Ухвала КГС ВС № 910/13616/22

УХВАЛА 05 грудня 2023 року м. Київ cправа № 910/13616/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/13616/22 за позовом державного підприємства "Спецагро" до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення 302 786,17 грн, ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Спецагро" (далі - ДП "Спецагро") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство) заборгованості у сумі 197 754,00 грн, інфляційних втрат у сумі 87 433,42 грн та 3% річних у сумі 17 598,75 грн, у зв`язку з неналежним виконанням договору від 20.08.2019 № 62 про надання послуг. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2023 позовні вимоги ДП "Спецагро" задоволено частково; стягнуто з Міністерства на користь ДП "Спецагро" заборгованість в розмірі 33 228,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 14 929,16 грн та 3% річних в розмірі 2 960,48 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/13616/22: апеляційну скаргу Міністерства залишено без задоволення; апеляційну скаргу ДП "Спецагро" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/13616/22 задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/13616/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим викладено його резолютивну частину у такій редакції: "Позовні вимоги ДП "Спецагро" задовольнити повністю. Стягнути з Міністерства на користь ДП "Спецагро" заборгованість в розмірі 197 754,00 грн основного боргу за договором від 20.08.2019 № 62 про надання послуг, 87 433,00 грн інфляційних втрат, 17 598,00 грн 3% річних". Міністерство 30.11.2023 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/13616/22 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства у справі № 910/13616/22, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн. Позов подано у 2022 році. Предметом позову у справі № 910/13616/22 є стягнення 302 786,17 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 481,00 грн = 1 240 500,00 грн). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Обґрунтовуючи наявність виключних випадків для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; із посиланням на обставини справи зазначає, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджено доводи Міністерства, що призвело до помилкових висновків судів; вважає, що в даних правовідносинах необхідно відійти від судової практики Верховного Суду щодо застосування пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України стосовно строків позовної давності. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. При цьому наведені скаржником доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики для зазначення проблемних, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Саме лише посилання в касаційній скарзі на випадки, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у раніше ухваленій постанові без наведення відповідних обґрунтувань не є достатньою підставою наявності виключних випадків для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої названої норми, що унеможливлює перегляд оскаржуваних судових рішень Верховним Судом. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/13616/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/13616/22. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. Колос Суддя І. Бенедисюк Суддя Т. Малашенкова