Постанова Київський апеляційний суд № 754/1822/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №754/1822/23 Головуючий у 1 інстанції: Бабко В.В. Провадження №22-ц/824/12655/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 21 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П., при секретарі Дуб С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року в справі за позовом Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати гонорару за Договором про надання правової допомоги,- ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2023 року Адвокатське бюро «Ігнатюк та партнери» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати гонорару за Договором про надання правової допомоги. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2019 між Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги. Умови договору з боку Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» була виконана, досягнута мета передбачена умовами договору. Відповідачка, в добровільному порядку, всупереч умовам укладеного з нею договору про надання правової допомоги, не здійснила оплату залишку гонорару адвоката, за виконану ним роботу, в розмірі 210 765,54грн. Просив суд стягнути з відповідачки оплату частини гонорару в розмірі 210765,54грн, інфляційних витрат в розмірі 69401,10грн та 3% річних в розмірі 10965,58грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» заборгованість: - зі сплати гонорару за Договором про надання правової допомоги від 01.02.2019 в розмірі 210765,54грн (двісті десять тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень) 54 копійки; - 3% річних у розмірі 10965,58грн (десять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень) 58 копійок; - інфляційні витрати у 69401,10грн (шістдесят дев`ять тисяч чотириста одну гривню) 10 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 4366,98грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 21 червня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з грубими порушеннями норм процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного. Позивач самоусунувся від виконання взятих на себе обов`язків, обмежившись підготовкою позову від імені Відповідача та розрахунком заробітної плати Відповідача для перерахунку пенсії, що апелянтом не заперечувалось. Послалась на п. 3.1 Договору де зазначено що гонорар напряму залежав від обсягу фактичного наданих послуг та п.1.1 Договору вказавши, що відповідачем не було отримано очікуваної правової допомоги. Вказує на відсутність актів виконаних робіт та будь-яких інших доказів надання правової допомоги. Зазначені обставини повністю підтверджуються наявними матеріалами справи доказами. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не з`ясувавши ці обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дійшов безпідставного та помилкового висновку щодо належного виконання Позивачем своїх обов`язків по представництву інтересів ОСОБА_1 у Тернопільському окружному адміністративному суді, що не відповідає фактичним обставинам та спростовується матеріалами справи. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 04 жовтня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив Адвокатського бюро «Ігнатюк та Партнери», в якому адвокат Ігнатюк В.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Апелянт ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити. Представник АО «Ігнатюк та Партнери» адвокат Ігнатюк В.М. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що Адвокатським бюро «Ігнатюк та Партнери» 01.02.2019 було видано Ордер серії КС № 308040, на підставі договору про надання правової допомоги, на представництво інтересів ОСОБА_1 в органах ПФУ, прокуратурі, судах адміністративної юрисдикції усіх рівнів, експертних установах адвокатом Ігнатюком Володимиром Миколайовичем. Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5937/10 Ігнатюк В.М. має право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Ігнатюк В.М. є керівником Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери». До Тернопільського окружного адміністративного суду було подано позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Україні в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Тернопільським окружним адміністративним судом 29.03.2019 по справі № 500/535/19 було ухвалено рішення по справі про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Україні в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Як убачається з мотивувальної частини рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 де зазначено: «Надаючи оцінку правовідносинам щодо визначення розміру заробітної плати позивачки, з якої відповідачем має бути проведено перерахунок пенсії, суд виходить з наявних у матеріалах справи документів, які суд визнає письмовими доказами, а саме: довідки Генеральної прокуратури України №18-108 зп від 20.09.2011 про заробітну плату позивача в розмірі 8214,41 грн, яка містить підпис заступника Генерального прокурора України про розмір заробітної плати ОСОБА_1 ; довідки про заробітну плату №18-461зп від 15.03.2016 для перерахунку пенсії, яка містить підпис виконувача обов`язки Генерального прокурора України про заробітну плату позивача в сумі 30569,68грн; довідки адвоката Ігнатюка В.М. від 19.02.2019 року про заробітну плату позивача для перерахунку пенсії; висновку №10 судової економічної експертизи судового експерта Перепелюк С.М. від 05.03.2019. Так, враховуючи наявність у матеріалах справи документально підтверджених складових оплати праці позивача, які є необхідні та достатні для проведення відповідних розрахунків, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача в частині звернення до судового експерта для проведення судової економічної експертизи для підтвердження розрахункового та документального розміру саме її заробітної плати для перерахунку пенсії, який розрахований адвокатом Ігнатюком В.М. у довідці від 19.02.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури». В межах підготовки позову до суду, адвокатом Ігнатюком В.М., який представляв інтереси ОСОБА_1 , згідно договору та ордеру, було зроблено розрахунок для перерахунку пенсії у довідці від 19.02.2019, про що не заперечує сама відповідачка та зазначає про це у своєму відзиві на позовну заяву. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.06.2019 по справі №500/5210/19, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду Україні в м. Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 повернув скаржнику. Та як вбачається із конверта та супровідного листа Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 № 857/5210/19/353/19 Ігнатюку В.М. , на його заяву від 18.06.2019 надіслано копію рішення та ухвалу суду. Адвокатське бюро «Ігнатюк та партнери» 18.10.2020 направило ОСОБА_1 претензію в порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору, відповідно до якою просили ОСОБА_1 виконати п. 2.3. Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019, сплативши гонорар, визначений п. 3.1. Договору в розмірі 210765,54грн ОСОБА_1 , 18.11.2020 направила до Адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» відповідь на претензію, відповідно до якої зазначено, що станом на 18.11.2020 органами Пенсійного фонду України рішення суду, в частині перерахунку та виплати їй пенсії не виконано. Зокрема не здійснено виплату пенсії з 19.02.2018 по 19.02.2019 на загальну суму близько 740000,00грн. Також у відповідь на претензію зазначила, що на сьогодні об`єктивно відсутні обумовлені Договором підстави для виконання нею взятих на себе зобов`язань щодо сплати гонорару за надану правову допомогу, що не може трактуватись як порушення з її боку зобов`язань за Договором. Вважає, що спір з даного питання відсутній, а виплата гонорару за надану правову допомогу буде здійснено після реального виконання рішення суду згідно умов договору. Адвокатським бюро «Ігнатюк та партнери» 22.06.2021 та 13.09.2022 було направлено ОСОБА_1 претензію в порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору, з вимогою сплатити гонорар обумовлений Договором від 01.02.2019. Однак дані претензії, з боку ОСОБА_1 , залишились без реагування, залишок гонорару адвоката так і не виплачено. З листа Головного управління пенсійного фонду в м. Києві від 31.01.2023, вбачається що розпорядженням від 11.07.2019 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду, за позовом ОСОБА_1 , було виконано в межах резолютивної частини. Виплату пенсії в новому розмірі та кошти з 20.06.2019 по 31.07.2019 нараховані в серпні 2019 року через банківську установу. Борг за період 19.02.2018 по 19.02.2019 нарахований та виплачений в травні 2021 року через банківську установу. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення Деснянського районного суду м. Києва не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 628, частини 1 статті 632 ЦК України). За положеннями частини 1 статті 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦПК України). Стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає визначення договору про надання правової допомоги як домовленості, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до положень статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що позивачем надано достатні належні та допустимі докази на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором від 1.02.2019 року № 4, а тому у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати за вказаним договором у повному обсязі, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що не були виконані всі умови, а саме п. 3.1 Договору де зазначено що гонорар напряму залежав від обсягу фактичного наданих послуг та п.1.1 Договору вказавши, що відповідачем не було отримано очікуваної правової допомоги. Вказує на відсутність актів виконаних робіт та будь-яких інших доказів надання правової допомоги, оцінюються колегією суддів критично. Договір укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, підписуючи його, відповідачка погодилася з умовами та розміром гонорару адвоката, правочин недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), умови правочину не оспорюються позивачкою. Питання про розірвання договору впродовж цього часу не ставилось. Матеріалами судової справи підтверджено, що на виконання укладених із відповідачкою договорів, відповідно до предмету кожного договору адвокат склав від імені позивача необхідні процесуальні документи та виконав передбачені договором та погоджені із позивачем дії. Дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності суд приходить до висновку, що відповідачкою на підтвердження власних доводів про невиконання договорів не надано відповідних доказів. Посилання про те що, адвокатом на стадії виконання не було надано правової допомоги не підтверджується жодними доказами, тому відсутні свідченням неналежного виконання договору про надання правової допомоги. Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що нею дещо помилково сприймається очікуваний результат послуг за договором правової допомоги. Реалізація адвокатом своїх повноважень в межах доручення не завжди являє той бажаний для клієнта результат, який він хоче отримати. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків. Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги, Бюро зобов`язується надати правову консультацію, здійснити представництво та надати інші види правової допомоги клієнту з приводу юридичного супроводу інтересів клієнта в органах Пенсійного фонду України, органах прокуратури, державних та недержавних експертних установах України, судах загальної та адміністративної юрисдикції першої, апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду та вирішення спору про протиправність дій органів Пенсійного фонду України в частині перерахунку раніше призначеної органами Пенсійного фонду України клієнту, як прокурору, пенсії за вислугою років з розміру 90%; забезпечити якісну підготовку та пред`явлення до суду адміністративного позову у справі про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії до органів Пенсійного фонду України; забезпечити участь у судових засіданнях за пред`явленим позовом в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції по даній справі; забезпечити у разі прийняття судом рішення на користь клієнта та вступу судового рішення в законну силу, виконання прийнятого у справі судового рішення на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Згідно із п. 1.2. Договору про надання правової допомоги правова допомога за цим Договором може полягати у наданні Бюро правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правого супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні, а також в інших формах, визначених сторонами. Відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 Бюро зобов`язується: своєчасно та якісно надавати клієнту правовому допомогу в необхідному для клієнта обсязі; інформувати клієнта про хід виконання його завдань та доручень, а на вимогу клієнта також надавати таку інформацію у письмовій формі; повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів та інших причин, що є підставою для відмови від надання правової допомоги з моменту їх виявлення; на вимогу клієнта повернути невикористані кошти, призначені для покриття фактичних витрат бюро, пов`язаних з наданням правової допомоги, у випадку припинення Договору чи його одностороннього розірвання; на вимогу клієнта надавати звіт про напрямки використання коштів, призначених для покриття фактичних витрат бюро, якщо клієнтом відбулось авансування таких витрат; не розголошувати без попередньої згоди інформацію, що стала відома бюро чи адвокату про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до Бюро, зміст порад, консультацій, роз`яснень бюро, складених ним документів, інформації, що зберігається на електронних носіях, та інших документів і відомостей, одержаних бюро при наданні правової допомоги (п. 2.1. Договору). Клієнт, відповідно до Договору про надання правової допомоги, зобов`язаний: сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених Договором; компенсувати фактичні витрати на надання правової допомоги в порядку, передбаченому Договором; надати повно та достовірну інформацію, наявні документи та матеріали, що мають значення для якісного та повного надання правової допомоги; надати адвокату Ігнатюку Володимиру Миколайовичу, за необхідності, довіреність для представництва інтересів клієнта в судах, арбітражах, третейських судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, та перед фізичними особами з питань, щодо надання правової допомоги клієнту; підписувати акти-прийому передач послуг; не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов`язків бюро та адвоката (п. 2.3. Договору). Згідно розділу 3 Договору про надання правової допомоги, сторони обумовили ціну договору та порядок розрахунків. Так за надання правової допомоги клієнт сплачує бюро гонорар у розмірі 221565,54грн, який становить суму трьох перерахованих клієнту органами ПФУ місячних пенсійних виплат, яка за попередніми узгодженнями з клієнтом та розрахунками складає 73855,18грн на місяць. Сторонами допускається авансування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги. Розрахунок за даним Договором здійснюється шляхом сплати частини гонорару у розмірі 10800,00грн авансом в день підписання цього договору, інша частина гонорару, сплачується клієнту за наслідками наданої правової допомоги після проведення органами ПФУ перерахунку пенсії та після отримання клієнтом від органів ПФУ перерахованих за судовим рішенням, яке вступило в законну силу, пенсійних виплат на його пенсійний картковий рахунок. Сторони домовились, що задоволення позову у справі та набрання судовим рішенням за позовом клієнта та реальне виконання цього рішення органами пенсійного фонду є підтвердженням остаточного виконання Адвокатським бюро умов укладеного договору. Сторонами допускається можливість зміни розміру гонорару бюро як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, однак не менше 10800,00грн, які сплачені клієнтом (п. 3.1., 3.3, 3.6., 3.7 Договору). Згідно розділу 5 Договору про надання правової допомоги визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, зазначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Судом беззаперечно встановлено, що на момент укладання Договору, відповідачка сплатила позивачеві суму в розмірі 10800,00грн, за підготовку адміністративного позову. Колегія судів встановила, що Головне управління пенсійного фонду в м. Києві виконало рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.03.2019, та здійснило виплату пенсії ОСОБА_1 в новому розмірі та кошти з 20.06.2019 по 31.07.2019 нараховані в серпні 2019 року через банківську установу, а виплата боргу за період 19.02.2018 по 19.02.2019 відбулась в травні 2021 року через банківську установу. Тому відповідно до умов договору у відповідачки наявна заборгованість з несплаченого гонорару адвоката за надану належну правову допомогу в розмірі 210765,54грн та передбаченого п. 1.1., 2.3, 3.1 Договору про надання правової допомоги від 01.20.2019. Інші доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 30 листопада 2023 року. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко