Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2707/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2707/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 04 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної митної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною і скасування картки відмови, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000013/2 від 01.03.2023; - визнати протиправною та скасувати картку відмови Вінницької митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000299. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.02.2023 між ТОВ "ОДЕМО" (Покупець) та компанією SC ETUFARM SRL, Румунія (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 46, за умовами якого ТОВ "ОДЕМО" купує у продавця добрива (сечовину) на загальну суму 81620,00 євро. Відповідно до положень ст. 2 вказаного Договору вартість і порядок оплати продукції, що поставляється за цим Договором, здійснюється покупцем в безготівковому порядку з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця відповідно до специфікації. Кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами на кожну партію товару і вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору Згідно із ст. 3 Договору постачальник поставляє продавцю продукцію на умовах FCA, згідно з Інкотермс-2010, Константа, Румунія. Місце митного оформлення Дорнешті, Румунія. Датою поставки буде дата, зазначена у декларації на продукцію. Крім того, 20.02.2023 сторонами Договору підписано специфікацію № 1 до договору № 46 від 20.02.2023 про поставку товару (сечовини) в кількості 154 т, за ціною 530 євро/т, загальною вартістю 81620,00 євро. За митною декларацією від 28.02.2023 23UA401020010429U2 з території Румунії на територію України позивачем було ввезено товар "добрива мінеральні азотні: Urea/сечовина (карбамід) з вмістом азоту 46,2% у перерахунку на сухий безводний продукт; кількість 21560 кг; розфасовано в біг-бег по 600 кг, у гранулах; призначення для використання у якості мінерального добрива в сільському господарстві". Вартість товару 11426,80 євро. Вартість доставки товару 570 євро. Задекларована митна вартість 12901,12 євро. Для підтвердження митної вартості, в процесі митного оформлення позивач надав митному органу такі документи: - сертифікат якості 7700-0173-22 від 23.10.2022; - рахунок-фактура (інвойс): 140 від 24.02.2023; - автотранспортна накладна Б/Н від 24.02.2023; - сертифікат про походження товару 95 від 20.02.2023; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару 9 від 20.02.2023; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару 28/02-3 від 28.02.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №46 від 20.02.2023; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 20.02.2023; - копія митної декларації країни відправлення 23ROIS2700E0011554 від 25.02.2023; - митна декларація 23UA401020010429U2 від 28.02.2023. Вважаючи, що подані декларантом документи містять розбіжності, які безпосередньо впливають на правильність визначення задекларованої митної вартості товару та викликають обґрунтований сумнів щодо її достовірності, 28.02.2023 відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Листом за вих. № 28/02/2023_1 від 28.02.2023 позивач проінформував відповідача, що при митному оформленні ТОВ "ОДЕМО" надало митному органу повний пакет необхідних відповідно до законодавства документів, а тому додаткові документи надаватися не будуть. Відтак, за результатами опрацювання вказаної митної декларації та поданих із документів, Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2023 № UA401020/2023/000013/2. У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення: - згідно з зовнішньоекономічним договором від 20.02.2023 № 46, товар поставлявся на умовах поставки FCA Constanta, проте згідно CMR № Б/Н від 24.02.2023 місце завантаження - IVANESTI; - сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі (56122,73) та МД країни відправлення (56397); - на виконання ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не надано документів, визначених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Окрім того, цим рішенням позивачу роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі його згоди чи згоди уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. Рішення від 01.03.2023 № UA401020/2023/000013/2 про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/000299. Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із статтею 57 МК України Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару (добрива), позивач ТОВ "ОДЕМО" подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: - сертифікат якості 7700-0173-22 від 23.10.2022; - рахунок-фактура (інвойс): 140 від 24.02.2023; - автотранспортна накладна Б/Н від 24.02.2023; - сертифікат про походження товару 95 від 20.02.2023; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару 9 від 20.02.2023; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару 28/02-3 від 28.02.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №46 від 20.02.2023; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 20.02.2023; - копія митної декларації країни відправлення 23ROIS2700E0011554 від 25.02.2023; - митна декларація 23UA401020010429U2 від 28.02.2023. Водночас приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2023 вказав на наявність обґрунтованих сумнівів достовірності задекларованої митної вартості товарів. Зокрема, у рішенні від 01.03.2023 № UA401020/2023/000013/2 вказано, що позивачем в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не надано транспортних документів, визначених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». З приводу вищезазначених доводів Вінницької митниці, суд зазначає, що згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/212296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. З матеріалів справи видно, що перевезення товару здійснювалося покупцем, тобто ТОВ "ОДЕМО", у зв`язку з чим розрахунок вартості витрат на доставку здійснено окремо та підтверджено відповідною довідкою № 28/02-3 від 28.02.2023. Як зазначено у цій довідці, витрати позивача на доставку товару з м. Констанція (Румунія) до кордону України (пункт пропуску Порубне-Сірет) склали 570 євро. Також у довідці вказано відомості про транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення, а саме автомобіль (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причіп (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що відповідає даним, зазначеним у митній декларації країни відправлення №23ROIS2700E0011554 від 25.02.2023. Відтак, на переконання суду позивачем надано до митного оформлення документи, з яких можливо встановити витрати понесені ТОВ «ОДЕМО» на транспортування товару, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача в цій частині. Щодо доводів Вінницької митниці про те, що згідно з зовнішньоекономічним договором від 20.02.2023 № 46, товар поставлявся на умовах поставки FCA Constanta, проте згідно CMR № Б/Н від 24.02.2023 місце завантаження IVANESTI, суд зазначає таке. В автотранспортній накладній б/н від 24.02.2023 (CMR) зазначено місце завантаження BAZA IVANESTI (база Івенешті) та 25.02.2023 проставлено печатку Румунської митниці у Дорнешті, як це передбачено умовами п. 3.1 Договору № 46 від 20.02.2023. При цьому, суд бере до уваги доводи позивача про те, що м. Івенешть (Румунія) територіально знаходиться значно ближче до кордону України, аніж м. Констанца (Румунія). Тобто, у випадку розрахунку витрат на перевезення з м. Івенешть, митна вартість товару була б навпаки нижчою, відтак, відсутні підстави вважати, що позивачем занижену митну вартість товару. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем виконано обумовлені між сторонами умови поставки згідно Інкотермс-2010 та розраховано витрати на перевезення й доставку товару у повному обсязі. Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі (56122,73) та МД країни відправлення (56397). Однак суд критично оцінює такі доводи відповідача та вважає, що вони ніяк не впливають на правильність задекларованої позивачем митної вартості товару. Так, згідно із п.п. 2.2, 2.3 ст. 2 Договору № 46 від 20.02.2023 валюта контракту євро, валюта платежу євро. 23.02.2023 позивачу виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № 140 на оплату товару, в якому вказано його вартість у євро 11426,80, що відповідає числовим значенням ціни товару згідно графи 42 митної декларації № 23UA401020010429U2 від 28.02.2023. Щодо різниці у валюті RОN, то підлягають врахуванню доводи позивача з приводу того, що це могло бути спричинено зміною курсу валюти, оскільки інвойс був оформлений 24.02.2023, де зазначено, що курс становить 4.9115, а митна декларація країни відправлення 25.02.2023, де курс валюти узагалі не зазначено. Втім, така різниця в курсі жодним чином не впливає на митну вартість товару, яка була визначена позивачем виходячи з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту та інвойсу, та підтверджувалася усіма необхідними документами, поданими до митного оформлення. Будь-яких розбіжностей в цій частині судом не встановлено. За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої ТОВ «ОДЕМО», на цій підставі необґрунтованим. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 у справі № 821/829/18. Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 у справі № 818/902/17. На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості. Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару. Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару. При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ТОВ "ОДЕМО" для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.