Постанова 4818 № 2018/2-4677/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 2018/2-4677/11 Головуючий суддя І інстанції Муратова С. О. Провадження № 22-ц/818/1399/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Пересічанської Яни Володимирівни на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 09 травня 2023 року, по справі № 2018/2-4677/11, за скаргою ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Романченко Олексієм Михайловичем на бездіяльність державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), заінтересована особа Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», В С Т А Н О В И В : У липні 2022 року до суду в системі «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Романченко О.М., в якій він просив:

1. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови у скасуванні арештів, накладених на нерухоме та рухоме майно, рахунки ОСОБА_1 в рамках виконавчих проваджень № 54684105 та № 44524929, а також щодо відмови у виключенні ОСОБА_1 із реєстру боржників;

2. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), об`єкт обтяження: все нерухоме майно, номер запису про обтяження: 22294596 (спеціальний розділ), зареєстрований 11.09.2017 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови від 12.09.2017 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах ВП № 54684105, виданої Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, номер запису про обтяження № 22294596 від 12.09.2017;

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт з рухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зареєстрований на підставі постанови від 12.09.2017 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах ВП № 54684105, виданої Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, номер запису про обтяження № 16896435 від 12.09.2017;

4. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 14.09.2017 в рамках виконавчого провадження ВП № 54684105;

5. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) скасувати арешт, накладений на рахунки НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; UA 173052990000026200662372827; 9992222227000031515 (картка нотаріуса), а також спеціальний рахунок приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бервено Н.І. UA 433515330000026208052200099, відкриті ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570) постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щедріної В.Р. в рамках виконавчого провадження ВП № 54684105;

6. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із реєстру боржників;

7. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження: 7346764 від 15.10.2014, накладений на підставі постанови від 13.10.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах ВП № 44524929, виданої Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. В обґрунтування скарги зазначив, що 31.01.2022 він звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із клопотанням про зняття арештів з нерухомого та рухомого майна, рахунків ОСОБА_1 , накладені в рамках виконавчого провадження ВП 54684105, а також виключити ОСОБА_1 із реєстру боржників. Листом від 30.06.2022 у відповідь на його адвокатський запит Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) йому було відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання у зв`язку із відсутністю підстав для зняття арешту з майна боржника. Вважає такі дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) неправомірними з огляду на наступне. У провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходилось виконавче провадження № 54684105 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Харкова № 2/640/773/17 від 28.08.2017 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 12.09.2017 відкрито виконавче провадження ВП № 54684105. Постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 12.09.2017 було накладено арешт на майно ОСОБА_1 та внесено записи про обтяження до відповідних реєстрів. При цьому в реєстрах було помилково зазначено номер виконавчого провадження: замість правильного 54684105 помилково зазначено 54654105. Постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 14.09.2017 скасовано постанову від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП № 54684105. Постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 14.09.2017 скасовано постанову від 12.09.2017 про арешт майна боржника по виконавчому провадженню ВП № 54684105. Проте, запису про скасування арештів до відповідних реєстрів зроблено не було. Постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 14.09.2017 відкрито виконавче провадження ВП № 54684105. Постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 14.09.2017 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження ВП № 54684105. Постановою державного виконавця Щедріної В.Р. від 29.05.2018 було повернуто без виконання виконавчий лист № 2/640/77317 від 28.08.2017. Вказане виконавче провадження було відкрито та завершено до 03.07.2018 дати, з якої було змінено редакцію ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». 16.03.2020 ОСОБА_1 було повністю погашену існуючу заборгованість за спірними зобов`язаннями, про що ПАТ «ПУМБ», ТОВ Фінансова компанія «БРАВО» та ТОВ «ІСІДА СОЛЮШН» було зроблено нотаріально посвідчені заяви, копії яких було надано органу державної виконавчої служби. Крім того, постановами приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 17.03.2020 було закінчено виконавче провадження ВП № 56685395 та виконавче провадження ВП № 59621922 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 5693356 від 13.09.2007 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, копії заяв та постанов було також надано органу державної виконавчої служби. В той же час, постановою державного виконавця Щедріної В.Р. від 29.05.2018 у виконавчому провадженні № 54684105 виконавчий документ було повернуто не до суду, який його видав, а стягувачу. Таким чином, виключення, що містяться у ч. 1 ст. 40 «Закону України «Про виконавче провадження», не розповсюджуються на даний випадок і державний виконавець Щедріна В.Р. була зобов`язана скасувати всі арешти та виключити ОСОБА_1 із реєстру боржників. Крім того, постановою державного виконавця Щедріної В.Р. від 21.03.2018 в рамках вказаного виконавчого провадження було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , який був відкритий нею в АТ КБ «Приватбанк». Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 18.02.2020 цільовим призначенням рахунку № НОМЕР_4 є зарахування коштів, які надходять від Фонду соціального страхування України. Станом на сьогоднішній день на вказаному рахунку знаходяться грошові кошти у розмірі 15411,06 гривень, які належать ОСОБА_2 , які були нараховані їй як допомога по вагітності та пологам та сплачені на спеціальний рахунок її роботодавця приватного нотаріуса Бервено Н.І. Враховуючи викладене, вважає, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) безпідставно відмовив у скасуванні арештів накладених на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , спеціальний та інші рахунки ОСОБА_1 , а також відмовив виключити її із реєстру боржників. Крім того, 31.01.2022 він звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із клопотанням про зняття арештів з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , накладені в рамках виконавчого провадження ВП 44524929. Листом від 30.06.2022 у відповідь на його адвокатський запит Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) йому було відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання у зв`язку із відсутністю підстав для зняття арешту з майна боржника. Вважає такі дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) неправомірними з огляду на наступне. У провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходилось виконавче провадження № 44524929 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Харкова № 2/2018/916/2012 від 14.08.2014 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця Білокнова О.В. від 13.10.2014 було накладено арешт на майно ОСОБА_1 та внесено записи про обтяження до відповідних реєстрів. Заявою ПАТ «ПУМБ» від 27.03.2020 Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області повідомлено про фактичне виконання ОСОБА_1 вищевказаного судового рішення. В той же час орган державної виконавчої служби безпідставно не виконує вимоги ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно обмежуючи ОСОБА_1 у праві власності на належне їй майно. Вважає, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) безпідставно відмовив у скасуванні арештів накладених на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 . Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 09 травня 2023 року скаргу ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Романченко Олексієм Михайловичем на бездіяльність державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), заінтересована особа Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови у скасуванні арештів, накладених на нерухоме та рухоме майно, рахунки ОСОБА_1 в рамках виконавчих проваджень № 54684105 та № 44524929, а також щодо відмови у виключенні ОСОБА_1 із реєстру боржників. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 12.09.2017 в рамках виконавчого провадження ВП № 54684105. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) скасувати арешт, накладений на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) постановою державного виконавця Мошенської К.С. від 14.09.2017 в рамках виконавчого провадження ВП № 54684105. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) скасувати арешт, накладений на рахунки НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; UA 173052990000026200662372827; 9992222227000031515 (картка нотаріуса), а також спеціальний рахунок приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бервено Ніни Іванівни UA 433515330000026208052200099, відкриті ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570) постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щедріної В.Р. від 21.03.2018 в рамках виконавчого провадження ВП № 54684105. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виключити ОСОБА_1 із реєстру боржників. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження: 7346764 від 15.10.2014, накладений на підставі постанови від 13.10.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах ВП № 44524929, виданої Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень. В апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу скасувати. Скарга мотивована тим, в діях працівників Відділу жодних чином відсутня бездіяльність, оскільки на заяву боржника щодо зняття арештів відповідь було надано, однак з негативним для боржника відтінком, оскільки відповідно до законодавства, підстави для задоволення вимог боржника не існувало. Вказує, що скаржник заявив у суді вимогу визнання бездіяльності також щодо відмови у виключенні ОСОБА_1 із реєстру боржників, натомість відповідь Відділу від 30.06.2022 не містить такої відмови. Вважає, що скаржник, подаючи до суду різні процесуальні документи з аналогічними вимогами, у тому числі про стягнення з Відділу витрат на правничу допомогу, зловживає своїми процесуальними правами. Зазначає, що оскільки адвокатом раніше було подано позов до Київського районного суду до того ж самого відповідача та з тих самих підстав з того ж самого предмету, певних особливих знань, вмінь та юридичних навиків з подання скарги у адвоката не було. Нових обставин у справі станом на 2023 рік не настало, що б могло викликати затрати на юридичну та технічну роботу адвоката. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Романченко О.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу залишити без змін. Звертає увагу, що усі виконавчі провадження в межах яких наявні нескасовані арешти щодо ОСОБА_1 були відкриті та завершені органом ДВС до 03 липня 2018 року дати з якої було змінено редакцію У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Романченко О.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що усі виконавчі провадження, в межах яких наявні нескасовані арешти щодо ОСОБА_1 були відкриті та завершені органом ДВС до 03 липня 2018 року., дати з якої змінено редакцію ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин, сума виконавчого збору у даних виконавчих провадженнях становить 10% від суми фактично стягнутої на користь стягувача, тобто 0 гривень. Вказує, що наведене відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №540/3203/18Звертає увагу на той факт, що постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 17.03.2020 року було закінчено виконавче провадження №56685395 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5693356 від 13.09.2007 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку із фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Окремо звертає увагу на той факт, що державними виконавцями був накладений арешт на спеціальний рахунок ОСОБА_1 , цільове призначення якого є зарахування коштів, які надходять від Фонду соціального страхування України. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи скаргу суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 була стороною виконавчого провадження, під час здійснення якого на майно останньої як боржника було накладено арешт, який не був скасований після закінчення виконавчого провадження. Вказані обставини порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки вона, як законний власник, позбавлена можливості в повній мірі користуватись та розпоряджатись майном на власний розсуд. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України). У ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18. У відповідності до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», одним із заходів примусового виконання є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, тобто арешт майна боржника. Судом встановлено, що постановою державного виконавця Мошенської К.С. про арешт майна боржника ВП №54684105 від 12.09.2017, на підставі виконавчого листа №2/640/773/17, виданого 28.08.2017, накладено арешт на майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 442550,96 USD та 200470,42 грн. (а.с. 34-35). Постановою держаного виконавця Мошенської К.С. про скасування процесуального документу ВП №54684105 від 14.09.2017, скасовано документ «Постанова про арешт майна боржника» від 12.09.2017, що видав ОСОБА_3 при примусовому виконанні виконавчого листа №2/640/773/17 виданого 28.08.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» суму заборгованості за кредитним договором №5693356 від 13.09.2007 в загальному розмірі 402319,96 доларів США та 182246,42 грн. (а.с. 36-37). Постановою держаного виконавця Мошенської К.С. про відкриття виконавчого провадження ВП №54684105 від 14.09.2017, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/640/773/17 виданого 28.08.2017, постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10164256 гривень (UAH) (а.с. 44-45). Постановою державного виконавця Мошенської К.С. про арешт майна боржника ВП №54684105 від 14.09.2017, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 : все майно рухоме та нерухомк, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 11706821 грн. (а.с. 48-49). Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щедріни В.Р. про арешт майна боржника ВП №54684105 від 21.03.2018, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: код фін. установи: 351533, назва фін. установи: ФІЛІЯ «ХАРКІВСЬКЕ ГОЛОВНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», номер рахунку: НОМЕР_4 , та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 1364531,22 грн. (а.с. 50-51). Згідно заяви представника ПАТ «ПУМБ» від 27.03.2020, адресованого Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебував виконавчий лист по справі №2018/2-4677/11 (2/640/773/17) від 28.08.2017, виданий Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість в сумі 402319,96 доларів США та 182246,42 грн. Повідомляє, що рішення суду по справі №2018/2-4677/11 виконане боржником у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «ПУМБ» відсутня. Просить врахувати зазначену інформацію і припинити чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 та скасувати відповідне обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників (а.с. 14). Згідно нотаріально завірених копій заяв ТОВ «Фінансова компанія «БРАВО», ТОВ «ІСІДА СОЛЮШН», АТ «ПУМБ» від 16.03.2020, вказані Товариства, як кредитори за: кредитним договором №5693356 від 13.09.2007, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 як позичальником; договором поруки №5693357 від 13.09.2007, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_4 як поручителем, вказаними заявами підтверджують відсутність фінансових, матеріальних та будь-яких інших поточних чи майбутніх претензій та/або вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 17, 18, 19). Згідно заяви представника ПАТ «ПУМБ» від 27.03.2020, адресованого Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебував виконавчий лист по справі №2018/2-4677/11 (2/640/773/17) від 14.08.2014, виданий Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість в сумі 402319,96 доларів США та 182246,42 грн. Повідомляє, що рішення суду по справі №2018/2-4677/11 виконане боржником у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «ПУМБ» відсутня. Просить врахувати зазначену інформацію і припинити чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 та скасувати відповідне обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників (а.с. 15). Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників від 04.07.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в реєстрі боржників на підставі виконавчого провадження №54684105 (а.с. 23). З метою з`ясування обставин наявності зареєстрованого обтяження (арешту майна) позивачем були подані відповідні звернення (заяви) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) (а.с. 26, 27, 28, 29, 30--33). Згідно листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) від 30.06.2022 № 8518, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, виконавче провадження №44524929 перебувало на виконанні у відділі, яке було відкрито 26.08.2014, та повернуто стягувачу (завершено) 30.12.2014. Крім того, На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП 54684105, що відкрито 14.07.2017, та повернуто стягувачу (завершено) 29.05.2018. Матеріали виконавчого провадження №44524929 та 54684105 знищено за закінченням встановлених строків зберігання. Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Станом на дату надання відповіді відсутні визначені законом підстави для зняття арешту з майна боржника (а.с. 24-25). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 451 ЦПК України). Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника. Відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, визначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказала, що вона погасила борги за зобов`язанням, на виконання якого видавались виконавчі документи, які є завершеними та матеріали яких знищено виконавчою службою. Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України),а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Колегія суддів зауважує, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Отже правильним є висновок суду, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За правилами встановленими ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником боржника надано суду такі документи: акт виконаних робіт №2 до договору №10/04-2020 від 23.04.2020; договір №10/04-2020 від 23.04.2020; додаткова угода №2 до договору №10/04-2020 від 23.04.2020 від 30.01.2022 (а.с. 128, 129-130, 133). З акту виконаних робіт № 2 від 20.02.2023 до договору №10/04-2020 від 23.04.2020 вбачається, що адвокатське бюро надало клієнту правничу допомогу у Київському районному суді м. Харкова при розгляді справи №2018/2-4677/11 при розгляді скарги клієнта на бездіяльність державного виконавця, адвокатом витрачено 7 годин на надання клієнту професійної правничої допомоги по даній справі у суді першої інстанції, що становить 10000,00 грн., які мають бути сплачені клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту ухвалення судом першої інстанції судового рішення по суті скарги (а.с. 128). Критерії співмірності витрат на професійну правничу допомогу визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України. Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Тобто, у положеннях частин 5 та шостої статті 137 ЦПК України знайшов своє втілення принцип змагальності, згідно з яким на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Вказаний правовий висновок був висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 08.06.2022 у справі №357/380/20. Будь-яких клопотань щодо зменшення витрат на правову допомогу ВДВС до суду першої інстанції не подавалось. Тому суд, з урахуванням конкретних обставин справи, складності справи, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, часом, витраченим представником позивача на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість задоволення клопотання адвоката, та стягнення суми 10 000 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішення питання про відшкодування судових витрат має відповідати принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, який передбачає, що суд при його вирішенні в межах, встановлених цим Кодексом, враховує: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Висновки суду відповідно до ст.ст. 89, 263, 265 ЦПК України ґрунтуються на наявних у справі доказах, яким в результаті всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом була надана мотивована оцінка у контексті кожного юридично значущого аргументу, наведеного позивачем на обґрунтування підстав своїх вимог, які відноситься до предмета спору, з урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права. Наведені у скарзі доводи не знайшли свого належного та достатнього у розумінні ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України підтвердження в матеріалах справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 09 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлено 05 грудня 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді - І.В. Бурлака. Ю.М. Мальований.