Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/6400/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2221/23 Справа № 214/6400/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м.Кривий Ріг 28.11.2023р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційног о суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Залізняк Р.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2023р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 170 грн. за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Платошина О.М. свідка ОСОБА_2 в с т а н о в и л а : Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 170 грн. Постанова суду першої інстанції оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі не погодилась з оскаржуваною постановою, та вважає її такою, що підлягає скасуванню; - зазначає, що на підставі рішення суду від 04.08.2017р. вона усиновила малолітню дівчинку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте після того, як вони почали проживати разом, вона особисто зрозуміла, що дитина дуже складна, вона особисто сподівалась, що це педагогічна занедбаність та почала приділяти дуже велику увагу до її виховання, роз`яснюючи елементарні правила поведінки та гігієни, необхідність відвідування школи, прививала правила поведінки в суспільстві, проте такі дії не мали результату; - вказує, що ознайомившись з амбулаторною картою доньки ОСОБА_3 , вона дізналася, що дівчинка страждає на психічне захворювання та її встановлений діагноз «Затриманий психічний розвиток з недорозвитком пізнавальних процесів, незрілістю емоційно-вольової сфери; - вказує, що 30.07.2023р. у неї особисто з донькою стався конфлікт на побутовому ґрунті, а саме на прохання приготувати обід разом з бабусею, донька почала сперечатися, провокувати конфлікт, бігала по кімнаті, кидалася речами, лаялася, погрожувала, що вистрибне у вікно, била її, тягала за волосся, показувала прийоми рукопашного бою, на прохання заспокоїтись ОСОБА_3 не реагувала та вибігла на вулицю разом з ключами, та більше ні в той день, ні в наступні додому не приходила; - вказує, що намагалася її шукати, але телефони її подруг не відповідали, де її шукати вона особисто не знала, 01.08.2023р. донька приїхала до дачного будинку, де вони разом переночували, та 02.08.2023р. донька знову дома не ночувала; - вказує, що 03.08.2023р. ввечері біля 21:00год. до неї додому прийшли працівники поліції, запропонували вийти на двір для складання протоколу, у дворі була донька ОСОБА_3 з подругами, та після спілкування присутності двох свідків ОСОБА_3 відмовилась підніматися до квартири, їй було запропоновано зібрати її особисті речі для обстеження в лікарні; - вважає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення допущена неповнота збирання матеріалів, не допитали сусідів, які б могли повідомити про поведінку ОСОБА_3 за останні місяці, а пояснення представника органу опіки та піклування ОСОБА_6 містять завідомо неправдиві відомості, оскільки ще у 2017р., органом, представником якого є ОСОБА_6 , було приховано, що дитина страдає на психічний розлад; - прохає оскаржену постанову суду першої інстанції скасувати, провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-3 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Платошина О.М., які підтримали доводи апеляційної скарги та прохали її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав. Так, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 03.08.2023р. о 20-30год., перебуваючи за місцем мешкання в квартирі АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство стосовно своєї доньки ОСОБА_7 , а саме не впускала до квартири, внаслідок чого вчинила психологічне насильство в сім`ї, чим порушила Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. В обґрунтування своїх висновків про визнання винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав сукупність досліджених доказів, які містяться матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 057147 від 21.08.2023р., письмові пояснення ОСОБА_1 , які підтверджені нею у судовому засіданні, пояснення потерпілої ОСОБА_7 у судовому засіданні, пояснення свідка ОСОБА_8 , письмові докази та медичні документи щодо стану здоров`я потерпілої ОСОБА_7 . Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, не може погодитись із висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином не було дотримано вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом, без повного та всебічного дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів як окремо, так і у їх сукупності. Так судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.08.2023р. о 22:30 до відділу поліції надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 02.08.2023р. о 22:29год. дитина привела подругу, 12-13р., яка вказала, що мати вигнала з її з дому за адресою АДРЕСА_1 , та не пускає, не дає ключі, зараз дитина знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , швидка медична допомога не потрібна. Заявник ОСОБА_9 , фабула правопорушення - домашнє насильство. (а.с. 2) 03.08.2023р. до поліції також надійшло повідомлення зі служби 0102 про те, що 03.08.2023р. о 20:33год. за адресою АДРЕСА_1 мати не пускає до квартири доньку ОСОБА_3, який 14 років, заявник повідомила, що 02.08.2023р. чоловік також викликав поліцію та дівчинка ОСОБА_3 є подругою її доньки, минулого дня ОСОБА_3 також ночувала у заявниці, а до цього ночувала у інших знайомих, мати систематично не пускає свою неповнолітню доньку до квартири. Заявник - ОСОБА_8 . (а.с. 5) Суд апеляційної інстанції звертає ,увагу що наведені вище повідомлення зроблені заявниками на підставі особистого повідомлення малолітньої ОСОБА_7 щодо нібито протиправних дій щодо неї з боку матері, тобто малолітня потерпіла, перебуваючи за місцем мешкання заявників сказала їм, що мати не пускає її додому. В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_8 підтвердила свої письмові пояснення щодо наведених вище обставин, які були надані нею 03.08.2023р. Таким чином можна констатувати, що відомості до поліції про вчинення домашнього насильства, яке виразилося у тому, що ОСОБА_1 не пускає доньку додому, подані зі слів малолітньої ОСОБА_7 . Суд апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення встановив, що в ньому містяться медичні документи відповідно до яких малолітня ОСОБА_7 страждає на психічний розлад (а.с. 23) Відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 929 від 06.03.2020р. ОСОБА_7 встановлений діагноз «Наслідки органічного ураження центральної нервової системи у формі психоорганічного синдрому з межовим інтелектуально-мнестичним зниженням, нерізковираженим недорозвиненням мовлення. Шизоафективний розлад». Тобто, заява до поліції щодо насильства в сім`ї подана зі слів дитини, яка страждає на психічне захворювання, а отже, на думку суду апеляційної, її висловлювання не підлягають реальному сприйняттю. Суд першої інстанції на вказану обставину належної уваги не звернув, оцінки наведеному не надав. Крім того суд першої інстанції допитав у судовому засіданні неповнолітню потерпілу ОСОБА_7 , та її показання поклав в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , що також є передчасним. На думку суду апеляційної інстанції, наведені фактичні обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції щодо правильного вирішення справи по суті, а саме врахування відомостей, джерелом яких є неповнолітня дитина із психічним розладом. Суд першої інстанції не надав належної оцінки психічному стану ОСОБА_7 , та особливостям її розвитку, та її діям, які викликані таким станом. Допитана судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , яка є удочерителем ОСОБА_7 , разом мешкають в одному будинку та під`їзді. Одразу після удочеріння ОСОБА_1 помітила в поведінці доньки особливості, та вживала заходів для її належного виховання, проте все було марно. Через деякий час ОСОБА_1 дізналася про психічні розлади у дитини, які були у неї від народження, та вказані відомості були приховані при удочерінні. Після чого ОСОБА_1 намагалася процедуру удочеріння скасувати у судовому порядку. Щодо обставин подій 03.08.2023р. свідок повідомила, що ОСОБА_1 належним чином піклувалася про дитину, забезпечувала її. ОСОБА_5 в силу свого психічного стану була конфліктною дитиною, часто втікала з дому, а ОСОБА_1 шукала її. В день події ОСОБА_1 намагалася повернути дитину додому, проте вона відмовлялася. Враховуючи наведені показання свідка вбачається, що між показаннями свідка ОСОБА_2 , та свідка ОСОБА_8 є протиріччя, які судом першої інстанції не були з`ясовані та усунуті. Крім того слід наголосити, що фактичні справи мали місце 03.08.2023р. На місце події прибули працівники поліції, опитали ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_8 , було складено Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 03.08.2023р. (далі - Акт ОВС) (а.с. 8-9). Після чого, 21.08.2023р. працівниками поліції було опитано працівника у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради ОСОБА_6 , яка повідомила, що в день події, а саме 03.08.2023р. їй, спільно з працівниками поліції не вдалося вмовити ОСОБА_1 не чинити домашнє насильство, після чого було складено Акт ОВС, та дитину поміщено КЗ «Центр соціальної психологічної реабілітації дітей № 1» Криворізької міської ради. Тобто вбачається, що при фіксуванні обставин події 03.08.2023р., всі відомості про фактичні обставини були відомі уповноваженому органу, який мав повноваження складати протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 255 КУпАП. Проте, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено 21.08.2023р., тобто через вісімнадцять днів від дня події. Суд апеляційної інстанції досліджуючи протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дійшов до таких висновків. Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення передбаченого КУпАП. Крім того відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Враховуючи викладене вище, а саме що подія мала місце 03.08.2023р., а протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП було складено лише 21.08.2023р., суд апеляційної інстанції констатує, що цей протокол складено із порушенням вимог ч. 2 ст. 256 КУпАП, а отже є недопустимим доказом у справі. Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції при розгляду справи про адміністративне правопорушення неповно та невсебічно з`ясував фактичні обставини справи, та рішення суду не можні визнати таким, що відповідає вимогам ст. 245 КУпАП. На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 припустився спрощеного та однобічного підходу, повно та всебічно не з`ясував всіх обставин справи, що призвело до передчасного рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Таким чином суд апеляційної інстанції не може визнати постанову суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим судовим рішенням, що є підставою для її скасування, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає слушними, та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2023р., якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 170 грн. - задовольнити. Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2023р., якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 170 грн. - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, на відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя