Постанова 4808 № 344/7482/22

Справа № 344/7482/22 Провадження № 22-ц/4808/1404/23 Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В., суддів: Баркова В.М., Бойчука І.В. з участю секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2023 року, у складі судді Атаманюка Б.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про спростування недостовірних відомостей, в с т а н о в и в: У червні 2022 року представник ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про спростування недостовірної інформації. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.04.2022 Управлінням стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на адресу УДМС України в Івано-Франківській області було поширено недостовірну інформацію щодо позивача, а саме надіслано листа №884/55/108/01-2022, в якому зазначено, що Громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував в Україні з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України. В результаті отримання вищезазначеної недостовірної інформації щодо позивача, рішеннями УДМС України в Івано-Франківській області від 22.04.2022 було заборонено в`їзд позивачу в Україну строком на три роки. На підставі рішення про заборону в`їзду, УДМС України в Івано-Франківській області рішенням від 26.04.2022 також скасовано посвідку на тимчасове проживання позивача та зобов`язано залишити територію України протягом 7 днів з дня отримання копії вказаного рішення. Крім того, на підставі вказаного рішення та відповідного звернення на адресу Університету наказом ректора №126-с від 05.05.2022 позивача було відраховано з числа студентів, у зв`язку із скасуванням посвідки на тимчасове проживання в Україні. Таким чином, позивач втратив можливість скласти випускні іспити та закінчити навчальний рік та право бути переведеним на 6-й рік навчання. Вважав, що поширена відповідачем неправдива інформація завдала шкоду особистим немайновим правам позивача, зокрема честі, гідності й діловій репутації, та спричинила тяжкі наслідки, так як у зв`язку із неможливістю здати іспити, позивач втратив кошти, якими оплачено рік навчання та на оренду житла у м. Івано-Франківській області за 10 місяців, зазнав моральних страждань у зв`язку із осудом від батьків та знайомих. Позивач просив суд зобов`язати відповідача здійснити спростування поширеної ним у листі вих.№880/55/108/01-2022 від 20.04.2022 року на адресу Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області інформації шляхом відкликання вказаного листа та надіслання на адресу УДМС України в Івано-Франківській області відповідного спростування. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом адвоката Якубовського Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про спростування недостовірних відомостей закрито. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Вважає, що ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвалена судом із порушенням норм процесуального права та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, внаслідок невідповідності висновкам суду фактичним обставинам справи. Закриття провадження у справі є порушенням прав позивача, які передбачені ч.3 ст.32 Конституції України та перешкоджанням у доступі до правосуддя. В обґрунтуванні позовних вимог наведено перелік обставин, які свідчать про бездоганну ділову репутацію позивача. Однак, внаслідок поширення недостовірної інформації щодо нього ця репутація на даний час є зруйнованою. Зазначає, що позов направлений на відновлення честі, гідності і ділової репутації позивача, оскільки передбачає відкликання відповідачем відповідного листа. Оскаржуваний лист містить недостовірну інформацію щодо позивача, зокрема щодо його причетності до російської агресії в Україні. Така інформація порушує його особисті немайнові права і є втручанням в його особисте і сімейне життя. При будь-яких наступних зверненнях вказана інформація щоразу буде використана проти позивача, що завдає йому також і моральної шкоди. Відтак між сторонами є цивільно-правовий спір який має бути вирішений судом. Вважає, що висновок суду про те, що передача службової інформації не є її поширенням, а тому вона не підлягає спростуванню внаслідок відсутності спору є невірним і спростовується ч. 4 ст. 277 ЦПК України та п.15 постанови Пленуму №1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Також помилковим є застосування до спірних правовідносин ЗУ «Про публічну інформацію». Апелянт вказує, що предметом даного позову є спростування недостовірної інформації шляхом відкликання листа, у якому цю інформацію поширено згідно абз.2 ч.4 ч.5 ст.277 ЦК України, а не визнання інформації недостовірною чи отримання створення преюдиційно рішення суду для публічних правовідносин; Висновок про те, що в ході судового розгляду не підтверджено, що оспорювана інформація зібрана в рамках кримінального провадження чи провадження у справі про адміністративне правопорушення, суперечить його ж висновку про те, що оспорювана інформація є службовою. Також апелянт вважає, що рішення у даній справі не має і може мати преюдиційного значення у вказаній місцевим судом адміністративній справі № 300/2042/22 в силу приписів Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у взаємозв`язку із ч.4 ст.78 КАС України та суб`єктивним складом учасників справ № 300/1948/22 та № 300/2500/22; відсутності ретроспективної дії в часі судового рішення та його неіснування станом на час прийняття оскаржуваних УДМС рішень; відсутністю обов`язку УДМС України в Івано-Франківській області перевіряти достовірність інформації, вказаної у зверненні УСР, а лише її обґрунтованість, що є різними за своєю суттю поняттями. Закриваючи провадження у даній справі суд не врахував, що право позивача на спростування недостовірної інформації не може бути реалізоване у суді адміністративної юрисдикції. Спір про спростування недостовірної інформації не має публічно-правового характеру незалежно від суб`єктного складу. У зазначеній місцевим судом адміністративній справі 300/2042/22 за позовом ОСОБА_2 відповідачем є УДМС, який не є відповідальним за достовірність поширеної на його адресу інформації УСР в Івано-Франківській області. Відповідно до п.6 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, УДМС перевіряють лише обґрунтованість звернення правоохоронного органу, а не її достовірність Завданням адміністративного суду є лише формальна перевірка оскаржуваного листа УСР на наявність у ньому відповідної інформації, а не її перевірка достовірності цієї інформації. Окрім того, зважаючи на цивільно-правовий характер спірних правовідносин між позивачем і УСР правові підстави для ініціювання адміністративного позову відсутні. Тому, оскаржувана інформація не може бути предметом перевірки адміністративного суду (зокрема і й справі №300/2042/22) на предмет її достовірності. Вважає, що висновок місцевого суду про те, що в даній цивільній справі позивачем використовується приватно-правовий інструментарій (шляхом подання позову про спростування недостовірної інформації) для створення преюдиційно рішення суду для публічних правовідносин є невірним. Крім того зазначає, що наведені місцевим судом в оскаржуваній ухвалі посилання на правові позиції ВС є нерелевантними до даної справи. Просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Зарудній А.В. та представник Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в судовому засіданні заперечили доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та обґрунтованим. Представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, 28.11.2023 подав клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі має місце не поширення недостовірної інформації, а по суті відбулася передача службової інформації за допомогою листування від одного уповноваженого органу - УРСР в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, до іншого - УДМС України в Івано-Франківській області. На момент подання позову між сторонами був відсутній предмет цивільного спору, за захистом якого позивач звернувся до суду, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами не пов`язані із захистом честі, гідності і ділової репутації, тому такий спосіб захисту, як спростування недостовірних відомостей, позивачем обрано неправильно. З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Судом встановлено, що Громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 на підставі посвідки ТР167212 тимчасово проживав в Україні з метою навчання. 20 квітня 2022 року Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на підставі Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року №1235, та пунктів 1, 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» звернулося до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області із зверненням, оформленим листом від 20 квітня 2022 року №880/55/108/01-2022 про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_5 строком на 3 роки. У даному зверненні вказано, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 становить загрозу охороні громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Зазначено, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в Україні, з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України. Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з РФ та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Разом з цим, зазначено, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 станом на 19 квітня 2022 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення. 22 квітня 2022 року Управлінням Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області було прийнято рішення про заборону ОСОБА_2 в`їзду в Україну строком на три роки, до 22 квітня 2025 року. Підставою для прийняття рішення про заборону ОСОБА_2 в`їзду в Україну слугувало звернення Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області від 20 квітня 2022 року №880/55/108/01-2022 про застосування заборони в`їзду в Україну строком на три роки відносно громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 . УДМС України в Івано-Франківській області рішенням від 26.04.2022 на підставі рішення про заборону в`їзду також скасувало посвідку на тимчасове проживання позивача та зобов`язано залишити територію України протягом 7 днів з дня отримання копії вказаного рішення. На підставі рішення від 26.04.2022 року УДМС України в Івано-Франківській області та відповідного звернення на адресу університету, наказом ректора Івано-Франківського національного медичного університету №126-с від 05.05.2022 року позивача було відраховано з числа студентів у зв`язку із скасуванням посвідки на тимчасове проживання в Україні. Також, судом встановлено, що позивач звернувся з адміністративним позовом до УДМС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення УДМС про скасування посвідки на тимчасове проживання в України (справа №300/2042/22). На даний час, вказана справа перебуває у провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду та ухвалою апеляційного суду від 31.08.2023 у справі № 300/2042/22 зупинене провадження до набрання законної сили судовим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/7482/22. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4). За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Відповідно до статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності. У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена ( ч.ч. 5, 7 ст. 277 ЦК України). Позивач звернувся з позовом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та просив зобов`язати відповідача здійснити спростування поширеної ним у листі вих.№880/55/108/01-2022 від 20.04.2022 року на адресу Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області інформації шляхом відкликання вказаного листа та надіслання на адресу УДМС України в Івано-Франківській області відповідного спростування. У вказаному листі зазначено, що громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 станом на 19 квітня 2022 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення. Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 червня 2023 року у справі № 300/2520/22 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення зазначив, що суд першої інстанції, врахував як доказ лист Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області від 20 квітня 2022 року №880/55/108/01-2022 та констатував правомірність рішення про заборону в`їзду в Україну позивачу, не з`ясувавши обставин справи у цій площині, зокрема, не перевіряв, чи відповідає інформація, викладена у зазначеному листі, дійсності, чи підтверджується вона належними та допустимими доказами. Принагідно Верховний Суд зауважив, що справа № 344/7482/22, предметом оскарження у якій є достовірність інформації, що викладена у листі Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області від 20 квітня 2022 року №880/55/108/01-2022, та яка може мати преюдиційне значення для цієї справи, а не навпаки. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Суду першої інстанцій необхідно було врахувати, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, та розглянути по суті заявлені позовні вимоги, а у випадку їх необґрунтованості - відмовити у їх задоволенні через безпідставність чи недоведеність згідно з вимогами ЦПК України. По суті суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим або передчасним. Проте вказані обставини, у разі їх не доведення, є підставою для відмови в позові, а не для закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору (пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України). Колегія суддів звертає увагу, що позивач заперечує проти обставин, на які посилався відповідач у відзиві та клопотанні про закриття провадження у справі, а тому такі обставини підлягали дослідженню та з`ясуванню судом з дотриманням засад змагальності сторін. Закриваючи провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета позову, суд першої інстанції повинен був з`ясувати, чи не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Потрібно враховувати, що, звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, позивач просив суд спростувати поширену відповідачем інформацію у листі на адресу Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, відповідач у свою чергу наполягав, що інформація яка міститься в листі є службовою інформацією, та просив про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 166-168), Вказане доводить невизнання позивачем факту врегулювання спірних питань та підтверджує, що між сторонами існує спір, а тому закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є необґрунтованим. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі наведеного, враховуючи неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, допущене при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвала підлягає скасуванню, а справа направленнюв суд першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2023 року скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 грудня 2023 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: В.М. Барков І.В. Бойчук