грудня 2023 року. Головуючий Судді