Постанова 4806 № 308/1129/17

Справа № 308/1129/17 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 листопада 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Джуги С.Д., суддів: Куштана Б.П., Кожух О.А. з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2023 року у складі судді Іванова А.П., у справі за позовом Ужгородської місцевої прокуратури, правонаступником якої є Ужгородська окружна прокуратура, до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,- в с т а н о в и в : У лютому 2017 року Ужгородська місцева прокуратура, правонаступником якої є Ужгородська окружна прокуратура, звернулася в суд з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Позов мотивовано тим, що рішенням 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.11.2014 за №1507 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 площею 0,0800 га. Позивач стверджує, що вказане рішення Ужгородської міської ради прийнято всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, у зв`язку з чим таке підлягає визнанню незаконними та має бути скасованим. Так, згідно з генеральним планом м. Ужгорода, спірна земельна ділянка відносилась до земель багатоквартирної житлової забудови, прийняття рішення Ужгородською міською радою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження для будівництва та обслуговування індивідуальної житлової забудови прийнято всупереч вимогам ст. ст. 20, 39 ЗК України та ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що на думку позивача є підставою для визнання оспорюваного рішення Ужгородської міської ради незаконним та його скасування. У подальшому рішенням 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882 затверджено проект землеустрою та передано оспорювану земельну ділянку у власність ОСОБА_1 . На думку позивача, це рішення не відповідає вимогам ст. ст. 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які визначають, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється у разі відсутності плану зонування або детального плану території, однак на момент прийняття рішення ні плану зонування ні детального плану території за рахунок якої відведено земельну ділянку не було (такі прийняті лише на тій же сесії і не набрали законної сили). Крім того, позивач стверджує, що 27 сесія 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 відбулась з порушення вимог Конституції та законодавства України, а тому рішення прийняті на цій сесії підлягають скасуванню. Так, перед початком сесії 09.11.2015 о 10 год. 06 хв., у відповідності до ст. 34 Регламенту, згідно з роздруківки ПТК «Віче» шляхом застосування персональних карток «Віче» зареєстровано 30 депутатів. Згодом, 09.11.2015 о 10 год. 07 хв. проведено повторну реєстрацію, згідно з роздруківки ПТК «Віче» шляхом застосування персональних карток «Віче» зареєстровано 33 депутати Ужгородської міської ради. Серед присутніх значаться депутати ОСОБА_2 (пульт для голосування № 57), ОСОБА_3 (пульт для голосування № 33), ОСОБА_4 (пульт для голосування № 13) та ОСОБА_5 (пульт для голосування № 49), які не були присутні на сесії міської ради 09.11.2015 та персональну участь в голосування не приймали. Таким чином, на думку позивача, участь у 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 прийняло 29 депутатів, що складає менше половини депутатів від загального складу ради, а тому вказана сесія не була повноважною, відтак, зміни до порядку денного і всі прийняті на цій сесії рішення є незаконними. Без відповідного кворуму, відбулось голосування за рішення Ужгородської міської ради №1882 від 09.11.2015 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідно до якого, оспорювану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Також позивач зазначає, що ОСОБА_6 , будучи депутатом Ужгородської міської ради, під час виникнення конфлікту інтересів не повідомив про нього в установленому порядку колегіальний орган Ужгородську міську раду і вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів на 27 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання (4 пленарне засідання), взяв участь у голосуванні і голосував за рішення №1882 від 09.11.2015 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», тому в силу вимог ст. 67 ЗУ «Про запобігання корупції» підлягає скасуванню. З огляду на викладене, враховуючи, те, що волевиявлення територіальної громади міста Ужгорода, як власника нерухомого майна, на відведення земельних ділянок та передачу у власність могло мати місце тільки за умови неухильного дотримання вимог законодавства Ужгородською міською радою при прийнятті спірних рішень та, натомість, прийняття оспорюваних рішень всупереч вищенаведеним вимогам не може свідчити про наявність волі власника землі (територіальної громади) на вибуття з комунальної власності землі. Отже, оскільки рішення міської ради, на підставі якого ОСОБА_1 отримала земельну ділянку, незаконне, то рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку підлягає скасуванню. За вказаних обставин позивач просив: визнати незаконним та скасувати пункт 2.71 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.11.2014 за №1507 та пункт 1.75 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:67:001:0159 площею 0,0800 та вартістю 464492 грн за №12031235 від 12.11.2015. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2023 року заявлений позов задоволено. В апеляційній скарзі Ужгородська міська рада просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про незаконність оспорюваних рішень та безпідставно задовольнив заявлений позов. В судове засідання представник Ужгородської міської ради не з`явився, Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлений, повторно надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. З приводу неявки апелянта необхідно зауважити наступне. Згідно із ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи. Виходячи з наведеного, враховуючи, що провадження у даній справі відкрито у лютому 2017року, розгляд справи раніше відкладався за клопотанням апелянта, апеляційний суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка апелянта спрямована на затягування і перешкоджання розгляду справи, суперечить завданню цивільного судочинства, а тому відхиляє клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, та на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливий розгляд даної справи у його відсутності. В судовому засіданні прокурор Андрейчик А.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцій залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шерегі В.М. в судовому засіданні просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Матеріалами справи установлено, що рішенням 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07.11.2014 №1507 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 площею 0,0800 га. (т. 1 а.с. 9). Згідно з рішенням 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2110100000:67:001:0159 площею 0,08000 га) у власність (т. 1 а.с. 10-12). Із листа Ужгородської міської ради від 19.09.2016 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:67:001:0159 знаходиться на території багатоквартирної житлової забудови. План зонування території м. Ужгород станом на 09.11.2015 був розроблений та поданий на затвердження сесії Ужгородської міської ради 09.11.2015 (т. 1 а.с. 13-15). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 18.01.2017 №78332121) власником земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:67:001:0159 площею 0,0800 га по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 18-21). З листа від 23.11.2017, адресованого керівнику Ужгородської місцевої прокуратури, вбачається, що старшим слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Пекарем В.І. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №420150700030000163 від 25.11.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Слідчий повідомив про виявлення у ході здійснення досудового розслідування факту здійснення неособистого голосування окремими депутатами органу місцевого самоврядування на четвертому пленарному засіданні XXVII сесії Ужгородської міської ради від 09.11.2015 та надав дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування із можливістю виготовлення копій з документів кримінального провадження №42015070030000163. (т. 1 а.с. 80). Відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2016 №394 з 05.11.2015 по 08.12.2015 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні військової частини НОМЕР_1 (військовий госпіталь АДРЕСА_2 ). (т. 1 а.с. 81). Згідно з інформацією Державної прикордонної служби, викладеної в листі №5/13-93 від 07.04.2016 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 з 08.11.2015 по 12.11.2015 перебував за межами Державного кордону України. (т. 1 а.с. 82-83). Із протоколу огляду відеозапису пленарного засідання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 від 25.10.2017 видно, що депутати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у залі голосування Ужгородської міської ради відсутні. (т. 1 а.с. 105-108) Згідно з роздруківки ПТК «Віче» о 10 год. 06 хв. 09.11.2015 шляхом застосування персональних карток «Віче» зареєстровано 30 депутатів; 09.11.2015 о 10 год. 07 хв. - 33 депутати Ужгородської міської ради, зокрема ОСОБА_2 (пульт для голосування № 57), ОСОБА_3 (пульт для голосування № 33), ОСОБА_4 (пульт для голосування № 13) та ОСОБА_5 (пульт для голосування № 49). Згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2017 ОСОБА_6 визнано винним у вчинені корупційного правопорушення передбаченого ч. 1 ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, за те, що він будучи депутатом Ужгородської міської ради і суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобіганню корупції», керуючись приватними інтересами, зумовленими перебуванням у сімейних стосунках та діючи в інтересах близької особи (дружини ОСОБА_8 ) не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив колегіальний орган під час виконання повноважень про наявність конфлікту інтересів, а саме - Ужгородську міську раду та вчинив дії і приймав рішення в умовах реального Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 11.07.2017 постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2017 змінено, в частині накладення адміністративного стягнення скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду строку накладення адміністративного стягнення. Згідно з результатами виборів депутатів ради до Ужгородської міської ради Закарпатської області обрано 60 депутатів. (т. 1 а.с. 141-143). Відповідно до ст.14 Конституції України, ч.1, ч.2 ст.373 ЦК України та ст.1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Згідно із ч.ч.1-3ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Згідно зі ст.144 Конституції України,ст.ст.12,122 ЗК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про передачу у власність земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Частиною 7 ст.118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Згідно із ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. При цьому визначення цільового призначення земельної ділянки при наданні її у користування або у власність повинно здійснюватися відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, що узгоджується із ч.3 ст. 123 ЗК України та ст.ст. 5, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Отже, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Відповідно до ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Згідно із ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів. Згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції. Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що план зонування території та детальний план є окремими видами містобудівної документації, які повинні відповідати генеральному плану населеного пункту. Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Матеріалами справи доведено, що спірна земельна ділянка за генеральним планом міста Ужгорода відносилась до земель багатоквартирної забудови, ні плану зонування, ні детального плану території за рахунок якої відведено земельну ділянку на момент прийняття Ужгородською міською радою, не було, а тому міська рада, з врахуванням вищенаведених норм права, не мала законних підстав для прийняття оспорюваних рішень. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09.09. 2020 року у справі №308/9895/16-ц. Пунктом 14 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що порядок скликання сесії ради, підготовки і розгляду нею питань, а також порядок роботи сесії визначається регламентом ради. Пунктом 12 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Вказана норма закріплена у ст. 17 Регламенту Ужгородської міської ради 6 скликання затвердженого рішенням 5 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання від 08.04.2011 № 149 (далі Регламент) згідно якої сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Кожен депутат перед засіданням зобов`язаний особисто (персональною карткою «Віче») зареєструватися на сесії. Для автоматизації процесу проведення пленарних засідань сесії міської ради застосовується програмно-технічний комплекс системи електронного голосування «Віче» (далі ПТК «Віче») відповідно до Положення про порядок застосування ПТК «Віче» в Ужгородській міській раді, яке є невід`ємною частиною Регламенту (далі Положення). Відповідно до статті 45 Регламенту ПТК «Віче» дозволяє приймати рішення міської ради на її засіданні поіменним голосуванням. Для ідентифікації депутатів у ході засідання використовуються картки депутата, що містять унікальний індивідуальний код депутата, який розпізнається ПТК «Віче». При проведенні відкритого голосування формується інформація з результатами голосування у стандартному режим «за», «проти», «утримався», «не голосували» без списку депутатів. Відповідно до ст. 82 Регламенту депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійних та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Депутат зобов`язаний зареєструватися і бути присутнім на засіданні ради та її органів, до яких його обрано. Депутат зобов`язаний брати участь у голосуванні, крім випадків, коли рада приймає рішення щодо нього персонально. За посиланням http://old.rada-uzhgorod.gov.ua/news/2824 на офіційному вебсайті Ужгородської міської ради міститься перелік проектів рішень, запропонованих для розгляду четвертого пленарного засідання чергової 27 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання. Як вбачається з даних (фото) «Віче» 09.11.1015 міським головою запропоновано внесення змін до порядку денного шляхом включення до нього семи нових проектів рішень, а саме: проект рішення № 1866 «Про затвердження містобудівної документації», проект рішення № 1626 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», проекту рішення № 1627 «Про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянку в натурі (на місцевості)», проект рішення № 1628 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянку в натурі (на місцевості)», проект рішення №1894 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», проект рішення № 1895 «Про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянку в натурі (на місцевості)», проект рішення № 1896 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянку в натурі (на місцевості)». За внесення змін до порядку денного проголосувало 33 депутати, що підтверджується роздруківкою з архіву системи «Віче», зокрема депутати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які, згідно доказів, наданих позивачем і не спростованих відповідачами, були відсутні 09.11.2015 в сесійній залі Ужгородської міської ради. Без відповідного кворуму відбулось голосування за рішення Ужгородської міської ради №1882 від 09.11.2015 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (проект №1626), відповідно до якого спірну земельну ділянку передано ОСОБА_1 . Згідно з роздруківкою ПТК «Віче» шляхом застосування персональних карток «Віче» щодо прийняття проекту рішення № 1626 за основу проголосувало 33 путати Ужгородської міської ради. Як і в попередніх голосуваннях, серед тих, що голосували «за», значаться відсутні у сесійній залі депутати ОСОБА_2 (пульт для голосування № 57), ОСОБА_3 (пульт для голосування № 33), ОСОБА_4 (пульт для голосування № 13) та ОСОБА_5 (пульт для голосування № 49). Відтак, участь у 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 прийняло 29 депутатів і така кількість менше половини від загального складу депутатів, що свідчить про те, що рішення №1882 від 09.11.2015 прийняте за відсутності кворуму. Оскільки загальний склад депутатів Ужгородської міської ради становив 60 депутатів, тому в силу приписів частини дванадцятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь не менше 31 депутата. На засіданні 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради, з усього складу депутатського корпусу ради присутніх на вказаній сесії було лише 29 депутатів, а тому 27 сесія 6 скликання Ужгородської міської ради, яку проведено 09.11.2015, є неповноважною. Відповідно п. 1.75 рішення №1882 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015, прийняте неповноважною сесією міської ради. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05 червня 2023 року ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України на підставі п.13 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із заліченням строків давності. З даної ухвали вбачається, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_10 своїх службових обов`язків, незаконно вибули з комунальної власності територіальної громади 58 земельних ділянок, а саме незаконно передано у власність земельні ділянки громадянам, в тому числі і відповідачу ОСОБА_1 (а.с.182-189 т.2). Крім того, депутат Ужгородської міської ради Булина М.М. при голосуванні 09.11.2015 на 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради при прийнятті рішення №1882 діяв в умовах конфлікту інтересів, що доведено дослідженими в судовому засіданні постановами Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2017 та апеляційного суду Закарпатської області від 11.07.2017. Відповідно до п. 1 «б» ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Згідно із ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка входить до складу колегіального органу, вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Згідно із ч. 1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат, зокрема міської ради, бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. У постанові від 20.03.2019 у справі №442/730/17 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якого рішення, прийняті в умовах конфлікту інтересів, необхідно визнавати незаконними з урахуванням вимог Конвенції ООН проти корупції, національного законодавства і тих негативних наслідків для самого існування демократичного суспільства, яке спричиняє корупція. Таким чином, встановлено, що рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015 №1882 також прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції», що також є підставою для його скасування . Суд першої інстанції врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку та дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову та обґрунтовано його задовольнив. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судових рішень суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2023 року. Головуючий : Судді: